|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Один же чоловік, на ім’я Ананія, з жінкою своєю Сапфирою, продав маєток, | (За? G‹.) Мyжъ же нёкій, ґнaніа и4менемъ, съ сапфjрою жен0ю своeю, продадE село2 |
|
2
|
2
|
| і затаїв з ціни, з відома і жінки своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг апостолів. | и3 ўтаи2 t цэны2, свёдущей и3 женЁ є3гw2: и3 принeсъ чaсть нёкую, пред8 ногaми ґпcлъ положи2. |
|
3
|
3
|
| А Петро сказав: «Ананіє! Hавіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю? | Речe же пeтръ: ґнaніе, почто2 и3сп0лни сатанA сeрдце твоE солгaти д¦у с™0му и3 ўтаи1ти t цэны2 селA; |
|
4
|
4
|
| Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Hавіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Боговi». | сyщее тебЁ не твоe ли бЁ, и3 продaное не въ твоeй ли влaсти бsше; что2 ћкw положи1лъ є3си2 въ сeрдцы твоeмъ вeщь сію2; не человёкwмъ солгaлъ є3си2, но бGу. |
|
5
|
5
|
| Почувши ці слова, Ананія впав мертвим; і великий страх охопив усіх, хто чув це. | Слhшавъ же ґнaніа словесA сі‰, пaдъ и4здше: и3 бhсть стрaхъ вели1къ на всёхъ слhшащихъ сі‰. |
|
6
|
6
|
| Уставши, юнаки взяли його, винесли і поховали. | Встaвше же ю4нwши взsша є3го2 и3 и3знeсше погреб0ша. |
|
7
|
7
|
| Години через три після цього прийшла й жінка його, не знаючи, що трапилося. | Бhсть же ћкw тріeмъ часHмъ минyвшымъ, и3 женA є3гw2 не вёдущи бhвшагw вни1де. |
|
8
|
8
|
| Петро ж спитав її: «Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?» Вона відповіла: «Так, за стільки». | Tвэщa же є4й пeтръ: рцh ми, ѓще на толи1цэ село2 tдaста; Nнa же речE: є4й, на толи1цэ. |
|
9
|
9
|
| А Петро сказав їй: «Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось біля дверей ноги тих, які поховали чоловіка твого; і тебе винесуть». | Пeтръ же речE къ нeй: что2 ћкw согласи1стасz и3скуси1ти д¦а гDнz; сE, н0ги погрeбшихъ мyжа твоего2 при двeрехъ, и3 и3знесyтъ тS. |
|
10
|
10
|
| Раптом вона впала біля ніг його і вмерла. Юнаки, ввійшовши, знайшли її мертвою і, винісши, поховали поряд із чоловіком її. | Падe же ѓбіе пред8 ногaма є3гw2 и3 и4здше: вшeдше же ю4нwши њбрэт0ша ю5 мeртву и3 и3знeсше погреб0ша бли1з8 мyжа є3S. |
|
11
|
11
|
| І великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це. | И# бhсть стрaхъ вели1къ на всeй цRкви и3 на всёхъ слhшашихъ сі‰. |
|
12
|
12
|
| Руками ж апостолів творилося в народі багато знамень і чудес; і всі однодушно перебували в притворі Соломоновому. | (За? д7‹.) Рукaми же ґпcлскими бhша знaмєніz и3 чудесA въ лю1дехъ мнHга: и3 бsху є3динодyшнw вси2 въ притв0рэ соломHни: |
|
13
|
13
|
| Із сторонніх же ніхто не наважувався прилучитися до них, а народ величав їх. | t пр0чихъ же никт0же смёzше прилэплsтисz и5мъ, но величaху и5хъ лю1діе. |
|
14
|
14
|
| А віруючих усе більше й більше приєднувалося до Господа, багато чоловіків та жінок, | Пaче же прилагaхусz вёрующіи гDви, мн0жество мужeй же и3 жeнъ, |
|
15
|
15
|
| так що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях та ліжках, щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила кого з них. | ћкw и3 на стHгны и3зноси1ти нед{жныz и3 полагaти на постeлехъ и3 на nдрёхъ, да грzдyщу петрY понE сёнь є3гw2 њсэни1тъ нёкоего t ни1хъ. |
|
16
|
16
|
| До Єрусалима також сходилося багато людей з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися. | Схождaшесz же и3 мн0жество t њкрeстныхъ градHвъ во їеrли1мъ, приносsще нед{жныz и3 стрaждущыz t д{хъ нечи1стыхъ, и5же и3сцэлэвaхусz вси2. |
|
17
|
17
|
| А первосвященик і з ним усі, які належали до єресі саддукейської, сповнилися заздрощів, | Востaвъ же ґрхіерeй и3 вси2 и5же съ ни1мъ, сyщаz є4ресь саддукeйскаz, и3сп0лнишасz зaвисти, |
|
18
|
18
|
| наклали руки свої на апостолів і кинули їх до загальної в’язниці. | и3 возложи1ша рyки сво‰ на ґпcлы и3 послaша и5хъ въ соблюдeніе џбщее. |
|
19
|
19
|
| Ангел же Господній уночі відчинив двері в’язниці і, вивівши їх, сказав: | ЃгGлъ же гDень н0щію tвeрзе двє1ри темни1цы, и3звeдъ же и5хъ, речE: |
|
20
|
20
|
| «Ідіть і, ставши у храмі, говоріть до народу всі ці слова життя». | и3ди1те и3 стaвше глаг0лите въ цeркви лю1демъ вс‰ глаг0лы жи1зни сеS. |
|
21
|
21
|
| Вони, вислухавши, увійшли вранці до храму і навчали. А первосвященик і ті, які з ним, прийшовши, скликали синедріон та всіх старійшин із синів Ізраїлевих і послали до в’язниці привести апостолів. | (За? е7‹.) Слhшавше же внид0ша по ќтреницэ [ќтрw] въ цeрковь и3 ўчaху. Пришeдъ же ґрхіерeй и3 и5же съ ни1мъ, созвaша соб0ръ и3 вс‰ стaрцы t сынHвъ ї}левыхъ и3 послaша во ўзи1лище, привести2 и5хъ. |
|
22
|
22
|
| Слуги ж, прийшовши, не знайшли їх у в’язниці і, повернувшись, доповіли, | Слуги6 же шeдше не њбрэт0ша и5хъ въ темни1цэ, возврaщшежесz возвэсти1ша, |
|
23
|
23
|
| кажучи: «В’язницю ми знайшли замкненою з усією пильністю і зі сторожею, яка стояла перед дверима; але, відчинивши, ми не знайшли у ній нікого». | глаг0люще, ћкw темни1цу ќбw њбрэт0хомъ заключeну со всsкимъ ўтверждeніемъ и3 блюсти1тєли стоsщыz пред8 двeрьми: tвeрзше же, внyтрь ни є3ди1нагw њбрэт0хомъ. |
|
24
|
24
|
| Почувши ці слова, первосвященик, начальник сторожі та [іншi] первосвященики не могли зрозуміти, що б це означало. | Ћкоже слhшаша словесA сі‰ ґрхіерeй же и3 воев0да церк0вный и3 первосвzщeнницы, недоумэвaхусz њ ни1хъ, что2 ќбw бyдетъ сіE. |
|
25
|
25
|
| Але один якийсь прийшов і доніс їм, кажучи: «Ось мужі, яких ви ув’язнили, стоять у храмі і навчають народ». | Пришeдъ же нёкто возвэсти2 и5мъ, глаг0лz, ћкw сE, мyжіе, и5хже всади1сте въ темни1цу, сyть въ цeркви стоsще и3 ўчaще лю1ди. |
|
26
|
26
|
| Тоді начальник охорони пішов із служителями і привів їх без насильства, бо боялися народу, щоб не побили їх камінням. | ТогдA шeдъ воев0да со слугaми, приведE и5хъ не съ нyждею, боsхусz бо людjй, да не кaменіемъ побію1тъ и5хъ: |
|
27
|
27
|
| Привівши їх, поставили перед синедріоном; і спитав їх первосвященик, кажучи: | привeдше же и5хъ, постaвиша на с0нмищи, и3 вопроси2 и5хъ ґрхіерeй, глаг0лz: |
|
28
|
28
|
| «Чи не суворо заборонили ми вам учити про це ім’я? А ви ось наповнили Єрусалим ученням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того». | не запрещeніемъ ли запрети1хомъ вaмъ не ўчи1ти њ и4мени сeмъ; и3 сE, и3сп0лнисте їеrли1мъ ўчeніемъ вaшимъ и3 х0щете навести2 на ны2 кр0вь чlвёка сегw2. |
|
29
|
29
|
| Петро ж і апостоли сказали у відповідь: «Богові треба коритися більше, ніж людям. | Tвэщaвъ же пeтръ и3 ґпcли рёша: повиновaтисz подобaетъ бGови пaче, нeжели человёкwмъ: |
|
30
|
30
|
| Бог отців наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві. | бGъ nтє1цъ нaшихъ воздви1же ї}са, є3г0же вы2 ўби1сте, повёсивше на дрeвэ: |
|
31
|
31
|
| Бог Своєю десницею возніс Його як Hачальника і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів. | сего2 бGъ начaлника и3 сп7са возвhси десни1цею своeю, дaти покаsніе ї}леви и3 њставлeніе грэхHвъ: |
|
32
|
32
|
| Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому». | и3 мы2 є3смы2 тогw2 свидётеліе глагHлъ си1хъ, и3 д¦ъ с™hй, є3г0же дадE бGъ повинyющымсz є3мY. |
|
33
|
33
|
| Вони ж, почувши це, розлютилися й радились‚ як убити їх. | Nни1 же слhшавше распыхaхусz и3 совэщaша ўби1ти и5хъ. |
|
34
|
34
|
| Підвівшись у синедріоні, один фарисей на ім’я Гамаліїл, учитель закону, якого весь народ поважав, наказав вивести апостолів на короткий час, | Востaвъ же нёкій на с0нмищи фарісeй, и4менемъ гамаліи1лъ, законоучи1тель чeстенъ всBмъ лю1демъ, повелЁ внЁ мaлw что2 ґпcлwмъ ўступи1ти, |
|
35
|
35
|
| а їм сказав: «Мужі ізраїльські! Уважно подумайте про людей цих, що маєте робити з ними. | речe же къ ни6мъ: мyжіе ї}лтzне, внимaйте себЁ њ человёцэхъ си1хъ, что2 х0щете сотвори1ти: |
|
36
|
36
|
| Бо незадовго перед цим з’явився Февда, видаючи себе за когось великого, і до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловік; але його вбито, і всі, хто слухав його, розійшлись і зникли. | пред8 си1ми бо дeнми востA fevда, глаг0лz бhти вели1ка нёкоего себE, є3мyже прилэпи1шасz числ0мъ мужeй ћкw четhреста: и4же ўбіeнъ бhсть, и3 вси2, є3ли1цы повинyшасz є3мY, разыд0шасz и3 бhша ни во чт0же: |
|
37
|
37
|
| Після нього під час перепису з’явився Іуда галилеянин і повів за собою чимало народу; але й він загинув, і всі, хто слухав його, розсипались. | по сeмъ востA їyда галілeанинъ во дни6 написaніz и3 tвлечE лю1ди довHлны в8слёдъ себє2: и3 т0й поги1бе, и3 вси2, є3ли1цы послyшаша є3гw2, разсhпашасz: |
|
38
|
38
|
| І нині кажу вам, відступіться від людей цих і облиште їх; бо якщо це починання і це діло від людей, то воно зруйнується; | и3 нн7э, глаг0лю вaмъ, tступи1те t человBкъ си1хъ и3 њстaвите и5хъ: ћкw ѓще бyдетъ t человBкъ совBтъ сeй и3ли2 дёло сіE, разори1тсz, |
|
39
|
39
|
| а якщо від Бога, то ви не можете знищити його; стережіться, щоб вам не стати і богоборцями». | ѓще ли же t бGа є4сть, не м0жете разори1ти то2, да не кaкw и3 бGоб0рцы њбрsщетесz. |
|
40
|
40
|
| Вони послухались його; і, покликавши апостолів, били їх і, заборонивши їм говорити про ім’я Ісуса, відпустили їх. | Послyшаша же є3гw2, и3 призвaвше ґпcлы, би1вше запрети1ша и5мъ не глаг0лати њ и4мени ї}совэ и3 tпусти1ша и5хъ. |
|
41
|
41
|
| Вони ж [апостоли] пішли з синедріону, радіючи, що за ім’я Господа Ісуса сподобилися зазнати безчестя. | Nни1 же u5бо и3дsху рaдующесz t лицA соб0ра, ћкw за и4мz гDа ї}са спод0бишасz безчeстіе пріsти: |
|
42
|
42
|
| І повсякдень у храмі і по домах не переставали вчити й благовістити про Ісуса Христа. | по вс‰ же дни6 въ цeркви и3 въ домёхъ не престаsху ўчaще и3 благовэствyюще ї}са хrтA. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
