1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 32
|
Главa lв
|
|
1
|
1
|
| Слово, яке було від Господа до Єремії у десятий рік Седекії, царя Юдейського; цей рік був вісімнадцятим роком Навуходоносора. | Сл0во бhвшее t гDа ко їеремjи въ десsтое лёто седекjи, царS їyдина, то2 лёто nсмоенaдесzть навуходон0сору царю2 вавmлHнску. |
|
2
|
2
|
| Тоді військо царя Вавилонського облягало Єрусалим, і Єремія пророк був ув’язнений у дворі сторожі, який був при домі царя Юдейського. | И# тогдA си1ла царS вавmлHнска nстр0гъ њбложи2 w4крестъ їеrли1ма, їеремjа же стрег0мь бsше во дворЁ темни1чнэмъ, и4же є4сть во дворЁ царS їyдина, |
|
3
|
3
|
| Седекія, цар Юдейський, ув’язнив його туди, сказавши: «навіщо ти пророкуєш і говориш: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у руки царя Вавилонського, і він візьме його; | въ нeйже заключи2 є3го2 седекjа цaрь, глаг0лz: почт0 ты прорицaеши, глаг0лz: тaкw речE гDь: сE, ѓзъ даю2 сeй грaдъ въ рyцэ царS вавmлHнска, и3 в0зметъ є3го2, |
|
4
|
4
|
| і Седекія, цар Юдейський, не уникне рук халдеїв, але неодмінно відданий буде у руки царя Вавилонського, і буде говорити з ним устами до вуст, і очі його побачать очі його; | и3 седекjа цaрь їyдинъ не спасeтсz t руки2 халдeйски, ћкw предaніемъ предaстсz въ рyцэ царS вавmлHнска, и3 соглаг0летъ ўсты6 свои1ми ко ўстHмъ є3гw2, и3 џчи є3гw2 џчи є3гw2 ќзрzтъ, |
|
5
|
5
|
| і він відведе Седекію у Вавилон, де він і буде, доки не відвідаю його, — говорить Господь. Якщо ви будете воювати з халдеями, то не будете мати успіху?» | и3 въ вавmлHнъ вни1детъ седекjа и3 тY бyдетъ, д0ндеже посэщY є3го2, гlетъ гDь: ѓще же воевaти бyдете на халдє1и, ничесHже ўспёете; |
|
6
|
6
|
| І сказав Єремія: таке було до мене слово Господнє: | И# речE їеремjа: бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz: |
|
7
|
7
|
| ось Анамеїл, син Саллума, дядька твого, йде до тебе сказати: «купи собі поле моє, яке в Анафофі, тому що за правом родинним тобі слід купити його». | сE, ґнамеи1лъ, сhнъ салHмль, брaта nтцA твоегw2, и4детъ къ тебЁ, глаг0лz: прикупи2 себЁ село2 моE, є4же во ґнаfHfэ, ћкw тебЁ сyдъ ќжичества пріsти во притzжaніе. |
|
8
|
8
|
| Й Анамеїл, син дядька мого, прийшов до мене, за словом Господнім, у двір сторо́жі і сказав мені: «купи поле моє, яке в Анафофі, у землі Веніаміновій, тому що право спадщини твоє і право викупу твоє; купи собі». Тоді я дізнався, що це було слово Господнє. | И# пріи1де ко мнЁ ґнамеи1лъ, сhнъ салHмль, брaта nтцA моегw2, по словеси2 гDню во дв0ръ темни1чный и3 речe ми: прикупи2 себЁ село2 моE, є4же во ґнаfHfэ въ земли2 веніамjни: ћкw тебЁ сyдъ прикупи1ти є5, тh бо стaрэй. И# разумёхъ, ћкw сл0во гDне є4сть, |
|
9
|
9
|
| І купив я поле в Анамеїла, сина дядька мого, яке в Анафофі, і відважив йому сім сиклів срібла і десять срібників; | и3 прикупи1хъ село2 ґнамеи1ле, сhна брaта nтцA моегw2, t ґнаfHfа, и3 постaвихъ є3мY седмьнaдесzть с‡кль сребрA, |
|
10
|
10
|
| і записав у книгу і запечатав її, і запросив для цього свідків і відважив срібло на терезах. | и3 вписaхъ въ кни1гу и3 запечaтахъ, и3 засвидётелствовахъ пHслухи и3 постaвихъ сребро2 на вэсaхъ. |
|
11
|
11
|
| І взяв я купчий запис, як запечатаний за законом і уставом, так і відкритий; | И# взsхъ кни1гу куплeніz прочтeну и3 запечaтану. |
|
12
|
12
|
| і віддав цей купчий запис Варуху, синові Нирії, сина Маасеї, на очах Анамеїла, сина дядька мого, і на очах свідків, які підписали цей купчий запис, на очах усіх юдеїв, які сиділи на дворі сторо́жі; | И# дaхъ кни1гу куплeніz варyхови сhну нирjину, сhна маассeова, пред8 nчи1ма ґнамеи1ла сhна брaта nтцA моегw2, и3 пред8 nчи1ма стоsщихъ пHслухъ и3 вписaвшихъ въ кни6ги куплeніz, и3 пред8 nчи1ма всёхъ їудewвъ, сэдsщихъ во дворЁ темни1чнэмъ. |
|
13
|
13
|
| і заповів Варуху в присутності їх: | И# завэщaхъ варyху пред8 nчи1ма и4хъ, глаг0лz: |
|
14
|
14
|
| так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: візьми ці записи, цей купчий запис, який запечатаний, і цей запис відкритий, і поклади їх у глиняну посудину, щоб вони залишалися там багато днів. | тaкw речE гDь вседержи1тель бGъ ї}левъ: возми2 кни1гу сію2 куплeніz запечатлённу и3 кни1гу прочтeную и3 вложи2 ю5 въ сосyдъ гли1нzнъ, да пребyдетъ дни6 мн0жайшыz. |
|
15
|
15
|
| Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: доми і поля і виноградники будуть знову купуватися у землі цій. | Ћкw тaкw речE гDь вседержи1тель бGъ ї}левъ: є3щE притsжутсz хр†мины и3 сeла и3 віногрaды на сeй земли2. |
|
16
|
16
|
| І, передавши купчий запис Варуху, синові Нирії, я помолився Господу: | И# моли1хсz ко гDеви по tдaніи кни1ги прикуплeніz варyху сhну нирjину, глаг0лz: |
|
17
|
17
|
| «о, Господи Боже! Ти створив небо і землю великою силою Твоєю і простягнутою правицею; для Тебе нічого немає неможливого; | q, сhй гDи б9е! ты2 сотвори1лъ є3си2 нeбо и3 зeмлю крёпостію твоeю вели1кою и3 мhшцею твоeю выс0кою, не ўтаи1тсz t тебє2 ничт0же, |
|
18
|
18
|
| Ти являєш милість тисячам і за беззаконня батьків відплачуєш у надро дітям їхнім після них: Боже великий, сильний, Якому ім’я Господь Саваоф! | творsй млcть въ тhсzщы и3 tдаsй грэхи2 w4тчи въ нBдра ч†дъ и4хъ по ни1хъ: бGъ вели1кій и3 крёпкій, |
|
19
|
19
|
| Великий у раді і сильний у ділах, Якого очі відкриті на усі путі синів людських, щоб відплачувати кожному за путями його і за плодами діл його, | бGъ вели1ка совёта и3 си1ленъ дэлесы2, бGъ вели1кій вседержи1тель и3 великоимени1тъ гDь: џчи твои2 tвє1рсты на вс‰ пути6 сынHвъ человёческихъ, дaти комyждо по пути2 є3гw2 и3 по плодY начинaній є3гw2: |
|
20
|
20
|
| Який звершив чудеса і знамення у землі Єгипетській, і звершуєш до цього дня і в Ізраїлі і між усіма людьми, і сотворив Собі ім’я, як у цей день, | и4же сотвори1лъ є3си2 знaмєніz и3 чудесA во земли2 є3гЂпетстэй, дaже до сегw2 днE и3 во ї}ли и3 въ лю1дехъ, и3 сотвори1лъ є3си2 и4мz себЁ, ћкоже дeнь сeй, |
|
21
|
21
|
| і вивів народ Твій Ізраїля із землі Єгипетської знаменнями і чудесами, і рукою сильною і правицею простягнутою, при великому жаху, | и3 и3звeлъ є3си2 лю1ди тво‰ ї}лz и3з8 земли2 є3гЂпетскіz знaмєніи и3 чудесы2, рук0ю крёпкою и3 мhшцею выс0кою и3 видBніи вели1кими, |
|
22
|
22
|
| і дав їм землю цю, яку дати їм клятвено обіцяв батькам їхнім, землю, яка тече молоком і медом. | и3 дaлъ є3си2 и5мъ сію2 зeмлю, є4юже клsлсz є3си2 nтцє1мъ и4хъ, зeмлю кипsщую мeдомъ и3 млек0мъ. |
|
23
|
23
|
| Вони ввійшли і заволоділи нею, але не стали слухати гласу Твого і не чинили за законом Твоїм, не стали робити того, що Ти заповів їм робити, і за те Ти навів на них усі ці біди. | И# внид0ша и3 пріsша ю5, и3 не послyшаша глaса твоегw2 и3 въ зaповэдехъ твои1хъ не ходи1ша: вс‰, ±же заповёдалъ є3си2 и5мъ (твори1ти), не сотвори1ша, и3 сотвори1ша, да сбyдутсz и5мъ вс‰ ѕл†z сі‰. |
|
24
|
24
|
| Ось, насипи досягають міста, щоб узяти його; і місто від меча і голоду і моровиці віддається у руки халдеїв, які воюють проти нього; що Ти говорив, те і сповнюється, і ось, Ти бачиш це. | СE, нар0дъ и4детъ на сeй грaдъ взsти є3го2, и3 грaдъ прeданъ є4сть въ рyцэ халдeєвъ вою1ющихъ нaнь t лицA мечA и3 глaда и3 м0ра. Ћкоже гlалъ є3си2, тaкw и3 бhсть: и3 сE, ты2 зри1ши. |
|
25
|
25
|
| А Ти, Господи Боже, сказав мені: «купи собі поле за срібло і запроси свідків», тоді як місто віддається у руки халдеїв». | Ґ ты2 ко мнЁ гlеши: притzжи2 себЁ село2 сребр0мъ: и3 вписaхъ въ кни1гу, и3 запечaтахъ, и3 засвидётелствовахъ пHслухи, грaдъ же предaстсz въ рyцэ халдє1йстэ. |
|
26
|
26
|
| І було слово Господнє до Єремії: | И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz: |
|
27
|
27
|
| ось, Я Господь, Бог усякої плоті; чи є щось неможливе для Мене? | ѓзъ гDь бGъ всеS пл0ти, є3дA t менє2 ўтаи1тсz что2; |
|
28
|
28
|
| Тому так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це до рук халдеїв і до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він візьме його, | Сегw2 рaди тaкw речE гDь бGъ ї}левъ: tдaнъ предaстсz сeй грaдъ въ рyцэ царS вавmлHнска, и3 в0зметъ є3го2, |
|
29
|
29
|
| і ввійдуть халдеї, які облягають це місто, запалять місто вогнем і спалять його і доми, на покрівлях яких підносилися куріння Ваалу і були узливання чужим богам, щоб прогнівляти Мене. | и3 пріи1дутъ халдeє вою1ющіи на сeй грaдъ, и3 пожгyтъ є3го2 nгнeмъ, и3 хр†мины сожгyтъ, въ ни1хже кади1ша на кр0вэхъ свои1хъ ваaлу и3 возливaша возлі‰ніz богHмъ и3нBмъ, ко є4же разгнёвати мS. |
|
30
|
30
|
| Бо сини Ізраїлеві й сини Іудині тільки зло робили перед очима Моїми від юности своєї; сини Ізраїлеві тільки прогнівляли Мене ділами рук своїх, — говорить Господь. | Понeже бёша сhнове ї}лєвы и3 сhнове ї{дины є3ди1ни творsще ѕло2 пред8 nчи1ма мои1ма t ю4ности своеS, сhнове ї}лєвы подвизaютъ мS на гнёвъ въ дёлэхъ рyкъ свои1хъ, речE гDь. |
|
31
|
31
|
| І ніби для гніву Мого і люті Моєї існувало місто це від самого дня побудови його до цього дня, щоб Я відкинув його від лиця Мого | Ћкw на гнёвъ м0й и3 на ћрость мою2 бЁ грaдъ сeй, t негHже днE согради1ша є3го2 и3 дaже до сегw2 днE, ћкw tстaвити є3го2 t лицA моегw2, |
|
32
|
32
|
| за усе зло синів Ізраїля і синів Іуди, яке вони для прогнівлення Мене робили, вони, царі їхні, князі їхні, священики їхні й пророки їхні, й мужі Іуди і жителі Єрусалима. | ѕл0бы рaди всsкіz сынHвъ ї}левыхъ и3 їyдиныхъ, ћкw сотвори1ша разгнёвати мS тjи и3 цaріе и4хъ, и3 кн‰зи и4хъ и3 вельмHжи и4хъ, и3 жерцы2 и4хъ и3 прор0цы и4хъ, мyжіе ї{дины и3 живyщіи во їеrли1мэ, |
|
33
|
33
|
| Вони повернулися до Мене спиною, а не лицем; і коли Я навчав їх, з раннього ранку навчав, вони не хотіли прийняти настановлення, | и3 њбрати1ша хребeтъ ко мнЁ, ґ не лицE: и3 наказaхъ | и3з8 ќтра, и3 не послyшаша пріsти наказaніz, |
|
34
|
34
|
| і в домі, над яким наречене ім’я Моє, поставили мерзоти свої, осквернили його. | и3 положи1ша њсквернє1ніz сво‰ въ домY, и3дёже нарэчeсz и4мz моE, въ нечист0тахъ свои1хъ: |
|
35
|
35
|
| Влаштували капища Ваалу в долині синів Енномових, щоб проводити через вогонь синів своїх і дочок своїх на честь Молоха, чого Я не повелівав їм, і Мені на розум не спадало, щоб вони робили цю мерзоту, вводячи у гріх Іуду. | и3 согради1ша трє1бища ваaлу, ±же въ дeбри сhна є3ннHмлz, є4же возноси1ти сhны сво‰ и3 дщє1ри сво‰ мол0ху, и4хже не заповёдахъ и5мъ, и3 не взhде на сeрдце моE, є4же сотвори1ти мeрзость сію2 на согрэшeніе їyдэ. |
|
36
|
36
|
| І однак же нині так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про це місто, про яке ви говорите: «воно віддається у руки царя Вавилонського мечем і голодом і моровицею», — | И# нн7э тaкw речE гDь бGъ ї}левъ ко грaду, њ нeмже ты2 глаг0леши: прeданъ бyдетъ въ рyцэ царS вавmлHнска мечeмъ и3 глaдомъ и3 м0ромъ. |
|
37
|
37
|
| ось, Я зберу їх з усіх країн, в які вигнав їх у гніві Моєму й у люті Моїй і у великому обуренні, і поверну їх на місце це і дам їм безпечне життя. | СE, ѓзъ соберY | t всеS земли2, и3дёже разсёzхъ | во гнёвэ моeмъ и3 ћрости моeй и3 въ преwгорчeніи вeліемъ, и3 њбращY | на сіE мёсто, и3 посаждY | во ўповaніи, |
|
38
|
38
|
| Вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом. | и3 бyдутъ ми2 въ лю1ди, и3 ѓзъ бyду и5мъ въ бGа: |
|
39
|
39
|
| І дам їм одне серце й одну путь, щоб боялися Мене в усі дні життя, для блага свого і блага дітей своїх після них. | и3 дaмъ и5мъ пyть и4нъ и3 сeрдце и4но, боsтисz менє2 вс‰ дни6, на благотY и5мъ и3 чaдwмъ и4хъ по ни1хъ: |
|
40
|
40
|
| І укладу з ними вічний завіт, за яким Я не відвернуся від них, щоб благодіяти їм, і страх Мій вкладу у серця їхні, щоб вони не відступали від Мене. | и3 завэщaю и5мъ завётъ вёчный, є3гHже не tвращY послэди2 и4хъ, и3 стрaхъ м0й дaмъ въ сeрдце и4хъ, ко є4же не tступи1ти и5мъ t менє2: |
|
41
|
41
|
| І буду радіти за них, благодіючи їм, і насаджу їх на землі цій твердо, від усього серця Мого і від усієї душі Моєї. | и3 посэщY є4же ўбlжи1ти | и3 насаждY | въ сeй земли2 съ вёрою и3 со всёмъ с®цемъ мои1мъ и3 со всeю дш7eю моeю. |
|
42
|
42
|
| Бо так говорить Господь: як Я навів на народ цей усе це велике зло, так наведу на них усе благо, яке Я вирік про них. | Ћкw тaкw речE гDь: ћкоже навед0хъ на лю1ди сі‰ вс‰ ѕл†z сі‰ вели6каz, тaкw ѓзъ наведY на ни1хъ вс‰ благwты2, ±же ѓзъ гlахъ къ ни6мъ. |
|
43
|
43
|
| І будуть купувати поля у землі цій, про яку ви говорите: «це пустеля, без людей і без худоби; вона віддана у руки халдеям»; | И# воз8wбладaютъ пaки сeлы на земли2, њ нeйже ты2 глаг0леши: непрох0дна бyдетъ t человBкъ и3 скотA, и3 предaшасz въ рyцэ халдє1йстэ. |
|
44
|
44
|
| будуть купувати поля за срібло і вносити у записи, і запечатувати і запрошувати свідків — у землі Веніаміновій і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди й у містах нагірних, і в містах низинних і у містах південних; бо поверну полон їх, — говорить Господь. | И# притsжутъ сeла сребр0мъ: и3 впи1шеши въ кни6ги, и3 запечaтаеши, и3 њпослуши1ши пHслухи въ земли2 веніамjни и3 w4крестъ їеrли1ма, и3 во градёхъ їyдиныхъ и3 во градёхъ г0рнихъ, и3 во градёхъ п0льныхъ и3 во градёхъ нагeвъ [ю4жныхъ]: ћкw возвращY преселє1ніz и4хъ, гlетъ гDь. |
