|
Глава 23
|
Главa к7г
|
|
1
|
1
|
| Павло, звівши погляд на синедріон, сказав: «Мужі-браття! Я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня». | (За? м7з7.) Воззрёвъ же пavелъ на с0нмъ, речE: мyжіе брaтіе, ѓзъ всeю с0вэстію бlг0ю жи1телствовахъ пред8 бGомъ дaже до сегw2 днE. |
|
2
|
2
|
| Первосвященик же Ананія звелів тим, що стояли перед ним, бити його по устах. | Ґрхіерeй же ґнaніа повелЁ предстоsщымъ є3мY би1ти є3гw2 ўстA. |
|
3
|
3
|
| Тоді Павло сказав йому: «Бог буде бити тебе, стіно поваплена! Ти сидиш, щоб судити мене за законом, і, супроти закону, велиш бити мене». | ТогдA пavелъ речE къ немY: би1ти тS и4мать бGъ, стэно2 повaпленаz: и3 ты2 сэди1ши судs ми по зак0ну, преступaz же зак0нъ вели1ши, да бію1тъ мS. |
|
4
|
4
|
| А ті, що стояли перед ним, сказали: «Первосвященика Божого ганьбиш?» | Предстоsщіи же рёша: ґрхіерeю ли б9ію досаждaеши; |
|
5
|
5
|
| Павло сказав: «Я не знав, браття, що він первосвященик; бо, як написано: на начальника народу твого не лихослов». | Речe же пavелъ: не вёдахъ, брaтіе, ћкw ґрхіерeй є4сть: пи1сано бо є4сть: кнsзю людjй твои1хъ да не речeши ѕлA. |
|
6
|
6
|
| Павло, зрозумівши, що тут одна частина саддукеїв, а друга фарисеїв, виголосив у синедріоні: «Мужі-браття! Я фарисей, син фарисея; за надію на воскресіння мертвих мене судять». | Разумёвъ же пavелъ, ћкw є3ди1на чaсть є4сть саддукє1й, другaz же фарісє1й, воззвA въ с0нмищи: мyжіе брaтіе, ѓзъ фарісeй є4смь, сhнъ фарісeовъ: њ ўповaніи и3 њ воскrніи мeртвыхъ ѓзъ сyдъ пріeмлю. |
|
7
|
7
|
| Коли він це сказав, стався розбрат між фарисеями і саддукеями, і збори розділилися. | Сe же є3мY рeкшу, бhсть рaспрz междY саддукє1и и3 фарісє1и, и3 раздэли1сz нар0дъ: |
|
8
|
8
|
| Бо саддукеї кажуть, що нема воскресіння, ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають і те, й інше. | саддукeє бо глаг0лютъ не бhти воскrніz, ни ѓгGла, ни д¦а: фарісeє же и3сповёдуютъ nбоS. |
|
9
|
9
|
| Зчинився великий галас, і книжники фарисейської частини, піднявшись, сперечалися між собою, кажучи: «Hічого лихого не знаходимо ми в цьому чоловікові. Якщо дух чи ангел говорив йому, не противмося Боговi». | Бhсть же кли1чь вели1къ, и3 востaвше кни1жницы чaсти фарісeйскіz прsхусz междY соб0ю, глаг0люще: ни є3ди1но ѕло2 њбрэтaемъ въ человёцэ сeмъ: ѓще же д¦ъ гlа є3мY и3ли2 ѓгGлъ, не проти1вимсz бGу. |
|
10
|
10
|
| Та як розлад збільшився, тисяцький, боячись, щоб вони не розтерзали Павла, звелів воїнам зійти, взяти його з-поміж них і відвести у фортецю. | Мн0зэ же бhвшей рaспри, боsсz тhсzщникъ, да не растерзaнъ бyдетъ пavелъ t ни1хъ, повелЁ в0инwмъ сни1ти и3 восхи1тити є3го2 t среды2 и4хъ и3 вести2 (є3го2) въ п0лкъ. |
|
11
|
11
|
| Hаступної ночі Господь, з’явившись йому, сказав: «Дерзай, Павле; бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так належить тобі свідчити і в Римi». | Въ настaвшую же н0щь предстaвъ є3мY гDь, речE: дерзaй, пavле: ћкоже бо свидётелствовалъ є3си2 ±же њ мнЁ во їеrли1мэ, си1це ти2 подобaетъ и3 въ ри1мэ свидётелствовати. |
|
12
|
12
|
| Коли настав день, деякі юдеї, порадившись, поклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють Павла. | Бhвшу же дню2, сотв0рше нёцыи t їудє1й совётъ [навётъ], заклsша себE, глаг0люще не ћсти ни пи1ти, д0ндеже ўбію1тъ пavла: |
|
13
|
13
|
| Було їх понад сорок, що поклялися. | бsху же мн0жае четhредесzтихъ сію2 клsтву сотв0ршіи, |
|
14
|
14
|
| Вони, прийшовши до первосвящеників і старійшин, сказали: «Ми клятвою заприсяглися нічого не їсти, поки не уб’ємо Павла. | и5же пристyпльше ко ґрхіерeємъ и3 стaрцємъ, рёша: клsтвою проклsхомъ себE ничт0же вкуси1ти, д0ндеже ўбіeмъ пavла: |
|
15
|
15
|
| Отже, нині ви з синедріоном скажіть тисяцькому, щоб завтра вивів його до нас, ніби ви хочете точніше розглянути справу про нього; а ми, перш ніж він наблизиться, готові вбити його». | нн7э u5бо вы2 скажи1те тhсzщнику съ соб0ромъ, ћкw да ќтрэ сведeтъ є3го2 къ вaмъ, ѓки бы хотsще разумёти и3звёстнэе ±же њ нeмъ: мh же, прeжде дaже не прибли1житисz є3мY, гот0ви є3смы2 ўби1ти є3го2. |
|
16
|
16
|
| Почувши про цей замір, син Павлової сестри прийшов і, увійшовши у фортецю, повідомив Павла. | Слhшавъ же сhнъ сестры2 пavловы к0въ, пришeдъ и3 вшeдъ въ п0лкъ, сказA пavлу. |
|
17
|
17
|
| Павло ж покликав одного з сотників і сказав: «Відведи цього юнака до тисяцького, бо він має дещо сказати йому». | Призвaвъ же пavелъ є3ди1наго t сHтникъ, речE: ю4ношу сего2 tведи2 къ тhсzщнику: и4мать бо нёчто сказaти є3мY. |
|
18
|
18
|
| Той, взявши його, привів до тисяцького і сказав: «В’язень Павло покликав мене і просив одвести до тебе цього юнака, котрий має дещо сказати тобi». | Џнъ же u5бо пои1мъ є3го2 приведE къ тhсzщнику и3 речE: ќзникъ пavелъ призвaвъ мS, ўмоли2 сего2 ю4ношу привести2 къ тебЁ, и3мyща нёчто глаг0лати тебЁ. |
|
19
|
19
|
| Тисяцький, взявши його за руку і відійшовши з ним, спитав на самоті: «Що таке маєш звістити мені?» | Пои1мъ же є3го2 за рyку тhсzщникъ и3 tшeдъ на є3ди1нэ, вопрошaше є3го2: что2 є4сть, є4же и4маши возвэсти1ти ми2; |
|
20
|
20
|
| Він відповів, що юдеї змовилися просити тебе, щоб ти завтра вранці вивів Павла до них у синедріон, так ніби вони хочуть точніше дослідити справу про нього. | Речe же, ћкw їудeє совэщaша ўмоли1ти тS, ћкw да ќтрэ сведeши пavла къ ни6мъ въ соб0ръ, ѓки бы хотsщымъ и3звёстнэе и3стzзaти ±же њ нeмъ: |
|
21
|
21
|
| Але ти не слухай їх, бо його підстерігають понад сорок чоловік з них, які поклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють його; і тепер вони готові, чекаючи твого розпорядження. | ты2 u5бо не послyшай и4хъ: л0вzтъ бо є3го2 t ни1хъ мyжіе мн0жае четhредесzти, и5же заклsша себE ни ћсти ни пи1ти, д0ндеже ўбію1тъ є3го2: и3 нн7э гот0ви сyть, чaюще њбэщaніz, є4же t тебє2. |
|
22
|
22
|
| Тоді тисяцький відпустив юнака, сказавши: «Hікому не кажи, що ти повідомив про це мене». | Тhсzщникъ u5бо tпусти2 ю4ношу, завэщaвъ ни є3ди1ному же повёдати, ћкw сі‰ kви1лъ є3си2 мнЁ. |
|
23
|
23
|
| І, покликавши двох сотників, сказав: «Приготуйте мені двісті озброєних воїнів, і сімдесят кінних, і стрільців двісті, щоб із третьої години ночі ішли до Кесарії. | И# призвaвъ двA нBкіz t сHтникъ, речE: ўгот0вита (ми2) в0инwвъ воwружeнныхъ двёстэ, ћкw да и4дутъ до кесарjи, и3 кHнникъ сeдмьдесzтъ, и3 стрэлє1цъ двёстэ, t трeтіzгw часA н0щи: |
|
24
|
24
|
| Приготуйте також ослів, щоб, посадовивши Павла, перепровадити його до правителя Фелікса». | и3 ск0ты привести2, да всади1вше пavла пров0дzтъ до фи1ліxа и3гeмwна. |
|
25
|
25
|
| Hаписав і листа такого змісту: | Написa же (и3) послaніе и3мyщее w4бразъ сeй: |
|
26
|
26
|
| «Клавдій Лісій високоповажному правителю Феліксу — вітання. | клаvдjй лmсjа держaвному и3гeмwну фи1ліxу рaдоватисz: |
|
27
|
27
|
| Цього мужа юдеї схопили і готові були вбити; я, прийшовши з воїнами, відняв його, дізнавшись, що він римський громадянин. | мyжа сего2 ћта t їудє1й и3 и3мyща ўбіeна бhти t ни1хъ, пристyпль съ вHины tsхъ є3го2, ўвёдэвъ, ћкw ри1млzнинъ є4сть: |
|
28
|
28
|
| Потім, бажаючи з’ясувати, в чому його звинувачують, привів його в їхній синедріон | хотs же разумёти винY, є3sже рaди поимaху нaнь, свед0хъ є3го2 въ с0нмище и4хъ: |
|
29
|
29
|
| і знайшов, що його звинувачують за суперечливу думку щодо їхнього закону, але що в ньому ніякої немає провини, вартої смерти чи кайданів. | є3г0же њбрэт0хъ њглаг0луема њ взыскaніи зак0на и4хъ, ни є3ди1но же дост0йно смeрти и3ли2 ќзамъ согрэшeніе и3мyща: |
|
30
|
30
|
| А почувши, що юдеї замислили зло на цього чоловіка, я негайно надіслав його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити на нього перед тобою. Здоровий будь». | скaзану же бhвшу ми2 к0ву хотsщу бhти t їудє1й на мyжа сего2, ѓбіе послaхъ (є3го2) къ тебЁ, завэщaвъ и3 клеветникHмъ (є3гw2) глаг0лати пред8 тоб0ю, ±же нaнь: здрaвъ бyди. |
|
31
|
31
|
| Отже, воїни, за даним їм наказом, взявши Павла, повели вночі до Антипатриди. | В0ини же u5бо по повелённому и5мъ, взeмше пavла, вед0ша њб8 н0щь во ґнтіпатрjду: |
|
32
|
32
|
| А другого дня, залишивши кінних іти з ним, повернулися до фортеці. | во ќтріе же, њстaвльше к0нники и3ти2 съ ни1мъ, возврати1шасz въ п0лкъ. |
|
33
|
33
|
| А ті, прийшовши до Кесарії і віддавши листа правителеві, поставили перед ним і Павла. | Nни1 же пришeдше въ кесарjю и3 вдaвше послaніе и3гeмwну, предстaвиша є3мY и3 пavла. |
|
34
|
34
|
| Правитель, прочитавши листа, спитав, з якої він області, і, довідавшись, що із Киликії, сказав: | Прочeтъ же и3гeмwнъ послaніе и3 вопр0шь, t к0еz w4бласти є4сть, и3 ўвёдэвъ, ћкw t кілікjи, речE: |
|
35
|
35
|
| «Я вислухаю тебе, коли прийдуть твої обвинувачi». І звелів йому бути під вартою в Іродовій преторії. | ўслhшу њ тебЁ, є3гдA и3 клеветницы2 твои2 пріи1дутъ. И# повелЁ въ претHрэ и4рwдовэ стрещи2 є3го2. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
