Глава 12
|
Главa в7i
|
1
|
1
|
У той час цар Ірод підняв руки на декого з церкви, щоб заподіяти їм зло, | (За? к7f7.) Во џно же врeмz возложи2 и4рwдъ цaрь рyцэ њѕл0бити нBкіz и5же t цRкве, |
2
|
2
|
і мечем убив Якова, брата Іоанового. | ўби1 же їaкwва, брaта їwaннова, мечeмъ: |
3
|
3
|
А побачивши, що це подобається юдеям, після того взяв і Петра, — тоді були дні опрісноків, — | и3 ви1дэвъ, ћкw г0дэ є4сть їудeємъ, приложи2 ћти и3 петрA: бsху же днjе њпрэсн0чніи: |
4
|
4
|
і, схопивши його, посадив у в’язницю; і наказав чотирьом четвіркам воїнів стерегти його, маючи намір після Пасхи вивести його до народу. | є3г0же и3 є4мь всади2 въ темни1цу, предaвъ четhремъ четвери1цамъ в0инwвъ стрещи2 є3го2, хотS по пaсцэ и3звести2 є3го2 къ лю1демъ. |
5
|
5
|
Отже, Петра стерегли у в’язниці, а тим часом церква ревно молилася за нього Богові. | И# ќбw петрA стрежaху въ темни1цэ: моли1тва же бЁ прилёжна бывaемаz t цRкве къ бGу њ нeмъ. |
6
|
6
|
Коли ж Ірод хотів вивести його, тієї ночі Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, і сторожа біля дверей стерегла в’язницю. | Е#гдa же хотsше є3го2 и3звести2 и4рwдъ, въ нощи2 т0й бЁ пeтръ спS междY двэмA в0инома, свsзанъ (желёзнома) ќжема двэмA, стрaжіе же пред8 двeрьми стрежaху темни1цы. |
7
|
7
|
І ось постав ангел Господній, і світло осяяло в’язницю, і, штовхнувши в бік Петра, він розбудив його і сказав: «Встань швидше». І впали ланцюги з його рук. | И# сE, ѓгGлъ гDень предстA, и3 свётъ возсіS въ хрaминэ: толкнyвъ же въ рeбра петрA, воздви1же є3го2, глаг0лz: востaни вск0рэ. И# спад0ша є3мY ќжz (желёзнаz) съ рукY. |
8
|
8
|
І сказав йому ангел: «Підпережись і взуйся». Він зробив так. Потім говорить йому: «Вдягни одяг твій та йди за мною». | Речe же ѓгGлъ къ немY: препоsшисz и3 вступи2 въ плесни6цы тво‰. Сотвори1 же тaкw. И# глаг0ла є3мY: њблецhсz въ ри1зу твою2 и3 послёдствуй ми2. |
9
|
9
|
Петро вийшов і попрямував за ним, не знаючи, що роблене ангелом було в дійсності, а думав, що бачить видіння. | И# и3зшeдъ в8слёдъ є3гw2 и3дsше и3 не вёдаше, ћкw и4стина є4сть бhвшее t ѓгGла, мнsше же видёніе зрёти. |
10
|
10
|
Пройшовши першу і другу сторожу, вони прийшли до залізної брами, що вела до міста, яка сама собою відчинилася їм: вони вийшли і пройшли одну вулицю, і раптом ангела не стало з ним. | Прошє1дша же пeрвую стрaжу и3 вторyю, пріид0ста ко вратHмъ желBзнымъ, вводsщымъ во грaдъ, ±же њ себЁ tверз0шасz и4ма: и3 и3зшє1дша преид0ста ст0гну є3ди1ну, и3 ѓбіе tступи2 ѓгGлъ t негw2. |
11
|
11
|
Тоді Петро, опам’ятавшись, сказав: «Тепер я бачу воістину, що Господь послав ангела Свого і звільнив мене від руки Іродової та від усього, чого чекав народ юдейський». | И# пeтръ бhвъ въ себЁ, речE: нн7э вёмъ вои1стинну, ћкw послA бGъ ѓгGла своего2 и3 и3з8sтъ мS и3з8 руки2 и4рwдовы и3 t всегw2 чazніz людjй їудeйскихъ. |
12
|
12
|
І, роздивившись, прийшов до дому Марії, матері Іоана, званого Марком, де багато людей зібралися і молилися. | (За? l.) Смотри1въ же пріи1де въ д0мъ марjи мaтере їwaнна, нарицaемагw мaрка, и3дёже бsху мн0зи с0брани и3 молsщесz. |
13
|
13
|
Коли ж Петро постукав біля воріт, то вийшла послухати служниця на ім’я Рода | Толкнyвшу же петрY во вратA дворA, приступи2 слhшати nтрокови1ца, и4менемъ р0ди, |
14
|
14
|
і, впізнавши голос Петра, з радости не відчинила воріт, а, вбігши, сказала, що Петро стоїть біля воріт. | и3 познaвши глaсъ петр0въ, t рaдости не tвeрзе врaтъ, притeкши же сказA петрA стоsща пред8 враты2. |
15
|
15
|
А ті казали їй: «Чи при своєму ти розумі?» Але вона твердила, що так і є. Вони ж говорили: «Це ангел його». | Nни1 же къ нeй рёша: бэснyешисz ли; Nнa же крэплsшесz тaкw бhти. Nни1 же глаг0лаху: ѓгGлъ є3гw2 є4сть. |
16
|
16
|
А Петро і далі стукав. Коли ж відчинили, то побачили його і вжахнулися. | Пeтръ же пребывaше толкjй: tвeрзше же ви1дэша є3го2 и3 ўжас0шасz. |
17
|
17
|
Він же, давши знак рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь вивів його з в’язниці, і сказав: «Сповістіть про це Якова і братію». Потім, вийшовши, пішов у інше місце. | Помаaвъ же и5мъ рук0ю молчaти, сказA и5мъ, кaкw гDь є3го2 и3зведE и3з8 темни1цы: речe же: возвэсти1те їaкwву и3 брaтіzмъ сі‰. И# и3зшeдъ и4де во и4но мёсто. |
18
|
18
|
Коли настав день, між воїнами зчинилася велика тривога: що сталося з Петром. | Бhвшу же дню2, бЁ молвA не мaла въ в0инэхъ, что2 ќбw петрY бhсть: |
19
|
19
|
Ірод же, пошукавши його і не знайшовши, судив сторожів і звелів стратити їх. Потім він відбув з Юдеї до Кесарії і там залишався. | и4рwдъ же, поискaвъ є3го2 и3 не њбрётъ и3 и3стzзaвъ стрaжы, повелЁ tвести2 и5хъ: и3 и3зшeдъ t їудeи въ кесарjю, живsше. |
20
|
20
|
Ірод був розгніваний на тирян і сидонян; вони ж, змовившись, прийшли до нього і, схиливши на свій бік Власта, постельника царського, просили миру, бо їхня країна живилася від його царства. | Бё же и4рwдъ гнёваzсz на тЂрzны и3 сідHнzны: и5же є3динодyшнw пріид0ша къ немY, и3 ўмоли1вше влaста постeльника царeва, прошaху ми1ра, понeже страны6 и4хъ t цaрства є3гw2 питaхусz. |
21
|
21
|
Призначеного дня Ірод, одягнувшись у царський одяг, сів на підвищенні і говорив до них; | Въ нарэчeнный же дeнь и4рwдъ, њб0лксz во nдeжду цaрску и3 сёдъ на суди1ще пред8 нар0домъ, глаг0лаше къ ни6мъ, |
22
|
22
|
а народ вигукував: «Це голос Бога, а не людини». | нар0дъ же возглашaше: глaсъ б9ій, ґ не человёчь. |
23
|
23
|
Та раптом ангел Господній уразив його за те, що він не віддав слави Боговi; і, з’їдений червою, помер. | Внезaпу же порази2 є3го2 ѓгGлъ гDень, занE не дадE слaвы бGу: и3 бhвъ червьми2 и3з8zдeнъ, и4здше. |
24
|
24
|
Слово ж Боже росло і поширювалось. | Сл0во же б9іе растsше и3 мн0жашесz. |
25
|
25
|
А Варнава та Савл, виконавши доручення, повернулися з Єрусалима до Антиохії, взявши з собою Іоана, прозваного Марком. | (За? l№.) Варнaва же и3 сavлъ возврати1стасz и3з8 їеrли1ма во ґнтіохjю, и3спHлнивша слyжбу, поє1мша съ соб0ю и3 їwaнна, нарицaемаго мaрка. |