|
Главa з7i
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
|
Лyчше ўкрyхъ хлёба со слaстію въ ми1рэ, нeжели д0мъ и3сп0лненъ мн0гихъ благи1хъ и3 непрaведныхъ жeртвъ со брaнію.
|
Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом.
|
|
2
|
2
|
|
Рaбъ смhсленъ њбладaетъ влады6ки безyмными, въ брaтіихъ же раздэли1тъ (и3мёніе) на ч†сти.
|
Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину.
|
|
3
|
3
|
|
Ћкоже и3скушaетсz въ пещи2 сребро2 и3 злaто, тaкw и3збр†ннаz сердцA ў гDа.
|
Плавильня — для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь.
|
|
4
|
4
|
|
Ѕлhй послyшаетъ љзhка законопрестyпныхъ, првdный же не внимaетъ ўстнaмъ лжи6вымъ.
|
Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного.
|
|
5
|
5
|
|
Ругaйсz ўб0гому раздражaетъ сотв0ршаго є3го2, рaдуzйсz же њ погибaющемъ не њбезвини1тсz: ми1луzй же поми1лованъ бyдетъ.
|
Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде].
|
|
6
|
6
|
|
Вэнeцъ стaрыхъ ч†да ч†дъ: похвалa же чaдомъ nтцы2 и4хъ. Вёрному вeсь мjръ богaтство, невёрному же нижE пёнzзь.
|
Вінець старих — сини синів, і слава дітей — батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного — ні гроша.]
|
|
7
|
7
|
|
Неприли6чны сyть безyмному ўстнЁ вBрны, нижE првdному ўстнЁ лжи6вы.
|
Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві.
|
|
8
|
8
|
|
МздA благодaтей наказaніе ўпотреблsющымъ: и3 ѓможе ѓще њбрати1тсz, ўспёетъ.
|
Подарунок — дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх.
|
|
9
|
9
|
|
И$же таи1тъ њби6ды, и4щетъ любвE: ґ и4же ненави1дитъ скрывaти, разлучaетъ дрyги и3 дом†шніz.
|
Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга.
|
|
10
|
10
|
|
Сокрушaетъ прещeніе сeрдце мyдрагw: безyмный же біeмь не чyвствуетъ (рaнъ).
|
На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів.
|
|
11
|
11
|
|
ПрекослHвіz воздви1жетъ всsкъ ѕлhй: гDь же ѓгGла неми1лостива п0слетъ нaнь.
|
Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього.
|
|
12
|
12
|
|
Впадeтъ попечeніе мyжу смhсленну: безyмніи же размышлsютъ ѕл†z.
|
Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою.
|
|
13
|
13
|
|
И$же воздаeтъ ѕл†z за бlг†z, не подви1гнутсz ѕл†z и3з8 д0му є3гw2.
|
Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло.
|
|
14
|
14
|
|
Влaсть даeтъ словесє1мъ начaло прaвды: предводи1телствуетъ же скyдости прS и3 брaнь.
|
Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона.
|
|
15
|
15
|
|
И$же сyдитъ првdнаго непрaведнымъ, непрaведнаго же првdнымъ, нечи1стъ и3 мeрзокъ ў гDа.
|
Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом.
|
|
16
|
16
|
|
Вскyю бsше и3мёніе безyмному; стzжaти бо премyдрости безсeрдый не м0жетъ. И$же выс0къ твори1тъ св0й д0мъ, и4щетъ сокрушeніz: њстроптэвazй же ўчи1тисz впадeтъ во ѕл†z.
|
До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.]
|
|
17
|
17
|
|
На всsко врeмz дрyгъ да бyдетъ тебЁ, брaтіz же въ нyждахъ полeзни да бyдутъ: сегH бо рaди раждaютсz.
|
Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя.
|
|
18
|
18
|
|
Мyжъ безyменъ плeщетъ и3 рaдуетсz себЁ, ћкоже поручazйсz и3спорyчитъ дрyга своего2, на свои1хъ же ўстнaхъ џгнь сокр0вищствуетъ.
|
Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого.
|
|
19
|
19
|
|
Грэхолю1бецъ рaдуетсz свaрwмъ, ґ жестокосeрдый не ўсрsщетъ благи1хъ.
|
Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння.
|
|
20
|
20
|
|
Мyжъ ўдобопрел0жный љзhкомъ впадeтъ во ѕл†z: сeрдце же безyмнагw болёзнь стzжaвшему є5.
|
Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.
|
|
21
|
21
|
|
Не весели1тсz nтeцъ њ сhнэ ненакaзаннэмъ: сhнъ же мyдръ весели1тъ мaтерь свою2.
|
Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє.
|
|
22
|
22
|
|
Сeрдце веселsщесz бlгоимётисz твори1тъ: мyжу же печaльну засhшутъ кHсти.
|
Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки.
|
|
23
|
23
|
|
Пріeмлющему дaры непрaведнw въ нBдра не пред8успэвaютъ путіE: нечести1вый же ўкланsетъ пути6 прaвды.
|
Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя.
|
|
24
|
24
|
|
ЛицE разyмно мyжа премyдра, џчи же безyмнагw на концёхъ земли2.
|
Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі.
|
|
25
|
25
|
|
Гнёвъ nтцY сhнъ безyменъ, и3 болёзнь р0ждшей є3го2.
|
Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї.
|
|
26
|
26
|
|
Тщєты2 твори1ти мyжу првdну не добро2, нижE препод0бно навётовати властeмъ прaвєднымъ.
|
Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду.
|
|
27
|
27
|
|
И$же щади1тъ глаг0лъ произнести2 жeстокъ, разyменъ: долготерпэли1вый же мyжъ премyдръ, лyчше и4щущагw наyки.
|
Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний.
|
|
28
|
28
|
|
Несмhсленному вопроси1вшу њ мyдрости, мyдрость вмэни1тсz: нёма же кто2 себE твори1тъ, возмни1тсz разyменъ бhти.
|
І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої — розсудливим.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.