|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
| І сказали Іоаву: ось, цар плаче і ридає за Авессаломом. | И# повёдаша їwaву, глаг0люще: сE, цaрь плaчетъ и3 рыдaетъ њ ґвессалHмэ. |
|
2
|
2
|
| І обернулася перемога того дня на плач для всього народу; бо народ почув у той день і говорив, що цар у скорботі за свого сина. | И# бhсть спасeніе въ т0й дeнь въ рыдaніе всBмъ лю1демъ, ўслhшаша бо лю1діе въ т0й дeнь, глаг0люще: ћкw печaленъ є4сть цaрь њ сhнэ своeмъ. |
|
3
|
3
|
| І входив тоді народ у місто крадькома, як скрадаються люди, які соромляться, що під час битви кинулися навтіки. | И# ўкрадaхусz лю1діе въ т0й дeнь є4же входи1ти во грaдъ, ћкоже ўкрадaютсz лю1діе посрaмленніи, внегдA бёгати и5мъ на брaни. |
|
4
|
4
|
| А цар закрив лице своє і голосно взивав: сину мій Авессаломе! Авессаломе, сину мій, сину мій! | И# цaрь покры2 лицE своE: и3 возопи2 цaрь глaсомъ вели1кимъ, глаг0лz: сhне м0й, ґвессалHме, ґвессалHме, сhне м0й. |
|
5
|
5
|
| І прийшов Іоав до царя в дім і сказав: ти в сором привів сьогодні всіх слуг твоїх, які врятували нині життя твоє і життя синів і дочок твоїх, і життя дружин і життя наложниць твоїх; | И# вни1де їwaвъ къ царю2 въ д0мъ и3 речE: посрами1лъ є3си2 днeсь ли1ца р†бъ твои1хъ всёхъ и3з8eмшихъ тS днeсь и3 дyшу сынHвъ твои1хъ и3 дщeрей твои1хъ и3 дyшу жeнъ твои1хъ и3 подл0жницъ твои1хъ, |
|
6
|
6
|
| ти любиш ненависників твоїх і ненавидиш тих, що люблять тебе, бо ти показав сьогодні, що ніщо для тебе і вожді і слуги; сьогодні я довідався, що якби Авессалом залишився живий, а ми усі померли, то тобі було б приємніше; | є4же люби1ти ненави1дzщыz тебE и3 ненави1дэти лю1бzщыz тS: и3 kви1лъ є3си2 днeсь, ћкw не сyть тебЁ кн‰зи, нижE џтроцы: но разумёхъ днeсь, ћкw ѓще бы ґвессалHмъ жи1въ бhлъ, мы2 вси2 днeсь мє1ртвы бhхомъ бhли, ћкw тогдA прaво бhло бы пред8 nчи1ма твои1ма: |
|
7
|
7
|
| отже, встань, вийди і поговори до серця рабів твоїх, бо клянуся Господом, що, коли ти не вийдеш, у цю ніч не залишиться в тебе жодної людини; і це буде для тебе гірше за всі біди, які находили на тебе від юности твоєї донині. | и3 нн7э востaвъ и3зhди и3 глаг0ли въ сердцA рабHвъ твои1хъ, ћкw њ гDэ клsхсz, ћкw ѓще не и3зhдеши днeсь, не њстaнетъ ни2 є3ди1нъ мyжъ съ тоб0ю въ н0щь сію2: и3 разумёй въ себЁ, ћкw ѕло2 ти2 є4сть сіE пaче всёхъ ѕHлъ, ±же пріид0ша на тS t ю4ности твоеS до нн7э. |
|
8
|
8
|
| І встав цар і сів біля воріт, а весь народ сповістили, що цар сидить біля воріт. І прийшов весь народ перед лице царя [до воріт]; ізраїльтяни ж розбіглися по своїх наметах. | И# востA цaрь и3 сёде при двeрехъ. И# возвэсти1ша всBмъ лю1демъ глаг0люще: сE, цaрь сэди1тъ въ двeрехъ. И# внид0ша вси2 лю1діе пред8 лицE царeво пред8 двє1ри: мyжіе же ї}лєвы бэжaша во селє1ніz сво‰. |
|
9
|
9
|
| І весь народ у всіх колінах Ізраїлевих сперечався і говорив: цар [Давид] визволив нас від рук ворогів наших і звільнив нас від рук филистимлян, а тепер сам утікав із землі цієї [з царства свого] від Авессалома. | И# прsхусz вси2 лю1діе во всёхъ колёнахъ ї}левыхъ, глаг0люще: цaрь давjдъ и3збaви ны2 t всёхъ вр†гъ нaшихъ, и3 сE, и3з8S нaсъ t руки2 и3ноплемeнничи, и3 нн7э бэжA t земли2 и3 t цaрства своегw2 и3 t ґвессалHма: |
|
10
|
10
|
| Але Авессалом, якого ми помазали на царя над нами, помер на війні; чому ж тепер ви баритеся повернути царя? [І ці слова всього Ізраїля дійшли до царя.] | ґвессалHмъ же, є3г0же помaзахомъ над8 нaми, ќмре на брaни: и3 нн7э что2 вы2 молчи1те, є4же возврати1ти царS; И# глаг0лъ всегw2 ї}лz пріи1де ко царю2. |
|
11
|
11
|
| І цар Давид послав сказати священикам Садокові й Авиафарові: скажіть старійшинам Іудиним: чому ви хочете бути останніми, щоб повернути царя в дім його, тоді як слова всього Ізраїля дійшли до царя в дім його? | И# цaрь давjдъ послA ко садHку и3 ко ґвіаfaру їерewмъ, глаг0лz: рцhте старёйшинамъ їyдинымъ, глаг0люще: почто2 бhсте послёдніи, є4же возврати1ти царS въ д0мъ є3гw2; сл0во же всегw2 ї}лz пріи1де къ царю2 въ д0мъ є3гw2: |
|
12
|
12
|
| Ви брати мої, кості мої і плоть моя — ви; чому ви хочете бути останніми в поверненні царя в дім його? | брaтіz мо‰ вы2, кHсти мо‰ и3 пл0ть моS вы2 є3стE, то2 почто2 бhсте послёдніи, є4же возврати1ти царS въ д0мъ є3гw2; |
|
13
|
13
|
| І Амессаю скажіть: чи не кость моя і плоть моя — ти? Нехай те і те зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо ти не будеш воєначальником при мені, замість Іоава, назавжди! | и3 ґмессaю рцhте: нёси ли к0сть моS и3 пл0ть моS ты2; и3 нн7э сі‰ ми2 да сотвори1тъ бGъ и3 сі‰ да приложи1тъ, ѓще не бyдеши кнsзь си1лы предо мн0ю во вс‰ дни6 вмёстw їwaва. |
|
14
|
14
|
| І прихилив він серце всіх юдеїв, як однієї людини; і послали вони до царя сказати: повернися ти й усі слуги твої. | И# преклони2 сердцA всёхъ мужeй їyдиныхъ ћкw мyжа є3ди1нагw. И# послaша къ царю2, глаг0люще: возврати1сz ты2 и3 вси2 раби2 твои2. |
|
15
|
15
|
| І повернувся цар, і прийшов до Йордану, а юдеї прийшли в Галгал, щоб зустріти царя і перевезти царя через Йордан. | И# возврати1сz цaрь и3 пріи1де до їoрдaна, и3 мyжіе ї{дины пріид0ша въ галгaлы є4же и3зhти на срётеніе царю2, превести2 царS чрез8 їoрдaнъ. |
|
16
|
16
|
| І поспішив Семей, син Гери, веніамитянин з Бахурима, і пішов з юдеями назустріч царю Давиду, | И# ўскори2 семeй сhнъ гирaнь сhна їемінjева, и4же t ваурjма, и3 сни1де съ мужми2 їyдиными во срётеніе царю2 давjду, |
|
17
|
17
|
| і тисяча чоловік з веніамитян з ним, і Сива, слуга дому Саулового, з п’ятнадцятьма синами своїми і двадцятьма рабами своїми; і перейшли вони Йордан перед лицем царя [і приготували для царя переправу через Йордан]. | и3 тhсzща мужeй съ ни1мъ t веніамjна, и3 сівA џтрокъ д0му саyлz, и3 пzтьнaдесzть сынHвъ є3гw2 съ ни1мъ, и3 двaдесzть рабHвъ є3гw2 съ ни1мъ: и3 ўпрaвиша на їoрдaнъ пyть пред8 царeмъ, |
|
18
|
18
|
| Коли переправили судно, щоб перевезти дім царя і послужити йому, тоді Семей, син Гери, упав [на лице своє] перед царем, як тільки він перейшов Йордан, | и3 послужи1ша служeніемъ њ преведeніи царeвэ. И# прeйде прех0дъ є4же превести2 д0мъ царeвъ и3 сотвори1ти прaвое пред8 nчи1ма є3гw2. И# семeй сhнъ гирaнь падE на лицы2 своeмъ пред8 царeмъ, є3гдA прехождaше їoрдaнъ, |
|
19
|
19
|
| і сказав цареві: не постав мені, господарю мій, за злочин, і не пом’яни того, чим згрішив раб твій у той день, коли господар мій цар виходив з Єрусалима, і не тримай того, царю, на серці своєму; | и3 речE ко царю2: да не вмэни1тъ господи1нъ м0й беззак0ніz, и3 не помzни2 є3ли6ка непрaвдова рaбъ тв0й въ дeнь w4нъ, въ џньже господи1нъ м0й цaрь и3схождaше и3з8 їеrли1ма, є4же содержaти царю2 въ сeрдцы своeмъ: |
|
20
|
20
|
| бо знає раб твій, що згрішив, і ось, нині я прийшов перший з усього дому Йосифового, щоб вийти назустріч господареві моєму царю. | понeже разумЁ рaбъ тв0й, ћкw ѓзъ согрэши1хъ, и3 сE, ѓзъ пріид0хъ днeсь пeрвэе всегw2 ї}лz и3 д0му їHсифлz, є4же сни1ти ми2 на срётеніе господи1ну моемY царю2. |
|
21
|
21
|
| І відповів Авесса, син Саруїн, і сказав: невже Семей не помре за те, що лихословив помазаника Господнього? | И# tвэщA ґвeсса сhнъ сарyинъ и3 речE: сегw2 ли рaди не ўмертви1тсz семeй, ћкw проклS хрістA гDнz; |
|
22
|
22
|
| І сказав Давид: що мені і вам, сини Саруїни, що ви робитеся нині мені наклепниками? Чи нині умертвляти кого-небудь в Ізраїлі? Чи не бачу я, що нині я — цар над Ізраїлем? | И# речE давjдъ: что2 мнЁ и3 вaмъ, сhнове сар{ины, ћкw бhсте мнЁ днeсь въ навётъ; днeсь не ўмертви1тсz мyжъ t ї}лz, понeже не вёмъ ли, ћкw днeсь цaрствую ѓзъ над8 ї}лемъ; |
|
23
|
23
|
| І сказав цар Семею: ти не помреш. І поклявся йому цар. | и3 речE цaрь и3 семeю: не ќмреши. И# клsтсz є3мY цaрь. |
|
24
|
24
|
| І Мемфивосфей, син [Іонафана, сина] Саулового, вийшов назустріч цареві. Він не омивав ніг своїх, [не обрізував нігтів,] не піклувався про бороду свою і не мив одягу свого з того дня, як вийшов цар, до дня, коли він повернувся з миром. | И# сE, мемфівосfeй сhнъ їwнаfaна сhна саyлz сни1де на срётеніе царю2, и3 не њмы2 н0гъ свои1хъ, и3 не њбрёза ногтeй, нижE ўпрaви брады2 своеS, и3 ри1зъ свои1хъ не и3змы2 t днE тогw2, въ џньже и3зhде цaрь, до днE въ џньже т0й возврати1сz съ ми1ромъ. |
|
25
|
25
|
| Коли він вийшов з Єрусалима назустріч царю, цар сказав йому: чому ти, Мемфивосфею, не пішов зі мною? | И# бhсть є3гдA вни1де во їеrли1мъ на срётеніе царю2, и3 речE є3мY цaрь: что2 ћкw не пошeлъ є3си2 со мн0ю, мемфівосfeе; |
|
26
|
26
|
| Той відповів: господарю мій царю! слуга мій обманув мене; бо я, раб твій, говорив: «осідлаю собі осла і сяду на нього і поїду з царем», оскільки раб твій кульгавий. | И# речE къ немY мемфівосfeй: г0споди м0й царю2, пренебрежE менE рaбъ м0й, ћкw речE рaбъ тв0й є3мY: њсэдлaй ми2 nслS, и3 всsду на нE, и3 пойдY съ царeмъ, ћкw хр0мъ рaбъ тв0й: |
|
27
|
27
|
| А він звів наклеп на раба твого перед господарем моїм царем. Але господар мій цар, як ангел Божий; роби, що тобі угодно; | и3 њболгA рабA твоего2 ко господи1ну моемY царю2: и3 господи1нъ м0й цaрь ћкw ѓгGлъ б9ій, и3 сотвори2 благ0е пред8 nчи1ма твои1ма: |
|
28
|
28
|
| хоча весь дім батька мого був повинен умерти перед господарем моїм царем, але ти посадив раба твого між тими, хто їсть за столом твоїм; яке ж маю я право скаржитися ще перед царем? | ћкw не бЁ вeсь д0мъ nтцA моегw2, рaзвэ мyжіе (пови1нніи) смeрти господи1ну моемY царю2, и3 посади1лъ є3си2 рабA твоего2 съ kдyщими на трапeзэ твоeй: и3 к0е є4сть мнЁ є3щE њправдaніе, и3 возопи1ти мнЁ є3щE къ царю2; |
|
29
|
29
|
| І сказав йому цар: до чого ти говориш усе це? я сказав, щоб ти і Сива розділили між собою поля. | И# речE є3мY цaрь: почто2 глаг0леши є3щE словесA тво‰; рёхъ тебЁ и3 сівЁ: раздэли1те себЁ сeла. |
|
30
|
30
|
| Але Мемфивосфей відповів цареві: нехай він візьме навіть усе, після того як господар мій цар з миром повернувся в дім свій. | И# речE мемфівосfeй къ царю2: и3 вс‰ да в0зметъ, повнегдA пріити2 господи1ну моемY царю2 въ ми1рэ въ д0мъ св0й. |
|
31
|
31
|
| І Верзеллій галаадитянин прийшов з Роглима і перейшов із царем Йордан, щоб провести його за Йордан. | И# верзеллjй галаадjтинъ сни1де и3з8 рwгеллjма, и3 прeйде съ царeмъ їoрдaнъ, є4же превести2 є3го2 чрез8 їoрдaнъ. |
|
32
|
32
|
| Верзеллій же був дуже старий, років вісімдесяти. Він постачав царя продовольством під час перебування його в Маханаїмі, тому що був людиною багатою. | И# верзеллjй мyжъ стaръ ѕэлw2, сhнъ nсми1десzти лётъ, и3 т0й препитA царS, є3гдA живsше въ манаjмэ, ћкw мyжъ бЁ вeлій ѕэлw2. |
|
33
|
33
|
| І сказав цар Верзеллію: йди зі мною, і я буду годувати тебе в Єрусалимі. | И# речE цaрь къ верзеллjю: ты2 прeйдеши со мн0ю, и3 препитaю стaрость твою2 со мн0ю во їеrли1мэ. |
|
34
|
34
|
| Але Верзеллій відповів цареві: чи довго мені залишилося жити, щоб іти з царем в Єрусалим? | И# речE верзеллjй къ царю2: коли1цы дни6 лётъ животA моегw2, ћкw да взhду съ царeмъ во їеrли1мъ; |
|
35
|
35
|
| Мені тепер вісімдесят років; чи відрізню добре від злого? Чи узнає раб твій смак того, що буду їсти, і того, що буду пити? І чи буду у змозі чути голос співаків і співачок? Навіщо ж рабу твоєму бути за тягар господарю моєму царю? | сhнъ nсми1десzти лётъ ѓзъ днeсь є4смь: є3дA ўразумёю посредЁ блaга и3 посредЁ лукaва; и3ли2 ўразумёетъ є3щE рaбъ тв0й, є4же ћмъ, и3ли2 є4же пію2; и3ли2 ўслhшу глaсъ є3щE пою1щихъ и3 воспэвaющихъ; и3 вскyю бyдетъ є3щE рaбъ тв0й въ тsжесть господи1ну моемY царю2; |
|
36
|
36
|
| Ще трохи пройде раб твій з царем за Йордан; за що ж царю нагороджувати мене такою милістю? | мaлw прeйдетъ рaбъ тв0й їoрдaнъ съ царeмъ: и3 почто2 воздаeтъ ми2 цaрь воздаsніе сіE; |
|
37
|
37
|
| Дозволь рабу твоєму повернутися, щоб померти у своєму місті, біля гробу батька мого і матері моєї. Але ось, раб твій [син мій] Кимгам нехай піде з господарем моїм, царем, і роби з ним, як тобі вгодно. | да возврати1тсz нн7э рaбъ тв0й, и3 ўмрY во грaдэ моeмъ, ў гр0ба nтцA моегw2 и3 мaтере моеS: и3 сE, рaбъ тв0й сhнъ м0й хамаaмъ прeйдетъ съ г0сподемъ мои1мъ царeмъ, и3 сотвори2 є3мY благ0е пред8 nчи1ма твои1ма. |
|
38
|
38
|
| І сказав цар: нехай іде зі мною Кимгам, і я зроблю для нього, що тобі вгодно; і все, чого б не побажав ти від мене, я зроблю для тебе. | И# речE цaрь: со мн0ю да прeйдетъ хамаaмъ, и3 ѓзъ сотворю2 є3мY благ0е пред8 nчи1ма мои1ма, и3 вс‰ є3ли6ка и3зберeтъ себЁ ў менє2, сотворю2 тебЁ. |
|
39
|
39
|
| І перейшов весь народ Йордан, і цар також. І поцілував цар Верзеллія і благословив його, і він повернувся в місце своє. | И# преид0ша вси2 лю1діе їoрдaнъ, и3 цaрь прeйде, и3 цэловA цaрь верзеллjа и3 благослови2 є3го2, и3 tпусти2 є3го2 въ д0мъ є3гw2. |
|
40
|
40
|
| І вирушив цар у Галгал, рушив з ним і Кимгам; і весь народ юдейський проводжав царя, і половина народу ізраїльського. | И# прeйде цaрь въ галгaлы, и3 хамаaмъ прeйде съ ни1мъ, и3 вси2 лю1діе ї{дины провождaху царS и3 п0лъ людjй ї}левыхъ. |
|
41
|
41
|
| І ось, усі ізраїльтяни прийшли до царя і сказали цареві: навіщо брати наші, мужі Іудині, викрали тебе і провели царя і дім його і всіх людей Давида з ним через Йордан? | И# сE, вси2 мyжіе ї}лєвы пріид0ша къ царю2 и3 рёша къ царю2: что2 ћкw ўкрад0ша тебE брaтіz нaшz мyжіе ї{дины, и3 превед0ша царS и3 д0мъ є3гw2 чрез8 їoрдaнъ, и3 вси2 мyжіе давjдwвы съ ни1мъ; |
|
42
|
42
|
| І відповіли всі мужі Іудині ізраїльтянам: тому, що цар ближній нам; і через що сердитися вам на це? Хіба ми що-небудь з’їли в царя, або одержали від нього подарунки? [Або від податків звільнив він нас?] | И# tвэщaша вси2 мyжіе ї{дины къ мужє1мъ ї}лєвымъ и3 рёша: занE бли1жній нaмъ цaрь: и3 почто2 тaкw разгнёвастесz t словеси2 сeмъ; є3дA ћди kд0хомъ t царS; и3ли2 дaры дадE нaмъ, и3ли2 д†ни tS t нaсъ; |
|
43
|
43
|
| І відповіли ізраїльтяни мужам Іудиним і сказали: ми десять частин у царя, також і в Давида ми більше, ніж ви; [ми первісток, а не ви;] навіщо ж ви принизили нас? Чи не нам належало перше слово про те, щоб повернути нашого царя? Але слово мужів Іудиних було сильнішим, ніж слово ізраїльтян. | И# tвэщaша мyжіе ї}лстіи къ мужє1мъ ї{динымъ и3 рёша: дeсzть рyкъ мы2 ў царS, и3 въ давjдэ є3смы2 пaче тебє2, и3 пeрвенецъ ѓзъ, нeжели ты2: и3 почто2 си1це ўкорsеши мS; и3 не вмэни1сz сл0во моE прeжде менE їyдэ возврати1ти царS мнЁ; И# њтzгчA сл0во мужeй їyдиныхъ пaче словeсъ мужeй ї}левыхъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
