|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| М{дрыz жєны2 создaша д0мы: безyмнаz же раскопA рукaма свои1ма. | Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками. |
|
2
|
2
|
| Ходsй прaвw бои1тсz гDа: развращazй же пути6 сво‰ њбезчeститсz. | Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його. |
|
3
|
3
|
| И#з8 ќстъ безyмныхъ жeзлъ досаждeніz: ўстнё же мyдрыхъ хранsтъ |. | У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх. |
|
4
|
4
|
| И#дёже нёсть волHвъ, ћсли чи6сты: ґ и3дёже жи6та мнHга, ћвна волY крёпость. | Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів. |
|
5
|
5
|
| Свидётель вёренъ не лжeтъ: разжизaетъ же лHжнаz свидётель непрaведенъ. | Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди. |
|
6
|
6
|
| Взhщеши премyдрости ў ѕлhхъ, и3 не њбрsщеши: чyвство же ў мyдрыхъ ўд0бно. | Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке. |
|
7
|
7
|
| Вс‰ проти6вна (сyть) мyжеви безyмну: nрyжіе же чyвствіz ўстнЁ прем{дры. | Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст. |
|
8
|
8
|
| Премyдрость ковaрныхъ ўразумёетъ пути6 и4хъ: бyйство же безyмныхъ въ заблуждeніи. | Мудрість розумного — знання путі своєї, глупство ж безрозсудних — омана. |
|
9
|
9
|
| Д0мове беззак0нныхъ трeбуютъ њчищeніz, д0мове же првdныхъ пріsтни. | Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління. |
|
10
|
10
|
| Сeрдце мyжа чyвственно печaль души2 є3гw2: є3гдa же весели1тсz, не примэшaетсz досаждeнію. | Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий. |
|
11
|
11
|
| Д0мове нечести1выхъ и3счeзнутъ, селє1ніz же прaвw творsщихъ пребyдутъ. | Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне. |
|
12
|
12
|
| Е$сть пyть, и4же мни1тсz человёкwмъ прaвъ бhти, послBднzz же є3гw2 прих0дzтъ во дно2 ѓда. | Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти. |
|
13
|
13
|
| Ко весeліємъ не примэшавaетсz печaль: послBднzz же рaдости въ плaчь прих0дzтъ. | І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль. |
|
14
|
14
|
| Путjй свои1хъ насhтитсz дерзосeрдый, t размышлeній же свои1хъ мyжъ блaгъ. | Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра — від своїх. |
|
15
|
15
|
| Неѕл0бивый вёру є4млетъ всsкому словеси2, ковaрный же прих0дитъ въ раскazніе. | Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх. |
|
16
|
16
|
| Премyдръ ўбоsвсz ўклони1тсz t ѕлA, безyмный же на себE надёzвсz смэшавaетсz со беззак0ннымъ. | Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений. |
|
17
|
17
|
| Nстроsростный без8 совёта твори1тъ, мyжъ же мyдрый мнHгаz терпи1тъ. | Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна. |
|
18
|
18
|
| Раздэлsютъ безyмніи ѕл0бу, ковaрніи же ўдержaтъ чyвство. | Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням. |
|
19
|
19
|
| Поп0лзнутсz ѕлjи пред8 бlги1ми, и3 нечести1віи послyжатъ пред8 двeрьми првdныхъ. | Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника. |
|
20
|
20
|
| Дрyзіе возненави1дzтъ другHвъ ўб0гихъ: дрyзіе же богaтыхъ мн0зи. | Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів. |
|
21
|
21
|
| Безчeстzй ўбHгіz согрэшaетъ, ми1луzй же ни1щыz бlжeнъ. | Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний. |
|
22
|
22
|
| Заблуждaющіи (непрaвєдницы) дёлаютъ ѕл†z, млcть же и3 и4стину дёлаютъ бlгjи. Не вёдzтъ млcти и3 вёры дёлателіе ѕлhхъ: ми1лwстыни же и3 вBры ў дёлателей бlги1хъ. | Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих. |
|
23
|
23
|
| Во всsцэмъ пекyщемсz є4сть и3з8oби1ліе: любослaстный же и3 безпечaльный въ скyдости бyдетъ. | Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток. |
|
24
|
24
|
| Вэнeцъ премyдрыхъ богaтство и4хъ, житіe же безyмныхъ ѕло2. | Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є. |
|
25
|
25
|
| И#збaвитъ t ѕлhхъ дyшу свидётель вёренъ, разжизaетъ же лжи6ваz лeстный. | Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди. |
|
26
|
26
|
| Во стрaсэ гDни ўповaніе крёпости, чaдwмъ же свои6мъ њстaвитъ ўтверждeніе (ми1ра). | У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок. |
|
27
|
27
|
| Стрaхъ гDень и3ст0чникъ жи1зни, твори1тъ же ўкланsтисz t сёти смeртныz. | Страх Господній — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти. |
|
28
|
28
|
| Во мн0зэ kзhцэ слaва царю2: во њскудёніи же лю1дстэ сокрушeніе си1льному. | У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві. |
|
29
|
29
|
| Долготерпэли1въ мyжъ мн0гъ въ рaзумэ, малодyшный же крёпкw безyменъ. | У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту. |
|
30
|
30
|
| Кр0ткій мyжъ сeрдцу врaчь: м0ль же костeмъ сeрдце чyвственно. | Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток. |
|
31
|
31
|
| Њклеветazй ўб0гаго раздражaетъ сотв0ршаго и5, почитazй же є3го2 ми1луетъ ни1щаго. | Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному. |
|
32
|
32
|
| Во ѕл0бэ своeй tри1нетсz нечести1вый: надёzйжесz на гDа свои1мъ препод0біемъ прaведенъ. | За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію. |
|
33
|
33
|
| Въ сeрдцы блaзэ мyжа почjетъ премyдрость, въ сeрдцы же безyмныхъ не познавaетсz. | Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе. |
|
34
|
34
|
| Прaвда возвышaетъ kзhкъ: ўмалsютъ же племенA грэси2. | Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів. |
|
35
|
35
|
| Пріsтенъ царeви слугA разyмный, свои1мъ же благоwбращeніемъ teмлетъ безчeстіе. | Благовоління царя — до раба розумного, а гнів його — проти того, хто ганьбить його. |
