Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською - Глава 4

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава 4	Главa д7

1	1
Коли вони говорили до народу, до них приступили священики й начальники охорони храму і саддукеї,	(За? ‹.) Глаг0лющымъ же и5мъ къ лю1демъ, наид0ша на ни1хъ свzщeнницы и3 воев0да церк0вный и3 саддукeє,
2	2
гніваючись на те, що вони навчають народ і проповідують в Ісусі воскресіння з мертвих;	жaлzще си2, за є4же ўчи1ти и5мъ лю1ди и3 возвэщaти њ ї}сэ воскrніе мeртвыхъ:
3	3
і наклали на них руки, і віддали їх під варту до ранку; бо вже був вечір.	и3 возложи1ша на ни1хъ рyки и3 положи1ша и5хъ въ соблюдeніе до ќтріz: бё бо вeчеръ ўжE.
4	4
Багато з тих, хто слухав слово, увірували; і число таких людей було близько п’яти тисяч.	Мн0зи же t слhшавшихъ сл0во вёроваша: и3 бhсть число2 мужeй ћкw тhсzщъ пsть.
5	5
Hа другий день зібралися в Єрусалим начальники їхні, і старійшини та книжники,	Бhсть же наyтріе собрaтисz кнzзє1мъ и4хъ и3 стaрцємъ и3 кни1жникwмъ во їеrли1мъ,
6	6
і первосвященик Анна, і Каяфа, і Іоан, і Олександр та інші з роду первосвященицького;	и3 ѓннэ ґрхіерeю и3 каіaфэ и3 їwaнну и3 ґлеxaндру, и3 є3ли1цы бёша t р0да ґрхіерeйска:
7	7
поставивши їх посередині, питали: «Якою силою або яким іменем ви зробили це?»	и3 постaвльше и5хъ посредЁ, вопрошaху: к0ею си1лою и3ли2 к0имъ и4менемъ сотвори1сте сіE вы2;
8	8
Тоді Петро, сповнившись Духа Святого, сказав їм: «Начальники народу і старійшини ізраїльські!	ТогдA пeтръ, и3сп0лнивсz д¦а с™а, речE къ ни6мъ: кн‰зи лю1дстіи и3 стaрцы ї}лєвы,
9	9
Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він зцілився,	ѓще мы2 днeсь и3стzзyеми є3смы2 њ бlгодэsніи человёка нeмощна, њ чес0мъ сeй спасeсz,
10	10
то нехай буде відомо всім вам і всьому народові ізраїльському, що іменем Ісуса Христа Hазорея, Якого ви розп’яли і Якого Бог воскресив із мертвих, Hим поставлений він перед вами здоровий.	разyмно бyди всBмъ вaмъ и3 всBмъ лю1демъ ї}лєвымъ, ћкw во и4мz ї}са хrтA назwрeа, є3г0же вы2 распsсте, є3г0же бGъ воскRси2 t мeртвыхъ, њ сeмъ сeй стои1тъ пред8 вaми здрaвъ:
11	11
Він є камінь, занедбаний вами, будівничими, Який став наріжним каменем, і нема ні в кому іншому спасіння,	сeй є4сть кaмень ўкорeный t вaсъ зи1ждущихъ, бhвый во главY ќгла, и3 нёсть ни њ є3ди1нэмъ же и3нёмъ спcніz:
12	12
бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам».	нёсть бо и3н0гw и4мене под8 небесeмъ, дaннагw въ человёцэхъ, њ нeмже подобaетъ спcти1сz нaмъ.
13	13
Побачивши сміливість Петра та Іоана й примітивши, що вони люди некнижні й прості, [вони] дивувались, а разом з тим упізнавали їх, що вони були з Ісусом;	(За? №‹.) Ви1дzще же петр0во дерзновeніе и3 їwaнново и3 разумёвше, ћкw человBка некни6жна є3стA и3 прHста, дивлsхусz, знaху же и5хъ, ћкw со ї}сомъ бёста:
14	14
а побачивши зціленого чоловіка, який стояв з ними, нічого не могли сказати проти.	ви1дzще же и3сцэлёвшаго человёка съ ни1ма стоsща, ничт0же и3мsху проти1ву рещи2.
15	15
І, наказавши їм вийти геть із синедріону, міркували між собою,	Повелёвше же и4ма в0нъ и3з8 с0нмища и3зhти, стzзaхусz дрyгъ со дрyгомъ,
16	16
кажучи: «Що нам робити з цими людьми? Бо всім, хто живе в Єрусалимі, відомо, що через них сталося явне чудо, і ми не можемо відкинути цього;	глаг0люще: что2 сотвори1мъ человёкома си1ма; ћкw ќбw нар0читое знaменіе бhсть и4ма, всBмъ живyщымъ во їеrли1мэ ћвэ, и3 не м0жемъ tврещи1сz:
17	17
але, щоб це не розголошувалось більше в народі, погрозою заборонімо їм, щоб не говорили про це ім’я нікому з людей».	но да не б0лэе прострeтсz въ лю1дехъ, прещeніемъ да запрети1мъ и4ма ктомY не глаг0лати њ и4мени сeмъ ни є3ди1ному t человёкъ.
18	18
І, покликавши їх, заборонили їм зовсім говорити і вчити про ім’я Ісуса.	И# призвaвше и5хъ, заповёдаша и4ма tню1дъ не провэщавaти нижE ўчи1ти њ и4мени ї}совэ.
19	19
Але Петро та Іоан сказали їм у відповідь: «Судіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?	Пeтръ же и3 їwaннъ tвэщ†вша къ ни6мъ рёста: ѓще првdно є4сть пред8 бGомъ вaсъ послyшати пaче, нeжели бGа, суди1те:
20	20
Ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули».	не м0жемъ бо мы2, ±же ви1дэхомъ и3 слhшахомъ, не глаг0лати.
21	21
Вони ж, пригрозивши, відпустили їх, не маючи можливості покарати їх через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.	Nни1 же призапрeщше и4ма, пусти1ша \|, ничт0же њбрётше кaкw мyчити и5хъ, людjй рaди, ћкw вси2 прославлsху бGа њ бhвшемъ:
22	22
Бо було понад сорок років тому чоловікові, з яким сталося це чудо зцілення.	лётъ бо бsше мн0жае четhредесzти человёкъ т0й, на нeмже бhсть чyдо сіE и3сцэлeніz.
23	23
Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що говорили їм первосвященики й старійшини.	(За? в7‹.) Tпущє1на же бы6вша пріид0ста ко свои6мъ и3 возвэсти1ста, є3ли6ка къ ни1ма ґрхіерeє и3 стaрцы рёша.
24	24
Вони ж, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: «Владико Боже, Що створив небо, й землю, і море та все, що є в них!	Nни1 же слhшавше є3динодyшнw воздвиг0ша глaсъ къ бGу и3 рек0ша: вLко, ты2, б9е, сотвори1вый нeбо и3 зeмлю и3 м0ре и3 вс‰, ±же въ ни1хъ,
25	25
Ти устами отця нашого Давида, раба Твого, сказав Духом Святим: «Чого заметушились народи і люди задумують марне?	и4же д¦омъ с™hмъ ўсты6 nтцA нaшегw дв7да џтрока твоегw2 рeклъ є3си2: вскyю шатaшасz kзhцы, и3 лю1діе поучи1шасz тщє1тнымъ;
26	26
Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа й на Христа Його».	предстaша цaріе зeмстіи, и3 кн‰зи собрaшасz вкyпэ на гDа и3 на хrтA є3гw2.
27	27
Бо справді зібрались у місті цьому на Святого Сина Твого Ісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пилат з язичниками та народом ізраїльським,	Собрaшасz бо вои1стинну во грaдэ сeмъ на с™aго џтрока твоего2 ї}са, є3г0же помaзалъ є3си2, и4рwдъ же и3 понтjйскій пілaтъ съ kзы6ки и3 людьми2 ї}левыми,
28	28
щоб зробити те, чому бути визначила наперед рука Твоя і рада Твоя.	сотвори1ти, є3ли6ка рукA твоS и3 совётъ тв0й преднаречE бhти:
29	29
І нині, Господи, споглянь на погрози їхні і дай рабам Твоїм з усією сміливістю промовляти слово Твоє,	и3 нн7э, гDи, при1зри на прещє1ніz и4хъ и3 дaждь рабHмъ твои6мъ со всsкимъ дерзновeніемъ глаг0лати сл0во твоE,
30	30
коли Ти простягаєш руку Твою на те, щоб зцілення, знамення й чудеса творилися іменем Святого Сина Твого Ісуса».	внегдA рyку твою2 прострeти ти2 во и3сцэлє1ніz, и3 знaменіємъ и3 чудесє1мъ бывaти и4менемъ с™hмъ џтрока твоегw2 ї}са.
31	31
І після молитви їхньої захиталося місце, де вони зібрались, і сповнилися всі Духа Святого, і промовляли слово Боже з дерзновенням.	И# помоли1вшымсz и5мъ, подви1жесz мёсто, и3дёже бsху с0брани, и3 и3сп0лнишасz вси2 д¦а с™а и3 глаг0лаху сл0во б9іе со дерзновeніемъ.
32	32
У людей, що увірували, було одне серце й одна душа; і ніхто нічого з майна свого не називав своїм, а все у них було спільне.	Нар0ду же вёровавшему бЁ сeрдце и3 душA є3ди1на, и3 ни є3ди1нъ же что2 t и3мёній свои1хъ глаг0лаше своE бhти, но бsху и5мъ вс‰ w4бща.
33	33
Апостоли ж із великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса Христа; і велика благодать була на всіх них.	И# вeліею си1лою воздаsху свидётелство ґпcли воскrнію гDа ї}са хrтA, блгdть же бЁ вeліz на всёхъ и4хъ.
34	34
Hе було між ними жодного вбогого; бо всі, хто володів землею або домами, продавали їх, приносили гроші за продане	Не бsше бо ни1щь ни є3ди1нъ въ ни1хъ: є3ли1цы бо госп0діе сeлwмъ и3ли2 домовHмъ бsху, продаю1ще приношaху цёны продаeмыхъ
35	35
і клали до ніг апостолів; і давалося кожному, хто чого потребував.	и3 полагaху при ногaхъ ґпcлъ: даsшесz же коемyждо, є3гHже ѓще кто2 трeбоваше.
36	36
Так Іосія, прозваний апостолами Варнавою, що значить «син утіхи», левит, родом кіпрянин,	Їwсjа же, нарэчeнный варнaва t ґпcлъ, є4же є4сть сказaемо сhнъ ўтэшeніz, леvjтъ, кЂпрzнинъ р0домъ,
37	37
у якого була своя земля, приніс гроші й поклав до ніг апостолів.	и3мёz село2, продaвъ принесE цёну и3 положи2 пред8 ногaми ґпcлъ.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт