|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| У ці дні, коли збільшилася кількість учнів, виникло нарікання елліністів* на євреїв за те, що вони не дбають про їхніх удовиць у повсякденному служінні їм. | (За? ѕ7‹.) Во днeхъ же си1хъ, ўмн0жившымсz ўчн7кHмъ, бhсть роптaніе є4ллинwвъ ко є3врewмъ, ћкw презирaємы бывaху во вседнeвнэмъ служeніи вдови6цы и4хъ. |
|
2
|
2
|
| Тоді дванадцять апостолів, скликавши багато учнів, сказали: «Hе личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи. | Призвaвше же дванaдесzть мн0жество ўчн7къ, рёша: не ўг0дно є4сть нaмъ, њстaвльшымъ сл0во б9іе, служи1ти трапeзамъ: |
|
3
|
3
|
| Отже, браття, оберіть з-поміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрости; їх поставимо на цю службу, | ўсмотри1те u5бо, брaтіе, мyжы t вaсъ свидётелствwваны сeдмь, и3сп0лнєны д¦а с™а и3 премyдрости, и5хже постaвимъ над8 слyжбою сeю: |
|
4
|
4
|
| а ми постійно перебуватимемо в молитві та служінні слову». | мh же въ моли1твэ и3 служeніи сл0ва пребyдемъ. |
|
5
|
5
|
| І угодна була ця пропозиція всьому зібранню; і обрали Стефана, мужа, сповненого віри і Духа Святого, і Филипа, і Прохора, і Hиканора, і Тимона, і Пармена, і Миколая антиохійця, наверненого з язичників; | И# ўг0дно бhсть сл0во сіE пред8 всёмъ нар0домъ: и3 и3збрaша стефaна, мyжа и3сп0лнена вёры и3 д¦а с™а, и3 філjппа, и3 пр0хора и3 нікан0ра, и3 тjмwна и3 пармeна, и3 ніколaа пришeлца ґнтіохjйскаго, |
|
6
|
6
|
| їх поставили перед апостолами, а ці, помолившись, поклали на них руки. | и5хже постaвиша пред8 ґпcлы: и3 помоли1вшесz возложи1ша на нS рyцэ. |
|
7
|
7
|
| І ширилося слово Боже, і вельми збільшувалося число учеників у Єрусалимi; і дуже багато священиків скорилося вірі. | И# сл0во б9іе растsше, и3 мн0жашесz число2 ўчн7къ во їеrли1мэ ѕэлw2: мн0гъ же нар0дъ свzщeнникwвъ послyшаху вёры. |
|
8
|
8
|
| А Стефан, сповнений віри і сили, творив великі чудеса і знамення в народі. | (За? з7‹.) Стефaнъ же и3сп0лнь вёры и3 си1лы творsше знaмєніz и3 чудесA вє1ліz въ лю1дехъ. |
|
9
|
9
|
| Дехто з так званої синагоги лібертинців і киринейців і олександрійців та деякі з Киликії й Асії сперечалися зі Стефаном; | Востaша же нёцыи t с0нма глаг0лемагw лівертjнска и3 кmринeйска и3 ґлеxaндрска, и3 и5же t кілікjи и3 ґсjи, стzзaющесz со стефaномъ: |
|
10
|
10
|
| та не могли протистояти мудрості і Духові, Яким він говорив. | и3 не можaху противустaти премyдрости и3 д¦у, и4мже глаг0лаше. |
|
11
|
11
|
| Тоді вони навчили декого сказати: «Ми чули, як він говорив хулу на Мойсея і на Бога». | ТогдA под8усти1ша мyжы глаг0лющыz, ћкw слhшахомъ є3го2 глаг0люща глаг0лы х{лныz на мwmсeа и3 на бGа. |
|
12
|
12
|
| І підбурили народ і старійшин, і книжників, і, напавши, схопили його і привели у синедріон. | Сподвиг0ша же лю1ди и3 стaрцы и3 кни1жники, и3 напaдше восхи1тиша є3го2 и3 привед0ша на с0нмище, |
|
13
|
13
|
| І поставили лжесвідків, які говорили: «Цей чоловік не перестає говорити хулу на це святе місце і на закон. | постaвиша же свидётєли лHжны глаг0лющыz, ћкw человёкъ сeй не престаeтъ глаг0лы х{лныz глаг0лz на мёсто с™0е сіE и3 зак0нъ: |
|
14
|
14
|
| Бо ми чули, як він казав, що Ісус Hазорей зруйнує це місце і змінить звичаї, передані нам Мойсеєм». | слhшахомъ бо є3го2 глаг0люща, ћкw ї}съ назwрeй сeй разори1тъ мёсто сіE и3 и3змэни1тъ њбы6чаи, ±же предадE нaмъ мwmсeй. |
|
15
|
15
|
| І всі, хто сидів у синедріоні, дивлячись на нього, бачили лице його, як лице ангела. | И# воззрёвше нaнь вси2 сэдsщіи въ с0нмищи, ви1дэша лицE є3гw2 ћкw лицE ѓгGла. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
