1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 51
|
Главa н7а
|
|
1
|
1
|
| Так говорить Господь: ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, супротивників Моїх. | Тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ воздви1гну на вавmлHнъ и3 на живyщыz халдє1и вётръ зн0енъ губи1телный: |
|
2
|
2
|
| І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його; бо у день біди нападуть на нього з усіх боків. | и3 послю2 на вавmлHнъ ругaтєли, и3 стyднw поругaютсz є3мY и3 и3стлsтъ зeмлю є3гw2: понeже г0ре на вавmлHнъ w4крестъ въ дeнь њѕлоблeніz є3гw2. |
|
3
|
3
|
| Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається бронею своєю; і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його. | Да налzцaетъ налzцazй лyкъ св0й, и3 да њблечeтсz въ брwнS сво‰, и3 не пощади1те ю4ношъ є3гw2, и3 побjйте всE в0инство є3гw2. |
|
4
|
4
|
| Уражені нехай упадуть на землі Халдейській, і проколоті — на дорогах її. | И# падyтъ и3збіeнніи въ земли2 халдeйстэй и3 ћзвенніи во странaхъ є3S. |
|
5
|
5
|
| Бо не овдовів Ізраїль та Іуда від Бога свого, Господа Саваофа; хоча земля їх повна гріхами перед Святим Ізраїлевим. | Понeже не њвдовЁ ї}ль и3 їyда t бGа своегw2, t гDа вседержи1телz, ћкw землS и4хъ нап0лнисz непрaвды t с™hхъ ї}левыхъ. |
|
6
|
6
|
| Біжіть із середовища Вавилона і спасайте кожен душу свою, щоб не загинути у беззаконні його, бо це час помсти у Господа, Він воздає йому відплату. | Бэжи1те t среды2 вавmлHна и3 спаси1те кjйждо дyшу свою2 и3 не поги1бнете въ непрaвдэ є3гw2, занE врeмz tмщeніz є3гw2 є4сть t гDа, воздаsніе т0й воздaстъ є3мY. |
|
7
|
7
|
| Вавилон був золотою чашею у руці Господа, яка п’янила усю землю; народи пили з неї вино і безумствували. | Чaша злат†z вавmлHнъ въ руцЁ гDни, напаsющи всю2 зeмлю, t вінA є3гw2 пи1ша (вси2) kзhцы, сегw2 рaди потрzс0шасz. |
|
8
|
8
|
| Раптово упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть бальзаму для рани його: можливо, він зцілиться. | Внезaпу падE вавmлHнъ и3 сокруши1сz: плaчите по нeмъ, возми1те мaсти къ болёзни є3гw2, да и3сцэли1тсz. |
|
9
|
9
|
| Лікували ми Вавилон, але не зцілився; залиште його, і підемо кожен у свою землю, тому що вирок про нього досяг небес і піднявся до хмар. | Врачевaхомъ вавmлHна, и3 не и3сцэлЁ: њстaвимъ є3го2 и3 tи1демъ кjйждо въ зeмлю свою2, взhде бо къ небеси2 сyдъ є3гw2 и3 воздви1жесz дaже до ѕвёздъ. |
|
10
|
10
|
| Господь вивів на світло правду нашу; підемо і звістимо на Сионі діло Господа Бога нашого. | И#знесE гDь сyдъ св0й: пріиди1те и3 возвэсти1мъ въ сіHнэ дэлA гDа бGа нaшегw. |
|
11
|
11
|
| Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь збудив дух царів мідійських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити його, бо це є помста Господа, помста за храм Його. | Наwстри1те стрёлы, нап0лните тyлы: воздви1же гDь дyхъ царeй ми1дскихъ, ћкw проти1ву вавmлHна гнёвъ є3гw2, да погуби1тъ и5, понeже tмщeніе гDне є4сть, tмщeніе людjй є3гw2. |
|
12
|
12
|
| Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і зробить, що вирік на жителів Вавилона. | На стэнaхъ вавmлHнскихъ воздви1гните знaмz, постaвите стр†жи, ўгот0вите стрaжей, ўгот0вите nрyжіе: ћкw ўмhсли гDь, и3 сотвори1тъ, ±же речE на живyщыz въ вавmлHнэ, |
|
13
|
13
|
| О, ти, що живеш біля вод великих, багатий скарбами! прийшов кінець твій, міра жадібності твоїй. | живhй над8 водaми мн0гими и3 богaтъ въ сокр0вищихъ свои1хъ: пріи1де конeцъ тв0й и4стиннw во ўтрHбы тво‰. |
|
14
|
14
|
| Господь Саваоф поклявся Самим Собою: істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть крик проти тебе. | Клsтсz бо гDь си1лъ мhшцею своeю, ћкw нап0лню тебE людьми2, ћкоже ґкрjдами, и3 возгласsтъ над8 тоб0ю низходsщіи. |
|
15
|
15
|
| Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса. | ГDь сотвори1вый зeмлю въ си1лэ своeй и3 ўстр0ивый вселeнную въ мyдрости своeй, и3 разумёніемъ свои1мъ распрострE небесA, |
|
16
|
16
|
| За гласом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх. | є3гдA џнъ дaстъ глaсъ, ўмн0жатсz в0ды на небеси2, воздвизazй w4блаки t конє1цъ земли2, м0лнію въ д0ждь сотвори2, и3зводsй свётъ t сокр0вищъ свои1хъ. |
|
17
|
17
|
| Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник істуканом своїм, бо істукан його є неправда, і немає у ньому духу. | ЊбуS всsкъ человёкъ t рaзума, посрами1сz всsкъ сліsтель t и3звazній свои1хъ, ћкw лHжнаz слі‰ніz є3гw2, и3 нёсть дyха въ ни1хъ: |
|
18
|
18
|
| Це повна порожнеча, діло омани; під час відвідання їх вони зникнуть. | сyєтна сyть дэлA и3 смёху достHйна, въ чaсъ посэщeніz своегw2 поги1бнутъ. |
|
19
|
19
|
| Не така, як їх, доля Якова, бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл спадщини Його, ім’я Його — Господь Саваоф. | Не таковA чaсть їaкwвлz, ћкw сотвори1вый всsчєскаz т0й є4сть, (ґ ї}ль) жeзлъ достоsніz є3гw2, гDь вседержи1тель и4мz є3гw2. |
|
20
|
20
|
| Ти у Мене — молот, зброя військова; тобою Я уражав народи і тобою розоряв царства; | Сокрушaеши ты2 мнЁ сосyды бр†нныz, и3 ѓзъ сокрушY въ тебЁ kзhки и3 погублю2 въ тебЁ ц†рствіz: |
|
21
|
21
|
| тобою уражав коня і вершника його і тобою уражав колісницю і візника її; | и3 и3збію2 въ тебЁ к0ни и3 всaдники и4хъ, и3 и3збію2 въ тебЁ колєсни1цы и3 всэдaющихъ на ни1хъ: |
|
22
|
22
|
| тобою уражав чоловіка і дружину, тобою уражав старого і молодого, тобою уражав і юнака і дівчину; | и3 и3збію2 въ тебЁ мyжа и3 женY, и3 и3збію2 въ тебЁ стaра и3 џтрока, и3 и3збію2 въ тебЁ ю4ношу и3 дёву: |
|
23
|
23
|
| і тобою уражав пастуха і стадо його, тобою уражав і землероба і робочу худобу його, тобою уражав і областеначальників і градоправителів. | и3 и3збію2 въ тебЁ пaстырz и3 стадA є3гw2, и3 и3збію2 въ тебЁ њрю1ща и3 раб0тна скотA є3гw2, и3 и3збію2 въ тебЁ воевHды и3 прави1тєли. |
|
24
|
24
|
| І воздам Вавилону і усім жителям Халдеї за усе те зло, яке вони робили на Сионі в очах ваших, — говорить Господь. | И# воздaмъ вавmлHну и3 всBмъ жителє1мъ халдє1йскимъ вс‰ ѕлHбы и4хъ, ±же сотвори1ша над8 сіHномъ пред8 nчи1ма вaшима, гlетъ гDь. |
|
25
|
25
|
| Ось, Я — на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю, — говорить Господь, — і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою. | СE, ѓзъ на тS, горо2 смертон0снаz, гlетъ гDь, растлэвaющаz всю2 зeмлю, и3 прострY рyку мою2 на тS и3 и3звeргу тS и3з8 кaменей, и3 дaмъ тS въ г0ру сожжeную: |
|
26
|
26
|
| І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням, — говорить Господь. | и3 не в0змутъ t тебє2 кaмене во ќглъ и3 кaмене во њсновaніе, ћкw потреби1шисz во вёки, гlетъ гDь. |
|
27
|
27
|
| Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Араратські, Мінійські й Аскеназькі, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану. | Воздви1гните знaмz на земли2, воструби1те труб0ю во kзhцэхъ, њсвzти1те нaнь kзhки, возвэсти1те нaнь цaрствамъ ґрар†тскимъ t менє2 и3 ґсханазewмъ: ўтверди1те над8 ни1мъ стрBльницы, возведи1те нaнь к0ни, ћкw ґкрjдwвъ мн0жество. |
|
28
|
28
|
| Озбройте проти нього народи, царів Мідії, областеначальників її і всіх градоправителів її, і усю землю, підвладну їй. | Возведи1те нaнь kзы6ки, царS ми1дска и3 всеS земли2, воев0дъ є3гw2 и3 всёхъ в0євъ є3гw2 и3 всеS земли2 w4бласти є3гw2. |
|
29
|
29
|
| Трясеться земля і тріпоче, бо виповнюються над Вавилоном наміри Господа зробити землю Вавилонську пустелею, без жителів. | И# потрzсeсz землS и3 смути1сz, занE востA на вавmлHнъ ўмышлeніе гDне, є4же положи1ти зeмлю вавmлHнску пyсту и3 ненаселeну. |
|
30
|
30
|
| Перестали боротися сильні вавилонські, сидять в укріпленнях своїх; виснажилася сила їх, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті. | Њскудёша крёпцыи вавmлHнстіи є4же рaтовати: сsдутъ тaмw во њгрaдэ, поги1бе хрaбрость и4хъ, и3 бhша ћкw жєны2: пожжє1на сyть селє1ніz, сотрє1ны завHры є3гw2. |
|
31
|
31
|
| Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя Вавилонського, що місто його узяте з усіх кінців, | Гонsй во срётеніе текyща пости1гнетъ, и3 вёстникъ срётитъ послA, да возвэсти1тъ царю2 вавmлHнску, ћкw взsтъ бhсть грaдъ є3гw2. |
|
32
|
32
|
| і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом. | T крaz прехождeній є3гw2 ћти бhша, и3 тверды6ни є3гw2 зажжє1ны nгнeмъ, и3 мyжіе є3гw2 в0инстіи и3сх0дzтъ. |
|
33
|
33
|
| Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: дочка Вавилона подібна до току під час молотьби на ньому; ще трохи, і настане час жнив її. | Тaкw бо гlетъ гDь вседержи1тель, бGъ ї}левъ: д0мове царS вавmлHнскагw ћкw гумно2 зрёло и3змлачeни бyдутъ: є3щE мaлw, и3 пріи1детъ жатвA є3гw2. |
|
34
|
34
|
| Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар Вавилонський; зробив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; наповнював утробу свою солодощами моїми, вивергав мене. | Снэдe мz, раздроби1 мz, пріsтъ мS тмA тонкA, навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій пожрe мz, ћкw ѕмjй нап0лни чрeво своE слaдостію моeю: и3 и3зверг0ша мS. |
|
35
|
35
|
| Образа моя і плоть моя — на Вавилоні, — скаже мешканка Сиону, і кров моя — на жителях Халдеї, — скаже Єрусалим. | Труды2 мои2 и3 бэды6 мо‰ на вавmлHнъ, речeтъ живyщаz въ сіHнэ, и3 кр0вь моS на живyщыz въ халдeехъ, речeтъ їеrли1мъ. |
|
36
|
36
|
| Тому так говорить Господь: ось, Я вступлюся у твоє діло й помщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його. | Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ суди1ти бyду сопeрника твоего2 и3 tмщY tмщeніе твоE, и3 пyсто сотворю2 м0ре є3гw2 и3 и3зсушY пот0ки є3гw2. |
|
37
|
37
|
| І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміянням, без жителів. | И# бyдетъ вавmлHнъ въ запустёніе, жили1ще ѕміє1мъ, въ чyдо и3 позвиздaніе, понeже не бyдетъ живyщагw. |
|
38
|
38
|
| Як леви, зарикають усі вони, і заревуть, як щенята лев’ячі. | Вкyпэ ѓки львы2 востaнутъ и3 ѓки скЂмни львHвъ. |
|
39
|
39
|
| Під час разпалення їх зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і поснули вічним сном, і не прокинулися, — говорить Господь. | Въ горsчести и4хъ дaмъ питіE и5мъ и3 ўпою2 |, да спsтъ и3 ќснутъ сн0мъ вёчнымъ и3 не востaнутъ, гlетъ гDь. |
|
40
|
40
|
| Поведу їх, як ягнят на заколення, як баранів з козлами. | И# низведY | ћкw ѓгнцы на заклaніе и3 ћкw nвны2 съ козлы6. |
|
41
|
41
|
| Як узятий Сесах, і завойована слава усієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами! | Кaкw взsсz сесaхъ, и3 ћта слaва всеS земли2; кaкw бhсть во ўдивлeніе вавmлHнъ во kзhцэхъ; |
|
42
|
42
|
| Кинулося на Вавилон море; він покрився безліччю хвиль його. | Взhде на вавmлHнъ м0ре въ шyмэ в0лнъ свои1хъ, и3 покрhсz. |
|
43
|
43
|
| Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський. | Бhша грaди є3гw2 въ запустёніе, землS безв0дна и3 пустA, землS, въ нeйже никт0же поживeтъ, и3 нижE бyдетъ витaти въ нeмъ сhнъ человёчь. |
|
44
|
44
|
| І відвідаю Вила у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть. | И# посэщY на ви1ла въ вавmлHнэ, и3звeргу то2, є4же поглоти2, t ќстъ є3гw2, и3 не соберyтсz вsщше къ немY kзhцы, занE и3 стёны вавmлw6нскіz падyтъ. |
|
45
|
45
|
| Виходь із середовища його, народе Мій, і спасайте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа. | И#зыди1те t среды2 є3гw2, лю1діе мои2, да спасeтъ кjйждо дyшу свою2 t гнёва ћрости гDни. |
|
46
|
46
|
| Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся поголосу, який буде чутно на землі; чутка прийде в один рік, і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря. | Да не когдA ўмzгчи1тсz сeрдце вaше, и3 ўбоитeсz рaди слyха, и4же ўслhшитсz на земли2, и3 пріи1детъ въ лёто слhшаніе, и3 по лётэ слhшаніе, бёдность и3 непрaвда на зeмлю, и3 властели1нъ на властели1на. |
|
47
|
47
|
| Тому ось, приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, й уся земля його буде посоромлена, і всі уражені його впадуть серед нього. | Сегw2 рaди, сE, днjе грzдyтъ, и3 посэщY на и3зв†zныz вавmлHна: и3 всS землS є3гw2 посрами1тсz, и3 вси2 ћзвеніи є3гw2 падyтъ посредЁ є3гw2. |
|
48
|
48
|
| І будуть торжествувати над Вавилоном небо і земля й усе, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь. | И# возвеселsтсz над8 вавmлHномъ небесA и3 землS и3 вс‰ с{щаz въ ни1хъ: t полyнощи бо пріи1дутъ нaнь всегуби1теліе, гlетъ гDь: |
|
49
|
49
|
| Як Вавилон повалював уражених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені уражені всієї країни. | и3 ћкоже сотвори2 вавmлHнъ пaдати ћзвєнымъ во ї}ли, тaкw въ вавmлHнэ падyтъ ћзвеніи всеS земли2. |
|
50
|
50
|
| Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здаля про Господа, і нехай зійде Єрусалим на серце ваше. | И#збёгшіи мечA, и3ди1те, не ст0йте: и5же и3здалeче, помzни1те гDа, и3 їеrли1мъ да взhдетъ на сeрдце вaше. |
|
51
|
51
|
| Соромно нам було, коли ми чули наругу: нечестя покривало лиця наші, коли чужоземці прийшли у святилище дому Господнього. | Посрами1хомсz, занE слhшахомъ ругaніе нaше, покры2 срамотA лицE нaше, ћкw пріид0ша чуждjи во с™†z н†ша въ д0мъ гDень. |
|
52
|
52
|
| За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені. | Сегw2 рaди, сE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 посэщY на и3зв†zніz є3гw2, и3 по всeй земли2 є3гw2 падyтъ ћзвеніи. |
|
53
|
53
|
| Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою; але від Мене прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь. | Ћкw ѓще взhдетъ вавmлHнъ на нeбо и3 ѓще ўтверди1тъ на высотЁ крёпость свою2, t менє2 пріи1дутъ губи1теліе є3гw2, гlетъ гDь. |
|
54
|
54
|
| Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування — від землі Халдейської, | Глaсъ в0плz вавmлHнска, и3 сотрeніе вели1ко въ земли2 халдeйстэй: |
|
55
|
55
|
| бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитого голосу в ньому. Зашумлять хвилі їх, як великі води, пролунає гучний голос їх. | ћкw погуби2 гDь вавmлHна и3 сотрE t негw2 глaсъ вeлій шумsщь ћкw в0ды мнHги, дадE въ пaгубу глaсъ є3гw2: |
|
56
|
56
|
| Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і взяті будуть ратоборці його, знищені будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, воздасть відплату. | ћкw пріи1де на вавmлHнъ хи1щникъ, ћти бhша си1льніи є3гw2, ўвzдE лyкъ и4хъ, ћкw бGъ воздаeтъ и5мъ, |
|
57
|
57
|
| І напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градоправителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, — говорить Цар — Господь Саваоф ім’я Його. | гDь воздаeтъ є3мY воздаsніе: и3 ўпои1тъ кн‰зи є3гw2 и3 м{дрыz є3гw2, и3 воевHды є3гw2 и3 вHи є3гw2 и3 си6льныz є3гw2, и3 ќснутъ сн0мъ вёчнымъ и3 не возбудsтсz, гlетъ цRь, гDь вседержи1тель и4мz є3гw2. |
|
58
|
58
|
| Так говорить Господь Саваоф: товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем; отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню. | Тaкw гlетъ гDь вседержи1тель: стэнA вавmлHнска сіS прешир0ка, подкопaніемъ подк0пана бyдетъ, и3 вратA є3гw2 высHка nгнeмъ сожжє1на бyдутъ, и3 бyдутъ труди1тисz лю1діе вотщE, и3 kзhцы въ начaлэ поги1бнутъ. |
|
59
|
59
|
| Слово, яке пророк Єремія заповів Сераії, синові Нирії, синові Маасеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертий рік його царювання; Сераія був головний постельничий. | Сл0во, є4же заповёда гDь їеремjи прbр0ку, рещи2 сарeю сhну нирjину, сhна маассeова, є3гдA и4де t седекjи царS їyдина въ вавmлHнъ, въ четвeртое лёто цaрства є3гw2: сарeй же бЁ начaлникъ дарHвъ. |
|
60
|
60
|
| Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані на Вавилон. | И# написA їеремjа вс‰ ѕл†z, ±же и3мsху пріити2 на вавmлHнъ, во є3ди1ну кни1гу вс‰ словесA сі‰, ±же пи6сана сyть на вавmлHнъ. И# речE їеремjа къ сарею2: |
|
61
|
61
|
| І сказав Єремія Сераії: коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова, | є3гдA вни1деши въ вавmлHнъ, и3 ќзриши и3 прочтeши вс‰ словесA сі‰, и3 речeши: |
|
62
|
62
|
| і скажи: «Господи! Ти вирік про місце це, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею». | гDи, ты2 рeклъ є3си2 проти1ву мёста сегw2 погуби1ти є5, и3 да не бyдетъ живsй въ нeмъ t человёка и3 до скотA, и3 да бyдетъ въ вёчную пустhню: |
|
63
|
63
|
| І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь і кинь її на середину Євфрату, | и3 бyдетъ, є3гдA прочтeши кни1гу сію2, привzжи2 къ нeй кaмень и3 ввeрзи ю5 посредЁ є3vфрaта и3 рцы2: |
|
64
|
64
|
| і скажи: «так зануриться Вавилон і не постане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть». Досі слова Єремії. | тaкw потопи1тсz вавmлHнъ и3 не востaнетъ t лицA ѕHлъ, ±же ѓзъ наведY нaнь, и3 разори1тсz. Дaже до здЁ словесA їерємjина. |
