Глава 1
|
Главa №
|
1
|
1
|
Першу книгу я написав тобі, Феофіле, про все, що Ісус творив і чого вчив від початку | (За? №.) Пeрвое ќбw сл0во сотвори1хъ њ всёхъ, q, fе0філе, ±же начaтъ ї}съ твори1ти же и3 ўчи1ти |
2
|
2
|
до того дня, коли Він вознісся, давши через Святого Духа повеління апостолам, яких Він обрав | дaже до днE, въ џньже, заповёдавъ ґпcлwмъ д¦омъ с™hмъ, и5хже и3збрA, вознесeсz: |
3
|
3
|
і перед якими після страждань Своїх являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже. | пред8 ни1миже и3 постaви себE жи1ва по страдaніи своeмъ во мн0зэхъ и4стинныхъ знaменіихъ, дeнми четhредесzтьми kвлszсz и5мъ и3 гlz ±же њ цrтвіи б9іи: |
4
|
4
|
І, зібравши їх, Він звелів їм: «Не відлучайтесь із Єрусалима, а чекайте обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене, | съ ни1миже и3 kдhй повелЁ и5мъ t їеrли1ма не tлучaтисz, но ждaти њбэтовaніz џ§а, є4же слhшасте t менє2: |
5
|
5
|
бо Іоан хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим». | ћкw їwaннъ ќбw крести1лъ є4сть вод0ю, вh же и4мате крести1тисz д¦омъ с™hмъ не по мн0зэхъ си1хъ днeхъ. |
6
|
6
|
Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: «Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?» | Nни1 же u5бо сошeдшесz вопрошaху є3го2, глаг0люще: гDи, ѓще въ лёто сіE ўстроsеши цaрствіе ї}лево; |
7
|
7
|
Він же сказав їм: «Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі, | Речe же къ ни6мъ: нёсть вaше разумёти временA и3 лBта, ±же nц7ъ положи2 во своeй влaсти: |
8
|
8
|
але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі». | но пріи1мете си1лу, нашeдшу с™0му д¦у на вы2, и3 бyдете ми2 свидётєліе во їеrли1мэ же и3 во всeй їудeи и3 самарjи и3 дaже до послёднихъ земли2. |
9
|
9
|
Сказавши це, Він вознісся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з очей їхніх. | И# сі‰ рeкъ, зрsщымъ и5мъ взsтсz, и3 w4блакъ под8sтъ є3го2 t џчію и4хъ. |
10
|
10
|
І коли вони дивилися на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білому одязі | И# є3гдA взирaюще бsху на нeбо, и3дyщу є3мY, и3 сE, м{жа двA стaста пред8 ни1ми во nдeжди бэлЁ, |
11
|
11
|
і сказали: «Мужі галилейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо». | ±же и3 рек0ста: мyжіе галілeйстіи, что2 стоитE зрsще на нeбо; сeй ї}съ, вознесhйсz t вaсъ на нб7о, тaкожде пріи1детъ, и4мже w4бразомъ ви1дэсте є3го2 и3дyща на нб7о. |
12
|
12
|
Тоді вони повернулися до Єрусалима з гори, що зветься Елеон і знаходиться поблизу Єрусалима, на відстані суботньої путі. | (За? в7.) ТогдA возврати1шасz во їеrли1мъ t горы2 нарицaемыz є3леHнъ, ћже є4сть бли1з8 їеrли1ма, суббHты и3мyщіz пyть. |
13
|
13
|
І, прийшовши, увійшли до світлиці, де й перебували: Петро та Яків, Іоан та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зилот, і Іуда, Яковів. | И# є3гдA внид0ша, взыд0ша на г0рницу, и3дёже бsху пребывaюще, пeтръ же и3 їaкwвъ, и3 їwaннъ и3 ґндрeй, філjппъ и3 fwмA, варfоломeй и3 матfeй, їaкwвъ ґлфeовъ и3 сjмwнъ зилHтъ и3 їyда їaкwвль: |
14
|
14
|
Усі вони однодушно перебували у молитві й благанні, з деякими жінками і Марією, Матір’ю Ісуса, та з братами Його. | сjи вси2 бsху терпsще є3динодyшнw въ моли1твэ и3 молeніи, съ женaми и3 мRjею м™рію ї}совою и3 съ брaтіею є3гw2. |
15
|
15
|
У ті дні Петро, ставши посеред учеників, | И# во дни6 ты6z востaвъ пeтръ посредЁ ўчн7къ, речE, |
16
|
16
|
сказав [зібралося ж близько ста двадцяти чоловік]: «Мужі-браття! Належало статися тому, що у Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про Іуду, колишнього вождя тих, що взяли Ісуса; | бё же и3мeнъ нар0да вкyпэ ћкw сто2 и3 двaдесzть: мyжіе брaтіе, подобaше скончaтисz писaнію семY, є4же предречE д¦ъ с™hй ўсты6 дв7довыми њ їyдэ, бhвшемъ вожди2 є4мшымъ ї}са: |
17
|
17
|
він був зарахований до нас і одержав жереб служіння цього; | ћкw причтeнъ бЁ съ нaми и3 пріsлъ бsше жрeбій слyжбы сеS: |
18
|
18
|
але придбав землю неправедною мздою і, коли звалився додолу, розпалося черево його і випали всі нутрощі його; | сeй u5бо стzжA село2 t мзды2 непрaведныz, и3 ни1цъ бhвъ просёдесz посредЁ, и3 и3зліsсz всS ўтр0ба є3гw2: |
19
|
19
|
і це стало відомо всім жителям Єрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою «Акелдама́», тобто «Земля крови». | и3 разyмно бhсть всёмъ живyщымъ во їеrли1мэ, ћкw нарещи1сz селY томY свои1мъ и4хъ љзhкомъ ґкелдамA, є4же є4сть село2 кр0ве: |
20
|
20
|
У книзі ж Псалмів написано: «Нехай опустіє двір його, і нехай не буде пожильця у ньому; і гідність його нехай прийме інший». | пи1шетсz бо въ кни1зэ pал0мстэй: да бyдетъ дв0ръ є3гw2 пyстъ, и3 да не бyдетъ живyщагw въ нeмъ, и3 є3пjскопство є3гw2 да пріи1метъ и4нъ: |
21
|
21
|
Отже, треба, щоб один із тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував і ходив із нами Господь Ісус, | подобaетъ u5бо t сходи1вшихсz съ нaми мужeй во всsко лёто, въ нeже вни1де и3 и3зhде въ нaсъ гDь ї}съ, |
22
|
22
|
починаючи від хрещення Іоанового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його». | начeнъ t крещeніz їwaннова дaже до днE, въ џньже вознесeсz (на нб7о) t нaсъ, свидётелю воскrніz є3гw2 бhти съ нaми є3ди1ному t си1хъ. |
23
|
23
|
І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Юстом, та Матфея. | И# постaвиша двA, їHсифа нарицaемаго варсaву, и4же наречeнъ бhсть їyстъ, и3 матfjа, |
24
|
24
|
І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, Серцезнавче всіх, покажи з цих двох одного, якого Ти обрав | и3 помоли1вшесz рёша: ты2, гDи, с®цевёдче всёхъ, покажи2, є3г0же и3збрaлъ є3си2 t сею2 двою2 є3ди1наго, |
25
|
25
|
прийняти жереб цього служіння і апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти у своє місце». | пріsти жрeбій служeніz сегw2 и3 ґпcлства, и3з8 негHже и3спадE їyда, и3ти2 въ мёсто своE. |
26
|
26
|
І кинули про них жереб, і впав жереб на Матфея, і зарахували його до одинадцятьох апостолів. | И# дaша жрє1біz и4ма, и3 падE жрeбій на матfjа, и3 причтeнъ бhсть ко є3динонaдесzти ґпcлwмъ. |