|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
|
Дійшов він до Дервії і Лістри. І ось був там один ученик на ім’я Тимофій, у якого мати була юдеянка, що увірувала, а батько — еллін,
|
Пріи1де же въ дeрвію и3 лЂстру. И# сE, ўчн7къ нёкій бЁ тY, и4менемъ тімоfeй, сhнъ жены2 нёкіz їудeаныни вёрны, nтцa же є4ллина:
|
|
2
|
2
|
|
і про якого свідчили браття, що перебували в Лістрі та Іконії.
|
и4же свидётелствованъ бЁ t сyщихъ въ лЂстрэхъ и3 їконjи брaтіи.
|
|
3
|
3
|
|
Павло захотів узяти його з собою; і взявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що він був еллін.
|
Сего2 восхотЁ пavелъ съ соб0ю и3зhти: и3 пріeмь њбрёза є3го2, їудє1й рaди сyщихъ на мёстэхъ џнэхъ: вёдzху бо вси2 nтцA є3гw2, ћкw є4ллинъ бsше.
|
|
4
|
4
|
|
Проходячи ж по містах, вони передавали вірним дотримуватися постанов, схвалених апостолами і пресвітерами в Єрусалимі.
|
И# ћкоже прохождaху грaды, предаsше и5мъ храни1ти ўстaвы суждє1нныz t ґпcлъ и3 стaрєцъ, и5же во їеrли1мэ.
|
|
5
|
5
|
|
І церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно.
|
ЦRкви же ўтверждaхусz вёрою и3 прибывaху въ число2 по вс‰ дни6.
|
|
6
|
6
|
|
Коли ж вони пройшли Фригію та Галатійську країну, заборонив їм Святий Дух проповідувати слово в Асії.
|
Прошeдше же фрmгjю и3 галатjйскую странY, возбранeни (бhша) t с™aгw д¦а глаг0лати сл0во во ґсjи.
|
|
7
|
7
|
|
Дійшовши до Місії, вони поривалися йти у Вифинію; але Дух не допустив їх.
|
Пришeдше же въ мmсjю, покушaхусz въ віfmнjю поити2: и3 не њстaви и4хъ д¦ъ.
|
|
8
|
8
|
|
Перейшовши ж Місію, вони зійшли в Троаду.
|
Прешeдше же мmсjю, снид0ша въ трwaду.
|
|
9
|
9
|
|
І було Павлові вночі видіння: один муж, македонянин, стояв і благав його, кажучи: «Прийди до Македонії і допоможи нам».
|
И# видёніе въ нощи2 kви1сz пavлу: мyжъ нёкій бЁ макед0нzнинъ стоS, молS є3го2 и3 глаг0лz: пришeдъ въ макед0нію, помози2 нaмъ.
|
|
10
|
10
|
|
Після цього видіння зараз же ми вирішили йти до Македонії, зрозумівши, що нас покликав Господь благовістити там.
|
И# ћкоже видёніе ви1дэ, ѓбіе взыскaхомъ и3зhти въ макед0нію, разумёвше, ћкw призвA ны2 гDь благовэсти1ти и5мъ.
|
|
11
|
11
|
|
Отже, вирушивши з Троади, ми прибули до Самофракії, а другого дня до Hеаполя,
|
Tвeзшесz же t трwaды, пріид0хомъ въ самоfрaкъ, воyтріе же въ неап0ль,
|
|
12
|
12
|
|
звідти ж у Филипи; це перше місто в тій частині Македонії, колонія. У тому місті ми пробули кілька днів.
|
tтyду же въ філjппы, и4же є4сть пeрвый грaдъ чaсти макед0ніи, колHніа. Бёхомъ же въ т0мъ грaдэ пребывaюще дни6 нBкіz.
|
|
13
|
13
|
|
А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і, сівши, розмовляли з жінками, які посходились.
|
Въ дeнь же суббHтный и3зыд0хомъ в0нъ и3з8 грaда при рэцЁ, и3дёже мнsшесz моли1твенница бhти, и3 сёдше глаг0лахомъ къ собрaвшымсz женaмъ.
|
|
14
|
14
|
|
І слухала одна жінка на ймення Лідія, з міста Фіатір, що торгувала багряницею, яка шанувала Бога; і Господь відкрив їй серце слухати уважно те, про що говорив Павло.
|
И# нёкаz женA, и4менемъ лmдjа, порфmропродaлница t грaда fmатjрскагw, чтyщи бGа, послyшаше: є4йже гDь tвeрзе сeрдце внимaти глаг0лємымъ t пavла.
|
|
15
|
15
|
|
Коли ж вона та її домашні охрестились, то благала нас, кажучи: «Якщо ви визнали мене вірною Господу, то увійдіть у мій дім і живіть у мене»; і переконала нас.
|
Ћкоже крести1сz тA и3 д0мъ є3S, молsше ны2 глаг0лющи: ѓще ўсмотри1сте мS вёрну гDеви бhти, вшeдше въ д0мъ м0й, пребyдите. И# принyди нaсъ.
|
|
16
|
16
|
|
Сталося ж, як ішли ми на молитву, зустріла нас одна служниця, яка мала духа віщування і яка віщуванням давала великий прибуток своїм господарям.
|
(За? l}.) Бhсть же и3дyщымъ нaмъ на моли1тву, nтрокови1ца нёкаz и3мyщаz дyхъ пытли1въ срёте нaсъ, ћже стzжaніе мн0го даsше господє1мъ свои6мъ волхвyющи.
|
|
17
|
17
|
|
Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, кажучи: «Ці чоловіки — раби Бога Всевишнього, які звіщають нам путь спасіння».
|
ТA послёдовавши пavлу и3 нaмъ, взывaше глаг0лющи: сjи человёцы раби2 бGа вhшнzгw сyть, и5же возвэщaютъ нaмъ пyть спcніz.
|
|
18
|
18
|
|
Це вона робила багато днів. Павло, розгнівавшись, обернувся і сказав духові: «Повеліваю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї». І дух вийшов відразу.
|
Сe же творsше на мнHги дни6. Стужи1въ же си2 пavелъ и3 њбрaщьсz, дyхови речE: запрещaю ти2 и4менемъ ї}са хrтA, и3зhди и3з8 неS. И# и3зhде въ т0мъ часЁ.
|
|
19
|
19
|
|
Господарі ж її, побачивши, що втратили надію на їхній прибуток, схопили Павла й Силу і потягли на площу до начальників.
|
Ви1дэвше же госп0діе є3S, ћкw и3зhде надeжда стzжaніz и4хъ, поeмше пavла и3 сjлу, влек0ша на т0ргъ ко кнzзє1мъ,
|
|
20
|
20
|
|
І, привівши їх до воєвод, сказали: «Ці люди, будучи юдеями, збурюють наше місто
|
и3 привeдше и5хъ къ воев0дамъ, рёша: сjи человёцы возмущaютъ грaдъ нaшъ, їудeє сyще,
|
|
21
|
21
|
|
і проповідують звичаї, яких нам, римлянам, не личить ні приймати, ні виконувати».
|
и3 завэщавaютъ њбы6чаи, ±же не дост0итъ нaмъ пріимaти ни твори1ти, ри1млzнwмъ сyщымъ.
|
|
22
|
22
|
|
Hарод також піднявся на них, а воєводи, зірвавши з них одяг, звеліли бити їх палицями
|
И# сни1десz нар0дъ на ни1хъ, и3 воевHды растерзaвше и4ма ри6зы, велsху пaлицами би1ти и5хъ:
|
|
23
|
23
|
|
і, нанісши їм багато ударів, вкинули у в’язницю, наказавши в’язничному сторожеві пильно стерегти їх.
|
мнHги же дaвше и4ма р†ны, всади1ша въ темни1цу, завэщaвше темни1чному стрaжу твeрдw стрещи2 и5хъ:
|
|
24
|
24
|
|
Одержавши такий наказ, він вкинув їх у внутрішню в’язницю і ноги їхні забив у колоду.
|
и4же таково2 завэщaніе пріeмь, всади2 и5хъ во внyтреннюю темни1цу и3 н0ги и4хъ заби2 въ клaдэ.
|
|
25
|
25
|
|
Близько опівночі Павло і Сила, молячись, прославляли Бога; в’язні ж слухали їх.
|
Въ полyнощи же пavелъ и3 сjла мол‰щасz поsста бGа: послyшаху же и4хъ ю4зницы.
|
|
26
|
26
|
|
Раптом стався великий землетрус, так що захиталася основа в’язницi; і враз відчинились усі двері, і кайдани на всіх послабли.
|
Внезaпу же трyсъ бhсть вeлій, ћкw поколебaтисz њсновaнію темни1чному: tверз0шасz же ѓбіе двє1ри вс‰, и3 всBмъ ю4зы њслабёша.
|
|
27
|
27
|
|
В’язничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері в’язниці відчинені, вихопив меч і хотів накласти на себе руки, думаючи, що в’язні втекли.
|
Возбyждьсz же темни1чный стрaжъ и3 ви1дэвъ tвє1рсты двє1ри темни1цы, и3звлeкъ н0жъ, хотsше себE ўби1ти, мнS и3збёгшz ю4зники.
|
|
28
|
28
|
|
Але Павло вигукнув голосно: «Hе роби собі ніякого зла, бо всі ми тут».
|
Возгласи1 же глaсомъ вeліимъ пavелъ глаг0лz: ничт0же сотвори2 себЁ ѕлA, вси1 бо є3смы2 здЁ.
|
|
29
|
29
|
|
Він же, зажадавши світла, вбіг до в’язницi; і припав у тремтінні до Павла і Сили,
|
Проси1въ же свэщи2 вскочи2, и3 трeпетенъ бhвъ, припадE къ пavлу и3 сjлэ,
|
|
30
|
30
|
|
і, вивівши їх геть, сказав: «Господарі мої, що мені робити, щоб спастися?»
|
и3 и3звeдъ и5хъ в0нъ, речE: госп0діе, чт0 ми подобaетъ твори1ти, да сп7сyсz;
|
|
31
|
31
|
|
Вони ж сказали: «Віруй у Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій».
|
W$на же рек0ста: вёруй въ гDа ї}са хrтA, и3 сп7сeшисz ты2 и3 вeсь д0мъ тв0й.
|
|
32
|
32
|
|
І проповідали слово Господнє йому і всім, хто був у домі його.
|
И# глаг0ласта є3мY сл0во гDне, и3 всBмъ, и5же въ домY є3гw2.
|
|
33
|
33
|
|
І, взявши їх тієї ж години ночі, він обмив їхні рани і негайно охрестився сам і всі домашні його.
|
И# поeмь | въ т0йже чaсъ н0щи, и3змы2 t рaнъ и3 крести1сz сaмъ и3 свои2 є3мY вси2 ѓбіе:
|
|
34
|
34
|
|
І, привівши їх у свій дім, запропонував трапезу і радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.
|
ввeдъ же | въ д0мъ св0й, постaви трапeзу и3 возрaдовасz со всёмъ д0момъ свои1мъ, вёровавъ бGу.
|
|
35
|
35
|
|
Коли ж настав день, воєводи послали міських служителів сказати: «Відпусти людей тих».
|
Дню1 же бhвшу, послaша воевHды пaличники, глаг0люще: tпусти2 человBка w4на.
|
|
36
|
36
|
|
В’язничний сторож сказав про це Павлові: «Воєводи прислали, щоб відпустити вас; отже, вийдіть тепер і йдіть з миром».
|
Сказa же темни1чный стрaжъ словесA сі‰ пavлу, ћкw послaша воевHды, да tпущє1на бyдета: нн7э u5бо и3зшє1дша, и3ди1та съ ми1ромъ.
|
|
37
|
37
|
|
Але Павло відказав їм: «Hас, римських громадян, без суду прилюдно били, кинули у в’язницю, а тепер тайкома випускають? Hі, нехай прийдуть і самі виведуть нас».
|
Пavелъ же речE къ ни6мъ: би1вше нaю пред8 людьми2, неwсуждє1нна человBка ри6млzнина с{ща, всади1ша въ темни1цу, и3 нн7э w4тай и3зв0дzтъ нaю; ни1 бо: но да пришeдше сaми и3зведyтъ нaю.
|
|
38
|
38
|
|
Міські служителі сказали ці слова воєводам, і ті злякались, почувши, що це римські громадяни.
|
Сказaша же пaличницы воев0дамъ глаг0лы сі‰: и3 ўбоsшасz слhшавше, ћкw ри6млzнина є3стA.
|
|
39
|
39
|
|
І, прийшовши, вибачились перед ними, і, вивівши, просили йти собі з міста.
|
И# пришeдше ўмоли1ша и5хъ и3 и3звeдше молsху и3зhти и3з8 грaда.
|
|
40
|
40
|
|
Вони ж, вийшовши з в’язниці, прийшли до Лідії і, побачивши братів, повчали їх, і пішли.
|
И#зшє1дша же и3з8 темни1цы пріид0ста къ лmдjи, и3 ви6дэвша брaтію, ўтёшиста и5хъ и3 и3зыд0ста.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.