Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
1
|
1
|
І було до мене слово Господнє: | И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ, рекyщее: и3 ты2 да не п0ймеши жены2, |
2
|
2
|
не бери собі дружини, і нехай не буде у тебе ні синів, ні дочок на місці цьому. | и3 не роди1тсz тебЁ сhнъ, нижE дщeрь на мёстэ сeмъ. |
3
|
3
|
Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на місці цьому, і про матерів їхніх, які народять їх, і про батьків їхніх, які породять їх на цій землі: | Ћкw сі‰ гlетъ гDь њ сынёхъ и3 дщeрехъ, и5же родsтсz на мёстэ сeмъ, и3 њ мaтерехъ и4хъ, ±же роди1ша и5хъ, и3 њ nтцёхъ и4хъ роди1вшихъ | въ земли2 сeй: |
4
|
4
|
тяжкою смертю помруть вони і не будуть ні оплакані, ні поховані; будуть гноєм на поверхні землі; мечем і голодом будуть знищені, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним. | смeртію лю1тою и3з0мрутъ, не њплaчутсz и3 не погребyтсz: во w4бразъ на лицы2 земли2 бyдутъ и3 мечeмъ падyтъ и3 глaдомъ скончaютсz, и3 бyдутъ трyпіе и4хъ во снёдь пти1цамъ небє1снымъ и3 ѕвэрє1мъ земны6мъ. |
5
|
5
|
Бо так говорить Господь: не входь у дім тих, що ремствують, і не ходи плакати і тужити з ними; бо Я відняв від цього народу, — говорить Господь, — мир Мій і милість і жаль. | Сі‰ гlетъ гDь: да не вни1деши въ д0мъ и4хъ пи1рный, ни да х0диши плaкати, нижE да рыдaеши и5хъ, понeже tsхъ ми1ръ м0й t людjй си1хъ, речE гDь, млcть и3 щедрHты. |
6
|
6
|
І помруть великі і малі на землі цій; і не будуть поховані, і не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ні стригтися заради них. | И# ќмрутъ вели1цыи и3 мaліи въ земли2 сeй: не погребyтсz, ни њплaчутсz, нижE терзaніе њ ни1хъ бyдетъ, нижE њбрjютсz рaди и4хъ, |
7
|
7
|
І не будуть переломлювати для них хліб у сумі, для утішення за померлим; і не подадуть їм чаші втіхи, щоб пити по батькові їх і матері їх. | и3 не прел0мzтъ хлёба во стенaніи и4хъ ко ўтэшeнію над8 мeртвымъ, и3 не дадyтъ и5мъ питіS чaши ко ўтэшeнію над8 nтцeмъ и3 мaтерію и4хъ. |
8
|
8
|
Не ходи також і у дім бенкету, щоб сидіти з ними, їсти і пити; | И# въ д0мъ пи1рный да не вни1деши сэдёти съ ни1ми, є4же ћсти и3 пи1ти. |
9
|
9
|
бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я припиню у місці цьому в очах ваших і у дні ваші голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої. | Понeже сі‰ гlетъ гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: сE, ѓзъ tимY t мёста сегw2 во џчію вaшєю и3 во днeхъ вaшихъ глaсъ рaдости и3 глaсъ весeліz, глaсъ женихA и3 глaсъ невёсты. |
10
|
10
|
Коли ти перекажеш народу цьому всі ці слова, і вони скажуть тобі: «за що вирік на нас Господь усю цю велику біду, й у чому наша неправда, і який наш гріх, яким згрішили ми перед Господом Богом нашим?» — | И# бyдетъ, є3гдA возвэсти1ши лю1демъ си6мъ вс‰ словесA сі‰, и3 рекyтъ къ тебЁ: вскyю гlалъ є4сть гDь на нaсъ вс‰ ѕл†z сі‰; кaz непрaвда нaша; и3 кjй грёхъ нaшъ, и4мже согрэши1хомъ гDу бGу нaшему; |
11
|
11
|
тоді скажи їм: за те, що батьки ваші залишили Мене, — говорить Господь, — і пішли слідом інших богів, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене залишили, і закону Мого не зберігали. | И# речeши къ ни6мъ: понeже њстaвиша мS nтцы2 вaши, гlетъ гDь, и3 и3д0ша в8слёдъ богHвъ чужди1хъ, и3 послужи1ша и5мъ и3 поклони1шасz и5мъ, менe же њстaвиша и3 зак0на моегw2 не сохрани1ша: |
12
|
12
|
А ви робите ще гірше за батьків ваших і живете кожен за впертістю злого серця свого, щоб не слухати Мене. | и3 вы2 г0рше дёласте, нeже nтцы2 вaши, и3 сE, вы2 х0дите кjйждо в8слёдъ п0хотей сeрдца вaшегw лукaвагw, є4же не слyшати менE: |
13
|
13
|
За це викину вас із землі цієї у землю, якої не знали ні ви, ні батьки ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю до вас милосердя. | и3 и3зри1ну вaсъ t земли2 сеS въ зeмлю, є3sже не вёсте вы2 и3 nтцы2 вaши, и3 послyжите тaмw богHмъ чужди6мъ дeнь и3 н0щь, и5же не дадyтъ вaмъ ми1лости. |
14
|
14
|
Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть уже говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської»; | Сегw2 рaди, сE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 не рекyтъ ктомY: жи1въ гDь, и4же и3зведE сынHвъ ї}левыхъ t земли2 є3гЂпетскіz: |
15
|
15
|
але: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі північної і з усіх земель, в які вигнав їх»: бо поверну їх у землю їхню, яку Я дав батькам їхнім. | но: живeтъ гDь, и4же и3зведE сынHвъ ї}левыхъ t земли2 сёверныz и3 t всёхъ стрaнъ, ѓможе и3звeржени бhша: и3 возвращY и5хъ въ зeмлю и4хъ, ю4же дaхъ nтцє1мъ и4хъ. |
16
|
16
|
Ось, Я пошлю багато рибалок, — говорить Господь, — і будуть ловити їх; а потім пошлю багато мисливців, і вони проженуть їх з усякої гори, і з усякого пагорба, і з ущелин скель. | СE, ѓзъ послю2 ры6бари мнHги, речE гDь, и3 ўловsтъ и5хъ: и3 посeмъ послю2 мнHги ловцы2, и3 ўловsтъ и5хъ на всsцэй горЁ и3 на всsцэмъ х0лмэ и3 t пещeръ кaменныхъ. |
17
|
17
|
Бо очі Мої на усіх шляхах їхніх; вони не приховані від лиця Мого, і неправда їхня не прихована від очей Моїх. | Ћкw џчи мои2 на всёхъ путeхъ и4хъ, не сокровeни сyть t лицA моегw2, и3 не ўтає1на сyть беззакHніz и4хъ t џчію моє1ю. |
18
|
18
|
І воздам їм насамперед за неправду їхню і за подвійний гріх їхній, тому що осквернили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми наповнили насліддя Моє. | И# воздaмъ пeрвэе суг{баz беззакHніz и3 грэхи2 и4хъ, и4миже њскверни1ша зeмлю мою2 въ мертвечи1нахъ мeрзостей свои1хъ и3 въ беззак0ніихъ свои1хъ, и4миже нап0лниша достоsніе моE. |
19
|
19
|
Господи, сила моя і кріпкість моя і притулок мій у день скорботи! до Тебе прийдуть народи від країв землі і скажуть: «тільки неправду успадкували наші батьки, пустоту і те, у чому немає ніякої користи». | ГDи, ты2 крёпость моS и3 п0мощь моS и3 прибёжище моE во днeхъ ѕлhхъ: къ тебЁ kзhцы пріи1дутъ t послёднихъ земли2 и3 рекyтъ: вои1стинну лжи1выхъ стzжaша nтцы2 нaши јдwлwвъ, и3 нёсть въ ни1хъ п0льзы. |
20
|
20
|
Чи може людина зробити собі богів, які, втім, не є боги? | Е#дA сотвори1тъ себЁ человёкъ б0ги, и3 тjи не сyть б0зи; |
21
|
21
|
Тому, ось Я покажу їм нині, покажу їм руку Мою і могутність Мою, і пізнають, що ім’я Моє — Господь. | Сегw2 рaди, сE, ѓзъ покажY и5мъ во врeмz сіE рyку мою2 и3 знaему сотворю2 и5мъ си1лу мою2, и3 познaютъ, ћкw и4мz мнЁ гDь. |