|
Главa з7i
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| Лyчше ўкрyхъ хлёба со слaстію въ ми1рэ, нeжели д0мъ и3сп0лненъ мн0гихъ благи1хъ и3 непрaведныхъ жeртвъ со брaнію. | Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом. |
|
2
|
2
|
| Рaбъ смhсленъ њбладaетъ влады6ки безyмными, въ брaтіихъ же раздэли1тъ (и3мёніе) на ч†сти. | Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину. |
|
3
|
3
|
| Ћкоже и3скушaетсz въ пещи2 сребро2 и3 злaто, тaкw и3збр†ннаz сердцA ў гDа. | Плавильня — для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь. |
|
4
|
4
|
| Ѕлhй послyшаетъ љзhка законопрестyпныхъ, првdный же не внимaетъ ўстнaмъ лжи6вымъ. | Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного. |
|
5
|
5
|
| Ругaйсz ўб0гому раздражaетъ сотв0ршаго є3го2, рaдуzйсz же њ погибaющемъ не њбезвини1тсz: ми1луzй же поми1лованъ бyдетъ. | Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде]. |
|
6
|
6
|
| Вэнeцъ стaрыхъ ч†да ч†дъ: похвалa же чaдомъ nтцы2 и4хъ. Вёрному вeсь мjръ богaтство, невёрному же нижE пёнzзь. | Вінець старих — сини синів, і слава дітей — батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного — ні гроша.] |
|
7
|
7
|
| Неприли6чны сyть безyмному ўстнЁ вBрны, нижE првdному ўстнЁ лжи6вы. | Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві. |
|
8
|
8
|
| МздA благодaтей наказaніе ўпотреблsющымъ: и3 ѓможе ѓще њбрати1тсz, ўспёетъ. | Подарунок — дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх. |
|
9
|
9
|
| И$же таи1тъ њби6ды, и4щетъ любвE: ґ и4же ненави1дитъ скрывaти, разлучaетъ дрyги и3 дом†шніz. | Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга. |
|
10
|
10
|
| Сокрушaетъ прещeніе сeрдце мyдрагw: безyмный же біeмь не чyвствуетъ (рaнъ). | На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів. |
|
11
|
11
|
| ПрекослHвіz воздви1жетъ всsкъ ѕлhй: гDь же ѓгGла неми1лостива п0слетъ нaнь. | Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього. |
|
12
|
12
|
| Впадeтъ попечeніе мyжу смhсленну: безyмніи же размышлsютъ ѕл†z. | Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою. |
|
13
|
13
|
| И$же воздаeтъ ѕл†z за бlг†z, не подви1гнутсz ѕл†z и3з8 д0му є3гw2. | Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло. |
|
14
|
14
|
| Влaсть даeтъ словесє1мъ начaло прaвды: предводи1телствуетъ же скyдости прS и3 брaнь. | Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона. |
|
15
|
15
|
| И$же сyдитъ првdнаго непрaведнымъ, непрaведнаго же првdнымъ, нечи1стъ и3 мeрзокъ ў гDа. | Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом. |
|
16
|
16
|
| Вскyю бsше и3мёніе безyмному; стzжaти бо премyдрости безсeрдый не м0жетъ. И$же выс0къ твори1тъ св0й д0мъ, и4щетъ сокрушeніz: њстроптэвazй же ўчи1тисz впадeтъ во ѕл†z. | До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.] |
|
17
|
17
|
| На всsко врeмz дрyгъ да бyдетъ тебЁ, брaтіz же въ нyждахъ полeзни да бyдутъ: сегH бо рaди раждaютсz. | Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя. |
|
18
|
18
|
| Мyжъ безyменъ плeщетъ и3 рaдуетсz себЁ, ћкоже поручazйсz и3спорyчитъ дрyга своего2, на свои1хъ же ўстнaхъ џгнь сокр0вищствуетъ. | Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого. |
|
19
|
19
|
| Грэхолю1бецъ рaдуетсz свaрwмъ, ґ жестокосeрдый не ўсрsщетъ благи1хъ. | Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння. |
|
20
|
20
|
| Мyжъ ўдобопрел0жный љзhкомъ впадeтъ во ѕл†z: сeрдце же безyмнагw болёзнь стzжaвшему є5. | Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду. |
|
21
|
21
|
| Не весели1тсz nтeцъ њ сhнэ ненакaзаннэмъ: сhнъ же мyдръ весели1тъ мaтерь свою2. | Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє. |
|
22
|
22
|
| Сeрдце веселsщесz бlгоимётисz твори1тъ: мyжу же печaльну засhшутъ кHсти. | Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки. |
|
23
|
23
|
| Пріeмлющему дaры непрaведнw въ нBдра не пред8успэвaютъ путіE: нечести1вый же ўкланsетъ пути6 прaвды. | Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя. |
|
24
|
24
|
| ЛицE разyмно мyжа премyдра, џчи же безyмнагw на концёхъ земли2. | Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі. |
|
25
|
25
|
| Гнёвъ nтцY сhнъ безyменъ, и3 болёзнь р0ждшей є3го2. | Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї. |
|
26
|
26
|
| Тщєты2 твори1ти мyжу првdну не добро2, нижE препод0бно навётовати властeмъ прaвєднымъ. | Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду. |
|
27
|
27
|
| И$же щади1тъ глаг0лъ произнести2 жeстокъ, разyменъ: долготерпэли1вый же мyжъ премyдръ, лyчше и4щущагw наyки. | Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний. |
|
28
|
28
|
| Несмhсленному вопроси1вшу њ мyдрости, мyдрость вмэни1тсz: нёма же кто2 себE твори1тъ, возмни1тсz разyменъ бhти. | І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої — розсудливим. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
