|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| Після цього Авессалом завів у себе колісниці і коней і п’ятдесят скороходів. | И# бhсть по си1хъ, и3 сотвори2 себЁ ґвессалHмъ колєсни1цы и3 к0ни и3 пzтьдесsтъ м{жъ текyщихъ пред8 ни1мъ: |
|
2
|
2
|
| І вставав Авессалом рано-вранці, і ставав при дорозі біля воріт, і коли хто-небудь, маючи позов, ішов до царя на суд, то Авессалом підкликав його до себе і запитував: з якого міста ти? І коли той відповідав: з такого-то коліна Ізраїлевого раб твій, | и3 воставaше рaнw ґвессалHмъ, и3 стоsше при сaмэмъ пути2 врaтъ: и3 бhсть всsкъ мyжъ, є3мyже бsше прS, пріи1де пред8 царS на сyдъ, и3 возопи2 къ немY ґвессалHмъ, и3 глаг0лаше є3мY: t к0егw грaда ты2 є3си2; И# речE є3мY мyжъ: t є3ди1нагw колёнъ ї}левыхъ рaбъ тв0й. |
|
3
|
3
|
| тоді говорив йому Авессалом: ось, справа твоя добра і справедлива, але у царя нема кому вислухати тебе. | И# речE къ немY ґвессалHмъ: сE, словесA тво‰ бл†га и3 ўдHбна, но слyшающагw нёсть ти2 t царS. |
|
4
|
4
|
| І говорив Авессалом: о, якби мене поставили суддею в цій землі! До мене приходив би всякий, хто має суперечку і позов, і я судив би його за правдою. | И# речE ґвессалHмъ: кт0 мz постaвитъ судію2 на земли2, и3 ко мнЁ пріи1детъ всsкъ мyжъ и3мёzй прю2 и3 сyдъ, и3 њправдaю є3го2; |
|
5
|
5
|
| І коли підходив хто-небудь поклонитися йому, то він простягав руку свою й обіймав його і цілував його. | И# бhсть є3гдA приближaшесz мyжъ поклони1тисz є3мY, и3 простирaше рyку свою2, и3 пріимaше є3го2, и3 цэловaше є3го2. |
|
6
|
6
|
| Так робив Авессалом із кожним ізраїльтянином, який приходив на суд до царя, і приваблював Авессалом до себе серця ізраїльтян. | И# сотвори2 ґвессалHмъ по глаг0лу семY всемY ї}лю приходsщымъ на сyдъ къ царю2 и3 приусв0и ґвессалHмъ сердцA сынHвъ ї}левыхъ. |
|
7
|
7
|
| Коли минуло сорок років царювання Давида, Авессалом сказав цареві: піду я і виконаю обітницю мою, яку я дав Господу, у Хевроні; | И# бhсть t концA четhредесzти лётъ, и3 речE ґвессалHмъ ко nтцY своемY: пойдY нн7э и3 воздaмъ њбёты мо‰, ±же њбэщaхъ гDу въ хеврHнэ: |
|
8
|
8
|
| бо я, раб твій, живучи в Гессурі в Сирії, дав обітницю: якщо Господь поверне мене в Єрусалим, то я принесу жертву Господу. | занE њбётъ њбэщA рaбъ тв0й, є3гдA жи1хъ въ гедсyрэ сmрjйстэмъ, глаг0лz: ѓще возвращaz возврати1тъ мS гDь во їеrли1мъ, и3 послужY гDу. |
|
9
|
9
|
| І сказав йому цар: іди з миром. І встав він і пішов у Хеврон. | И# речE є3мY цaрь: и3ди2 съ ми1ромъ. И# востaвъ и4де въ хеврHнъ. |
|
10
|
10
|
| І розіслав Авессалом спостерігачів в усі коліна Ізраїлеві, сказавши: коли ви почуєте звук труби, то говоріть: Авессалом став царем у Хевроні. | И# послA ґвессалHмъ соглzд†таи во вс‰ кwлёна ї}лєва, глаг0лz: є3гдA ўслhшите вы2 глaсъ трубы2 р0жаны, и3 рцhте: воцари1сz цaрь ґвессалHмъ въ хеврHнэ. |
|
11
|
11
|
| З Авессаломом пішли з Єрусалима двісті чоловік, які були запрошені ним, і пішли з простоти своєї, не знаючи, в чому справа. | И# и3д0ша со ґвессалHмомъ двёсти мужeй t їеrли1ма п0звани: и3 и3дsху въ простотЁ своeй, и3 не разумёша всsкагw глаг0ла. |
|
12
|
12
|
| Під час жертвоприношення Авессалом послав і прикликав Ахитофела гилонянина, радника Давидового, з його міста Гило. І склалася сильна змова, і народ стікався і збільшувався навколо Авессалома. | И# послA ґвессалHмъ, и3 призвA ґхітофeла галамонjйскаго, совётника давjдова, t грaда є3гw2 гwлaмы, є3гдA жрsше жє1ртвы. И# бhсть смzтeніе крёпко: и3 людjй мн0жество и3дyщихъ со ґвессалHмомъ. |
|
13
|
13
|
| І прийшов вісник до Давида і сказав: серце ізраїльтян схилилося на бік Авессалома. | И# пріи1де вёстникъ къ давjду, глаг0лz: бhсть сeрдце мужeй ї}левыхъ со ґвессалHмомъ. |
|
14
|
14
|
| І сказав Давид усім слугам своїм, які були при ньому в Єрусалимі: встаньте, втечімо, тому що не буде нам порятунку від Авессалома; поспішайте, щоб нам утекти, щоб він не застиг і не захопив нас, і не навів на нас лиха і не знищив міста мечем. | И# речE давjдъ всBмъ nтрокHмъ свои6мъ сyщымъ съ ни1мъ во їеrли1мэ: востaните, и3 бэжи1мъ, ћкw нёсть нaмъ спасeніz t лицA ґвессалHмлz: ўскори1те и3ти2, да не ўскори1тъ и3 в0зметъ нaсъ, и3 наведeтъ на нaсъ ѕл0бу, и3 и3збіeтъ грaдъ џстріемъ мечA. |
|
15
|
15
|
| І сказали слуги царські царю: в усьому, що вгодно господарю нашому царю, ми — раби твої. | И# рёша џтроцы царє1вы къ царю2: вс‰ є3ли6ка заповёсть госп0дь нaшъ цaрь, сE, мы2 џтроцы твои2. |
|
16
|
16
|
| І вийшов цар і весь дім його за ним пішки. Залишив же цар десять дружин, наложниць [своїх], для збереження дому. | И# и3зhде цaрь и3 вeсь д0мъ є3гw2 ногaми свои1ми, и3 њстaви цaрь дeсzть жeнъ подл0жницъ свои1хъ храни1ти д0мъ. |
|
17
|
17
|
| І вийшов цар і весь народ пішки, і зупинилися в Беф-Мерхата. | И# и3зhде цaрь и3 вси2 џтроцы є3гw2 пBши и3 стaша въ домY сyщемъ далeче: |
|
18
|
18
|
| І всі слуги його йшли по боках його, і всі хелефеї, і всі фелефеї, і всі гефяни до шестисот чоловік, які прийшли разом з ним з Гефа, йшли попереду царя. | и3 вси2 џтроцы є3гw2 t nбою2 стран{ є3гw2 и3дsху, и3 вси2 хелеfeє и3 вси2 фелеfeє и3 вси2 геfeє, шeсть сHтъ мужeй шeдше пBши t гefа пред8идsху пред8 лицeмъ царeвымъ. |
|
19
|
19
|
| І сказав цар Еффею гефянину: навіщо і ти йдеш з нами? Повернися і залишайся з тим царем; тому що ти — чужеземець і прийшов сюди зі свого місця; | И# речE цaрь ко є3ffeю геffeину: почто2 и3 ты2 и4деши съ нaми; возврати1сz и3 живи2 съ царeмъ, ћкw чyждь є3си2 ты2, и3 ћкw пресели1лсz є3си2 ты2 t мёста твоегw2: |
|
20
|
20
|
| вчора ти прийшов, а сьогодні я змушу тебе йти з нами? Я йду, куди трапиться; повернися і поверни братів своїх із собою, [нехай учинить Господь] милість і істину [з тобою]! | ѓще вчерA пришeлъ є3си2, и3 днeсь ли подви1гну тS и3ти2 съ нaми; и3 ѓзъ и3дY, ѓможе пойдY: и3ди2 и3 возврати1сz, и3 возврати2 брaтію твою2 съ тоб0ю, и3 гDь да сотвори1тъ съ тоб0ю млcть и3 и4стину. |
|
21
|
21
|
| І відповів Еффей царю і сказав: живий Господь, і нехай живе господар мій цар: де б не був господар мій цар, чи в житті, а чи у смерті, там буде і раб твій. | И# tвэщA є3ffeй къ царю2 и3 речE: жи1въ гDь, и3 жи1въ господи1нъ м0й цaрь, ћкw на мёстэ, и3дёже бyдетъ господи1нъ м0й цaрь, и3ли2 въ смeрти, и3ли2 въ животЁ, тaмw бyдетъ рaбъ тв0й. |
|
22
|
22
|
| І сказав Давид Еффею: отже, йди і ходи зі мною. І пішов Еффей гефянин і всі люди його і всі діти, які були з ним. | И# речE цaрь ко є3ffeю: грzди2, и3 прейди2 со мн0ю. И# прeйде є3ffeй геffeинъ и3 цaрь и3 вси2 џтроцы є3гw2 и3 вeсь нар0дъ и4же съ ни1мъ. |
|
23
|
23
|
| І плакала вся земля голосно. І весь народ переходив, і цар перейшов потік Кедрон; і пішов весь народ [і цар] по дорозі до пустелі. | И# всS землS плaкашесz глaсомъ вели1кимъ. И# вси2 лю1діе прехождaху по пот0ку кeдрску, и3 цaрь прeйде чрез8 пот0къ кeдрскій, и3 вси2 лю1діе и3 цaрь и3дsху къ лицY пути2 пустhннагw. |
|
24
|
24
|
| Ось і Садок [священик], і всі левити з ним несли ковчег завіту Божого з Вефари і поставили ковчег Божий; Авиафар же стояв на підвищенні, доки весь народ не вийшов з міста. | И# сE, и3 садHкъ їерeй и3 вси2 леvjти съ ни1мъ, носsще ківHтъ завёта гDнz t веfaры: и3 постaвиша ківHтъ б9ій: и3 ґвіafаръ взhде, д0ндеже престaша вси2 лю1діе и3сходи1ти и3з8 грaда. |
|
25
|
25
|
| І сказав цар Садокові: поверни ковчег Божий у місто [і нехай він стоїть на своєму місці]. Якщо я знайду милість перед очима Господа, то Він поверне мене і дасть мені бачити його й оселю його. | И# речE цaрь къ садHку: возврати2 ківHтъ б9ій во грaдъ, и3 да стaнетъ на мёстэ своeмъ: ѓще њбрsщу блгdть пред8 nчи1ма гDнима, и3 возврати1тъ мS, и3 покaжетъ ми2 є3го2 и3 лёпоту є3гw2: |
|
26
|
26
|
| А якщо Він скаже так: «немає Мого благовоління до тебе», то ось я; нехай творить зі мною, що Йому благовгодно. | и3 ѓще тaкw речeтъ: не благоволи1хъ въ тебЁ: сE, ѓзъ є4смь, да сотвори1тъ ми2 по бlг0му пред8 nчи1ма свои1ма. |
|
27
|
27
|
| І сказав цар Садоку священику: чи бачиш, — повернися в місто з миром, і Ахимаас, син твій, і Іонафан, син Авиафара, обидва сини ваші з вами; | И# речE цaрь садHку їерeю: ви1дите, ты2 возвращaешисz во грaдъ съ ми1ромъ и3 ґхімаaсъ сhнъ тв0й и3 їwнаfaнъ сhнъ ґвіafаровъ, двA сhны вaши съ вaми: |
|
28
|
28
|
| чи бачите, я затримаюся на рівнині в пустелі, доки не прийде звістка від вас до мене. | ви1дите, ѓзъ вселsюсz во ґравHfъ пустhнный, д0ндеже пріи1детъ ми2 сл0во t вaсъ, є4же возвэсти1ти ми2. |
|
29
|
29
|
| І повернули Садок і Авиафар ковчег Божий в Єрусалим, і залишилися там. | И# возврати2 садHкъ и3 ґвіafаръ ківHтъ б9ій во їеrли1мъ, и3 сёде тaмw. |
|
30
|
30
|
| А Давид пішов на гору Елеонську, йшов і плакав; голова в нього була покрита; він ішов босий, і всі люди, які були з ним, покрили кожен голову свою, йшли і плакали. | И# давjдъ восхождaше восх0домъ на г0ру є3леHнскую восходS и3 плaчасz, и3 покрhвъ главY свою2, и3 сaмъ и3дsше босhма ногaма: и3 вси2 лю1діе и5же съ ни1мъ покрhша кjйждо главY свою2, и3 восхождaху восходsще и3 плaчущесz. |
|
31
|
31
|
| Донесли Давиду і сказали: і Ахитофел у числі змовників з Авессаломом. І сказав Давид: Господи [Боже мій!] зруйнуй раду Ахитофела. | И# возвэсти1ша давjду глаг0люще: и3 ґхітофeлъ въ мzтeжницэхъ со ґвессалHмомъ. И# речE давjдъ: разруши2 совётъ ґхітофeлевъ, гDи, б9е м0й. |
|
32
|
32
|
| Коли Давид зійшов на вершину гори, де він поклонявся Богу, ось назустріч йому йде Хусій архитянин, друг Давидів; одяг на ньому був розідраний, і порох на голові його. | И# бЁ давjдъ грzдhй дaже до рHса, и3дёже поклони1сz бGу. И# сE, на срётеніе є3мY (и3зhде) хусjй пeрвый дрyгъ давjдовъ, растерзaвъ ри6зы сво‰, и3 пeрсть на главЁ є3гw2. |
|
33
|
33
|
| І сказав йому Давид: якщо ти підеш зі мною, то будеш мені за тягар; | И# речE є3мY давjдъ: ѓще п0йдеши со мн0ю, и3 бyдеши ми2 въ тsгость: |
|
34
|
34
|
| але якщо повернешся в місто і скажеш Авессалому: «царю, [пройшли мимо брати твої, і цар батько твій пройшов, і нині] я раб твій; [залиш мене в живих;] досі я був рабом батька твого, а тепер я — твій раб»: то ти зруйнуєш для мене раду Ахитофела. | ѓще же возврати1шисz во грaдъ и3 речeши ґвессалHму: минyша брaтіz тво‰, и3 цaрь за мн0ю минY nтeцъ тв0й, и3 нн7э рaбъ тв0й є4смь, царю2, пощади1 мz жи1ва бhти: рaбъ бёхъ nтцA твоегw2 тогдA и3 досeлэ, нн7э же ѓзъ тв0й рaбъ: и3 разруши1 ми совётъ ґхітофeлевъ: |
|
35
|
35
|
| Ось, там з тобою Садок і Авиафар священики, і всяке слово, яке почуєш з дому царя, переказуй Садоку й Авиафару священикам. | и3 сE, съ тоб0ю тaмw садHкъ и3 ґвіafаръ їерeє: и3 бyдетъ всsкъ глаг0лъ, є3г0же ўслhшиши и3з8 ќстъ цaрскихъ, и3 скaжеши садHку и3 ґвіafару їерeємъ: |
|
36
|
36
|
| Там з ними і два сини їхні, Ахимаас, син Садока, та Іонафан, син Авиафара; через них посилайте до мене всяку звістку, яку почуєте. | сE, тaмw съ ни1ми двA сы6на и4хъ, ґхімаaсъ сhнъ садHковъ и3 їwнаfaнъ сhнъ ґвіafаровъ: и3 посли1те рук0ю и4хъ ко мнЁ всsкъ глаг0лъ, є3г0же ѓще ўслhшите. |
|
37
|
37
|
| І прийшов Хусій, друг Давидів, у місто; Авессалом же вступав тоді в Єрусалим. | И# вни1де хусjй дрyгъ давjдовъ во грaдъ, и3 ґвессалHмъ тогдA вхождaше во їеrли1мъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
