1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| Слово, яке було до Єремії від Господа: | Сл0во є4же бhсть t гDа ко їеремjи, гlющее: |
|
2
|
2
|
| слухайте слова́ завіту цього і скажіть мужам Іуди і жителям Єрусалима; | слhшите словесA завёта сегw2 и3 глаг0лите ко мужє1мъ ї{динымъ и3 ко њбитaтелємъ їеrли1мскимъ, |
|
3
|
3
|
| і скажи їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: проклята людина, яка не послухає слів завіту цього, | и3 речeши къ ни6мъ: сі‰ гlетъ гDь бGъ ї}левъ: пр0клzтъ мyжъ, и4же не послyшаетъ словeсъ завёта сегw2, |
|
4
|
4
|
| який Я заповів батькам вашим, коли вивів їх із землі Єгипетської, із залізної печі, сказавши: «слухайтеся гласу Мого і робіть усе, що Я заповідаю вам, — і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом, | є3г0же заповёдахъ nтцє1мъ вaшымъ въ дeнь, въ џньже и3звед0хъ и5хъ t земли2 є3гЂпетскіz, t пeщи желёзныz, гlz: ўслhшите глaсъ м0й и3 сотвори1те вс‰, є3ли6ка заповёдаю вaмъ, и3 бyдете мнЁ въ лю1ди, и3 ѓзъ бyду вaмъ въ бGа: |
|
5
|
5
|
| щоб виконати клятву, якою Я клявся батькам вашим, — дати їм землю, яка тече молоком і медом, як це нині». І відповів я, сказавши: амінь, Господи! | да ўтверждY клsтву мою2, є4юже клsхсz nтцє1мъ вaшымъ, є4же дaти и5мъ зeмлю точaщую млеко2 и3 мeдъ, ћкоже є4сть дeнь сeй. И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: бyди, гDи. |
|
6
|
6
|
| І сказав мені Господь: проголоси усі ці слова у містах Іуди і на вулицях Єрусалима і скажи: слухайте слова́ завіту цього і виконуйте їх. | И# речE гDь ко мнЁ: прочти2 вс‰ словесA сі‰ во градёхъ їyдиныхъ и3 внЁ їеrли1ма, рекjй: слhшите словесA завёта сегw2 и3 сотвори1те т†: |
|
7
|
7
|
| Бо батьків ваших Я умовляв постійно з того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, до цього дня; напоумлював їх з раннього ранку, говорячи: «слухайтеся гласу Мого». | ћкw свидётелствуz засвидётелствовахъ nтцє1мъ вaшымъ въ дeнь, въ џньже и3звед0хъ и5хъ t земли2 є3гЂпетскіz, дaже до днE сегw2, заyтра востаS засвидётелствовахъ гlz: слhшите глaсъ м0й. |
|
8
|
8
|
| Але вони не слухалися і не прихиляли вуха свого, а ходили кожен за впертістю злого серця свого: тому Я навів на них усе сказане у завіті цьому, який Я заповів їм виконувати, а вони не виконували. | И# не слhшаша, ни приклони1ша ќха своегw2, но и3д0ша кjйждо въ стр0потствэ сeрдца своегw2 ѕлaгw: и3 навед0хъ на ни1хъ вс‰ словесA завёта сегw2, є3г0же заповёдахъ да сотворsтъ, и3 не сотвори1ша. |
|
9
|
9
|
| І сказав мені Господь: є змова між мужами Іуди і жителями Єрусалима: | И# речE гDь ко мнЁ: њбрётено є4сть совэщaніе (на ѕло2) въ мужeхъ їyдиныхъ и3 во њбитaющихъ во їеrли1мэ: |
|
10
|
10
|
| вони знову повернулися до беззаконь праотців своїх, які зреклися слухатися слів Моїх і пішли слідом чужих богів, слугуючи їм. Дім Ізраїля і дім Іуди порушили завіт Мій, який Я уклав з батьками їх. | возврати1шасz ко беззак0ніємъ пє1рвымъ nтє1цъ свои1хъ, и5же не хотёша слhшати словeсъ мои1хъ, и3 сE, тjи поид0ша по бозёхъ чужди1хъ, да слyжатъ и5мъ: и3 разори2 д0мъ ї}левъ и3 д0мъ їyдинъ завётъ м0й, є3г0же завэщaхъ со nтцы6 и4хъ. |
|
11
|
11
|
| Тому так говорить Господь: ось, Я наведу на них біду, якої вони не можуть позбутися, і коли заволають до Мене, не почую їх. | Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь: сE, ѓзъ наведY на ни1хъ ѕл†z, t ни1хже и3зhти не возм0гутъ, и3 возопію1тъ ко мнЁ, и3 не ўслhшу и4хъ: |
|
12
|
12
|
| Тоді міста́ Іуди і жителі Єрусалима підуть і волатимуть до богів, яким вони кадять; але вони ніскільки не допоможуть їм під час біди їхньої. | и3 п0йдутъ грaды ї{дины и3 њбитaтелє їеrли1ма и3 возопію1тъ ко богHмъ, и5мже тjи кадsтъ, и5же не спасyтъ и4хъ во врeмz скорбeй и4хъ. |
|
13
|
13
|
| Бо скільки у тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ви наставили жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалу. | По числy бо градHвъ твои1хъ бёху б0зи твои2, їyдо, и3 по числY путjй їеrли1мскихъ постaвисте nлтари6 ст{дныz, nлтари6 на каждeніе ваaлу. |
|
14
|
14
|
| Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене у біді своїй. | Тh же не моли1сz њ лю1дехъ си1хъ и3 не проси2 њ ни1хъ въ мольбЁ и3 моли1твэ: не ўслhшу бо во врeмz в0плz и4хъ ко мнЁ и3 во врeмz њѕлоблeніz и4хъ. |
|
15
|
15
|
| Що улюбленому Моєму в домі Моєму, коли в ньому звершується безліч непотребств? і священні м’яса* не допоможуть тобі, коли, роблячи зло, ти радієш. | Почто2 возлю1бленнаz въ домY моeмъ сотвори2 мeрзwсти (мнHги); є3дA њбёты и3 мzсA с™†z tи1мутъ t тебє2 лук†вства тво‰, и3ли2 си1ми и3збэжи1ши; |
|
16
|
16
|
| Зеленою маслиною, що красується приємними плодами, найменував тебе Господь. А нині, при шумі сильного сум’яття, Він запалив вогонь навколо неї, і скрушилися гілки її. | Мaслину благосённу, краснY зрaкомъ наречE гDь и4мz твоE, ко глaсу њбрёзаніz є3S: разгорёсz џгнь въ нeй, вели1ка ск0рбь на тебЁ, непотрє1бны бhша вBтви є3S. |
|
17
|
17
|
| Господь Саваоф, Який насадив тебе, вирік на тебе зле за зло дому Ізраїлевого і дому Іудиного, яке вони заподіяли собі тим, що викликали у Мені гнів кадінням Ваалу. | И# гDь си1лъ, и4же насади2 тебE, гlалъ є4сть на тS ѕло2 за ѕл†z д0му ї}лева и3 д0му їyдина, є3ли6ка сотвори1ша себЁ ко прогнёванію менє2 кадsще ваaлу. |
|
18
|
18
|
| Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їх. | ГDи, скажи1 ми, и3 ўразумёю: тогдA ви1дэхъ начин†ніz и4хъ. |
|
19
|
19
|
| А я, як лагідний агнець, якого ведуть на заколення, і не знав, що вони складають задуми проти мене, говорячи: «покладемо отруйне дерево в їжу його й відірвемо його від землі живих, щоб і ім’я його більше не згадувалося». | Ѓзъ же, ћкw ґгнS неѕл0биво вед0мо на заколeніе, не разумёхъ, ћкw на мS помhслиша п0мыслъ лукaвый, глаг0люще: пріиди1те и3 вложи1мъ дрeво во хлёбъ є3гw2 и3 и3стреби1мъ є3го2 t земли2 живyщихъ, и3 и4мz є3гw2 да не помzнeтсz ктомY. |
|
20
|
20
|
| Але, Господи Саваофе, Судде праведний, Який випробовує серця й утроби! дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє. | ГDь саваHfъ, судsй првdнw, и3спытyzй сердцA и3 ўтрHбы, да ви1жду мщeніе твоE на ни1хъ, ћкw къ тебЁ tкрhхъ њправдaніе моE. |
|
21
|
21
|
| Тому так говорить Господь про мужів Анафофа, які шукають душі твоєї і говорять: «не пророкуй в ім’я Господа, щоб не померти тобі від рук наших»; | Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь на мyжы ґнаfw6fски и4щущыz души2 моеS, глаг0лющыz: да не прbр0чествуеши њ и4мени гDни, ѓще ли же ни2, ќмреши въ рукaхъ нaшихъ. |
|
22
|
22
|
| тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я відвідаю їх: юнаки їхні помруть від меча; сини їхні і дочки їхні помруть від голоду. | Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь си1лъ: сE, ѓзъ посэщY на ни1хъ: ю4нwши и4хъ мечeмъ ќмрутъ, и3 сhнове и4хъ и3 дщє1ри и4хъ скончaютсz глaдомъ, |
|
23
|
23
|
| І залишку не буде від них; тому що Я наведу біду на мужів Анафофа у рік відвідування їх. | и3 њстaнка не бyдетъ t ни1хъ, наведy бо ѕл†z на живyщыz во ґнаfHfэ въ лBто посэщeніz и4хъ. |
