|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| А Савл, ще дихаючи погрозами та вбивством на учеників Господа, прийшов до первосвященика | Сavлъ же, є3щE дыхaz прещeніемъ и3 ўбjйствомъ на ўчн7ки2 гDни, пристyпль ко ґрхіерeю, |
|
2
|
2
|
| і випросив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб, кого знайде з послідовників цього вчення, чоловіків та жінок, зв’язавши, приводити до Єрусалима. | и3спроси2 t негw2 посл†ніz въ дамaскъ къ соб0рищємъ, ћкw да ѓще нBкіz њбрsщетъ тогw2 пути2 сyщыz, мyжы же и3 жєны2, св‰заны приведeтъ во їеrли1мъ. |
|
3
|
3
|
| Коли ж він ішов і наближався до Дамаска, враз осяяло його світло з неба. | Внегдa же и3ти2, бhсть є3мY прибли1житисz къ дамaску, и3 внезaпу њблистA є3го2 свётъ t небесE: |
|
4
|
4
|
| Він упав на землю і почув голос, який говорив йому: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?» | и3 пaдъ на зeмлю, слhша глaсъ гlющь є3мY: сavле, сavле, чт0 мz г0ниши; |
|
5
|
5
|
| Він сказав: «Хто Ти, Господи?» Господь же каже: «Я — Ісус, Якого ти гониш. Тяжко тобі йти проти рожна». | Речe же: кто2 є3си2, гDи; гDь же речE: ѓзъ є4смь ї}съ, є3г0же ты2 г0ниши: жeстоко ти2 є4сть проти1ву рожнY прaти. |
|
6
|
6
|
| Він із трепетом і жахом сказав: «Господи, що повелиш мені робити?» І Господь сказав йому: «Встань і йди до міста; і сказано буде тобі, що тобі треба робити». | Трепeщz же и3 ўжасazсz глаг0ла: гDи, чт0 мz х0щеши твори1ти; И# гDь речE къ немY: востaни и3 вни1ди во грaдъ, и3 речeтсz ти2, чт0 ти подобaетъ твори1ти. |
|
7
|
7
|
| Люди ж, які йшли за ним, стояли здивовані, бо чули голос, а нікого не бачили. | Мyжіе же и3дyщіи съ ни1мъ стоsху чудsщесz, глaсъ ќбw слhшаще, но ни ког0же ви1дzще. |
|
8
|
8
|
| Савл підвівся із землі і відкритими очима своїми нікого не бачив. І повели його, взявши за руку, і привели в Дамаск. | Востa же сavлъ t земли2 и3 tвeрстыма nчи1ма свои1ма ни є3ди1нагw ви1дzше: ведyще же є3го2 за рyку, введ0ша въ дамaскъ: |
|
9
|
9
|
| І три дні він не бачив, і не їв, і не пив. | и3 бЁ дни6 три2 не ви1дz, и3 ни kдE, нижE піsше. |
|
10
|
10
|
| У Дамаску був один ученик на ім’я Ананія; і Господь у видінні сказав йому: «Ананіє!» Він сказав: «Я, Господи!» | (За?.) Бё же нёкто ўчн7къ въ дамaсцэ, и4менемъ ґнaніа, и3 речE къ немY гDь въ видёніи: ґнaніе. Џнъ же речE: сE, ѓзъ, гDи. |
|
11
|
11
|
| Господь же сказав йому: «Встань і піди на вулицю, що зветься Прямою, і спитай в Юдиному домі тарсянина на ім’я Савл; він зараз молиться, | ГDь же къ немY: востaвъ поиди2 на ст0гну нарицaемую прaвую и3 взыщи2 въ домY їyдовэ сavла и4менемъ, тaрсzнина: сe бо, моли1тву дёетъ |
|
12
|
12
|
| і бачив у видінні мужа, на ім’я Ананія, який прийшов до нього і поклав на нього руку, щоб він прозрів». | и3 ви1дэ въ видёніи мyжа, и4менемъ ґнaнію, вшeдша и3 возл0жша нaнь рyку, ћкw да пр0зритъ. |
|
13
|
13
|
| Ананія відповів: «Господи, я чув від багатьох про цього чоловіка, скільки зла заподіяв він святим Твоїм у Єрусалимi; | Tвэщa же ґнaніа: гDи, слhшахъ t мн0гихъ њ мyжи сeмъ, коли6ка ѕл† сотвори2 с™ы6мъ твои6мъ во їеrли1мэ: |
|
14
|
14
|
| і тут має від первосвящеників владу зв’язати всіх, хто призиває ім’я Твоє». | и3 здЁ и4мать влaсть t ґрхіерє1й свzзaти вс‰ нарицaющыz и4мz твоE. |
|
15
|
15
|
| Господь же сказав йому: «Іди, бо він є Мій обраний сосуд, щоб пронести ім’я Моє перед народами‚ і царями, і синами Ізраїлевими. | Речe же къ немY гDь: и3ди2, ћкw сосyдъ и3збрaнъ ми2 є4сть сeй, пронести2 и4мz моE пред8 kзы6ки и3 царьми2 и3 сынми2 ї}левыми: |
|
16
|
16
|
| І Я покажу йому, скільки він має постраждати за ім’я Моє». | ѓзъ бо скажY є3мY, є3ли6ка подобaетъ є3мY њ и4мени моeмъ пострадaти. |
|
17
|
17
|
| Ананія пішов і увійшов у дім і, поклавши на нього руки, сказав: «Брате Савле, Господь Ісус, Який з’явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і сповнився Святого Духа». | П0йде же ґнaніа и3 вни1де въ хрaмину, и3 возл0жь нaнь рyцэ, речE: сavле брaте, гDь ї}съ kвлeйтисz на пути2, и4мже шeлъ є3си2, послa мz, ћкw да пр0зриши и3 и3сп0лнишисz д¦а с™а. |
|
18
|
18
|
| І вмить немовби луска відпала з очей його, і враз він прозрів; і, вставши, охрестився | И# ѓбіе tпад0ша t џчію є3гw2 ћкw чешу‰: прозрё же ѓбіе, и3 востaвъ крести1сz, |
|
19
|
19
|
| і‚ прийнявши їжу‚ укріпився. І Савл кілька днів пробув з учениками у Дамаску. | и3 пріeмь пи1щу, ўкрэпи1сz. (За? к7в7.) Бhсть же сavлъ съ сyщими въ дамaсцэ ўчн7кaми дни6 нBкіz: |
|
20
|
20
|
| І відразу став проповідувати в синагогах про Ісуса, що Він є Син Божий. | и3 ѓбіе на с0нмищихъ проповёдаше ї}са, ћкw сeй є4сть сн7ъ б9ій. |
|
21
|
21
|
| І всі, хто чув, дивувалися і говорили: «Хіба це не той самий, який гнав у Єрусалимі тих, які призивали ім’я це? Та й сюди чи для того прийшов, щоб зв’язувати їх і приводити до первосвящеників?» | Дивлsхусz же вси2 слhшащіи и3 глаг0лаху: не сeй ли є4сть гони1вый во їеrли1мэ нарицaющыz и4мz сіE, и3 здЁ на сіE пріи1де, да св‰заны ты6z приведeтъ ко ґрхіерeємъ; |
|
22
|
22
|
| А Савл усе більше і більше зміцнювався і бунтував юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Той є Христос. | Сavлъ же пaче крэплsшесz и3 смущaше їудє1и живyщыz въ дамaсцэ, препирaz, ћкw сeй є4сть хrт0съ. |
|
23
|
23
|
| Коли ж минуло багато часу, юдеї змовились убити його. | Ћкоже и3сп0лнишасz днjе дов0лни, совэщaша їудeє ўби1ти є3го2, |
|
24
|
24
|
| Але Савл довідався про їхній намір. Вони ж день і ніч вартували біля воріт, щоб убити його. | ўвёданъ же бhсть сavлу совётъ и4хъ: стрежaху же врaтъ дeнь и3 н0щь, ћкw да ўбію1тъ є3го2: |
|
25
|
25
|
| Та ученики, узявши його, вночі спустили в корзині по стіні. | поeмше же є3го2 ўчн7цы2 н0щію, свёсиша по стэнЁ въ к0шницэ. |
|
26
|
26
|
| Савл прибув до Єрусалима і намагався приєднатися до учеників; але всі боялися його, не вірячи, що він ученик. | Пришeдъ же сavлъ во їеrли1мъ, покушaшесz прилэплsтисz ўчн7кHмъ: и3 вси2 боsхусz є3гw2, не вёрующе, ћкw є4сть ўчн7къ. |
|
27
|
27
|
| Варнава ж узяв його, привів до апостолів і розповів їм, як він дорогою побачив Господа, і що говорив йому Господь, і як він у Дамаску сміливо проповідував в ім’я Ісусове. | Варнaва же пріeмь є3го2, приведE ко ґпcлwмъ и3 повёда и5мъ, кaкw на пути2 ви1дэ гDа, и3 ћкw гlа є3мY, и3 кaкw въ дамaсцэ дерзaше њ и4мени ї}совэ. |
|
28
|
28
|
| І перебував він з ними в Єрусалимі, входив і виходив, і сміливо проповідував в ім’я Господа Ісуса. | И# бsше съ ни1ми входS и3 и3сходS во їеrли1мэ и3 дерзaz њ и4мени гDа ї}са. |
|
29
|
29
|
| Говорив також і сперечався з елліністами; а вони намірялися вбити його. | Глаг0лаше же и3 стzзaшесz съ є4ллины: nни1 же и3скaху ўби1ти є3го2. |
|
30
|
30
|
| Брати, довідавшись про це, відправили його до Кесарії і перепровадили до Тарса. | Разумёвше же брaтіz, свед0ша є3го2 въ кесарjю и3 tпусти1ша є3го2 въ тaрсъ. |
|
31
|
31
|
| Церкви ж по всій Юдеї, Галилеї та Самарії мали спокій, навчаючись та перебуваючи в страху Господньому; і, втішенням Святого Духа, примножувались. | ЦRкви же по всeй їудeи и3 галілeи и3 самарjи и3мёzху ми1ръ, созидaющzсz и3 ходsщz въ стрaсэ гDни, и3 ўтэшeніемъ с™aгw д¦а ўмножaхусz. |
|
32
|
32
|
| Трапилося, що Петро, коли обходив усіх, прийшов і до святих, які жили в Лідді. | (За? к7G.) И# бhсть петрY, посэщaющу всёхъ, сни1ти и3 ко с™hмъ живyщымъ въ лЂддэ: |
|
33
|
33
|
| Там знайшов він одного чоловіка на ім’я Еней, який уже вісім років лежав на постелі і був розслаблений. | њбрёте же тaмw человёка нёкоего, и4менемъ є3нeа, t nсми2 лётъ лежaща на nдрЁ, и4же бЁ разслaбленъ. |
|
34
|
34
|
| Петро сказав йому: «Енею! Зціляє тебе Ісус Христос; встань з постелі твоєї». І він зараз же встав. | И# речE є3мY пeтръ: є3нeе, и3сцэлsетъ тS ї}съ хrт0съ: востaни съ постeли твоеS. И# ѓбіе востA: |
|
35
|
35
|
| І бачили його всі жителі в Лідді і Сароні, які навернулися до Господа. | и3 ви1дэша є3го2 вси2 живyщіи въ лЂддэ и3 во ґссарHнэ, и5же њбрати1шасz ко гDу. |
|
36
|
36
|
| У Іоппії ж була одна учениця на ім’я Тавифа, що значить «сарна»; вона була сповнена добрих діл і творила багато милостині. | Во їoппjи же бЁ нёкаz ўчн7ца, и4менемъ тавjfа, ћже сказaема глаг0летсz сeрна: сіS бsше и3сп0лнена бlги1хъ дёлъ и3 ми1лостынь, ±же творsше. |
|
37
|
37
|
| Сталося ж у ті дні, що вона занедужала й померла. Її обмили і поклали у світлиці. | Бhсть же во дни6 ты6z, болёвшей є4й ўмрeти: њмhвше же ю5, положи1ша въ г0рницэ. |
|
38
|
38
|
| Лідда ж була поблизу Іоппії, тому ученики, почувши, що Петро перебуває там, послали до нього двох чоловік просити, щоб він не забарився прийти до них. | Бли1з8 же сyщей лЂддэ їoппjи, ўчн7цы2 слhшавше, ћкw пeтръ є4сть въ нeй, послaша двA м{жа къ немY, молsще є3го2 не њблэни1тисz пріити2 до ни1хъ. |
|
39
|
39
|
| Петро, вставши, пішов з ними; і коли він прийшов, завели його у світлицю, і всі вдови із слізьми стали перед ним і показували сорочки та плаття, що їх робила Сарна, живучи з ними. | Востaвъ же пeтръ и4де съ ни1ма: є3г0же пришeдша возвед0ша въ г0рницу, и3 предстaша є3мY вс‰ вдови6цы плaчущz и3 показyющz ри6зы и3 nдє1жды, є3ли6ка творsше, съ ни1ми сyщи, сeрна. |
|
40
|
40
|
| Петро вислав усіх і, ставши на коліна, помолився, і, звернувшись до тіла, сказав: «Тавифо, встань». І вона відкрила свої очі і, побачивши Петра, сіла. | И#згнaвъ же в0нъ вс‰ пeтръ, прекл0нь кwлёна помоли1сz, и3 њбрaщьсz къ тёлу, речE: тавjfо, востaни. Nнa же tвeрзе џчи свои2, и3 ви1дэвши петрA, сёде. |
|
41
|
41
|
| Він подав їй руку, підвів її і, покликавши святих і вдовиць, поставив її перед ними живою. | Подaвъ же є4й рyку, воздви1же ю5, и3 призвaвъ с™ы6z и3 вдови1цы, постaви ю5 жи1ву. |
|
42
|
42
|
| Це стало відомим по всій Іоппії, і багато хто увірував у Господа. | Ўвёдано же бhсть сE по всeй їoппjи, и3 мн0зи вёроваша въ гDа. |
|
43
|
43
|
| І чимало днів пробув він у Іоппії в якогось Симона, кожум’яки. | Бhсть же дни6 довHлны пребhти є3мY во їoппjи ў нёкоегw сjмwна ўсмарS. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
