|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
| Давид утік з Навафа біля Рами і прийшов і сказав Іонафану: що зробив я, у чому неправда моя, чим згрішив я перед батьком твоїм, що він шукає душі моєї? | И# tбэжE давjдъ t наvafа (и4же) въ рaмэ и3 пріи1де ко їwнаfaну и3 речE: что2 сотвори1хъ; и3 что2 непрaвда моS; и3 что2 согрэши1хъ пред8 nтцeмъ твои1мъ, ћкw и4щетъ души2 моеS; |
|
2
|
2
|
| І сказав йому [Іонафан]: ні, ти не помреш; ось, батько мій не робить ні великої, ні малої справи, не відкривши вухам моїм; для чого ж би батькові моєму ховати від мене цю справу? цього не буде. | И# речE є3мY їwнаfaнъ: никaкоже, ты2 не ќмреши: сE, не и4мать сотвори1ти nтeцъ м0й глаг0ла вели1ка, и3ли2 мaла, и3 не tкрhетъ ќха моегw2: и3 что2 ћкw скрhетъ nтeцъ м0й глаг0лъ сeй t менє2; не бyди сіE. |
|
3
|
3
|
| Давид клявся і говорив: батько твій добре знає, що я знайшов благовоління в очах твоїх, і тому говорить сам у собі: «нехай не знає про те Іонафан, щоб не засмутився»; але живий Господь і жива душа твоя! один тільки крок між мною і смертю. | И# tвэщA давjдъ їwнаfaну и3 речE: вёдаz вёдаетъ nтeцъ тв0й, ћкw њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, и3 глаг0летъ: да не познaетъ сегw2 їwнаfaнъ, нeгли не восх0щетъ: но жи1въ гDь и3 живA душA твоS, занE ћкоже рек0хъ, и3сп0лнисz междY мн0ю и3 междY nтцeмъ твои1мъ дaже до смeрти. |
|
4
|
4
|
| І сказав Іонафан Давиду: чого бажає душа твоя, я зроблю для тебе. | И# речE пaки їwнаfaнъ къ давjду: чесогw2 желaетъ душA твоS, и3 что2 сотворю2 тебЁ; |
|
5
|
5
|
| І сказав Давид Іонафану: ось, завтра новомісяччя, і я повинен сидіти з царем за столом; але відпусти мене, і я сховаюся в полі до вечора третього дня. | И# речE давjдъ ко їwнаfaну: сE, новомчcіе заyтра, и3 ѓзъ сэдS не сsду съ царeмъ ћсти, и3 п0слеши мS, и3 скрhюсz на п0ли до вeчера днE трeтіzгw: |
|
6
|
6
|
| Якщо батько твій запитає про мене, ти скажи: «Давид відпросився в мене сходити у своє місто Вифлеєм; тому що там річне жертвоприношення всього роду його». | и3 ѓще смотрS ўсм0тритъ мS nтeцъ тв0й, и3 речeши: просS ўпроси1сz t менє2 давjдъ tити2 до виfлеeма грaда своегw2, ћкw жeртва днjй тaмw всемY плeмени: |
|
7
|
7
|
| Якщо на це він скаже: «добре», то мир рабові твоєму; а якщо він розгнівається, то знай, що зла справа вирішена ним. | ѓще тaкw речeтъ: блaго: ми1ръ рабY твоемY: ѓще же жeстокw tвэщaетъ тебЁ, разумёй, ћкw соверши1сz ѕл0ба t негw2: |
|
8
|
8
|
| Ти ж зроби милість рабові твоєму, — тому що ти прийняв раба твого в завіт Господній з тобою, — і якщо є яка провина на мені, то умертви ти мене; навіщо тобі вести мене до батька твого? | и3 да сотвори1ши ми1лость съ раб0мъ твои1мъ, ћкw ввeлъ є3си2 въ завётъ гDень рабA твоего2 съ соб0ю: и3 ѓще є4сть непрaвда въ рабЁ твоeмъ, ўмертви1 мz ты2, ґ ко nтцY твоемY почто2 тaкw и4маши мS вводи1ти; |
|
9
|
9
|
| І сказав Іонафан: ніяк не буде цього з тобою; тому що, коли я довідаюся напевно, що батько мій вирішив зробити злу справа над тобою, то невже не сповіщу тебе про це? | И# речE їwнаfaнъ: никaкоже (бyди) тебЁ: є3гдA ѓще разумэвaz ўразумёю, ћкw соверши1сz ѕл0ба nтцA моегw2, є4же пріити2 на тебE, ѓще и3 не бyдеши во градёхъ твои1хъ, ѓзъ возвэщY тебЁ. |
|
10
|
10
|
| І сказав Давид Іонафану: хто сповістить мене, якщо батько твій відповість тобі суворо? | И# речE давjдъ ко їwнаfaну: кто2 возвэсти1тъ ми2, ѓще tвэщaетъ nтeцъ тв0й жeстокw; |
|
11
|
11
|
| І сказав Іонафан Давиду: йди, вийдемо в поле. І вийшли обидва в поле. | И# речE їwнаfaнъ къ давjду: и3ди2, и3 пребyди на п0ли. И# и3д0ста џба на п0ле. |
|
12
|
12
|
| І сказав Іонафан Давиду: живий Господь Бог Ізраїлів! я завтра близько цього часу, або післязавтра, випитаю у батька мого; і якщо він прихильний до Давида, і я тоді ж не пошлю до тебе і не відкрию перед вухами твоїми, | И# речE їwнаfaнъ къ давjду: гDь бGъ ї}левъ вёсть, ћкw и3скушY nтцA моего2 во врeмz (сіE) заyтра, и3ли2 трeтіzгw днE, и3 сіE, ѓще блaго бyдетъ њ давjдэ, и3 не и4мамъ послaти къ тебЁ на п0ле и3 возвэсти1ти сі‰ во ќшы твои2: |
|
13
|
13
|
| нехай те і те зробить Господь з Іонафаном і ще більше зробить. Якщо ж батько мій замишляє зробити тобі зло, і це відкрию у вуха твої, і відпущу тебе, і тоді йди з миром: і нехай буде Господь з тобою, як був з батьком моїм! | сі‰ да сотвори1тъ бGъ їwнаfaну и3 сі‰ да приложи1тъ, ѓще не возвэщY ѕл†z на тS, и3 tкрhю ќхо твоE, и3 tпущY тS, и3 tи1деши въ ми1рэ: и3 бyдетъ гDь съ тоб0ю, ћкоже бЁ со nтцeмъ мои1мъ: |
|
14
|
14
|
| Але і ти, якщо я буду ще живий, зроби мені милість Господню. | и3 ѓще ќбw є3щE жи1въ бyду ѓзъ, да сотвори1ши ми1лость со мн0ю: |
|
15
|
15
|
| А якщо я помру, то не відніми милости твоєї від дому мого повіки, навіть і тоді, коли Господь знищить з лиця землі усіх ворогів Давида. | и3 ѓще смeртію ўмрY, да не tи1меши ми1лости твоеS t д0му моегw2 до вёка: |
|
16
|
16
|
| Так уклав Іонафан завіт з домом Давида і сказав: нехай стягне Господь з ворогів Давида! | ѓще же ни2, є3гдA и3скорени1тъ гDь враги2 давjдwвы, коег0ждо t лицA земли2, да њбрsщетсz и4мz їwнаfaне въ домY давjдовэ, и3 и3зhщетъ гDь враги2 давjдwвы. |
|
17
|
17
|
| І знову Іонафан клявся Давиду своєю любов’ю до нього, тому що любив його, як свою душу. | И# приложи2 їwнаfaнъ є3щE клsтисz давjду, ћкw возлюби2 дyшу лю1бzщагw є3го2. |
|
18
|
18
|
| І сказав йому Іонафан: завтра новомісяччя, і про тебе запитають, тому що місце твоє буде не зайняте; | И# речE їwнаfaнъ къ немY: заyтра новомчcіе, и3 присм0тренъ бyдеши, ћкw прaздно ўсм0трено бyдетъ мёсто твоE: |
|
19
|
19
|
| тому на третій день ти спустись і поспіши на те місце, де ховався ти колись, і сядь біля каменя Азель; | тh же премeдлиши три2 дни6 и3 пребyдеши на мёстэ твоeмъ, и3дёже скрhешисz въ дeнь дёланіz, и3 сsдеши при є3ргaвэ џнэмъ: |
|
20
|
20
|
| а я в той бік пущу три стріли, начебто стріляючи в ціль; | и3 ѓзъ ўтр0ю стрэлaми стрэлsz, и3 стрэлю2 вергaz до ґмаггaріа: |
|
21
|
21
|
| потім пошлю отрока, говорячи: «піди, знайди стріли»; і якщо я скажу отроку: «ось, стріли позаду тебе, візьми їх», то прийди до мене, тому що мир тобі, і, живий Господь, нічого тобі не буде; | и3 сE, послю2 џтрока, глаг0лz: и3ди2 и3 њбрsщи ми2 стрэлY: и3 ѓще рекY џтроку: здЁ стрэлA t тебє2, и3 здЁ, возми2 ю5: и3 ты2 грzди2 ко мнЁ, ћкw ми1ръ тебЁ, и3 нёсть њ тебЁ сл0ва, жи1въ гDь: |
|
22
|
22
|
| якщо ж так скажу отрокові: «ось, стріли перед тобою», то ти йди, бо відпускає тебе Господь; | ѓще же тaкw рекY ю4ноши: тaмw стрэлA t тебє2 и3 дaлэе: и3ди2, ћкw tслa тz гDь: |
|
23
|
23
|
| а того, про що ми говорили, я і ти, свідок Господь між мною і тобою повіки. | и3 глаг0лъ є3г0же ѓзъ и3 ты2 глаг0лахомъ, сE, гDь свидётель междY тоб0ю и3 мн0ю до вёка. |
|
24
|
24
|
| І сховався Давид на полі. І настало новомісяччя, і сів цар обідати. | И# скрhсz давjдъ на п0ли, и3 пріи1де новомчcіе, и3 пріи1де цaрь на трапeзу ћсти, |
|
25
|
25
|
| Цар сів на своєму місці, за звичаєм, на сідалище біля стіни, й Іонафан встав, і Авенир сів поруч із Саулом; місце ж Давида залишилося вільним. | и3 сёде цaрь на мёстэ своeмъ ћкоже и3 всегдA на прест0лэ при стэнЁ, и3 предвари2 їwнаfaна, и3 сёде ґвени1ръ t страны2 саyловы, и3 ўсм0трено бhсть (прaздно) мёсто давjдово. |
|
26
|
26
|
| І не сказав Саул у той день нічого, тому що подумав, що це випадковість, що Давид нечистий, не очистився. | И# не глаг0ла саyлъ ничт0же въ т0й дeнь, помhсли бо, слyчай ви1дитсz, нечи1сту бhти, ћкw не њчи1стисz. |
|
27
|
27
|
| Настав і другий день новомісяччя, а місце Давида залишалося вільним. Тоді сказав Саул синові своєму Іонафану: чому син Ієссеїв не прийшов на обід ні вчора, ні сьогодні? | И# бhсть наyтріе мцcа въ дeнь вторhй, и3 ўсм0трено бhсть прaздно мёсто давjдово, и3 речE саyлъ ко їwнаfaну сhну своемY: что2 ћкw не пріи1де сhнъ їессeевъ ни вчерA, ни днeсь на трапeзу; |
|
28
|
28
|
| І відповів Іонафан Саулу: Давид відпросився в мене у Вифлеєм; | И# tвэщA їwнаfaнъ къ саyлу и3 речE є3мY: ўпроси1сz t менє2 давjдъ до виfлеeма грaда своегw2 и3ти2, |
|
29
|
29
|
| він сказав: «відпусти мене, тому що у нас у місті родинне жертвоприношення, і мій брат запросив мене; отже, якщо я знайшов благовоління в очах твоїх, сходжу я і побачуся зі своїми братами»; тому він і не прийшов на обід царя. | и3 речE: tпусти1 мz нн7э (въ виfлеeмъ), ћкw жeртва колёна нaшегw во грaдэ, и3 заповёдаша мнЁ брaтіz мо‰: и3 нн7э ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, да пойдY нн7э и3 ўзрю2 брaтію мою2: сегw2 рaди не пріи1де на трапeзу царeву. |
|
30
|
30
|
| Тоді сильно розгнівався Саул на Іонафана і сказав йому: сину негідний і непокірливий! хіба я не знаю, що ти подружився із сином Ієссеєвим на сором собі і на сором матері твоїй? | И# разгнёвасz гнёвомъ саyлъ на їwнаfaна ѕэлw2 и3 речE є3мY: сhне дёвwкъ блудни1цъ, не вёмъ ли, ћкw соHбщникъ є3си2 ты2 сhну їессeеву въ срамотY твою2 и3 въ срамотY tкровeніz мaтере твоеS; |
|
31
|
31
|
| бо в усі дні, доки син Ієссеїв буде жити на землі, не устоїш ні ти, ні царство твоє; тепер же пошли і приведи його до мене, тому що він приречений на смерть. | ћкw во вс‰ дни6, въ нsже сhнъ їессeевъ жи1ти и4мать на земли2, не ўгот0витсz цaрство твоE: нн7э u5бо послaвъ, поими2 ю4ношу, ћкw сhнъ смeрти є4сть сeй. |
|
32
|
32
|
| І відповів Іонафан Саулу, батькові своєму, і сказав йому: за що умертвляти його? що він зробив? | И# tвэщA їwнаfaнъ саyлу nтцY своемY и3 речE: за что2 ўмирaетъ; что2 сотвори2; |
|
33
|
33
|
| Тоді Саул кинув спис у нього, щоб уразити його. І Іонафан зрозумів, що батько його наважився убити Давида. | И# вeрже саyлъ копіeмъ на їwнаfaна, є4же ўмертви1ти є3го2. И# познA їwнаfaнъ, ћкw соверши1сz ѕл0ба сі‰ t nтцA є3гw2, да ўмертви1тъ давjда: |
|
34
|
34
|
| І встав Іонафан з-за столу у великому гніві і не обідав на другий день новомісяччя, тому що уболівав за Давида і тому що скривдив його батько його. | и3 вскочи2 їwнаfaнъ t трапeзы во гнёвэ ћрости, и3 не kдE хлёба въ дeнь вторhй мцcа, ћкw сокруши1сz њ давjдэ, занE соверши2 (ѕл0бу) на него2 nтeцъ є3гw2. |
|
35
|
35
|
| На другой день уранці вийшов Іонафан у поле, в час, який призначив Давиду, і малий отрок з ним. | И# бhсть заyтра, и3 и3зhде їwнаfaнъ на село2, ћкоже совэщaсz њ свидёніи съ давjдомъ, и3 џтрокъ мaлъ съ ни1мъ. |
|
36
|
36
|
| І сказав він отрокові: біжи, шукай стріли, які я пускаю. Отрок побіг, а він пускав стріли так, що вони летіли далі отрока. | И# речE џтроку: тецы2, и3 њбрsщи ми2 стрёлы, и4миже ѓзъ стрэлsю. И# џтрокъ течE, и3 џнъ стрэли2 стрэл0ю за него2. |
|
37
|
37
|
| І побіг отрок туди, куди Іонафан пускав стріли, і закричав Іонафан услід отрокові і сказав: дивися, стріла перед тобою. | И# пріи1де џтрокъ до мёста стрэлы2, и3дёже стрэли1лъ їwнаfaнъ. И# возопи2 їwнаfaнъ в8слёдъ џтрока и3 речE: тaмw стрэлA t тебє2 и3 дaлэе. |
|
38
|
38
|
| І знову кричав Іонафан вслід отрокові: скоріше біжи, не зупиняйся. І зібрав отрок Іонафанів стріли і прийшов до свого господаря. | И# пaки возопи2 їwнаfaнъ в8слёдъ џтрока своегw2, глаг0лz: потщи1сz ск0рw, и3 не ст0й. И# собрA џтрокъ їwнаfaну стрёлы и3 принесE и5хъ къ господи1ну своемY. |
|
39
|
39
|
| Отрок же не знав нічого; тільки Іонафан і Давид знали, у чому справа. | Џтрокъ же не ўвёдэ ничесHже, т0кмw їwнаfaнъ и3 давjдъ вёдэста вeщь. |
|
40
|
40
|
| І віддав Іонафан зброю свою отрокові, який був при ньому, і сказав йому: йди, віднеси в місто. | И# tдA їwнаfaнъ nрyжіе своE џтроку своемY и3 речE џтроку своемY: поиди2 и3 tнеси2 во грaдъ. |
|
41
|
41
|
| Отрок пішов, а Давид піднявся з південного боку й упав лицем своїм на землю і тричі поклонився; і цілували вони один одного, і плакали обоє разом, але Давид плакав сильніше. | И# є3гдA tи1де џтрокъ, и3 давjдъ востA t є3ргaва, и3 падE на лицE своE, и3 поклони1сz є3мY три1жды, и3 њблобызA кjйждо дрyгъ дрyга, и3 плaкасz кjйждо њ дрyгъ дрyзэ до скончaніz вели1ка. |
|
42
|
42
|
| І сказав Іонафан Давиду: йди з миром; а в чому клялися ми обоє ім’ям Господа, говорячи: «Господь нехай буде між мною і між тобою, і між сіменем моїм і сіменем твоїм», те нехай буде повік. | И# речE їwнаfaнъ давjду: и3ди2 съ ми1ромъ, и3 ћкоже клsхомсz мы2 џба и4менемъ гDнимъ, глаг0люще: гDь да бyдетъ свидётель междY мн0ю и3 тоб0ю и3 междY сёменемъ мои1мъ и3 междY сёменемъ твои1мъ до вёка. |
|
43
|
43
|
| І встав [Давид] і пішов, а Іонафан повернувся в місто. | И# востA давjдъ и3 tи1де. Їwнаfaнъ же вни1де во грaдъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
