Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава даi

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Главa д7i	Глава 14

1	1
М{дрыz жєны2 создaша д0мы: безyмнаz же раскопA рукaма свои1ма.	Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками.
2	2
Ходsй прaвw бои1тсz гDа: развращazй же пути6 сво‰ њбезчeститсz.	Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його.
3	3
И#з8 ќстъ безyмныхъ жeзлъ досаждeніz: ўстнё же мyдрыхъ хранsтъ \|.	У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх.
4	4
И#дёже нёсть волHвъ, ћсли чи6сты: ґ и3дёже жи6та мнHга, ћвна волY крёпость.	Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів.
5	5
Свидётель вёренъ не лжeтъ: разжизaетъ же лHжнаz свидётель непрaведенъ.	Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди.
6	6
Взhщеши премyдрости ў ѕлhхъ, и3 не њбрsщеши: чyвство же ў мyдрыхъ ўд0бно.	Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке.
7	7
Вс‰ проти6вна (сyть) мyжеви безyмну: nрyжіе же чyвствіz ўстнЁ прем{дры.	Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст.
8	8
Премyдрость ковaрныхъ ўразумёетъ пути6 и4хъ: бyйство же безyмныхъ въ заблуждeніи.	Мудрість розумного — знання путі своєї, глупство ж безрозсудних — омана.
9	9
Д0мове беззак0нныхъ трeбуютъ њчищeніz, д0мове же првdныхъ пріsтни.	Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління.
10	10
Сeрдце мyжа чyвственно печaль души2 є3гw2: є3гдa же весели1тсz, не примэшaетсz досаждeнію.	Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий.
11	11
Д0мове нечести1выхъ и3счeзнутъ, селє1ніz же прaвw творsщихъ пребyдутъ.	Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне.
12	12
Е$сть пyть, и4же мни1тсz человёкwмъ прaвъ бhти, послBднzz же є3гw2 прих0дzтъ во дно2 ѓда.	Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти.
13	13
Ко весeліємъ не примэшавaетсz печaль: послBднzz же рaдости въ плaчь прих0дzтъ.	І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль.
14	14
Путjй свои1хъ насhтитсz дерзосeрдый, t размышлeній же свои1хъ мyжъ блaгъ.	Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра — від своїх.
15	15
Неѕл0бивый вёру є4млетъ всsкому словеси2, ковaрный же прих0дитъ въ раскazніе.	Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх.
16	16
Премyдръ ўбоsвсz ўклони1тсz t ѕлA, безyмный же на себE надёzвсz смэшавaетсz со беззак0ннымъ.	Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений.
17	17
Nстроsростный без8 совёта твори1тъ, мyжъ же мyдрый мнHгаz терпи1тъ.	Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна.
18	18
Раздэлsютъ безyмніи ѕл0бу, ковaрніи же ўдержaтъ чyвство.	Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням.
19	19
Поп0лзнутсz ѕлjи пред8 бlги1ми, и3 нечести1віи послyжатъ пред8 двeрьми првdныхъ.	Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника.
20	20
Дрyзіе возненави1дzтъ другHвъ ўб0гихъ: дрyзіе же богaтыхъ мн0зи.	Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів.
21	21
Безчeстzй ўбHгіz согрэшaетъ, ми1луzй же ни1щыz бlжeнъ.	Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.
22	22
Заблуждaющіи (непрaвєдницы) дёлаютъ ѕл†z, млcть же и3 и4стину дёлаютъ бlгjи. Не вёдzтъ млcти и3 вёры дёлателіе ѕлhхъ: ми1лwстыни же и3 вBры ў дёлателей бlги1хъ.	Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих.
23	23
Во всsцэмъ пекyщемсz є4сть и3з8oби1ліе: любослaстный же и3 безпечaльный въ скyдости бyдетъ.	Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток.
24	24
Вэнeцъ премyдрыхъ богaтство и4хъ, житіe же безyмныхъ ѕло2.	Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є.
25	25
И#збaвитъ t ѕлhхъ дyшу свидётель вёренъ, разжизaетъ же лжи6ваz лeстный.	Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди.
26	26
Во стрaсэ гDни ўповaніе крёпости, чaдwмъ же свои6мъ њстaвитъ ўтверждeніе (ми1ра).	У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок.
27	27
Стрaхъ гDень и3ст0чникъ жи1зни, твори1тъ же ўкланsтисz t сёти смeртныz.	Страх Господній — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.
28	28
Во мн0зэ kзhцэ слaва царю2: во њскудёніи же лю1дстэ сокрушeніе си1льному.	У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві.
29	29
Долготерпэли1въ мyжъ мн0гъ въ рaзумэ, малодyшный же крёпкw безyменъ.	У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту.
30	30
Кр0ткій мyжъ сeрдцу врaчь: м0ль же костeмъ сeрдце чyвственно.	Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток.
31	31
Њклеветazй ўб0гаго раздражaетъ сотв0ршаго и5, почитazй же є3го2 ми1луетъ ни1щаго.	Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному.
32	32
Во ѕл0бэ своeй tри1нетсz нечести1вый: надёzйжесz на гDа свои1мъ препод0біемъ прaведенъ.	За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію.
33	33
Въ сeрдцы блaзэ мyжа почjетъ премyдрость, въ сeрдцы же безyмныхъ не познавaетсz.	Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе.
34	34
Прaвда возвышaетъ kзhкъ: ўмалsютъ же племенA грэси2.	Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів.
35	35
Пріsтенъ царeви слугA разyмный, свои1мъ же благоwбращeніемъ teмлетъ безчeстіе.	Благовоління царя — до раба розумного, а гнів його — проти того, хто ганьбить його.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт