|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
| Коли заколот припинився, Павло, покликавши учеників і давши їм настановлення та попрощавшись з ними, вийшов і пішов до Македонії. | По ўтишeніи же молвы2, призвaвъ пavелъ ўчн7ки2, ўтёшивъ и3 цэловaвъ и5хъ, и3зhде и3ти2 въ макед0нію. |
|
2
|
2
|
| Пройшовши ті краї і втішивши віруючих щедрими настановами, він прийшов до Еллади. | Прошeдъ же страны6 w4ны и3 ўтёшивъ и5хъ сл0вомъ мн0гимъ, пріи1де во є3ллaду: |
|
3
|
3
|
| Там він пробув три місяці. Коли ж, унаслідок змови, вчиненої проти нього юдеями, він хотів вирушити до Сирії, спало йому на думку повернутися через Македонію. | пожи1въ же мцcы три2, бhвшу нaнь навёту t їудє1й, хотsщу tвезти1сz въ сmрjю, бhсть хотёніе возврати1тисz сквозЁ макед0нію. |
|
4
|
4
|
| Його супроводили до Асії Сосипатр Піррів з Верії, та з солунян — Аристарх і Секунд, і Гай дерв’янин, і Тимофій та асійці Тихик і Трофим. | Послёдова же є3мY дaже до ґсjи сwсіпaтръ пЂрровъ бeрzнинъ, солyнzне же ґрістaрхъ и3 секyндъ, и3 гaій дeрвzнинъ и3 тімоfeй, ґсjане же тmхjкъ и3 трофjмъ. |
|
5
|
5
|
| Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді. | Сjи предшeдше ждaху нaсъ въ трwaдэ. |
|
6
|
6
|
| А ми після днів опрісночних відпливли з Филипів і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів. | Мh же tвез0хомсz по днeхъ њпрэсн0чныхъ t філ‡ппъ и3 пріид0хомъ къ ни6мъ въ трwaду во днeхъ пzти2, и3дёже пребhхомъ днjй сeдмь. |
|
7
|
7
|
| Першого ж дня тижня, коли ученики зібралися на переломлення хліба, Павло, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв із ними і продовжив слово до півночі. | (За? м7G.) Во є3ди1ну же t суббHтъ, собрaвшымсz ўчн7кHмъ преломи1ти хлёбъ, пavелъ бесёдоваше къ ни6мъ, хотS и3зhти на ќтріи, прострe же сл0во до полyнощи. |
|
8
|
8
|
| У світлиці, де ми зібралися, було багато світильників. | Бsху же свэщы2 мнHги въ г0рницэ, и3дёже бёхомъ с0брани. |
|
9
|
9
|
| Під час тривалої Павлової бесіди одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон і він, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим. | Сэдs же нёкто ю4ноша, и4менемъ є3vтЂхъ, во nкнЁ, њтzгчeнъ сн0мъ глуб0кимъ, глаг0лющу пavлу њ мн0зэ, прекл0ньсz t снA, падE t трекр0вника д0лу, и3 взsша є3го2 мeртва. |
|
10
|
10
|
| Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: «Заспокойтесь, бо душа його в ньому». | Сошeдъ же пavелъ нападE нaнь, и3 њб8eмь є3го2 речE: не м0лвите, и4бо душA є3гw2 въ нeмъ є4сть. |
|
11
|
11
|
| Увійшовши ж і переломивши хліб та споживши, довго вів бесіду — аж до світанку, і потім вийшов. | Возшeдъ же и3 прел0мль хлёбъ и3 вкyшь, дов0лнw же бесёдовавъ дaже до зари2, и3 тaкw и3зhде. |
|
12
|
12
|
| Юнака ж привели живого, і немало втішилися. | Привед0ша же џтрока жи1ва и3 ўтёшишасz не мaлw. |
|
13
|
13
|
| Ми пішли вперед на корабель і попливли в Асс, щоб узяти звідтіля Павла; бо він так наказав нам, намірюючись сам іти пішки. | Мh же, пришeдше въ корaбль, tвез0хомсz во ѓссонъ, tтyду хотsще поsти пavла: тaкw бо нaмъ бЁ повелёлъ, хотS сaмъ пёшь и3ти2. |
|
14
|
14
|
| Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, то, взявши його, ми прибули до Мітилини. | И# ћкоже сни1десz съ нaми во ѓссонэ, взeмше є3го2 пріид0хомъ въ мітmли1нъ. |
|
15
|
15
|
| І, відпливши звідти, наступного дня зупинилися навпроти Хіоса, а другого дня пристали до Самоса і, побувавши в Трогіллії, наступного дня прибули в Мелит, | И# tтyду tвeзшесz, во ќтріе пристaхомъ проти1ву хjю, въ другjй же tвез0хомсz въ сaмонъ, и3 пребhвше въ трwгmллjи, въ грzдyщій же дeнь пріид0хомъ въ міли1тъ: |
|
16
|
16
|
| бо Павлові спало на думку обминути Ефес, щоб не затриматися йому в Асії: він поспішав, щоб‚ якщо можливо, на день П’ятдесятниці бути в Єрусалимі. | (За? м7д7.) суди1 бо пavелъ ми1мо и3ти2 є3фeсъ, ћкw да не бyдетъ є3мY закоснёти во ґсjи, тщaшебосz, ѓще возм0жно бyдетъ, въ дeнь пzтьдесsтный бhти во їеrли1мэ. |
|
17
|
17
|
| З Мелита ж, пославши до Ефеса, він скликав пресвітерів церкви, | T міли1та же послaвъ во є3фeсъ, призвA пресвЂтеры цRкHвныz, |
|
18
|
18
|
| і, коли вони прийшли до нього, він сказав їм: «Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами, | и3 ћкоже пріид0ша къ немY, речE къ ни6мъ: вы2 вёсте, ћкw t пeрвагw днE, tнeлиже пріид0хъ во ґсjю, кaкw съ вaми всE врeмz бhхъ, |
|
19
|
19
|
| служив Господеві з усякою смиренномудрістю і з рясними сльозами серед спокус, що я їх зазнав через підступи юдеїв; | раб0таz гDеви со всsкимъ смиреномdріемъ и3 мн0гими слезaми и3 напaстьми, прилучи1вшимисz мнЁ t їудeйскихъ навBтъ: |
|
20
|
20
|
| що я не пропустив нічого корисного, про що вам не проповідував би і чого не навчав би вас прилюдно і по домах, | ћкw ни въ чес0мъ t полeзныхъ њбинyхсz, є4же сказaти вaмъ и3 научи1ти вaсъ пред8 людьми2 и3 по домHмъ, |
|
21
|
21
|
| проповідуючи юдеям і еллінам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа. | засвидётелствуz їудeємъ же и3 є4ллинwмъ є4же къ бGу покаsніе и3 вёру ћже въ гDа нaшего ї}са хrтA. |
|
22
|
22
|
| І ось нині я, за велінням Духа, йду до Єрусалима, не знаючи, що там зустріне мене; | И# нн7э, сE, ѓзъ свsзанъ дyхомъ грzдY во їеrли1мъ, ±же въ нeмъ хот‰щаz приключи1тисz мнЁ не вёдый: |
|
23
|
23
|
| тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що кайдани і скорботи чекають мене. | т0чію ћкw д¦ъ с™hй по вс‰ грaды свидётелствуетъ, гlz, ћкw ќзы менE и3 скHрби ждyтъ. |
|
24
|
24
|
| Але я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю завершити мою діяльність і служіння, що я прийняв від Господа Ісуса: проповідувати Євангеліє благодаті Божої. | Но ни є3ди1но же попечeніе творю2, нижE и4мамъ дyшу мою2 чeстну себЁ, рaзвэ є4же скончaти течeніе моE съ рaдостію и3 слyжбу, ю4же пріsхъ t гDа ї}са, засвидётелствовати є3ђліе блгdти б9іz. |
|
25
|
25
|
| І нині ось я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, між якими я ходив, проповідуючи Царство Боже. | И# нн7э, сE, ѓзъ вёмъ, ћкw ктомY не ќзрите лицA моегw2 вы2 вси2, въ ни1хже проид0хъ проповёдуz цrтвіе б9іе. |
|
26
|
26
|
| Тому свідчу вам у нинішній день, що чистий я від крови усіх, | Тёмже свидётелствую вaмъ во днeшній дeнь, ћкw чи1стъ ѓзъ t кр0ве всёхъ, |
|
27
|
27
|
| бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу. | не њбинyхсz бо сказaти вaмъ всю2 в0лю б9ію. |
|
28
|
28
|
| Отже, пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий настановив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він надбав Кров’ю Своєю. | Внимaйте u5бо себЁ и3 всемY стaду, въ нeмже вaсъ д¦ъ с™hй постaви є3пjскопы, пасти2 цRковь гDа и3 бGа, ю4же стzжA кр0вію своeю. |
|
29
|
29
|
| Бо я знаю, що після відходу мого прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада; | Ѓзъ бо вёмъ сіE, ћкw по tшeствіи моeмъ вни1дутъ в0лцы тsжцы въ вaсъ, не щадsщіи стaда: |
|
30
|
30
|
| та і з вас самих постануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб повести учеників за собою. | и3 t вaсъ самёхъ востaнутъ мyжіе глаг0лющіи развращє1наz, є4же tторгaти ўчн7ки2 в8слёдъ себє2. |
|
31
|
31
|
| А тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день і ніч безперестанно зі сльозами навчав кожного з вас. | Сегw2 рaди бди1те, поминaюще, ћкw три2 лBта н0щь и3 дeнь не престаsхъ ўчS со слезaми є3ди1наго ког0ждо вaсъ. |
|
32
|
32
|
| І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, Який зможе навчати вас більше і дати вам спадщину з усіма освяченими. | И# нн7э предаю2 вaсъ, брaтіе, бGови и3 сл0ву блгdти є3гw2, могyщему наздaти и3 дaти вaмъ наслёдіе во њсщ7eнныхъ всёхъ. |
|
33
|
33
|
| Hі срібла, ні золота, ні одягу я ні від кого не побажав; | СребрA и3ли2 злaта и3ли2 ри1зъ ни є3ди1нагw возжелaхъ: |
|
34
|
34
|
| самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили ці руки мої. | сaми вёсте, ћкw трeбованію моемY и3 сyщымъ со мн0ю послужи1стэ рyцэ мои2 сjи. |
|
35
|
35
|
| У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Ісуса, бо Він сам сказав: «Блаженніше давати, ніж приймати». | Вс‰ сказaхъ вaмъ, ћкw тaкw труждaющымсz подобaетъ заступaти немощнhz, поминaти же сл0во гDа ї}са, ћкw сaмъ речE: бlжeннэе є4сть пaче даsти, нeжели пріимaти. |
|
36
|
36
|
| Сказавши це, він став на коліна і з усіма ними помолився. | И# сі‰ рeкъ, прекл0нь кwлёна сво‰, со всёми и4ми помоли1сz. |
|
37
|
37
|
| Тоді великий плач був у всіх, і, припадаючи на шию Павлові, цілували його, | Мн0гъ же бhсть плaчь всBмъ: и3 напaдше на вhю пavлову, њблобызaху є3го2, |
|
38
|
38
|
| сумуючи найбільш від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля. | скорбsще наипaче њ словеси2, є4же речE, ћкw ктомY не и4мутъ лицA є3гw2 ўзрёти. Провождaху же є3го2 въ корaбль. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
