Завантаження...
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:
⇄

Глава 22 з 50
Глава 22
Глава 22
1
1
І було, після цих подій Бог спокушав Авраама і сказав йому: Аврааме! Він сказав: ось я.
И бы́сть по глаго́лѣхъ си́хъ, Бо́гъ искуша́ше Авраа́ма и рече́ єму́: Авраа́ме, Авраа́ме. И рече́: се́ а́зъ.
2
2
Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всепалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі.
И рече́: поими́ сы́на твоєго́ возлю́бленнаго, єго́же возлюби́лъ єси́, Ісаа́ка, и иди́ на зе́млю Высо́ку и вознеси́ єго́ та́мо во всесожже́ніє, на єди́ну от го́ръ, и́хже ти́ реку́.
3
3
Авраам устав рано-вранці, осідлав осла свого, взяв з собою двох слуг своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для всепалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Бог.
Воста́въ же Авраа́мъ у́тро, осѣдла́ осля́ своє́: поя́тъ же съ собо́ю два́ о́трочища и Ісаа́ка сы́на своєго́: и растни́въ дрова́ во всесожже́ніє, воста́въ и́де, и пріи́де на мѣ́сто, є́же рече́ єму́ Бо́гъ, въ тре́тій де́нь.
4
4
На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку.
И воззрѣ́въ Авраа́мъ очи́ма свои́ма, ви́дѣ мѣ́сто издале́че.
5
5
І сказав Авраам слугам своїм: ви залиштеся тут з ослом, а я і син підемо туди і поклонимося, і повернемося до вас.
И рече́ Авраа́мъ отроко́мъ свои́мъ: ся́дите здѣ́ со осля́темъ: а́зъ же и дѣ́тищь по́йдемъ до о́ндѣ, и поклони́вшеся возврати́мся къ ва́мъ.
6
6
І взяв Авраам дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обоє разом.
Взя́ же Авраа́мъ дрова́ всесожже́нія и возложи́ на Ісаа́ка сы́на своєго́: взя́ же въ ру́ки и о́гнь, и но́жь, и идо́ста о́ба вку́пѣ.
7
7
І почав Ісаак говорити Аврааму, батькові своєму, і сказав: батьку мій! Він відповів: ось я, сину мій. Він сказав: ось вогонь і дрова, де ж агнець для всепалення?
Рече́ же Ісаа́къ ко Авраа́му отцу́ своєму́: о́тче. О́нъ же рече́: что́ єсть, ча́до? Рече́ же: се́, о́гнь и дрова́, гдѣ́ єсть овча́ є́же во всесожже́ніє?
8
8
Авраам сказав: Бог угледить Собі агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обоє разом.
Рече́ же Авраа́мъ: Бо́гъ у́зритъ Себѣ́ овча́ во всесожже́ніє, ча́до. Ше́дша же о́ба вку́пѣ,
9
9
І пройшли на місце, про яке сказав йому Бог; і влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров.
пріидо́ста на мѣ́сто, є́же рече́ єму́ Бо́гъ: и созда́ та́мо Авраа́мъ же́ртвенникъ и возложи́ дрова́: и связа́въ Ісаа́ка сы́на своєго́, возложи́ єго́ на же́ртвенникъ верху́ дро́въ.
10
10
І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого.
И простре́ Авраа́мъ ру́ку свою́, взя́ти но́жь, закла́ти сы́на своєго́.
11
11
Але ангел Господній воззвав до нього з неба і сказав: Аврааме! Аврааме! Він сказав: ось я.
И воззва́ и́ А́нгелъ Госпо́день съ небесе́, и рече́: Авраа́ме, Авраа́ме. О́нъ же рече́: се́, а́зъ.
12
12
Ангел сказав: не здіймай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене.
И рече́: да не возложи́ши руки́ твоєя́ на о́трочища, ниже́ да сотвори́ши єму́ что́: ны́нѣ бо позна́хъ, я́ко бои́шися ты́ Бо́га, и не пощадѣ́лъ єси́ сы́на твоєго́ возлю́бленнаго Мене́ ра́ди.
13
13
І підвів Авраам очі свої і побачив: і ось, позаду баран, що заплутався у гущавині рогами своїми. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість [Ісаака], сина свого.
И воззрѣ́въ Авраа́мъ очи́ма свои́ма ви́дѣ, и се́, ове́нъ єди́нъ держи́мый рога́ма въ са́дѣ Саве́къ: и и́де Авраа́мъ, и взя́ овна́, и вознесе́ єго́ во всесожже́ніє вмѣ́сто Ісаа́ка сы́на своєго́.
14
14
І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре*. Тому і нині говориться: на горі Єгови угледиться.
И нарече́ Авраа́мъ и́мя мѣ́сту тому́: Госпо́дь ви́дѣ: да реку́тъ дне́сь: на горѣ́ Госпо́дь яви́ся.
15
15
І вдруге воззвав до Авраама ангел Господній з неба
И воззва́ А́нгелъ Госпо́день Авраа́ма втори́цею съ небесе́,
16
16
і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, [для Мене,]
глаго́ля: Мно́ю Самѣ́мъ кля́хся, глаго́летъ Госпо́дь, єго́же ра́ди сотвори́лъ єси́ глаго́лъ се́й и не пощадѣ́лъ єси́ сы́на твоєго́ возлю́бленнаго Мене́ ра́ди:
17
17
то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сíм’я твоє, як зірки небесні і як пісок на березі моря; й оволодіє сíм’я твоє містами ворогів своїх;
вои́стинну благословя́ благословлю́ тя, и умножа́я умно́жу сѣ́мя твоє́, я́ко звѣ́зды небе́сныя, и я́ко песо́къ вскра́й мо́ря: и наслѣ́дитъ сѣ́мя твоє́ гра́ды супоста́товъ,
18
18
і благословляться у сімені твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого.
и благословя́тся о сѣ́мени твоє́мъ вси́ язы́цы земні́и, зане́же послу́шалъ єси́ гла́са Моєго́.
19
19
І повернувся Авраам до слуг своїх, і встали і пішли разом у Вирсавію; і жив Авраам у Вирсавії.
Возврати́ся же Авраа́мъ ко отроко́мъ свои́мъ, и воста́вше идо́ша ку́пно ко кла́дязю Кля́твенному: и всели́ся Авраа́мъ у кла́дязя Кля́твеннаго.
20
20
Після цих подій Авраама сповістили, сказавши: ось, і Милка народила Нахору, братові твоєму, синів:
Бы́сть же по глаго́лѣхъ си́хъ, и повѣ́даша Авраа́му, глаго́люще: се́, роди́ Ме́лха и та́ сы́ны бра́ту твоєму́ Нахо́ру,
21
21
Уца, первістка його, Вуза, брата його, Кемуїла, батька Арамового,
О́кса пе́рвенца, и Ва́вкса бра́та єго́, и Камуи́ла отца́ Си́рска,
22
22
Кеседа, Хазо, Пилдаша, Ідлафа і Вафуїла;
и Хаза́да, и Аза́ва, и Фалде́са, и Єлда́фа, и Ваѳуи́ла:
23
23
від Вафуїла народилася Ревекка. Вісьмох цих [синів] народила Милка Нахору, брату Авраамовому;
Ваѳуи́лъ же роди́ Реве́кку: о́смь сі́и сы́нове, и́хже роди́ Ме́лха Нахо́ру бра́ту Авраа́млю:
24
24
і наложниця його, на ім’я Реума, також народила Теваха, Гахама, Тахаша і Мааху.
и нало́жница єго́, є́йже и́мя Ре́вма, роди́ и сія́ Таве́ка, и Таа́ма, и Тохо́са, и Моха́.

Глава 22 з 50
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.