|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
Коли люди почали примножуватися на землі і народилися у них дочки,
|
И бы́сть єгда́ нача́ша человѣ́цы мно́зи быва́ти на земли́, и дще́ри роди́шася и́мъ:
|
|
2
|
2
|
|
тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони красиві, і брали їх собі за дружин, яку хто обрав.
|
ви́дѣвше же сы́нове Бо́жіи дще́ри человѣ́чи, я́ко добры́ су́ть, поя́ша себѣ́ жены́ от всѣ́хъ, я́же избра́ша.
|
|
3
|
3
|
|
І сказав Господь [Бог]: не вічно Духу Моєму бути зневаженим людьми [цими], тому що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять років.
|
И рече́ Госпо́дь Бо́гъ: не и́мать Ду́хъ Мо́й пребыва́ти въ человѣ́цѣхъ си́хъ во вѣ́къ, зане́ су́ть пло́ть: бу́дутъ же дні́є и́хъ лѣ́тъ сто́ два́десять.
|
|
4
|
4
|
|
У той час були на землі велетні, особливо ж з тих часів, коли сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, спрадавна славні люди.
|
Исполи́ни же бя́ху на земли́ во дни́ о́ны: и пото́мъ, єгда́ вхожда́ху сы́нове Бо́жіи къ дще́ремъ человѣ́ческимъ, и ражда́ху себѣ́: ті́и бя́ху исполи́ни, и́же от вѣ́ка, человѣ́цы имени́тіи.
|
|
5
|
5
|
|
І побачив Господь [Бог], що велике розбещення людей на землі, і що всі їх думки і помисли серця їх були злом повсякденно;
|
Ви́дѣвъ же Госпо́дь Бо́гъ, я́ко умно́жишася зло́бы человѣ́ковъ на земли́: и вся́къ помышля́єтъ въ се́рдцы своє́мъ прилѣ́жно на зла́я во вся́ дни́:
|
|
6
|
6
|
|
і розкаявся Господь, що створив людину на землі, і засмутився у серці Своєму.
|
и помы́сли Бо́гъ, я́ко сотвори́ человѣ́ка на земли́, и размы́сли.
|
|
7
|
7
|
|
І сказав Господь: знищу з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до худоби, і плазунів і птахів небесних знищу, бо Я розкаявся, що створив їх.
|
И рече́ Бо́гъ: потреблю́ человѣ́ка, єго́же сотвори́хъ, от лица́ земли́, от человѣ́ка да́же до скота́, и от га́дъ да́же до пти́цъ небе́сныхъ: зане́ размы́слихъ, я́ко сотвори́хъ я́.
|
|
8
|
8
|
|
Ной же придбав благодать перед очима Господа [Бога].
|
Но́є же обрѣ́те благода́ть предъ Го́сподемъ Бо́гомъ.
|
|
9
|
9
|
|
Ось житіє Ноя: Ной був чоловіком праведним і непорочним у роді своєму; Ной ходив перед Богом.
|
Сія́ же бытія́ Но́єва: Но́є человѣ́къ пра́веденъ, соверше́нъ сы́й въ ро́дѣ своє́мъ, Бо́гу угоди́ Но́є.
|
|
10
|
10
|
|
Ной породив трьох синів: Сима, Хама і Яфета.
|
Роди́ же Но́є три́ сы́ны, Си́ма, Ха́ма, Іа́феѳа.
|
|
11
|
11
|
|
Але земля розбестилася перед лицем Божим, і наповнилася земля злодіяннями.
|
Растлѣ́ся же земля́ предъ Бо́гомъ, и напо́лнися земля́ непра́вды.
|
|
12
|
12
|
|
І споглянув [Господь] Бог на землю, і ось, вона розбещена, тому що всяка плоть спотворила шлях свій на землі.
|
И ви́дѣ Госпо́дь Бо́гъ зе́млю, и бѣ́ растлѣ́нна: я́ко растли́ вся́ка пло́ть пу́ть сво́й на земли́.
|
|
13
|
13
|
|
І сказав [Господь] Бог Ною: кінець усякій плоті прийшов перед лицем Моїм, тому що земля наповнилася від них злодіяннями; і ось, Я знищу їх з землі.
|
И рече́ Госпо́дь Бо́гъ Но́ю: вре́мя вся́каго человѣ́ка пріи́де предъ Мя́, я́ко испо́лнися земля́ непра́вды от ни́хъ: и се́, А́зъ погублю́ и́хъ и зе́млю.
|
|
14
|
14
|
|
Зроби собі ковчег з дерева гофер; відділення зроби в ковчезі й обсмоли його смолою усередині і ззовні.
|
Сотвори́ у́бо себѣ́ ковче́гъ от дре́въ [негнію́щихъ] четвероуго́лныхъ: гнѣ́зда сотвори́ши въ ковче́зѣ, и посмоли́ши єго́ внутрьу́ду и внѣу́ду смоло́ю.
|
|
15
|
15
|
|
І зроби його так: довжина ковчега триста ліктів; ширина його п’ятдесят ліктів, а висота його тридцять ліктів.
|
И та́ко сотвори́ши ковче́гъ: тре́хъ со́тъ лакте́й долгота́ ковче́га, и пяти́десяти лакте́й широта́, и три́десяти лакте́й высота́ єго́.
|
|
16
|
16
|
|
І зроби отвір у ковчезі, і в лікоть зведи його вгорі, і двері в ковчег зроби з боку його; влаштуй у ньому нижнє, друге і третє [житло].
|
Собира́я сво́домъ сотвори́ши ковче́гъ, и въ ла́коть сверши́ши єго́ свы́ше: две́рь же ковче́га сотвори́ши от страны́: обита́лища двокро́вна и трекро́вна сотвори́ши въ не́мъ.
|
|
17
|
17
|
|
І ось, Я наведу на землю потоп водний, щоб винищити всяку плоть, у якій є дух життя, під небесами; усе, що є на землі, позбудеться життя.
|
А́зъ же, се́, наведу́ пото́пъ, во́ду на зе́млю, погуби́ти вся́ку пло́ть, въ не́йже є́сть ду́хъ жи́зни подъ небесе́мъ: и єли́ка су́ть на земли́, сконча́ются.
|
|
18
|
18
|
|
Але з тобою Я укладу завіт Мій, і ввійдеш у ковчег ти, і сини твої, і дружина твоя, і дружини синів твоїх з тобою.
|
И поста́влю завѣ́тъ Мо́й съ тобо́ю: вни́деши же въ ковче́гъ ты́ и сы́нове твои́, и жена́ твоя́ и жены́ сыно́въ твои́хъ съ тобо́ю.
|
|
19
|
19
|
|
Введи також у ковчег [з усякої худоби, і з усіх плазунів, і] з усіх тварин, і від усякої плоті по парі, щоб вони залишилися з тобою живими; чоловічої статі і жіночої нехай вони будуть.
|
И от всѣ́хъ ското́въ и от всѣ́хъ га́дъ, и от всѣ́хъ звѣре́й, и от вся́кія пло́ти, два́ два́ от всѣ́хъ введе́ши въ ковче́гъ, да пита́єши съ собо́ю: му́жескій по́лъ и же́нскій бу́дутъ.
|
|
20
|
20
|
|
З [усіх] птахів за родом їх, і з [усієї] худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, з усіх по парі ввійдуть до тебе, щоб залишилися живими [з тобою, чоловічої статі і жіночої].
|
От всѣ́хъ пти́цъ перна́тыхъ по ро́ду, и от всѣ́хъ ското́въ по ро́ду, и от всѣ́хъ гадо́въ по́лзающихъ по земли́ по ро́ду и́хъ, два́ два́ от всѣ́хъ вни́дутъ къ тебѣ́, пита́тися съ тобо́ю, му́жескій по́лъ и же́нскій.
|
|
21
|
21
|
|
Ти ж візьми собі всякої їжі, яку споживають, і збери до себе; і буде вона для тебе і для них споживою.
|
Ты́ же возми́ себѣ́ от всѣ́хъ бра́шенъ, я́же и́мате я́сти, и собере́ши къ себѣ́, и бу́дутъ тебѣ́ и о́нымъ бра́шно.
|
|
22
|
22
|
|
І зробив Ной усе: як повелів йому [Господь] Бог, так він і зробив.
|
И сотвори́ Но́є вся́ єли́ка заповѣ́да єму́ Госпо́дь Бо́гъ, та́ко сотвори́.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.