|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| І помітив Іоав, син Саруї, що серце царя навернулося до Авессалома. | И# разумЁ їwaвъ сhнъ сарyинъ, ћкw сeрдце царeво преклони1сz ко ґвессалHму. |
|
2
|
2
|
| І послав Іоав у Фекою, і взяв звідти розумну жінку і сказав їй: прикинься, що ти плачеш, і одягни печальний одяг, і не намащуйся єлеєм, і представся жінкою, яка багато днів плакала за померлим; | И# послA їwaвъ въ fекHю, и3 взS tтyду женY мyдру и3 речE къ нeй: сётуй нн7э, и3 њблецhсz въ ри6зы сётованіz, и3 не помaжисz є3лeемъ, и3 бyдеши ћкw женA сётующаz њ ўмeршемъ дни6 мнHги: |
|
3
|
3
|
| і піди до царя і скажи йому так і так. І вклав Іоав у вуста її, що сказати. | и3 вни1деши ко царю2 и3 речeши къ немY по глаг0лу семY. И# положи2 їwaвъ словесA сво‰ во ўстA є3S. |
|
4
|
4
|
| І ввійшла жінка фекоїтянка до царя й упала лицем своїм на землю, і поклонилася і сказала: допоможи, царю, [допоможи]! | И# вни1де женA fекwjтzнынz ко царю2 и3 падE на лицы2 своeмъ на зeмлю, и3 поклони1сz є3мY, и3 речE: спаси2, царю2, спаси1 мz. |
|
5
|
5
|
| І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: я [давно] вдова, чоловік мій помер; | И# речE є4й цaрь: чт0 ти є4сть; Nнa же речE: и3здaвна вдовA женA ѓзъ є4смь, и3 ќмре мyжъ м0й: |
|
6
|
6
|
| і у раби твоєї було два сини; вони посварилися в полі, і не було кому розняти їх, і вразив один другого й умертвив його. | и3 рабЁ твоeй двA сы6на, и3 би1стасz џба на селЁ, и3 не бhсть кт0 бы и5хъ разлучи1лъ, и3 нападE є3ди1нъ на брaта своего2, и3 ўмертви2 є3го2: |
|
7
|
7
|
| І ось, повстали всі родичі на рабу твою, і говорять: «віддай убивцю брата свого; ми вб’ємо його за душу брата його, якого він згубив, і знищимо навіть спадкоємця». І так вони погасять останню іскру мою, щоб не залишити чоловікові моєму імені і потомства на лиці землі. | и3 сE, востA всE nтeчество на рабY твою2 и3 рёша: дaй ўби1вшаго брaта своего2, и3 ўмертви1мъ є3го2 вмёстw души2 брaта, є3г0же ўби2, и3 погуби1мъ и3 наслёдника вaшего: и3 ўгасsтъ и4скру мою2 њстaвшуюсz, ћкw не њстaвити мyжу моемY њстaнка и3 и4мене на лицы2 земли2. |
|
8
|
8
|
| І сказав цар жінці: йди спокійно додому, я дам наказ про тебе. | И# речE цaрь къ женЁ: и3ди2 здрaва въ д0мъ св0й, и3 ѓзъ заповёдаю њ тебЁ. |
|
9
|
9
|
| Але жінка фекоїтянка сказала цареві: на мені, господарю мій царю, нехай буде провина і на домі батька мого, цар же і престіл його невинний. | И# речE женA fекwjтzнынz ко царю2: на мнЁ беззак0ніе, г0споди м0й царю2, и3 на домY nтцA моегw2, цaрь же и3 прест0лъ є3гw2 непови1ненъ. |
|
10
|
10
|
| І сказав цар: того, хто буде проти тебе, приведи до мене, і він більше не торкнеться тебе. | И# речE цaрь: кто2 глаг0лzй къ тебЁ, и3 приведeши є3го2 ко мнЁ, и3 не приложи1тъ ктомY коснyтисz є3мY; |
|
11
|
11
|
| Вона сказала: пом’яни, царю, Господа Бога твого, щоб не примножилися месники за кров і не погубили сина мого. І сказав цар: живий Господь! не упаде і волосина сина твого на землю. | И# речE женA: да воспомsнетъ нн7э цaрь гDа бGа своего2, внегдA ўмн0жити ќжика кр0ве, є4же растли1ти, и3 не и4мутъ погуби1ти сhна моего2. И# речE (цaрь): жи1въ гDь, ѓще и3 влaсъ падeтъ сhну твоемY съ главы2 на зeмлю. |
|
12
|
12
|
| І сказала жінка: дозволь рабі твоїй сказати ще слово господарю моєму царю. | И# речE женA: да глаг0летъ нн7э рабA твоS ко господи1ну моемY царю2 сл0во. Џнъ же речE: глаг0ли. |
|
13
|
13
|
| Він сказав: говори. І сказала жінка: чому ти так думаєш проти народу Божого? Цар, сказавши це слово, звинуватив себе самого, тому що не повертає вигнанця свого. | И# речE женA: почто2 помhслилъ є3си2 тaкw њ лю1дехъ б9іихъ; є3дA t ќстъ царeвыхъ сл0во сіE ѓки преступлeніе, є4же не возврати1ти царю2 tриновeннагw своегw2; |
|
14
|
14
|
| Ми помремо і будемо, як вода, вилита на землю, яку не можна зібрати; але Бог не бажає погубити душу і помишляє, як би не відкинути від Себе і відкинутого. | ћкw смeртію ќмремъ, и3 ћкw водA низходsщаz на зeмлю, ћже не соберeтсz, и3 пріи1метъ бGъ дyшу, и3 помышлszй спасти2 t негw2 tриновeннаго: |
|
15
|
15
|
| І тепер я прийшла сказати цареві, господарю моєму, ці слова, тому що народ лякає мене; і раба твоя сказала: поговорю я з царем, чи не зробить він за словом раби своєї; | и3 нн7э ћкw пріид0хъ глаг0лати ко царю2 господи1ну моемY глаг0лъ сeй, ћкw ўви1дzтъ мS лю1діе, и3 речeтъ рабA твоS: да глаг0летъ u5бо ко господи1ну моемY царю2, нeгли сотвори1тъ цaрь сл0во рабы2 своеS, |
|
16
|
16
|
| цар вислухає і визволить рабу свою від руки людей, які хочуть знищити мене разом із сином моїм із насліддя Божого. | ћкw ўслhшитъ цaрь: да и4зметъ рабY свою2 и3з8 рyкъ мужeй и4щущихъ погуби1ти мS и3 сhна моего2 t ўчaстіz б9іz: |
|
17
|
17
|
| І сказала раба твоя: нехай буде слово господаря мого царя в утіху мені, тому що господар мій цар, як ангел Божий, і може вислухати і добре і лихе. І Господь Бог твій буде з тобою. | и3 речeтъ рабA твоS: да бyдетъ нн7э сл0во г0спода моегw2 царS на жeртву: ћкоже бо ѓгGлъ б9ій, тaкw госп0дь м0й цaрь, є4же слhшати благ0е и3 ѕл0е: и3 гDь бGъ тв0й бyдетъ съ тоб0ю. |
|
18
|
18
|
| І відповів цар і сказав жінці: не втаї від мене, про що я запитаю тебе. І сказала жінка: говори, господарю мій царю. | И# tвэщA цaрь и3 речE къ женЁ: никaкоже да ўтаи1ши t менє2 глаг0ла, њ нeмже ѓзъ вопрошy тz. И# речE женA: да глаг0летъ u5бо госп0дь м0й цaрь. |
|
19
|
19
|
| І сказав цар: чи не рука Іоава у всьому цьому з тобою? І відповіла жінка і сказала: нехай живе душа твоя, господарю мій царю; ні праворуч, ні ліворуч не можна ухилитися від того, що сказав господар мій, цар; справді, раб твій Іоав наказав мені, і він вклав у вуста раби твоєї усі ці слова; | И# речE цaрь: є3дA рукA їwaвлz њ всeмъ сeмъ съ тоб0ю; И# речE женA къ царю2: да живeтъ душA твоS, г0споди м0й царю2, ѓще є4сть њдеснyю и3ли2 њшyюю t всёхъ, ±же глаг0ла господи1нъ м0й цaрь, ћкw рaбъ тв0й їwaвъ т0й заповёда мнЁ, и3 т0й вложи2 во ўстA рабЁ твоeй вс‰ словесA сі‰: |
|
20
|
20
|
| щоб притчею дати ділу такий вигляд, раб твій Іоав навчив мене; але господар мій [цар] мудрий, як мудрий ангел Божий, щоб знати все, що на землі. | за є4же пріити2 лицY глаг0ла сегw2, є4же сотвори2 рaбъ тв0й їwaвъ сл0во сіE: господи1нъ же м0й цaрь мyдръ, ћкоже мyдрость ѓгGла б9іz, є4же разумёти вс‰, ±же на земли2. |
|
21
|
21
|
| І сказав цар Іоаву: ось, я зробив [за словом твоїм]; піди ж, поверни отрока Авессалома. | И# речE цaрь ко їwaву: сE, нн7э сотвори1хъ ти2 по словеси2 твоемY семY: и3ди2, возврати2 џтрока ґвессалHма. |
|
22
|
22
|
| Тоді Іоав упав лицем на землю і поклонився, і благословив царя і сказав: тепер знає раб твій, що знайшов благовоління перед очима твоїми, господарю мій царю, тому що цар зробив за словом раба свого. | И# падE на лицы2 своeмъ їwaвъ на зeмлю, и3 поклони1сz, и3 благослови2 царS. И# речE їwaвъ: днeсь познA рaбъ тв0й, ћкw њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, г0споди м0й царю2, ћкw сотвори2 господи1нъ м0й цaрь сл0во рабA своегw2. |
|
23
|
23
|
| І встав Іоав, і пішов у Гессур, і привів Авессалома в Єрусалим. | И# востA їwaвъ и3 и4де въ гедсyръ, и3 приведE ґвессалHма во їеrли1мъ. |
|
24
|
24
|
| І сказав цар: нехай він повернеться в дім свій, а лиця мого не бачить. І пішов Авессалом у свій дім, а лиця царевого не бачив. | И# речE цaрь: да возврати1тсz въ д0мъ св0й, лицA же моегw2 да не ви1дитъ. И# возврати1сz ґвессалHмъ въ д0мъ св0й, лицA же царeва не ви1дэ. |
|
25
|
25
|
| Не було в усьому Ізраїлі чоловіка настільки красивого, як Авессалом, і стільки хвалимого, як він; від підошви ніг до верха голови його не було в нього недоліку. | И# ћкоже ґвессалHмъ не бЁ мyжъ во всeмъ ї}ли хвaленъ ѕэлw2: t пzты2 ноги2 є3гw2 и3 до верхA є3гw2 не бЁ въ нeмъ пор0ка: |
|
26
|
26
|
| Коли він стриг голову свою, — а він стриг її щороку, тому що вона обтяжувала його, — то волосся з голови його важило двісті сиклів за вагою царською. | и3 внегдA стрищи2 є3мY главY свою2, и3 бhсть t начaла днjй до днjй въ нsже стрижaшесz, ћкw тsжко бsше є3мY t ни1хъ, и3 стригyщьсz вёсzше власы2 главы2 своеS двёсти сjклей по сjклю цaрскому. |
|
27
|
27
|
| І народилися в Авессалома три сини й одна дочка, на ім’я Фамар; вона була жінка красива [і стала дружиною Ровоама, сина Соломонового, і народила йому Авию]. | И# роди1шасz ґвессалHму три2 сhны и3 дщeрь є3ди1на, и3 и4мz є4й fамaрь: сіS бЁ женA добрA ѕэлw2 вз0ромъ, и3 бhсть женA ровоaму сhну соломHню, и3 роди2 є3мY ґвjю. |
|
28
|
28
|
| І залишався Авессалом в Єрусалимі два роки, а лиця царевого не бачив. | И# сэдsше ґвессалHмъ во їеrли1мэ двA лBта днjй, и3 лицA царeва не ви1дэ. |
|
29
|
29
|
| І послав Авессалом за Іоавом, щоб послати його до царя, але той не захотів прийти до нього. Послав і вдруге; але той не захотів прийти. | И# послA ґвессалHмъ ко їwaву, дабы2 послaти є3го2 ко царю2, и3 не восхотЁ пріити2 къ немY: и3 послA втор0е къ немY, и3 не восхотЁ пріити2. |
|
30
|
30
|
| І сказав [Авессалом] слугам своїм: бачите ділянку поля Іоава поряд з моїм, і в нього там ячмінь; підіть, випаліть його вогнем. І випалили слуги Авессалома ту ділянку поля вогнем. [І прийшли слуги Іоава до нього, роздерши одяг свій, і сказали: слуги Авессалома випалили ділянку твою вогнем.] | И# речE ґвессалHмъ ко nтрокHмъ свои6мъ: ви1дите, чaсть на селЁ їwaвли бли1з8 менє2, є3гw2 тaмw kчмeнь, и3ди1те и3 запали1те є3го2 nгнeмъ. И# запали1ша раби2 ґвессалw6мли чaсть (їwaвлю) nгнeмъ. И# пріид0ша раби2 їw†вли къ немY раздрaвше ри6зы сво‰, и3 рёша: пожг0ша раби2 ґвессалw6мли чaсть твою2 nгнeмъ. |
|
31
|
31
|
| І встав Іоав, і прийшов до Авессалома в дім, і сказав йому: навіщо слуги твої випалили мою ділянку вогнем? | И# востA їwaвъ и3 пріи1де ко ґвессалHму въ д0мъ, и3 речE къ немY: почто2 сожг0ша раби2 твои2 чaсть мою2 nгнeмъ; |
|
32
|
32
|
| І сказав Авессалом Іоаву: ось, я посилав за тобою, говорячи: прийди сюди, і я пошлю тебе до царя сказати: навіщо я прийшов з Гессура? Краще було б мені залишатися там. Я хочу побачити лице царя. Якщо ж я винен, то убий мене. | И# речE ґвессалHмъ ко їwaву: сE, посылaхъ къ тебЁ, глаг0лz: и3ди2 сёмw, и3 послю1 тz ко царю2, глаг0лz: почто2 пріид0хъ и3з8 гедсyра; лyчше ми2 бЁ бhти є3щE тaмw: и3 нн7э сE, лицA царeва не ви1дэхъ: ѓще же є4сть во мнЁ непрaвда, то2 ўмертви1 мz. |
|
33
|
33
|
| І пішов Іоав до царя і переказав йому це. І покликав цар Авессалома; він прийшов до царя, [поклонився йому] й упав лицем своїм на землю перед царем; і поцілував цар Авессалома. | И# вни1де їwaвъ ко царю2 и3 возвэсти2 є3мY. И# призвA ґвессалHма, и3 пріи1де ко царю2, и3 поклони1сz є3мY, и3 падE лицeмъ свои1мъ на зeмлю пред8 лицeмъ царeвымъ, и3 њблобызA цaрь ґвессалHма. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
