|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| І молилася Анна і говорила: зраділо серце моє в Господі; піднісся ріг мій у Бозі моєму; широко розкрилися вуста мої на ворогів моїх, бо я радію у спасінні Твоєму. | И# помоли1сz ѓнна и3 речE: ўтверди1сz сeрдце моE въ гDэ, вознесeсz р0гъ м0й въ бз7э моeмъ, разшири1шасz ўстA мо‰ на враги2 мо‰, возвесели1хсz њ спасeніи твоeмъ: |
|
2
|
2
|
| Немає настільки святого, як Господь; бо немає іншого, крім Тебе; і немає твердині, як Бог наш. | ћкw нёсть с™ъ ћкw гDь, и3 нёсть првdнъ ћкw бGъ нaшъ, и3 нёсть с™ъ пaче тебє2: |
|
3
|
3
|
| Не примножуйте розмов гордовитих; зухвалі слова нехай не виходять з уст ваших; бо Господь є Бог відання, і діла в Нього зважені. | не хвали1тесz и3 не глаг0лите высHкаz въ гордhни, нижE да и3зhдетъ велерёчіе и3з8 ќстъ вaшихъ: ћкw бGъ рaзумwвъ гDь, и3 бGъ ўготовлszй начин†ніz сво‰: |
|
4
|
4
|
| Лук сильних переломлюється, а немічні перепоясуються силою; | лyкъ си1льныхъ и3знем0же, и3 немощствyющіи препоsсашасz си1лою: |
|
5
|
5
|
| ситі працюють за хліб, а голодні відпочивають; навіть неплідна народжує сім разів, а багатодітна знемагає. | и3сп0лненніи хлёба лиши1шасz, и3 ѓлчущіи пришeлствоваша зeмлю: ћкw непл0ды роди2 сeдмь, и3 мн0гаz въ чaдэхъ и3знем0же: |
|
6
|
6
|
| Господь умертвляє і оживляє, спускає до пекла і возводить; | гDь мертви1тъ и3 живи1тъ, низв0дитъ во ѓдъ и3 возв0дитъ, |
|
7
|
7
|
| Господь робить убогими і збагачує, принижує і піднімає. | гDь ўб0житъ и3 богати1тъ, смирsетъ и3 вhситъ, |
|
8
|
8
|
| З пороху піднімає Він бідного, із бруду піднімає убогого, посаджуючи з вельможами, і престіл слави дає їм у спадщину; бо у Господа основи землі, і Він утвердив на них вселенну. | возставлsетъ t земли2 ўб0га и3 t гн0ища воздвизaетъ ни1ща посади1ти є3го2 съ могyщими людjй, и3 прест0лъ слaвы даS въ наслёдіе и5мъ: |
|
9
|
9
|
| Стопи святих Своїх Він оберігає, а беззаконні в темряві зникають; тому що не силою міцна людина. | даsй моли1тву молsщемусz и3 блгcви2 лBта првdнагw, ћкw не въ крёпости си1ленъ мyжъ: |
|
10
|
10
|
| Господь зітре противників Своїх; з небес загримить на них. [Господь святий. Нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, і нехай не хвалиться сильний силою своєю, і нехай не хвалиться багатий багатством своїм, але хто бажає хвалитися, нехай хвалиться тим, що розуміє і знає Господа.] Господь буде судити краї землі, і дасть кріпкість цареві Своєму і піднесе ріг помазаника Свого. | гDь нeмощна сотвори2 сопостaта є3гw2, гDь с™ъ: да не хвaлитсz премyдрый премyдростію своeю, и3 да не хвaлитсz си1льный си1лою своeю, и3 да не хвaлитсz богaтый богaтствомъ свои1мъ: но њ сeмъ да хвaлитсz хвалsйсz, є4же разумёти и3 знaти гDа, и3 твори1ти сyдъ и3 прaвду посредЁ земли2: гDь взhде на нб7сA и3 возгремЁ: т0й сyдитъ концє1мъ земли2, првdнъ сhй, и3 дaстъ крёпость царє1мъ нaшымъ и3 вознесeтъ р0гъ хрістA своегw2. |
|
11
|
11
|
| [І залишила Самуїла там перед Господом,] і пішов Елкана в Раму в дім свій, а отрок залишився служити Господу при Ілії священику. | И# њстaвиша є3го2 тaмw пред8 гDемъ и3 tид0ша во ґрмаfeмъ въ д0мъ св0й: nтрочa же бЁ служA лицY гDню пред8 лицeмъ и3лjи жерцA. |
|
12
|
12
|
| Сини ж Ілія були люди негідні; вони не знали Господа | Сhнове же и3лjи жерцA (бhша) сhнове поги1белніи, не вёдуще гDа, |
|
13
|
13
|
| і обов’язків священиків стосовно до народу. Коли хто приносив жертву, слуга священиків, приходив під час варіння м’яса, з виделкою в руці своїй | ни њправдaніz жрeческа пред8 людьми2 всёми жрyщими. И# прихождaше џтрокъ жрeческъ, є3гдA варsтсz мzсA, и3 ќдица трезyбна въ рукY є3гw2, |
|
14
|
14
|
| і опускав її в казан, або в каструлю, або на сковороду, або в горщик, і що вийме виделка, те брав собі священик. Так чинили вони з усіма ізраїльтянами, які приходили туди в Силом. | и3 влагaше ю5 въ кон0бъ вели1кій, и3ли2 въ мёдzный сосyдъ, и3ли2 горнeцъ, и3 всE є4же вонзeсz на ќдицу, взимaше є5 себЁ жрeцъ: и3 тaкw творsху всемY ї}леви приходsщему пожрeти гDеви въ силHмэ. |
|
15
|
15
|
| Навіть раніше, ніж спалювали жир, приходив слуга священичий і говорив тому, хто приносив жертву: дай м’яса на печеню священикові; він не візьме в тебе вареного м’яса, а дай сире. | И# прeжде каждeніz тyка, прихождaше џтрокъ жрeческъ и3 глаг0лаше мyжеви жрyщему: дaждь мsса и3спещи2 жерцY, и3 не возмY t тебє2 мsса варeнагw t кон0ба. |
|
16
|
16
|
| І якщо хто говорив йому: нехай спалять раніше жир, як має бути, і потім візьми собі, скільки забажає душа твоя, то він говорив: ні, зараз же дай, а якщо ні, то силою візьму. | И# глаг0лаше мyжъ жрsй: да покади1тсz пeрвэе тyкъ, ћкоже подобaетъ, и3 тогдA в0змеши себЁ t всёхъ, є4же х0щетъ душA твоS. И# речE: ни2, нн7э дaждь: ѓще же не дaси, возмY си1лою. |
|
17
|
17
|
| І гріх цих молодих людей був дуже великий перед Господом, тому що вони відвертали від жертвоприношень Господу. | И# бЁ пред8 гDемъ грёхъ nтрокHвъ вeлій ѕэлw2, ћкw tметaху жeртву гDню. |
|
18
|
18
|
| Отрок же Самуїл служив перед Господом, одягаючи лляний ефод. | И# самуи1лъ бЁ служA пред8 гDемъ, џтрочищь сhй њпоsсанъ во є3фyдъ льнsнъ. |
|
19
|
19
|
| Верхній малий одяг робила йому мати його і приносила йому щорічно, коли приходила з чоловіком своїм для приношення належної жертви. | И# хламЂду мaлу сотвори2 є3мY мaти є3гw2, и3 приношaше є3мY t днjй во дни6, є3гдA восхождaше съ мyжемъ свои1мъ пожрeти жeртву днjй. |
|
20
|
20
|
| І благословив Ілій Елкану і дружину його і сказав: нехай дасть тобі Господь дітей від дружини цієї замість даного, якого ти віддав Господу! І пішли вони в місце своє. | И# благослови2 и3лjй є3лканY и3 женY є3гw2, глаг0лz: да воздaстъ ти2 гDь сёмz t жены2 сеS за дaръ, є3г0же даровaлъ є3си2 гDеви. И# tи1де человёкъ въ мёсто своE. |
|
21
|
21
|
| І відвідав Господь Анну, і зачала вона і народила ще трьох синів і двох дочок; а отрок Самуїл зростав у Господа. | И# посэти2 гDь бGъ ѓнну, и3 зачA, и3 роди2 є3щE три2 сhны и3 дщє1ри двЁ. И# возвели1чисz џтрокъ самуи1лъ пред8 гDемъ. |
|
22
|
22
|
| Ілій же був дуже старим і чув усе, як поводяться сини його з усіма ізраїльтянами, і що вони сплять з жінками, які збираються біля входу в скинію зібрання. | И#лjй же состарёсz ѕэлw2: и3 ўслhша, ±же творsху сhнове є3гw2 всBмъ сынHмъ ї}лєвымъ, и3 ћкw бывaху съ женaми предстоsщими ў двeрій ски1ніи свидёніz, |
|
23
|
23
|
| І сказав їм: для чого ви робите такі справи? бо я чую про недобрі вчинки ваші від усього народу [Господнього]. | и3 речE и5мъ: почто2 твори1те по глаг0лу семY, є3г0же ѓзъ слhшу и3з8 ќстъ всёхъ людjй гDнихъ (њ вaсъ); |
|
24
|
24
|
| Ні, діти мої, недобрий поголос, який я чую [про вас, не робіть так, бо недобрий поголос, який я чую]; ви розбещуєте народ Господній; | ни2, ч†да, ни2: ћкw не блaгъ слyхъ, є3г0же ѓзъ слhшу њ вaсъ: не твори1те тaкw, ћкw не добры2 слyхи, ±же ѓзъ слhшу, є4же не раб0тати лю1демъ бGу: |
|
25
|
25
|
| якщо згрішить людина проти людини, то помоляться за неї Богу; якщо ж людина згрішить проти Господа, то хто буде заступником за неї? Але вони не слухали голосу батька свого, бо Господь вирішив уже віддати їх на смерть. | ѓще согрэшaz согрэши1тъ мyжъ мyжеви, пом0лzтсz њ нeмъ ко гDу: ѓще же гDеви согрэши1тъ, кто2 пом0литсz њ нeмъ; И# не послyшаста глaса nтцA своегw2, ћкw хотsй восхотЁ гDь погуби1ти |. |
|
26
|
26
|
| Отрок же Самуїл все більше і більше входив у вік і у благовоління в Господа й у людей. | Џтрокъ же самуи1лъ хождaше пред8успэвaz, и3 бЁ бл†гъ пред8 гDемъ и3 челwвёки. |
|
27
|
27
|
| І прийшов чоловік Божий до Ілія і сказав йому: так говорить Господь: чи не відкрився Я дому батька твого, коли вони були ще в Єгипті, у домі фараона? | И# пріи1де человёкъ б9ій ко и3лjю и3 речE: сі‰ гlетъ гDь: tкрывazсz tкрhхсz въ домY nтцA твоегw2, сyщымъ и5мъ въ земли2 є3гЂпетстэй рабHмъ въ д0му фараHни, |
|
28
|
28
|
| І чи не обрав його з усіх колін Ізраїлевих Собі у священика, щоб він піднімався до жертовника Мого, щоб курив фіміам, щоб носив ефод переді Мною? І чи не дав Я дому батька твого від усіх вогнем спалюваних жертв синів Ізраїлевих? | и3 и3збрaхъ д0мъ nтцA твоегw2 t всёхъ домHвъ ї}левыхъ мнЁ служи1ти, є4же восходи1ти ко nлтарю2 моемY и3 кади1ти кади1ломъ и3 носи1ти є3фyдъ, и3 дaхъ д0му nтцA твоегw2 вс‰, ±же nгнS жeртвєннаz сынHвъ ї}левыхъ, въ снёдь: |
|
29
|
29
|
| Для чого ж ви топчете ногами жертви Мої і хлібні приношення Мої, які заповів Я для оселі Моєї, і для чого ти віддаєш перевагу синам своїм переді мною, наповнюючи себе початками всіх приношень народу Мого — Ізраїля? | и3 почто2 ты2 воззрёлъ є3си2 на fmміaмъ м0й и3 на жeртву мою2 безстyднымъ џкомъ, и3 прослaвилъ сhны тво‰ пaче менє2, є4же благословлsти начaтокъ всsкіz жeртвы ї}левы предо мн0ю; |
|
30
|
30
|
| Тому так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я сказав тоді: «дім твій і дім батька твого будуть ходити перед лицем Моїм повік». Але тепер говорить Господь: нехай не буде так, тому що Я прославлю тих, що прославляють Мене, а ті, що знеславлюють Мене, будуть осоромлені. | сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь бGъ ї}левъ, гlz: рек0хъ, д0мъ тв0й и3 д0мъ nтцA твоегw2 прeйдетъ предо мн0ю до вёка: ґ нн7э гlетъ гDь: никaкоже мнЁ, занE т0кмw прославлsющыz мS прослaвлю, и3 ўничижazй мS безчeстенъ бyдетъ: |
|
31
|
31
|
| Ось, настають дні, в які Я підсічу силу твою і силу дому батька твого, так що не буде старця в домі твоєму [ніколи]; | сE, днjе и4дутъ, и3 потреблю2 сёмz твоE и3 сёмz д0му nтцA твоегw2, и3 не бyдетъ стaрца въ домY твоeмъ во вс‰ дни6, |
|
32
|
32
|
| і ти будеш бачити біду дому Мого, при всьому тому, що Господь благодіє Ізраїлю, і не буде в домі твоєму старця в усі дні, | и3 ќзриши держaву мою2 во всёхъ, и4миже разблажaетъ ї}лz, и3 не бyдетъ стaрца въ домY твоeмъ во вс‰ дни6: |
|
33
|
33
|
| Я не відкину усіх твоїх від жертовника Мого, щоб томити очі твої і мучити душу твою; але всі нащадки дому твого будуть помирати в середніх літах. | и3 мyжа не и3стреблю2 тебЁ t nлтарS моегw2, во є4же њскудёти nчесє1мъ є3гw2 и3 и3стazти души2 є3гw2: и3 вси2 пр0чіи д0му твоегw2 падyтъ nрyжіемъ мyжескимъ: |
|
34
|
34
|
| І ось тобі знамення, що буде з двома синами твоїми, Офні та Финеєсом: обоє вони помруть в один день. | и3 сіE тебЁ знaменіе, є4же пріи1детъ на џба сы6на тво‰ сі‰ nфнJ и3 фінеeса: въ дeнь є3ди1нъ ќмрутъ џба: |
|
35
|
35
|
| І поставлю Собі священика вірного; він буде чинити за серцем Моїм і за душою Моєю; і дім його зроблю твердим, і він буде ходити перед помазаником Моїм в усі дні; | и3 возстaвлю себЁ жерцA вёрна, и4же вс‰ ±же въ сeрдцы моeмъ и3 ±же въ души2 моeй сотвори1тъ, и3 сози1жду є3мY д0мъ вёренъ, и3 пред8и1детъ пред8 хріст0мъ мои1мъ во вс‰ дни6: |
|
36
|
36
|
| і всякий, хто залишився з дому твого, прийде кланятися йому за геру срібла і шматок хліба і скаже: «зарахуй мене до якої-небудь левитської посади, щоб мати їжу». | и3 бyдетъ всsкъ њстaвшійсz въ домY твоeмъ пріи1детъ поклони1тисz є3мY съ цaтою сребрA и3 хлёбомъ є3ди1нымъ, глаг0лz: пріими1 мz къ є3ди1ному t свzщеннослужeній твои1хъ, є4же ћсти хлёбъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
