Глава 29
|
Главa к7f
|
|
|
1
|
1
|
І зібрали филистимляни всі ополчення свої в Афеку, а ізраїльтяни розташувалися станом біля джерела, що в Ізреелі.
|
И# собрaша и3ноплемє1нницы вс‰ полки2 сво‰ во ґфeкъ, ї}лтzне же њполчи1шасz во ґендHрэ и4же во їезраeли.
|
2
|
2
|
Князі филистимські йшли сотнями і тисячами, Давид же і люди його йшли позаду з Анхусом.
|
И# воевHды и3ноплемє1нничи пред8идsху со стaми и3 тhсzщами, давjдъ же и3 мyжіе є3гw2 и3дsху въ послёднихъ со ґгхyсомъ.
|
3
|
3
|
І говорили князі филистимські: що це за євреї? Анхус відповів князям филистимським: хіба не знаєте, що це Давид, раб Саула, царя Ізраїльського? він при мені вже понад рік, і я не знайшов у ньому нічого недоброго з часу його приходу до сьогодні.
|
И# рёша воевHды и3ноплемє1нничи кто2 сyть и3дyщіи сjи; И# речE ґгхyсъ къ воев0дамъ и3ноплемeнничимъ: не сeй ли давjдъ рaбъ саyла царS ї}лева, и4же бhсть съ нaми днjй сіE втор0е лёто; и3 не њбрэт0хъ въ нeмъ ничт0же, t днE въ џньже пріи1де ко мнЁ дaже до сегw2 днE.
|
4
|
4
|
І обурилися на нього князі филистимські, і сказали йому князі филистимські: відпусти ти цього чоловіка, нехай він сидить у своєму місці, яке ти призначив йому, щоб він не йшов з нами на війну і не зробився супротивником нашим на війні. Чим він може умилостивити господаря свого, як не головами цих людей?
|
И# приск0рбни бhша њ нeмъ воевHды и3ноплемє1нничи и3 глаг0лаша є3мY: возврати2 мyжа, и3 да возврати1тсz на мёсто своE, и3дёже постaвилъ є3си2 є3го2 тaмw, и3 да не и4детъ съ нaми на брaнь, и3 да не бyдетъ навётникъ въ полцёхъ: и3 чи1мъ примири1тсz сeй господи1ну своемY; не главaми ли мужeй си1хъ;
|
5
|
5
|
чи не той це Давид, якому співали в хороводах, говорячи: «Саул уразив тисячі, а Давид — десятки тисяч»?
|
не сeй ли є4сть давjдъ, є3мyже и3зыд0ша съ ли6ки, глаг0люще: побэди2 саyлъ съ тhсzщами свои1ми, и3 давjдъ со тмaми свои1ми;
|
6
|
6
|
І покликав Анхус Давида і сказав йому: живий Господь! ти чесний, і очам моїм приємно було б, щоб ти виходив і входив зі мною в ополченні; бо я не помітив у тобі недоброго з часу приходу твого до мене до цього дня; але в очах князів ти недобрий.
|
И# призвA ґгхyсъ давjда и3 речE є3мY: жи1въ гDь, ћкw прaвъ ты2 и3 блaгъ пред8 nчи1ма мои1ма, и3 вх0дъ тв0й и3 и3сх0дъ тв0й со мн0ю въ полцЁ, и3 ћкw не њбрэт0хъ въ тебЁ ѕл0бы, tнeлэже є3си2 пришeлъ ко мнЁ до днeшнzгw днE, но пред8 nчи1ма воев0дъ не блaгъ є3си2 ты2:
|
7
|
7
|
Отже, повернися тепер, і йди з миром і не дратуй князів филистимських.
|
и3 нн7э возврати1сz и3 и3ди2 съ ми1ромъ, и3 да не сотвори1ши ѕлA пред8 nчи1ма воев0дъ и3ноплемeнничихъ.
|
8
|
8
|
Але Давид сказав Анхусу: що я зробив, і що ти знайшов у рабі твоєму з того часу, як я перед лицем твоїм, і до цього дня, чому б мені не йти і не воювати з ворогами господаря мого, царя?
|
И# речE давjдъ ко ґгхyсу: что2 сотвори1хъ ти2; и3 что2 њбрёлъ є3си2 въ рабЁ твоeмъ, t негHже днE бёхъ пред8 тоб0ю, и3 дaже до сегw2 днE, да не и3дY воевaти врагHвъ господи1на моегw2 царS;
|
9
|
9
|
І відповідав Анхус Давиду: будь упевнений, що в моїх очах ти добрий, як ангел Божий; але князі филистимські сказали: «нехай він не йде з нами на війну».
|
И# tвэщA ґгхyсъ давjду: вёмъ, ћкw блaгъ ты2 пред8 nчи1ма мои1ма ћкw ѓгGлъ б9ій, но воевHды и3ноплемє1нничи глаг0лютъ: да не и4детъ съ нaми на брaнь:
|
10
|
10
|
Отже, встань ранком, ти і раби господаря твого, які прийшли з тобою, [і йдіть на місце, яке я призначив вам, і не май недоброї думки на серці твоєму, бо ти переді мною добрий]; і встаньте зранку, і коли буде світло, йдіть.
|
и3 нн7э востaни рaнw ты2 и3 џтроцы господи1на твоегw2 ходsщіи съ тоб0ю и3 и3ди1те на мёсто, и3дёже постaвихъ вaсъ, и3 словесE пaгубна да не положи1ши на сeрдцы твоeмъ, ћкw блaгъ є3си2 ты2 предо мн0ю: и3 востaните рaнw въ пyть, є3гдA разсвэтaетъ вaмъ, и3 и3ди1те.
|
11
|
11
|
І встав Давид, сам і люди його, щоб іти вранці і повернутися в землю Филистимську. А филистимляни пішли [на війну] у Ізреель.
|
И# ўрaни давjдъ сaмъ и3 мyжіе є3гw2 tити2 и3 стрещи2 земли2 и3ноплемeнничи, и3 и3ноплемє1нницы взыд0ша на брaнь во їезраeль.
|