Глава 7
|
Главa з7
|
1
|
1
|
Коли цар жив у домі своєму, і Господь заспокоїв його від усіх навколишніх ворогів його, | И# бhсть є3гдA сsде цaрь въ домY своeмъ, и3 гDь ўнаслёди є3го2 w4крестъ t всёхъ врагHвъ є3гw2 њкрeстныхъ, |
2
|
2
|
тоді сказав цар пророку Нафану: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег Божий знаходиться під наметом. | и3 речE цaрь къ наfaну прbр0ку: сE, нн7э ѓзъ живY въ домY кeдровэмъ, ківHтъ же б9ій стои1тъ посредЁ ски1ніи. |
3
|
3
|
І сказав Нафан царю: усе, що в тебе на серці, йди, роби; бо Господь з тобою. | И# речE наfaнъ къ царю2: вс‰ є3ли6ка сyть въ сeрдцы твоeмъ, и3ди2 и3 твори2, ћкw гDь съ тоб0ю. |
4
|
4
|
Але в ту ж ніч було слово Господа до Нафана: | И# бhсть въ нощи2 т0й, и3 бhсть сл0во гDне къ наfaну, гlz: |
5
|
5
|
йди, скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: чи ти побудуєш Мені дім для Мого перебування, | и3ди2 и3 рцы2 рабY моемY давjду: сі‰ гlетъ гDь: не ты2 сози1ждеши мнЁ д0мъ, є4же њбитaти мнЁ: |
6
|
6
|
коли Я не жив у домі з того часу, як вивів синів Ізраїлевих з Єгипту, і до цього дня, але переходив у наметі й у скинії? | ћкw не њбитaхъ въ домY, t негHже днE и3звед0хъ сhны ї}лєвы и3з8 земли2 є3гЂпетскіz до днE сегw2, но бёхъ ходS во њбитaлищи и3 въ кyщи, |
7
|
7
|
Де Я не ходив із усіма синами Ізраїля, чи говорив Я хоча слово якому-небудь з колін, якому Я призначив пасти народ Мій Ізраїля: «чому не побудуєте Мені кедрового дому»? | во всёхъ и3дёже хождaхъ во всeмъ ї}ли: ѓще гlz гlахъ ко є3ди1ному колёну ї}леву, є3мyже заповёдахъ пасти2 лю1ди мо‰ ї}лz, гlz: почто2 не создaсте ми2 д0му кeдрова; |
8
|
8
|
І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого, Ізраїля; | и3 нн7э сі‰ речeши рабY моемY давjду: си1це гlетъ гDь вседержи1тель: поsхъ тS t пaжити џвчіz на властели1нство лю1демъ мои6мъ ї}лю, |
9
|
9
|
і був з тобою скрізь, куди не ходив ти, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє великим, як ім’я великих на землі. | и3 бёхъ съ тоб0ю во всёхъ, ѓможе ходи1лъ є3си2, и3 и3скорени1хъ вс‰ враги2 тво‰ t лицA твоегw2, и3 сотвори1хъ тS и3мени1та по и4мени вели1кихъ и5же на земли2, |
10
|
10
|
І Я влаштую місце для народу Мого, для Ізраїля, й укоріню його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде тривожитися більше, і люди нечестиві не стануть більше тіснити його, як колись, | и3 положY мёсто лю1демъ мои6мъ ї}лю, и3 насаждY и5хъ, и3 вселsтсz њ себЁ сaми, и3 не попекyтсz ктомY: и3 не приложи1тъ сhнъ непрaвды њби1дэти и5хъ, ћкоже и3спeрва, |
11
|
11
|
з того часу, як Я поставив суддів над народом Моїм, Ізраїлем; і Я заспокою тебе від усіх ворогів твоїх. І Господь сповіщає тобі, що Він влаштує тобі дім. | и3 t днjй въ нsже постaвихъ судіи6 въ лю1дехъ мои1хъ во ї}ли: и3 ўпок0ю тS t всёхъ вр†гъ твои1хъ: и3 возвэсти1тъ ти2 гDь, ћкw сози1ждеши д0мъ є3мY: |
12
|
12
|
Коли ж сповняться дні твої, і ти спочинеш з батьками твоїми, то Я поставлю після тебе сíм’я твоє, яке народиться від стегон твоїх, і зміцню царство його. | и3 бyдетъ є3гдA и3сп0лнzтсz днjе твои2, и3 ќснеши со nтцы6 твои1ми, и3 возстaвлю сёмz твоE по тебЁ, и4же бyдетъ t чрeва твоегw2, и3 ўгот0влю цaрство є3гw2: |
13
|
13
|
Він побудує дім імені Моєму, і Я утверджу престіл царства його повіки. | т0й сози1ждетъ д0мъ и4мени моемY, и3 ўпрaвлю прест0лъ є3гw2 до вёка: |
14
|
14
|
Я буду йому батьком, і він буде Мені сином; і якщо він згрішить, Я покараю його жезлом мужів і ударами синів людських; | ѓзъ бyду є3мY во nтцA, и3 т0й бyдетъ ми2 въ сhна: и3 ѓще пріи1детъ непрaвда є3гw2, и3 њбличY є3го2 жезл0мъ мужeй и3 ћзвами сынHвъ человёческихъ: |
15
|
15
|
але милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від Саула, якого Я відкинув перед лицем твоїм. | млcти же моеS не tстaвлю t негw2, ћкоже tстaвихъ t тёхъ, и5хже tстaвихъ t лицA моегw2: |
16
|
16
|
І буде непохитний дім твій і царство твоє навіки перед лицем Моїм, і престіл твій устоїть повіки. | и3 вёренъ бyдетъ д0мъ є3гw2 и3 цaрство є3гw2 до вёка предо мн0ю: и3 прест0лъ є3гw2 бyдетъ и3спрaвленъ во вёкъ. |
17
|
17
|
Усі ці слова і все це видіння Нафан переказав Давиду. | По всBмъ словесє1мъ си6мъ и3 по всемY видёнію семY, тaкw глаг0ла наfaнъ ко давjду. |
18
|
18
|
І пішов цар Давид, і став перед лицем Господа, і сказав: хто я, Господи [мій], Господи, і що таке дім мій, що Ти мене так звеличив! | И# вни1де цaрь давjдъ и3 сёде пред8 гDемъ и3 речE: кт0 є3смь ѓзъ, гDи м0й, гDи; и3 что2 д0мъ м0й, ћкw возлюби1лъ мS є3си2 дaже до си1хъ; |
19
|
19
|
І цього ще мало здалося в очах Твоїх, Господи мій, Господи; але Ти звістив ще про дім раба Твого в майбутньому. Це вже по-людськи. Господи мій, Господи! | и3 м†ла сі‰ пред8 тоб0ю сyть, гDи м0й, гDи, и3 гlалъ є3си2 њ д0мэ рабA твоегw2 вдалeкw: сeй же зак0нъ человёка, гDи м0й, гDи: |
20
|
20
|
Що ще може сказати Тобі Давид? Ти знаєш раба Твого, Господи мій, Господи! | и3 что2 приложи1тъ давjдъ є3щE глаг0лати къ тебЁ; и3 нн7э ты2 вёси рабA твоего2, гDи м0й, гDи, |
21
|
21
|
Заради слова Твого і за серцем Твоїм Ти робиш це, відкриваючи все це велике рабові Твоєму. | и3 рабA твоегw2 рaди сотвори1лъ є3си2 и3 по сeрдцу твоемY сотвори1лъ є3си2 всE вели1чество сіE, сказaти рабY твоемY, |
22
|
22
|
В усьому великий Ти, Господи мій, Господи! бо немає подібного Тобі і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами. | вели1чіz рaди твоегw2, гDи м0й, гDи: нёсть бо и4нъ ћкоже ты2, и3 нёсть бGа рaзвэ тебє2 во всёхъ, ±же слhшахомъ ўши1ма нaшима: |
23
|
23
|
І хто подібний до народу Твого, Ізраїля, єдиного народу на Землі, заради якого приходив Бог, щоб придбати його Собі за народ і прославити Своє ім’я і звершити велике і страшне перед народом Твоїм, який Ти придбав Собі від єгиптян, вигнавши народи і богів їхніх? | и3 кто2 ћкоже лю1діе твои2 ї}ль kзhкъ и4нъ на земли2; ћкw настaви и4хъ бGъ, є4же и3збaвити себЁ людjй, є4же положи1ти тебЁ и4мz, є4же сотвори1ти вели1чіе и3 просвэщeніе, є4же и3зри1нути тебЁ t лицA людjй твои1хъ, и5хже и3збaвилъ є3си2 себЁ t є3гЂпта, kзhки и3 селє1ніz, |
24
|
24
|
І Ти укріпив за Собою народ Твій, Ізраїля, як власний народ, навіки, і Ти, Господи, зробився його Богом. | и3 ўгот0валъ є3си2 себЁ лю1ди тво‰ ї}лz въ лю1ди до вёка, и3 ты2, гDи, бhлъ є3си2 и5мъ въ бGа: |
25
|
25
|
І нині, Господи Боже, утверди повіки слово, яке промовив Ти про раба Твого і про дім його, і виконай те, що Ти промовив. | и3 нн7э, гDи м0й, гDи, сл0во, є4же гlалъ є3си2 њ рабЁ твоeмъ и3 њ д0мэ є3гw2, ўвёри до вёка, ћкоже гlалъ є3си2, сотвори2: |
26
|
26
|
І нехай звеличиться ім’я Твоє повіки, щоб говорили: «Господь Саваоф — Бог над Ізраїлем». І дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм. | и3 нн7э да возвели1читсz и4мz твоE до вёка, глаг0лz: гDь вседержи1тель бGъ над8 ї}лемъ, и3 д0мъ рабA твоегw2 давjда да бyдетъ и3спрaвленъ пред8 тоб0ю: |
27
|
27
|
Оскільки ти, Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, відкрив рабові Твоєму, говорячи: «влаштую тобі дім», то раб Твій уготував серце своє, щоб молитися Тобі такою молитвою. | ћкw ты2 гDь вседержи1тель бGъ ї}левъ, tвeрзлъ є3си2 ќхо рабY твоемY, гlz: д0мъ сози1жду тебЁ: сегw2 рaди њбрёте рaбъ тв0й сeрдце своE є4же помоли1тисz къ тебЁ моли1твою сeю: |
28
|
28
|
Отже, Господи мій, Господи! Ти Бог, і слова Твої непорушні, і Ти звістив рабові Твоєму таке благо! | и3 нн7э, гDи м0й, гDи, ты2 є3си2 бGъ, и3 словесA тво‰ бyдутъ и4стинна, и3 гlалъ є3си2 њ рабЁ твоeмъ благ†z сі‰, |
29
|
29
|
І нині почни і благослови дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи мій, Господи, звістив це, і благословенням Твоїм стане дім раба Твого благословенним, [щоб бути йому перед Тобою] повіки. | и3 нн7э начни2 и3 блгcви2 д0мъ рабA твоегw2, є4же бhти є3мY во вёкъ пред8 тоб0ю, ћкw ты2, гDи м0й, гDи, гlалъ є3си2, и3 t блгcвeніz твоегw2 да блгcви1тсz д0мъ рабA твоегw2, є4же бhти во вёкъ пред8 тоб0ю. |