|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| І був довгочасний розбрат між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид все більше і більше дужчав, а дім Саулів більше і більше слабшав. | И# бhсть брaнь на мн0го междY д0момъ саyлимъ и3 междY д0момъ давjдовымъ, и3 д0мъ давjдовъ возвышaшесz и3 ўкрэплsшесz, д0мъ же саyль и3дsше и3 и3знемогaше. |
|
2
|
2
|
| І народилися у Давида [шість] синів у Хевроні. Первісток його був Амнон від Ахиноами ізреелитянки, | И# роди1шасz давjду въ хеврHнэ сынHвъ шeсть: и3 бЁ первор0дный є3мY ґмнHнъ t ґхінаaмы їезраилjтыни, |
|
3
|
3
|
| а другий [син] його — Далуя від Авигеї, колишньої дружини Навала, кармилитянки; третій — Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурського; | и3 вторhй є3мY сhнъ далуjа t ґвігeи карми1лскіz, и3 трeтій ґвессалHмъ сhнъ маaхи дщeре fолмJ царS гессjрска, |
|
4
|
4
|
| четвертий — Адонія, син Аггифи; п’ятий — Сафатія, син Авитали; | четвeртый ґдHніа сhнъ ґггjfы, и3 пsтый сафатjа t ґвітaлы, |
|
5
|
5
|
| шостий — Ієфераам від Егли, дружини Давидової. Вони народилися у Давида у Хевроні. | и3 шестhй їеfераaмъ t є4глы жены2 давjдовы: сjи роди1шасz давjду въ хеврHнэ. |
|
6
|
6
|
| Коли був розбрат між домом Саула і домом Давида, то Авенир підтримував дім Саула. | И# бhсть внегдA бhти брaни междY д0момъ саyлимъ и3 междY д0момъ давjдовымъ, и3 бsше ґвени1ръ держA д0мъ саyловъ. |
|
7
|
7
|
| У Саула була наложниця, на ім’я Рицпа, дочка Айя [і ввійшов до неї Авенир]. І сказав [Ієвосфей] Авениру: навіщо ти ввійшов до наложниці батька мого? | И# саyлова подл0жница бЁ, є4йже бЁ и4мz ресфA, дщeрь їHлz. И# вни1де къ нeй ґвени1ръ, и3 речE їевосfeй сhнъ саyль ко ґвени1ру: что2 ћкw вшeлъ є3си2 къ подл0жницэ nтцA моегw2; |
|
8
|
8
|
| Авенир же сильно розгнівався на слова Ієвосфея і сказав: хіба я — собача голова? Я проти Іуди зробив нині милість дому Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не видав тебе в руки Давида, а ти звинувачуєш нині мене у гріху через жінку. | И# разгнёвасz ѕэлw2 ґвени1ръ њ словеси2 сeмъ на їевосfeа и3 речE є3мY ґвени1ръ: є3дA пeсіz главA є4смь ѓзъ; сотвори1хъ днeсь ми1лость д0му саyла nтцA твоегw2 и3 брaтіи и3 знaємымъ, и3 не tступи1хъ въ д0мъ давjдовъ, и3 и4щеши на мнЁ ты2 њ непрaвдэ жены2 днeсь; |
|
9
|
9
|
| Те і те нехай зробить Бог Авениру і ще більше зробить йому! Як клявся Господь Давиду, так і зроблю йому [в цей день]: | сі‰ да сотвори1тъ бGъ ґвени1ру и3 сі‰ да приложи1тъ є3мY, занE ћкоже клsтсz гDь давjду, тaкw сотворю2 є3мY въ сeй дeнь, |
|
10
|
10
|
| відніму царство від дома Саулового і поставлю престіл Давида над Ізраїлем і над Іудою, від Дана до Вирсавії. | є4же tsти цaрство t д0му саyлz и3 воздви1гнути прест0лъ давjдовъ во ї}ли и3 во їyдэ t дaна дaже до вирсавjи. |
|
11
|
11
|
| І не міг Ієвосфей заперечити Авениру, бо боявся його. | И# не возм0же ктомY їевосfeй tвэщaти ґвени1ру словесE t боsзни, ћже къ немY. |
|
12
|
12
|
| І послав Авенир від себе послів до Давида [у Хеврон, де він знаходився], сказати: чия ця земля? І ще сказати: уклади союз зі мною, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе весь народ ізраїльський. | И# послA ґвени1ръ къ давjду послы2 въ fелaмъ, и3дёже бЁ, ѓбіе, глаг0лz: положи2 завётъ тв0й со мн0ю, и3 сE, рукA моS съ тоб0ю, є4же возврати1ти ми2 къ тебЁ вeсь д0мъ ї}левъ. |
|
13
|
13
|
| І сказав [Давид]: добре, я укладу союз з тобою, тільки прошу тебе про одне, а саме — ти не побачиш лиця мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, дочки Саула, коли прийдеш побачитися зі мною. | И# речE давjдъ: д0брэ, ѓзъ положY съ тоб0ю завётъ, т0кмw словесE є3ди1нагw прошY ў тебє2, глаг0лz: не и4маши ви1дэти лицA моегw2, ѓще не приведeши мелх0лы дщeре саyли, приходsщу ти2 ви1дэти лицE моE. |
|
14
|
14
|
| І відправив Давид послів до Ієвосфея, сина Саулового, сказати: віддай дружину мою Мелхолу, яку я одержав за сто краєобрізань филистимських. | И# послA давjдъ ко їевосfeю сhну саyлю вёстники, глаг0лz: tдaждь мнЁ женY мою2 мелх0лу, ю4же взsхъ за сто2 неwбрёзаній и3ноплемeнничихъ. |
|
15
|
15
|
| І послав Ієвосфей і взяв її від чоловіка, від Фалтія, сина Лаїшевого. | И# послA їевосfeй, и3 взsтъ ю5 t мyжа є3S t фалтіи1ла сhна селли1мова. |
|
16
|
16
|
| Пішов з нею і чоловік її і з плачем проводжав її до Бахурима; але Авенир сказав йому: йди назад. І він повернувся. | И# и3дsше мyжъ є3S съ нeю плaчасz дaже до варакjма. И# речE къ немY ґвени1ръ: и3ди2, возврати1сz. И# возврати1сz. |
|
17
|
17
|
| І звернувся Авенир до старійшин ізраїльських, говорячи: і вчора і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами, | И# речE ґвени1ръ къ старёйшинамъ ї}лєвымъ, глаг0лz: вчерA и3 трeтіzгw днE и3скaсте давjда, да цaрствуетъ над8 вaми: |
|
18
|
18
|
| тепер зробіть це, бо Господь сказав Давиду: «рукою раба Мого Давида Я спасу народ Мій Ізраїля від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його». | и3 нн7э сотвори1те, ћкоже гDь гlа њ давjдэ, гlz: рук0ю рабA моегw2 давjда сп7сY лю1ди мо‰ ї}лz t руки2 и3ноплемeнничи и3 t руки2 всёхъ врагHвъ и4хъ. |
|
19
|
19
|
| Те саме говорив Авенир і веніамитянам. І пішов Авенир у Хеврон, щоб переказати Давиду все, чого бажав Ізраїль і весь дім Веніамінів. | И# глаг0ла ґвени1ръ во ќшы веніамjну: и3 и4де ґвени1ръ глаг0лати во ќшы давjдwвы въ хеврHнъ вс‰, є3ли6ка ўгHдна бёша пред8 nчи1ма ї}левыма и3 пред8 nчи1ма всегw2 д0му веніамjнz. |
|
20
|
20
|
| І прийшов Авенир до Давида в Хеврон і з ним двадцять чоловік, і зробив Давид бенкет для Авенира і людей, які були з ним. | И# пріи1де ґвени1ръ къ давjду въ хеврHнъ, и3 съ ни1мъ двaдесzть мужeй. И# сотвори2 давjдъ пи1ръ ґвени1ру и3 мужє1мъ є3гw2 и5же съ ни1мъ. |
|
21
|
21
|
| І сказав Авенир Давиду: я встану і піду і зберу до господаря мого царя весь народ ізраїльський, і вони вступлять у завіт з тобою, і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авенира, і він пішов з миром. | И# речE ґвени1ръ къ давjду: востaну нн7э и3 пойдY и3 соберY къ господи1ну моемY царю2 всего2 ї}лz, и3 положY съ ни1мъ завётъ, и3 цaрствовати и4маши всёми, и4хже желaетъ душA твоS. И# послA давjдъ ґвени1ра, и3 и4де съ ми1ромъ. |
|
22
|
22
|
| І ось, слуги Давидові з Іоавом прийшли з походу і принесли із собою багато здобичі; але Авенира вже не було з Давидом у Хевроні, бо Давид відпустив його, і він пішов з миром. | И# сE, џтроцы давjдwвы и3 їwaвъ и3дsху t и3сх0да и3 корhсть мн0гу несsху съ соб0ю, и3 ґвени1ръ ўжE не бЁ съ давjдомъ въ хеврHнэ, ћкw tслaнъ бsше, и3 tи1де съ ми1ромъ. |
|
23
|
23
|
| Коли Іоав і усе військо, що ходило з ним, прийшли, то Іоаву розповіли: приходив Авенир, син Нирів, до царя, і той відпустив його, і він пішов з миром. | Їwaвъ же и3 всE в0инство є3гw2 пріи1де: и3 возвэсти1ша їwaву, глаг0люще: прихождaше ґвени1ръ сhнъ ни1ровъ къ давjду, и3 tслA є3го2, и3 tи1де съ ми1ромъ. |
|
24
|
24
|
| І прийшов Іоав до царя і сказав: що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авенир; навіщо ти відпустив його, і він пішов? | И# вни1де їwaвъ къ царю2 и3 речE: что2 сіE сотвори1лъ є3си2; сE, прихождaше ґвени1ръ къ тебЁ, и3 почто2 tпусти1лъ є3си2 є3го2, и3 tи1де съ ми1ромъ; |
|
25
|
25
|
| Ти знаєш Авенира, сина Нирового: він приходив обманути тебе, довідатися про вихід твій і вхід твій і розвідати все, що ти робиш. | и3ли2 не вёси ѕл0бы ґвени1ра сhна ни1рова, ћкw слукaвствовати къ тебЁ пріи1де, и3 ўразумёти и3сх0дъ тв0й и3 вх0дъ тв0й, и3 ўвёдати вс‰ є3ли6ка твори1ши ты2; |
|
26
|
26
|
| І вийшов Іоав від Давида і послав гінців слідом за Авениром; і повернули вони його від колодязя Сиру, без відома Давида. | И# возврати1сz їwaвъ t давjда, и3 послA послы2 в8слёдъ ґвени1ра, и3 возврати1ша є3го2 t клaдzзz сеірaмска: давjдъ же не вёдzше. |
|
27
|
27
|
| Коли Авенир повернувся в Хеврон, то Іоав відвів його усередину воріт, начебто для того, щоб поговорити з ним таємно, і там уразив його в живіт. І помер Авенир за кров Асаїла, брата Іоавового. | И# возврати2 ґвени1ра въ хеврHнъ, и3 соврати2 є3го2 їwaвъ на странY t врaтъ глаг0лати къ немY лукaвнw: и3 ўдaри є3го2 въ лsдвіz, и3 ќмре въ кр0ви ґсаи1ла брaта їwaвлz. |
|
28
|
28
|
| І почув опісля Давид про це і сказав: невинний я і царство моє повік перед Господом у крові Авенира, сина Нирового; | И# ўслhша давjдъ по си1хъ и3 речE: чи1стъ є4смь ѓзъ и3 цaрство моE t гDа и3 tнн7э и3 до вёка t кр0ве ґвени1ра сhна ни1рова: |
|
29
|
29
|
| нехай упаде вона на голову Іоава і на весь дім батька його; нехай ніколи не залишається дім Іоава без сіменеточивого, або прокаженого, або того, хто спирається на посох, або того, хто падає від меча, або того, хто потребує хліба. | да сни1детъ на главY їwaвлю и3 на вeсь д0мъ nтцA є3гw2, и3 да не њскудёетъ t д0му їwaвлz и3зливazй сёмz, и3 прокажeнный, и3 держaйсz жезлA, и3 пaдаzй nрyжіемъ, и3 ўмaленный хлёбами. |
|
30
|
30
|
| Іоав же і брат його Авесса убили Авенира за те, що він умертвив брата їхнього Асаїла в битві біля Гаваона. | Їwaвъ же и3 ґвeсса брaтъ є3гw2 наблюдaху ґвени1ра, понeже ўби2 ґсаи1ла брaта и4хъ въ гаваHнэ на брaни. |
|
31
|
31
|
| І сказав Давид Іоаву і всім людям, які були з ним: роздеріть одяг ваш й одягніться у волосяницю і плачте над Авениром. І цар Давид ішов за гробом його. | И# речE давjдъ ко їwaву и3 ко всBмъ лю1демъ є3гw2: раздери1те ри6зы вaшz и3 препоsшитесz врeтищы, и3 рыдaйте њ ґвени1рэ. Сaмъ же цaрь давjдъ и3дsше в8слёдъ nдрA. |
|
32
|
32
|
| Коли погребали Авенира в Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авенира; плакав і весь народ. | И# погреб0ша ґвени1ра въ хеврHнэ. И# воздви1же цaрь глaсъ св0й и3 плaкасz над8 гр0бомъ є3гw2, и3 вси2 лю1діе плaкаша њ ґвени1рэ. |
|
33
|
33
|
| І оплакав цар Авенира, говорячи: чи смертю підлого помирати Авениру? | И# плaкасz цaрь над8 ґвени1ромъ и3 речE: є3дA смeртію навaла ќмре ґвени1ръ; |
|
34
|
34
|
| Руки твої не були зв’язані, і ноги твої не в кайданах, і ти упав, як падають від розбійників. І весь народ став ще більше плакати над ним. | рyцэ твои2 не св‰заны, н0зэ твои2 не во њк0вахъ: не приступи1лъ є3си2 ћкоже навaлъ, пред8 сынми2 непрaвды пaлъ є3си2. И# собрaшасz вси2 лю1діе плaкатисz є3гw2, |
|
35
|
35
|
| І прийшов весь народ запропонувати Давиду хліба, коли ще тривав день; але Давид поклявся, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо я до заходу сонця споживу хліба або чого-небудь. | и3 пріид0ша вси2 лю1діе предложи1ти давjду ћсти хлёбы є3щE сyщу дни2. И# клsтсz давjдъ, глаг0лz: сі‰ да сотвори1тъ ми2 бGъ и3 сі‰ да приложи1тъ, ћкw ѓще не зaйдетъ с0лнце, не и4мамъ вкуси1ти хлёба ни и3н0гw чегw2. |
|
36
|
36
|
| І весь народ довідався про це, і сподобалося йому це, як і все, що робив цар, подобалося всьому народові. | И# познaша вси2 лю1діе, и3 ўгHдна бhша пред8 ни1ми вс‰, є3ли6ка сотвори2 цaрь пред8 людьми2. |
|
37
|
37
|
| І дізнався весь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя сталося умертвлення Авенира, сина Нирового. | И# разумёша вси2 лю1діе и3 вeсь ї}ль въ т0й дeнь, ћкw не бhсть t царS ўбjйства ґвени1ру сhну ни1рову. |
|
38
|
38
|
| І сказав цар слугам своїм: чи знаєте, що вождь і великий муж упав у цей день в Ізраїлі? | И# речE цaрь nтрокHмъ свои6мъ: не вёсте ли, ћкw властели1нъ вели1къ падE въ сeй дeнь во ї}ли; |
|
39
|
39
|
| Я тепер ще слабкий, хоча і помазаний на царство, а ці люди, сини Саруї, сильніші за мене; нехай же віддасть Господь тому, хто чинить зле, за злобою його! | и3 ћкw ѓзъ є4смь бли1жній днeсь и3 возстaвленъ въ царS; мyжіе же сjи сhнове сар{ины жесточaйшіи менє2 сyть: да воздaстъ гDь творsщему лук†внаz по ѕл0бэ є3гw2. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
