Глава 5
|
Главa є7
|
1
|
1
|
Походіть по вулицях Єрусалима, і подивіться, і розвідайте, і пошукайте на площах його, чи не знайдете людину, чи немає того, хто дотримується правди, хто шукає істину? Я пощадив би Єрусалим. | Њбыди1те пути6 їеrли6мскіz и3 воззри1те, и3 познaйте и3 поищи1те на ст0гнахъ є3гw2, ѓще њбрsщете мyжа творsщаго сyдъ и3 и4щуща вёры: и3 млcрдъ бyду є3мY, гlетъ гDь. |
2
|
2
|
Хоч і говорять вони: «живий Господь!», але клянуться неправдиво. | Живeтъ гDь, глаг0лютъ, сегw2 рaди не во лжaхъ ли кленyтсz; |
3
|
3
|
О, Господи! очі Твої чи не до істини звернені? Ти вражаєш їх, а вони не відчувають болю; Ти знищуєш їх, а вони не хочуть прийняти напоумлення; лиця свої вони зробили міцнішими за камінь, не хочуть навернутися. | ГDи, џчи твои2 (зрsтъ) на вёру: би1лъ є3си2 и5хъ, и3 не поболёша, сокруши1лъ є3си2 и5хъ, и3 не восхотёша пріsти наказaніz: њжесточи1ша ли1ца сво‰ пaче кaмене и3 не хотёша њбрати1тисz. |
4
|
4
|
І сказав я сам у собі: це, можливо, бідняки; вони дурні, тому що не знають шляхів Господніх, закону Бога свого; | Ѓзъ же рёхъ: нeгли ўб0зи сyть (и3 бyіи), тогw2 рaди не возмог0ша, ћкw не ўвёдаша пути2 гDнz и3 судA бGа своегw2. |
5
|
5
|
піду я до знатних і поговорю з ними, бо вони знають путь Господню, закон Бога свого. Але і вони усі розбили ярмо, розірвали кайдани. | ПойдY ко держ†внымъ и3 возглаг0лю и5мъ, тjи бо познaша пyть гDень и3 сyдъ бGа своегw2. И# сE, є3динодyшнw сjи сокруши1ша и4го, расторг0ша ќзы. |
6
|
6
|
За те вразить їх лев з лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля міст їхніх: хто вийде з них, буде розтерзаний; бо примножилися злочини їхні, посилилися відступництва їхні. | Сегw2 рaди порази2 и5хъ лeвъ t дубрaвы, и3 в0лкъ дaже до домHвъ погуби2 и5хъ, и3 рhсь бдsше над8 градaми и4хъ: вси2 и3сходsщіи t ни1хъ бyдутъ ћти, ћкw ўмн0жиша нечє1стіz сво‰, ўкрэпи1шасz во tвращeніихъ свои1хъ. |
7
|
7
|
Як же Мені простити тебе за це? Сини твої залишили Мене і клянуться тими, які не боги. Я насичував їх, а вони перелюбствували і натовпами ходили у доми блудниць. | Њ чeмъ t си1хъ млcрдъ бyду тебЁ; сhнове твои2 њстaвиша мS и3 клsшасz тёми, и5же не сyть б0зи: насhтихъ и5хъ, и3 прелюбодёйствоваша и3 въ домёхъ блудни1цъ њбитaша, |
8
|
8
|
Це відгодовані коні: кожен з них ірже на дружину іншого. | к0ни женонеи1стовни сотвори1шасz, кjйждо ко женЁ и4скреннzгw своегw2 ржaше. |
9
|
9
|
Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? | Е#дA t си1хъ не посэщY; речE гDь: и3ли2 kзhку сицев0му не мсти1тъ дш7A моS; |
10
|
10
|
Виходьте на стіни його і руйнуйте, але не до кінця; знищіть зубці їх, тому що вони не Господні; | Взhдите на стёны є3гw2 и3 разори1те, њкончaніz же не сотвори1те: њстaвите подпHры є3гw2, ћкw гDни сyть. |
11
|
11
|
бо дім Ізраїлів і дім Іудин вчинили зі Мною дуже віроломно, — говорить Господь: | Преступлeніемъ бо преступи1лъ є4сть на мS д0мъ ї}левъ и3 д0мъ їyдинъ, гlетъ гDь. |
12
|
12
|
вони сказали неправду на Господа і сказали: «немає Його, і біда не прийде на нас, і ми не побачимо ні меча, ні голоду. | Солгaша гDу своемY и3 рек0ша: не сyть сі‰, нижE пріи1дутъ на нaсъ ѕл†z, и3 мечA и3 глaда не ќзримъ: |
13
|
13
|
І пророки стануть вітром, і сло́ва [Господнього] немає у них; над ними самими нехай це буде». | прор0цы нaши бhша на вётръ, и3 сл0во гDне не бЁ въ ни1хъ, тaкw бyдетъ и5мъ. |
14
|
14
|
Тому так говорить Господь Бог Саваоф: за те, що ви говорите такі слова, ось, Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ — дровами, і цей вогонь пожере їх. | Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь си1лъ: занeже глаг0лали є3стE сл0во сіE, сE, ѓзъ даю2 словесA мо‰ во ўстA тво‰ џгнь, и3 лю1ди сі‰ древA, и3 поsстъ и4хъ. |
15
|
15
|
Ось, Я приведу на вас, дім Ізраїлів, народ здалеку, — говорить Господь, — народ сильний, народ древній, народ, якого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить. | СE, ѓзъ наведY на вaсъ kзhкъ и3здалeча, д0ме ї}левъ, речE гDь, kзhкъ си1льный, kзhкъ стaрый, є3гHже љзhка не ўвёси, (ни ўразумёеши, что2 глаг0летъ): |
16
|
16
|
Сагайдак його — як відкритий гріб; усі вони люди хоробрі. | тyлъ є3гw2 ћкw гр0бъ tвeрстъ, вси2 крёпцыи и3 поzдsтъ жaтву вaшу |
17
|
17
|
І з’їдять вони жниво твоє і хліб твій, з’їдять синів твоїх і дочок твоїх, з’їдять овець твоїх і волів твоїх, з’їдять виноград твій і смокви твої; зруйнують мечем укріплені міста твої, на які ти надієшся. | и3 хлёбы вaшz, и3 поzдsтъ сынHвъ вaшихъ и3 дщeрей вaшихъ, и3 снэдsтъ nвeцъ вaшихъ и3 телцє1въ вaшихъ, и3 поzдsтъ віногрaды вaшz и3 смHкви вaшz и3 м†сличіz в†ша, и3 сокрушaтъ грaды вaшz твє1рдыz, на ни1хже вы2 ўповaсте, мечeмъ. |
18
|
18
|
Але й у ті дні, — говорить Господь, — не знищу вас до кінця. | Nбaче во днeхъ џнэхъ, гlетъ гDь бGъ тв0й, не сотворю2 вaсъ во и3стреблeніе. |
19
|
19
|
І якщо ви скажете: «за що Господь, Бог наш, робить нам усе це?», то відповідай: оскільки ви залишили Мене і служили чужим богам у землі своїй, то будете служити чужим у землі не вашій. | И# бyдетъ, є3гдA речeте: почто2 сотвори2 гDь бGъ нaшъ нaмъ сі‰ вс‰; И# речeши къ ни6мъ: ћкw њстaвисте мS и3 послужи1сте богHмъ чужди6мъ въ земли2 вaшей, тaкw послyжите богHмъ чужди6мъ въ земли2 не вaшей. |
20
|
20
|
Оголосіть це у домі Якова і сповістіть у Юдеї, говорячи: | Возвэсти1те сі‰ д0му їaкwвлю и3 слhшано сотвори1те въ домY їyдинэ (рекyще): |
21
|
21
|
вислухай це, народе дурний і нерозумний, в якого є очі, а не бачить, у якого є вуха, а не чує: | слhшите сі‰, лю1діе бyіи и3 не и3мyщіи сeрдца, и5же, и3мёюще џчи, не ви1дите, и3 ќшы, и3 не слhшите: |
22
|
22
|
чи Мене ви не боїтеся, — говорить Господь, — чи переді Мною не тремтите? Я поклав пісок межею морю, вічною межею, яку не перейде; і хоч хвилі його намагаються, але перемогти не можуть; хоч вони бушують, але переступити його не можуть. | менє1 ли не ўбоитeсz; речE гDь: и3ли2 t лицA моегw2 не ўстыдитeсz; и4же положи1хъ пес0къ предёлъ м0рю, зaповэдь вёчну, и3 не превзhдетъ є3гw2, и3 возмути1тсz и3 не возм0жетъ: и3 возшумsтъ вHлны є3гw2, и3 не прeйдутъ тогw2. |
23
|
23
|
А у народу цього серце буйне і бунтівне; вони відступили і пішли; | Лю1демъ же си6мъ бhсть сeрдце непослyшно и3 непокори1во, и3 ўклони1шасz и3 поид0ша, |
24
|
24
|
і не сказали у серці своєму: «убоїмся Господа Бога нашого, Який дає нам дощ ранній і пізній у свій час, зберігає для нас седмиці, призначені для жнив». | и3 не рек0ша въ сeрдцы своeмъ: ўбои1мсz гDа бGа нaшегw, даю1щагw нaмъ д0ждь рaнній и3 п0здный во врeмz и3сполнeніz повелёніz жaтвы и3 хранsщагw нaмъ. |
25
|
25
|
Беззаконня ваші відвернули це, і гріхи ваші віддалили від вас це добре. | БеззакHніz н†ша ўклони1ша сі‰, и3 грэси2 нaши tри1нуша благ†z t нaсъ. |
26
|
26
|
Бо між народом Моїм знаходяться нечестиві: вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять пастки й уловлюють людей. | Ћкw њбрэт0шасz въ лю1дехъ мои1хъ нечести1віи, и3 сBти постaвиша, є4же погуби1ти мyжы, и3 ўлови1ша. |
27
|
27
|
Як клітка, наповнена птахами, доми їхні повні обману; через це вони і піднеслися і розбагатіли, | Ѓки клётка постaвлена полнA пти1цъ, тaкw д0мы и4хъ п0лни лeсти: сегw2 рaди возвели1чишасz и3 њбогати1шасz: |
28
|
28
|
зробилися повні, жирні, переступили навіть усяку міру у злі, не розбирають судових справ, справ сиріт; благоденствують, і справедливій справі убогих не дають суду. | ўтhша и3 ўтолстёша и3 преступи1ша словесA мо‰ ѕлёйшіи: прю2 вдови1цы не суди1ша, судA си1ра не ўпрaвиша и3 судA ўбHгимъ не суди1ша. |
29
|
29
|
Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? | Е#дA си1хъ рaди не посэщY; речE гDь: и3ли2 kзhку сицев0му не tмсти1тъ душA моS; |
30
|
30
|
Дивне і жахливе відбувається на цій землі: | Ќжасъ и3 стр†шнаz содёzшасz на земли2: |
31
|
31
|
пророки пророкують неправду, і священики панують за допомогою їх, і народ Мій любить це. Що ж ви будете робити після усього цього? | прор0цы прор0чествоваша непрaвєднаz, и3 свzщeнницы восплескaша рукaми свои1ми, и3 лю1діе мои2 возлюби1ша такwвaz. И# что2 сотворитE въ послBднzz си1хъ; |