|
Глава 49
|
Глава 49
|
|
1
|
1
|
|
І покликав Яків синів своїх і сказав: зберіться, і я сповіщу вам, що буде з вами у грядущі дні;
|
Призва́ же Іа́ковъ сы́ны своя́ и рече́ и́мъ: собери́теся, да возвѣщу́ ва́мъ, что́ сря́щетъ ва́съ въ послѣ́днія дни́:
|
|
2
|
2
|
|
зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого.
|
собери́теся и послу́шайте мене́, сы́нове Іа́ковли, послу́шайте Ізра́иля, послу́шайте отца́ ва́шего.
|
|
3
|
3
|
|
Рувиме, первістку мій! ти — кріпкість моя і початок сили моєї, верх достоїнства і верх могутности;
|
Руви́мъ, пе́рвенецъ мо́й, ты́ крѣ́пость моя́ и нача́ло ча́дъ мои́хъ: же́стокъ терпѣ́ти и же́стокъ упо́рникъ:
|
|
4
|
4
|
|
але ти бушував, як вода, — не будеш мати переваги, бо ти зійшов на ложе батька твого, ти осквернив постіль мою, [на яку] зійшов.
|
досади́лъ єси́ я́ко вода́, да не воскипи́ши: возше́лъ бо єси́ на ло́же отца́ твоєго́, тогда́ оскверни́лъ єси́ посте́лю, идѣ́же возше́лъ єси́.
|
|
5
|
5
|
|
Симеон і Левій брати, знаряддя жорстокости мечі їхні;
|
Симео́нъ и Леві́й бра́тія соверши́ста оби́ду от во́ли своєя́:
|
|
6
|
6
|
|
в раду їх нехай не ввійде душа моя, і до зібрання їх нехай не прилучиться слава моя, бо вони у гніві своєму убили мужа і з примхи своєї перерізали жили тельця;
|
въ совѣ́тъ и́хъ да не пріи́детъ душа́ моя́, и къ собра́нію и́хъ да не прилѣпя́тся вну́тренняя моя́: я́ко во гнѣ́вѣ своє́мъ изби́ста человѣ́ки, и въ по́хоти своє́й прерѣ́заста жи́лы юнца́:
|
|
7
|
7
|
|
проклятий гнів їх, бо жорстокий, і розлюченість їх, тому що люта; розділю їх в Якові і розсію їх в Ізраїлі.
|
проклята́ я́рость и́хъ, я́ко упо́рна, и гнѣ́въ и́хъ, я́ко ожесточи́ся: раздѣлю́ и́хъ во Іа́ковѣ и разсѣ́ю и́хъ во Ізра́или.
|
|
8
|
8
|
|
Іудо! тебе хвалитимуть брати твої. Рука твоя на хребті ворогів твоїх; поклоняться тобі сини батька твого.
|
Іу́до, тебе́ похва́лятъ бра́тія твоя́, ру́цѣ твои́ на плещу́ вра́гъ твои́хъ: покло́нятся тебѣ́ сы́нове отца́ твоєго́:
|
|
9
|
9
|
|
Молодий лев Іуда, піднімається зі здобичі, син мій. Схилився він, ліг, як лев і як левиця: хто підніме його?
|
ски́менъ льво́въ Іу́да: от лѣ́торасли, сы́не мо́й, возше́лъ єси́: возле́гъ усну́лъ єси́ я́ко ле́въ и я́ко ски́менъ: кто́ возбу́дитъ єго́?
|
|
10
|
10
|
|
Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів.
|
Не оскудѣ́єтъ кня́зь от Іу́ды и во́ждь от чре́слъ єго́, до́ндеже пріи́дутъ отложе́ная Єму́, и То́й ча́яніє язы́ковъ:
|
|
11
|
11
|
|
Він прив’язує до виноградної лози осля своє і до лози кращого винограду сина ослиці своєї; миє у вині одяг свій і у крові грон убрання своє;
|
привязу́яй къ лозѣ́ жребя́ своє́ и къ ві́нничію жребца́ осля́те своєго́, испере́тъ віно́мъ оде́жду свою́ и кро́вію гро́здія одѣя́ніє своє́:
|
|
12
|
12
|
|
блискучі очі [його] від вина, і білі зуби [його] від молока.
|
радостотво́рны о́чи єго́ па́че віна́, и бѣлы́ зу́бы єго́ па́че млека́.
|
|
13
|
13
|
|
Завулон біля берега морського буде жити і біля пристані корабельної, і межа його до Сидона.
|
Завуло́нъ при мо́ри всели́тся, и то́й на приста́нищи корабле́й, и простре́тся да́же до Сідо́на.
|
|
14
|
14
|
|
Іссахар осел міцний, що лежить між протоками вод;
|
Іссаха́ръ до́броє возжела́, почива́я посредѣ́ предѣ́ловъ,
|
|
15
|
15
|
|
і побачив він, що спокій добрий, і що земля приємна: і схилив плечі свої для носіння тягаря і став працювати на виплату данини.
|
и ви́дѣвъ поко́й, я́ко до́бръ, и зе́млю, я́ко тучна́, подложи́ ра́мы свои́ на тру́дъ, и бы́сть му́жъ земледѣ́лецъ.
|
|
16
|
16
|
|
Дан буде судити народ свій, як одне з колін Ізраїля;
|
Да́нъ суди́ти и́мать лю́ди своя́, я́ко и єди́но пле́мя во Ізра́или,
|
|
17
|
17
|
|
Дан буде змієм на дорозі, аспидом на путі, що вражає ногу коня, так що вершник його впаде назад.
|
и да бу́детъ Да́нъ змі́й на пути́, сѣдя́й на распу́тіи, угрыза́я пя́ту ко́нску:
|
|
18
|
18
|
|
На допомогу твою сподіваюся, Господи!
|
и паде́тъ ко́нникъ вспя́ть, спасе́нія жды́й Госпо́дня.
|
|
19
|
19
|
|
Гад, — натовп буде тіснити його, але він відтіснить його по п’ятах.
|
Га́дъ, искуше́ніє иску́ситъ єго́: о́нъ же иску́ситъ того́ при нога́хъ.
|
|
20
|
20
|
|
Для Асира — занадто ситний хліб його, і він буде постачати царські страви.
|
Аси́ръ, ту́ченъ єго́ хлѣ́бъ, и то́й да́стъ пи́щу князе́мъ.
|
|
21
|
21
|
|
Неффалим — теревинф рослий, що розпускає прекрасні гілки*.
|
Нефѳалі́мъ сте́бль распуща́ющаяся, издая́й во от́расли добро́ту.
|
|
22
|
22
|
|
Йосиф — віття плодоносного дерева, віття плодоносного дерева над джерелом; гілки його простягаються над стіною;
|
Сы́нъ возраще́нъ Іо́сифъ, сы́нъ возраще́нъ мо́й ре́вностный, сы́нъ мо́й юнѣ́йшій, ко мнѣ́ обрати́ся:
|
|
23
|
23
|
|
засмучували його, і стріляли і ворогували проти нього стрільці,
|
на него́же совѣ́тующе укоря́ху и наляца́ху на́нь госпо́діє стрѣля́ній,
|
|
24
|
24
|
|
але твердим залишився лук його, і міцні м’язи рук його, від рук могутнього Бога Якового. Звідти Пастир і твердиня Ізраїлева,
|
и сотро́шася съ крѣ́постію лу́ки и́хъ, и разслабѣ́ша жи́лы мы́шцей ру́къ и́хъ, руко́ю си́льнаго Іа́кова: отту́ду укрѣпи́ся Ізра́иль от Бо́га отца́ твоєго́,
|
|
25
|
25
|
|
від Бога батька твого, Який нехай і допоможе тобі, і від Всемогутнього, Який нехай і благословить тебе благословеннями небесними звище, благословеннями безодні, що лежить долі, благословеннями сосків і утроби,
|
и помо́же тебѣ́ Бо́гъ мо́й, и благослови́ тя благослове́ніємъ небе́снымъ свы́ше и благослове́ніємъ земли́ иму́щія вся́: благослове́нія ра́ди сосце́въ и ложе́снъ,
|
|
26
|
26
|
|
благословеннями батька твого, які перевищують благословення гір давніх і приємності пагорбів вічних; нехай будуть вони на голові Йосифа і на тімені обраного між братами своїми.
|
благослове́нія отца́ твоєго́ и ма́тере твоєя́: преодолѣ́ па́че благослове́нія го́ръ пребыва́ющихъ и благослове́нія холмо́въ вѣ́чныхъ: бу́дутъ на главѣ́ Іо́сифовѣ и на версѣ́ [главы́] бра́тій, и́миже облада́ше.
|
|
27
|
27
|
|
Веніамін, хижий вовк, вранці буде їсти ловитву і ввечері буде ділити здобич.
|
Веніамі́нъ во́лкъ хи́щникъ, ра́но я́стъ єще́ и на ве́черъ дає́тъ пи́щу.
|
|
28
|
28
|
|
Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих; і ось що сказав їм батько їх; і благословив їх, і дав їм благословення, кожному своє.
|
Вси́ сі́и сы́нове Іа́ковли двана́десять: и сія́ глаго́ла и́мъ оте́цъ и́хъ, и благослови́ и́хъ: коєго́ждо по благослове́нію єго́ благослови́ и́хъ,
|
|
29
|
29
|
|
І заповідав він їм і сказав їм: я прилучаюся до народу мого; поховайте мене з батьками моїми в печері, яка на полі Ефрона хеттеянина,
|
и рече́ и́мъ: а́зъ прилага́юся къ лю́демъ мои́мъ: погреби́те мя́ со отцы́ мои́ми въ пеще́рѣ, я́же є́сть въ селѣ́ Єфро́на Хетте́анина,
|
|
30
|
30
|
|
у печері, яка на полі Махпела, що перед Мамре, у землі Ханаанській, яку [печеру] купив Авраам з полем у Ефрона хеттеянина у власність для поховання;
|
въ пеще́рѣ Сугу́бѣй, я́же пря́мо Мамврі́и въ земли́ Ханаа́ни, ю́же стяжа́ Авраа́мъ пеще́ру у Єфро́на Хетте́анина въ стяжа́ніє гро́ба.
|
|
31
|
31
|
|
там поховали Авраама і Сарру, дружину його; там поховали Ісаака і Ревекку, дружину його; і там поховав я Лію;
|
Та́мо погребо́ша Авраа́ма и Са́рру жену́ єго́, та́мо погребо́ша Ісаа́ка и Реве́кку жену́ єго́, та́мо погребо́ша Лі́ю,
|
|
32
|
32
|
|
це поле і печера, яка на ньому, куплена у синів Хеттеєвих.
|
въ стяжа́ніи села́ и пеще́ры, я́же є́сть въ не́мъ у сыно́въ Хетте́овыхъ.
|
|
33
|
33
|
|
І закінчив Яків заповіт синам своїм, і поклав ноги свої на постіль, і помер, і приєднався до народу свого.
|
И преста́ Іа́ковъ завѣща́я сыно́мъ свои́мъ, и возложи́въ Іа́ковъ но́зѣ свои́ на о́дръ у́мре, и приложи́ся къ лю́демъ свои́мъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.