|
Глава 30
|
Глава 30
|
|
1
|
1
|
|
І побачила Рахиль, що вона не народжує дітей Якову, і позаздрила Рахиль сестрі своїй, і сказала Якову: дай мені дітей, а якщо не так, я вмираю.
|
Ви́дѣвши же Рахи́ль, я́ко не роди́ Іа́кову, и поревнова́ Рахи́ль сестрѣ́ своє́й и рече́ Іа́кову: да́ждь ми́ ча́да: а́ще же ни́, умру́ а́зъ.
|
|
2
|
2
|
|
Яків розгнівався на Рахиль і сказав [їй]: хіба я Бог, Який не дав тобі плоду утроби?
|
Разгнѣ́вався же Іа́ковъ на Рахи́ль, рече́ є́й: єда́ вмѣ́сто Бо́га а́зъ є́смь, И́же лиши́ тя плода́ утро́бнаго?
|
|
3
|
3
|
|
Вона сказала: ось служниця моя Валла; увійди до неї; нехай вона народить на коліна мої, щоб і я мала дітей від неї.
|
Рече́ же Рахи́ль Іа́кову: се́, раба́ моя́ Ва́лла: вни́ди къ не́й, и да роди́тъ на колѣ́нахъ мои́хъ, и ча́до сотворю́ и а́зъ от нея́.
|
|
4
|
4
|
|
І дала вона Валлу, служницю свою, за дружину йому; і ввійшов до неї Яків.
|
И даде́ єму́ Ва́ллу рабу́ свою́ єму́ въ жену́: и вни́де къ не́й Іа́ковъ.
|
|
5
|
5
|
|
Валла [служниця Рахилина] зачала і народила Якову сина.
|
И зача́ Ва́лла раба́ Рахи́лина и роди́ Іа́кову сы́на.
|
|
6
|
6
|
|
І сказала Рахиль: розсудив мене Бог, і почув голос мій, і дав мені сина. Тому нарекла йому ім’я: Дан.
|
И рече́ Рахи́ль: суди́ ми Бо́гъ и послу́ша гла́са моєго́, и даде́ ми сы́на. Сего́ ра́ди прозва́ и́мя єму́ Да́нъ.
|
|
7
|
7
|
|
І ще зачала і народила Валла, служниця Рахилина, другого сина Якову.
|
И зача́тъ єще́ Ва́лла раба́ Рахи́лина и роди́ сы́на втора́го Іа́кову.
|
|
8
|
8
|
|
І сказала Рахиль: боротьбою сильною боролась я із сестрою моєю і перемогла. І нарекла йому ім’я: Неффалим.
|
И рече́ Рахи́ль: подъя́ мя Бо́гъ, и сравни́хся съ сестро́ю моє́ю, и возмого́хъ. И прозва́ и́мя єго́ Нефѳалі́мъ.
|
|
9
|
9
|
|
Лія побачила, що перестала народжувати, і взяла служницю свою Зелфу, і дала її Якову за дружину, [і він увійшов до неї].
|
Ви́дѣ же Лі́а, я́ко преста́ ражда́ти, и взя́ Зе́лфу рабу́ свою́ и даде́ ю́ Іа́кову въ жену́: и вни́де къ не́й.
|
|
10
|
10
|
|
І Зелфа, служниця Ліїна, [зачала і] народила Якову сина.
|
И зача́тъ Зе́лфа раба́ Лі́ина и роди́ Іа́кову сы́на.
|
|
11
|
11
|
|
І сказала Лія: додалося. І нарекла йому ім’я: Гад.
|
И рече́ Лі́а: бла́го мнѣ́ случи́ся. И нарече́ и́мя єму́ Га́дъ.
|
|
12
|
12
|
|
І [ще зачала] Зелфа, служниця Лії, [і] народила іншого сина Якову.
|
И зача́тъ єще́ Зе́лфа раба́ Лі́ина и роди́ Іа́кову сы́на втора́го.
|
|
13
|
13
|
|
І сказала Лія: до блага мого, тому що блаженною будуть називати мене жінки. І нарекла йому ім’я: Асир.
|
И рече́ Лі́а: блаже́на а́зъ, я́ко ублажа́тъ мя́ жены́. И прозва́ и́мя єму́ Аси́ръ.
|
|
14
|
14
|
|
Рувим пішов під час жнив пшениці, і знайшов мандрагорові яблука в полі, і приніс їх Лії, матері своїй. І Рахиль сказала Лії [сестрі своїй]: дай мені мандрагорів сина твого.
|
И́де же Руви́мъ въ де́нь жа́твы пшени́цы и обрѣ́те я́блока мандраго́рова на по́ли, и принесе́ я́ къ Лі́и ма́тери своє́й. Рече́ же Рахи́ль къ Лі́и сестрѣ́ своє́й: да́ждь ми́ от мандраго́ровъ сы́на твоєго́.
|
|
15
|
15
|
|
Але [Лія] сказала їй: невже мало тобі заволодіти чоловіком моїм, що ти домагаєшся і мандрагорів сина мого? Рахиль сказала: так нехай він ляже з тобою в цю ніч, за мандрагори сина твого.
|
Рече́ же Лі́а: не дово́лно ли тебѣ́, я́ко взяла́ єси́ му́жа моєго́? Єда́ и мандраго́ры сы́на моєго́ во́змеши? Рече́ же Рахи́ль: не та́ко: да бу́детъ сея́ но́щи съ тобо́ю за мандраго́ры сы́на твоєго́.
|
|
16
|
16
|
|
Яків прийшов з поля ввечері, і Лія вийшла йому назустріч і сказала: увійди до мене [сьогодні], тому що я купила тебе за мандрагори сина мого. І ліг він з нею в ту ніч.
|
Пріи́де же Іа́ковъ съ по́ля въ ве́черъ, и изы́де Лі́а во срѣ́теніє єму́ и рече́: ко мнѣ́ вни́деши дне́сь: ная́ла бо тя́ є́смь за мандраго́ры сы́на моєго́. И бы́сть съ не́ю тоя́ но́щи.
|
|
17
|
17
|
|
І почув Бог Лію, і вона зачала і народила Якову п’ятого сина.
|
И послу́ша Бо́гъ Лі́ю, и заче́нши роди́ Іа́кову сы́на пя́таго.
|
|
18
|
18
|
|
І сказала Лія: Бог дав відплату мені за те, що я віддала служницю мою чоловікові моєму. І нарекла йому ім’я: Іссахар [що значить відплата].
|
И рече́ Лі́а: даде́ ми Бо́гъ мзду́ мою́, зане́ да́хъ рабу́ мою́ му́жу моєму́. И прозва́ и́мя єму́ Іссаха́ръ, є́же є́сть мзда́.
|
|
19
|
19
|
|
І ще зачала Лія і народила Якову шостого сина.
|
И зача́тъ єще́ Лі́а и роди́ сы́на шеста́го Іа́кову.
|
|
20
|
20
|
|
І сказала Лія: Бог дав мені прекрасний дарунок; тепер буде жити в мене чоловік мій, тому що я народила йому шість синів. І нарекла йому ім’я: Завулон.
|
И рече́ Лі́а: дарова́ ми Бо́гъ да́ръ до́бръ въ ны́нѣшнеє вре́мя: возлю́битъ мя́ му́жъ мо́й: роди́хъ бо єму́ ше́сть сыно́въ. И прозва́ и́мя єму́ Завуло́нъ.
|
|
21
|
21
|
|
Потім народила дочку і нарекла їй ім’я: Діна.
|
И посе́мъ роди́ дще́рь, и прозва́ и́мя є́й Ді́на.
|
|
22
|
22
|
|
І згадав Бог про Рахиль, і почув її Бог, і відкрив утробу її.
|
Помяну́ же Бо́гъ Рахи́ль, и услы́ша ю́ Бо́гъ, и отве́рзе утро́бу єя́:
|
|
23
|
23
|
|
Вона зачала і народила [Якову] сина, і сказала [Рахиль]: зняв Бог ганьбу мою.
|
и заче́нши, роди́ Іа́кову сы́на. И рече́ Рахи́ль: отъя́ Бо́гъ укори́зну мою́.
|
|
24
|
24
|
|
І нарекла йому ім’я: Йосиф, сказавши: Господь дасть мені і другого сина.
|
И нарече́ и́мя єму́ Іо́сифъ, глаго́лющи: да прида́стъ ми́ Бо́гъ сы́на друга́го.
|
|
25
|
25
|
|
Після того, як Рахиль народила Йосифа, Яків сказав Лавану: відпусти мене, і піду я у своє місце, й у свою землю;
|
Бы́сть же я́ко роди́ Рахи́ль Іо́сифа, рече́ Іа́ковъ Лава́ну: отпусти́ мя, да иду́ на мѣ́сто моє́ и въ зе́млю мою́:
|
|
26
|
26
|
|
віддай [мені] дружин моїх і дітей моїх, за яких я служив тобі, і я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив тобі.
|
отда́ждь ми́ жены́ моя́ и дѣ́ти моя́, и́хже ра́ди рабо́тахъ тебѣ́, да отиду́: ты́ бо вѣ́си рабо́ту, ю́же рабо́тахъ ти́.
|
|
27
|
27
|
|
І сказав йому Лаван: о, якби я знайшов благовоління перед очима твоїми! я помічаю, що за тебе Господь благословив мене.
|
Рече́ же єму́ Лава́нъ: а́ще обрѣто́хъ благода́ть предъ тобо́ю: усмотри́хъ бо, я́ко благослови́ мя Бо́гъ прише́ствіємъ твои́мъ:
|
|
28
|
28
|
|
І сказав: признач собі нагороду від мене, і я дам [тобі].
|
раздѣли́ мзду́ свою́ у мене́, и да́мъ ти́.
|
|
29
|
29
|
|
І сказав йому [Яків]: ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя при мені;
|
Рече́ же Іа́ковъ: ты́ вѣ́си, я́же рабо́тахъ тебѣ́, и коли́ко бѣ́ скота́ твоєго́ у мене́:
|
|
30
|
30
|
|
бо мало було у тебе до мене, а стало багато; Господь благословив тебе з приходом моїм; коли ж я буду працювати для свого дому?
|
ма́ло бо бѣ́ єли́ко твоєго́ у мене́ и возрасте́ во мно́жество: и благослови́ тя Госпо́дь прише́ствіємъ мои́мъ: ны́нѣ у́бо когда́ сотворю́ и а́зъ себѣ́ до́мъ?
|
|
31
|
31
|
|
І сказав [йому Лаван]: що дати тобі? Яків сказав [йому]: не давай мені нічого. Якщо тільки зробиш мені, що я скажу, то я знову буду пасти і стерегти овець твоїх.
|
И рече́ къ нему́ Лава́нъ: что́ ти да́мъ? Рече́ же єму́ Іа́ковъ: не да́си ми́ ничто́же: а́ще сотвори́ши ми́ глаго́лъ се́й, па́ки пасти́ и́мамъ о́вцы твоя́, и сохраню́:
|
|
32
|
32
|
|
Я пройду сьогодні через усю отару овець твоїх; відокрем з нього всяку худобу з цятками і з плямами, усяку тварину чорну із овець, також із плямами і з цятками з кіз. Така худоба буде нагородою мені [і буде моєю].
|
объиди́ вся́ о́вцы твоя́ ны́нѣ и разлучи́ отту́ду вся́кую о́вцу пеле́сую во овца́хъ, и вся́ку бѣлова́тую и пе́струю въ коза́хъ, бу́детъ ми́ мзда́ [и бу́детъ моє́]:
|
|
33
|
33
|
|
І буде говорити за мене перед тобою справедливість моя в наступний час, коли прийдеш подивитися нагороду мою. Усяка коза не з цятками і не з плямами, і з овець не чорна, крадене це в мене.
|
и послу́шаєтъ мене́ пра́вда моя́ во у́трешній де́нь, я́ко є́сть мзда́ моя́ предъ тобо́ю: все́ є́же а́ще не бу́детъ пестро́ и бѣлова́тоє въ коза́хъ, и пеле́со во овца́хъ, за укра́деноє бу́детъ мно́ю.
|
|
34
|
34
|
|
Лаван сказав [йому]: добре, нехай буде за твоїм словом.
|
Рече́ же єму́ Лава́нъ: бу́ди по словеси́ твоєму́.
|
|
35
|
35
|
|
І відокремив у той день козлів строкатих і з плямами, і всіх кіз із цятками і з плямами, усіх, на яких було трохи білого, і всіх чорних овець, і віддав у руки синам своїм;
|
И разлучи́ въ то́й де́нь козлы́ пе́стрыя и бѣлова́тыя, и вся́ ко́зы пе́стрыя и бѣлова́тыя, и все́ є́же бѣ́ пеле́со во овца́хъ, и все́ є́же бя́ше бѣ́лоє въ ни́хъ: и даде́ въ ру́цѣ сыно́мъ свои́мъ:
|
|
36
|
36
|
|
і призначив відстань між собою і між Яковом на три дні путі. Яків же пас іншу дрібну худобу Лаванову.
|
и разста́ви путе́мъ тре́хъ дні́й, и между́ и́ми и между́ Іа́ковомъ: Іа́ковъ же пася́ше о́вцы Лава́новы оста́вшыяся.
|
|
37
|
37
|
|
І взяв Яків свіже пруття із тополі, мигдалю та явора, і повирізував на ньому [Яків] білі смуги, знявши до білизни кору, що на прутті,
|
Взя́ же Іа́ковъ себѣ́ же́злъ стиракі́новъ зеле́ный, и орѣ́ховъ, и я́воровый: и острога́ я́ Іа́ковъ пестре́ніємъ бѣ́лымъ, сострога́я кору́: явля́шеся же на жезла́хъ бѣ́лоє, є́же острога́, пестро́.
|
|
38
|
38
|
|
і поклав пруття з нарізкою перед худобою у водопійних коритах, куди худоба приходила пити, і де, приходячи пити, зачинала перед пруттям.
|
И положи́ жезлы́, я́же острога́, въ пои́лныхъ коры́тѣхъ воды́: да єгда́ пріи́дутъ о́вцы пи́ти, предъ жезлы́ прише́дшымъ и́мъ пи́ти, зачну́тъ о́вцы по жезло́мъ:
|
|
39
|
39
|
|
І зачинала худоба перед пруттям, і народжувалася худоба строката, і з цятками, і з плямами.
|
и зачина́ху о́вцы по жезло́мъ, и ражда́ху о́вцы бѣлова́тыя и пе́стрыя и пепелови́дныя пе́стрыя.
|
|
40
|
40
|
|
І відокремлював Яків ягнят і ставив худобу лицем до строкатої і всієї чорної худоби Лаванової; і тримав свої отари окремо і не ставив їх разом з худобою Лавана.
|
А́гницы же разлучи́ Іа́ковъ и поста́ви пря́мо овца́мъ овна́ бѣлова́таго, и вся́коє пе́строє во а́гнцахъ: и разлучи́ себѣ́ стада́ по себѣ́, и не смѣси́ си́хъ со овца́ми Лава́новыми.
|
|
41
|
41
|
|
Кожного разу, коли зачинала худоба міцна, Яків клав пруття в коритах перед очима худоби, щоб вона зачинала перед пруттям.
|
Бы́сть же во вре́мя, въ не́же зачина́ху о́вцы во чре́вѣ пріє́млющя, положи́ Іа́ковъ жезлы́ предъ овца́ми въ коры́тѣхъ, є́же зачина́ти и́мъ по жезло́мъ:
|
|
42
|
42
|
|
А коли зачинала худоба слабка, тоді він не клав. І діставалася слабка худоба Лавану, а міцна Якову.
|
єгда́ же ражда́ху о́вцы, не полага́ше: бы́ша же неназнамена́ныя Лава́новы, а знамена́ныя Іа́ковли.
|
|
43
|
43
|
|
І стала ця людина дуже, дуже багатою, і було в нього безліч дрібної худоби [і великої худоби], і рабинь, і рабів, і верблюдів, і ослів.
|
И разбогатѣ́ человѣ́къ зѣло́ зѣло́: и бы́ша єму́ ско́ти мно́зи, и воло́ве, и раби́, и рабы́ни, и велблю́ды, и ослы́.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.