1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 31
|
Главa lа
|
|
1
|
1
|
| У той час, — говорить Господь, — Я буду Богом усім племенам Ізраїлевим, а вони будуть Моїм народом. | Во врeмz џно, речE гDь, бyду въ бGа р0ду ї}леву, и3 тjи бyдутъ ми2 въ лю1ди. |
|
2
|
2
|
| Так говорить Господь: народ, який уцілів від меча, знайшов милість у пустелі; йду заспокоїти Ізраїля. | Тaкw речE гDь: њбрэт0хъ теплотY [Е#вр.: њбрэт0ша благодaть.] въ пустhни со и3зги1бшими t мечA: и3ди1те и3 не потреби1те ї}лz, |
|
3
|
3
|
| Здаля явився мені Господь і сказав: любов’ю вічною Я полюбив тебе і тому простяг до тебе благовоління. | гDь и3здалeча kви1тсz є3мY: люб0вію вёчною возлюби1хъ тS, тогw2 рaди вовлек0хъ тS въ щедрHты. |
|
4
|
4
|
| Я знову влаштую тебе, і ти будеш улаштована, діво Ізраїлева, знову будеш прикрашатися тимпанами твоїми і виходити у хороводі тих, що веселяться; | Ћкw возграждy тz, и3 возгради1шисz, дёво ї}лева: в0змеши тmмпaны сво‰ и3 и3зhдеши съ соб0ромъ и3грaющихъ. |
|
5
|
5
|
| знову розведеш виноградники на горах Самарії; виноградарі, які будуть розводити їх, самі будуть і користуватися ними. | Е#щE насади1те віногрaды въ горЁ самарjйстэй, насаждaюще насади1те и3 похвали1те. |
|
6
|
6
|
| Бо буде день, коли вартові на горі Єфремовій проголосять: «вставайте, і зійдемо на Сион до Господа Бога нашого». | Ћкw є4сть дeнь воззвaніz tвэщавaющихъ въ горaхъ є3фрeмовыхъ: востaните и3 взhдите въ сіHнъ ко гDеви бGу нaшему: |
|
7
|
7
|
| Бо так говорить Господь: радісно співайте про Якова і викликуйте перед главою народів: проголошуйте, славте і говоріть: «спаси, Господи, народ Твій, залишок Ізраїля!» | ћкw тaкw речE гDь їaкwву: возвесели1тесz весeліемъ и3 воскли1кните на главY kзhкwвъ: слhшано сотвори1те и3 похвали1те, рцhте: сп7сE гDь лю1ди сво‰, њстaнокъ ї}левъ. |
|
8
|
8
|
| Ось, Я приведу їх із країни північної і зберу їх із країв землі; сліпий і кульгавий, вагітна і породілля разом з ними, — великий сонм повернеться сюди. | СE, ѓзъ ведY и5хъ t сёвера и3 соберY и5хъ t конє1цъ земли2 въ прaздникъ пaсхи: и3 чадороди1тъ нар0дъ мн0гъ, и3 возвратsтсz сёмw. |
|
9
|
9
|
| Вони пішли зі сльозами, а Я поведу їх з утіхою; поведу їх біля потоків вод дорогою рівною, на якій не спіткнуться; бо Я — отець Ізраїля, і Єфрем — первісток Мій. | Съ плaчемъ и3зыд0ша, ґ со ўтэшeніемъ возведY |, проводS чрез8 ровeнники в0дъ по пути2 прaву, и3 не заблyдzтъ по немY: ћкw ѓзъ бёхъ ї}леви во nц7A, и3 є3фрeмъ пeрвенецъ ми2 є4сть. |
|
10
|
10
|
| Слухайте слово Господнє, народи, і сповістіть островам віддаленим і скажіть: «Хто розсіяв Ізраїля, Той і збере його, і буде охороняти його, як пастир стадо своє»; | Слhшите, kзhцы, сл0во гDне, и3 возвэсти1те во џстровэхъ дaльнихъ и3 рцhте: развёzвый ї}лz соберeтъ є3го2 и3 снабди1тъ є3го2, ћкw пaстырь стaдо своE. |
|
11
|
11
|
| бо відкупить Господь Якова і визволить його від руки того, хто був сильнішим за нього. | Ћкw и3збaви гDь їaкwва и3 и3з8sтъ є3го2 t руки2 си1льнэйшихъ є3гw2. |
|
12
|
12
|
| І прийдуть вони, і будуть торжествувати на висотах Сиону; і зберуться до благосердя Господа, до пшениці і вина і єлею, до агнців і волів; і душа їх буде як напоєний водою сад, і вони не будуть уже більше знемагати. | И# пріи1дутъ и3 возвеселsтсz въ горЁ сіHнъ, и3 пріи1дутъ ко бlготaмъ гDнимъ, на зeмлю пшени1цы и3 вінA и3 плодHвъ, и3 скотHвъ и3 nвнHвъ: и3 бyдетъ душA и4хъ ћкоже дрeво плодови1то, и3 не взaлчутъ ктомY. |
|
13
|
13
|
| Тоді дівчина буде веселитися у хороводі, і юнаки і старці разом; і зміню сум їх на радість і втішу їх, і звеселю їх після скорботи їх. | ТогдA возрaдуютсz дэви6цы въ собрaніи ю4ношей, и3 стaрцы возрaдуютсz: и3 њбращY плaчь и4хъ на рaдость, и3 ўтёшу и5хъ, и3 сотворю2 и5хъ вeселы. |
|
14
|
14
|
| І насичу душу священиків жиром, і народ Мій насититься благами Моїми, — говорить Господь. | Возвели1чу и3 ўпою2 дyшу жерцє1въ сынHвъ леvjиныхъ, и3 лю1діе мои2 бlг0тъ мои1хъ насhтzтсz. |
|
15
|
15
|
| Так говорить Господь: голос чутно у Рамі, крик і гірке ридання; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися за дітей своїх, бо їх немає. | Тaкw речE гDь: глaсъ въ рaмэ слhшанъ бhсть плaча и3 рыдaніz и3 в0плz: рахи1ль плaчущисz ч†дъ свои1хъ, и3 не хотsше ўтёшитисz, ћкw не сyть. |
|
16
|
16
|
| Так говорить Господь: утримай голос твій від ридання і очі твої від сліз, бо є нагорода за труд твій, — говорить Господь, — і повернуться вони із землі ворожої. | Тaкw речE гDь: да почjетъ глaсъ тв0й t плaча и3 џчи твои2 t слeзъ, ћкw є4сть мздA дэлHмъ твои6мъ, гlетъ гDь, и3 возвратsтсz t земли2 врaжіz: |
|
17
|
17
|
| І є надія для твого майбутнього, — говорить Господь, — і повернуться сини твої у наділи свої. | и3 є4сть надeжда послBднимъ твои6мъ, (гlетъ гDь,) и3 возвратsтсz сhнове твои2 въ предёлы сво‰. |
|
18
|
18
|
| Чую Єфрема, який плаче: «Ти покарав мене, і я покараний, як телець неприборканий; наверни мене, і навернуся, бо Ти Господь Бог мій. | Слhшz слhшахъ є3фрeма плaчуща: наказaлъ мS є3си2, (гDи,) и3 наказaхсz: ѓзъ ћкоже телeцъ не научи1хсz: њбрати1 мz, и3 њбращyсz, ћкw ты2 є3си2 гDь бGъ м0й: |
|
19
|
19
|
| Коли я був навернений, я каявся, і коли був напоумлений, бив себе по стегнах; я був посоромлений, я був знічений, тому що ніс неславу юности моєї». | понeже послэди2 плэнeніz моегw2 покazхсz и3 послэди2 разумёніz моегw2 возстенaхъ въ дeнь посрамлeніz и3 показaхъ тебЁ, ћкw пріsхъ ўкори1зну t ю4ности моеS. |
|
20
|
20
|
| Чи не дорогий у Мене син Єфрем? чи не улюблене дитя? бо, як тільки заговорю про нього, завжди з любов’ю згадую про нього; нутро Моє обурюється за нього; змилосерджуся над ним, — говорить Господь. | Сhнъ любeзенъ мнЁ є3фрeмъ, nтрочA питёющеесz [нёжное], понeже словесA мо‰ въ нeмъ, пaмzтію воспомzнY и5: тогw2 рaди потщaхсz њ нeмъ, ми1луzй поми1лую є3го2, речE гDь. |
|
21
|
21
|
| Постав собі дороговкази, постав собі стовпи, поверни серце твоє на дорогу, на путь, якою ти йшла; повертайся, діво Ізраїлева, повертайся у ці міста твої. | Постaви себE самого2, сіHне, стрaжу, сотвори2 мучeніе, напрaви сeрдце твоE на пyть прaвъ, и4мже ходи1лъ є3си2: возврати1сz, дэви1це ї}лева, њбрати1сz во грaды тво‰ рыдaющи. |
|
22
|
22
|
| Чи довго тобі блукати, відпала дочко? Бо Господь сотворить на землі щось нове: жона спасе чоловіка. | Док0лэ tвращaешисz, дщи2 њбезчeствованаz; ћкw создA гDь спcніе въ насаждeніе н0во, въ нeмже спcніи њбhдутъ человёцы. |
|
23
|
23
|
| Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: надалі, коли Я поверну полон їх, будуть говорити на землі Іуди й у містах його це слово: «нехай благословить тебе Господь, оселя правди, гора свята!» | Ћкw тaкw речE гDь: є3щE рекyтъ сл0во сіE въ земли2 їудeйстэй и3 во градёхъ є3S, є3гдA возвращY преселeніе є3гw2: блгcвeнъ гDь на првdнэй горЁ с™ёй своeй: |
|
24
|
24
|
| Й оселиться на ній Іуда й усі міста його разом, хлібороби і ті, що ходять зі стадами. | и3 живyщіи во градёхъ їyдиныхъ и3 во всeй земли2 є3гw2, кyпнw со земледёлцемъ, и3 вознесeтсz во стaдэ. |
|
25
|
25
|
| Бо Я напою душу стомлену і насичу всяку душу скорботну. | Ћкw ўпои1хъ всsку дyшу жaждущу и3 всsку дyшу ѓлчущу насhтихъ. |
|
26
|
26
|
| При цьому я прокинувся і подивився, і сон мій був приємний мені. | Тогw2 рaди востaхъ t снA и3 ви1дэхъ, и3 с0нъ ми2 слaдокъ бhсть. |
|
27
|
27
|
| Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли Я засію дім Ізраїлів і дім Іудин сіменем людини і сіменем худоби. | СE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 всёю ї}лz и3 їyду сёмz человёчо и3 сёмz ск0тское. |
|
28
|
28
|
| І як Я спостерігав за ними, викорінюючи і знищуючи, і руйнуючи і гублячи, й ушкоджуючи, так буду спостерігати за ними, творячи і насаджуючи, — говорить Господь. | И# бyдетъ, ћкоже бдёхъ на нS потреби1ти и3 њѕл0бити, тaкw бдёти бyду њ ни1хъ, є4же созидaти и3 насаждaти, речE гDь. |
|
29
|
29
|
| У ті дні вже не будуть говорити: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома», | Въ ты6z дни6 не рекyтъ ктомY: nтцы2 kд0ша ки6слаz, ґ зyбы дётемъ њск0минишасz: |
|
30
|
30
|
| але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий виноград, у того на зубах і оскома буде. | но кjйждо свои1мъ грэх0мъ ќмретъ, и3 ћдшему ки6слаz њскоменsтсz зyбы є3гw2. |
|
31
|
31
|
| Ось настають дні, — говорить Господь, — коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, | СE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 завэщaю д0му ї}леву и3 д0му їyдину завётъ н0въ, |
|
32
|
32
|
| не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними, — говорить Господь. | не по завёту, є3г0же завэщaхъ nтцє1мъ и4хъ въ дeнь, въ џньже є4мшу ми2 за рyку и4хъ, и3звести2 | t земли2 є3гЂпетскіz, ћкw тjи не пребhша въ завётэ моeмъ, и3 ѓзъ небрег0хъ и5хъ, гlетъ гDь. |
|
33
|
33
|
| Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, — говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. | Ћкw сeй завётъ, є3г0же завэщaю д0му ї}леву по днeхъ џнэхъ, гlетъ гDь: даS зак0ны мо‰ въ мhсли и4хъ, и3 на сердцaхъ и4хъ напишY |, и3 бyду и5мъ въ бGа, и3 тjи бyдутъ ми2 въ лю1ди: |
|
34
|
34
|
| І вже не будуть учити один одного, брат брата, і говорити: «пізнайте Господа», бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого, — говорить Господь, — тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом’яну більше. | и3 не научи1тъ кjйждо бли1жнzго своего2 и3 кjйждо брaта своего2, глаг0лz: познaй гDа: ћкw вси2 познaютъ мS t мaла дaже и3 до вели1кагw и4хъ: ћкw млcтивъ бyду непрaвдамъ и4хъ и3 грэх0въ и4хъ не помzнY ктомY. |
|
35
|
35
|
| Так говорить Господь, Який дав сонце для освітлення вдень, устави місяцю і зіркам для освітлення вночі, Який збурює море, так що хвилі його ревуть; Господь Саваоф — ім’я Йому. | Ѓще вознесeтсz нeбо на высотY, речE гDь, и3 ѓще смири1тсz и3сп0дъ земли2 ни1зу, и3 ѓзъ не tвeргу р0да ї}лева њ всёхъ, ±же сотвори1ша, гlетъ гDь. |
|
36
|
36
|
| Якщо ці устави перестануть діяти переді Мною, — говорить Господь, — то і плем’я Ізраїлеве перестане бути народом переді Мною назавжди. | Тaкw речE гDь, дaвый с0лнце во свётъ днE, лунY и3 ѕвёзды на свётъ н0щи, и3 в0пль на м0ри, и3 возшумёша вHлны є3гw2, гDь вседержи1тель и4мz є3мY. |
|
37
|
37
|
| Так говорить Господь: якщо небо може бути виміряне вгорі, й основи землі досліджені внизу, то і Я відкину все плем’я Ізраїлеве за все те, що вони робили, — говорить Господь. | Ѓще прем0лкнутъ зак0ны сjи t лицA моегw2, речE гDь, то2 и3 р0дъ ї}левъ престaнетъ бhти kзhкъ пред8 лицeмъ мои1мъ во вс‰ дни6. |
|
38
|
38
|
| Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли місто впорядковане буде на славу Господа від вежі Анамеїла до воріт наріжних, | СE, днjе грzдyтъ, речE гDь, и3 сози1ждетсz грaдъ гDеви t столпA ґнамеи1лz до врaтъ ўг0лныхъ: |
|
39
|
39
|
| і землемірний шнур піде далі прямо до пагорба Гарива й обійде Гоаф. | и3 и3зhдетъ размёреніе є3гw2 проти1ву є3мY до моги1лъ гари1въ, и3 њб8и1метсz w4крестъ и3збрaннымъ кaменіемъ, |
|
40
|
40
|
| І вся долина трупів і попелу, і все поле до потоку Кедрона, до рогу кінських воріт на схід, буде святинею Господа; не зруйнується і не розпадеться повіки. | и3 всю2 ю3д0ль мeртвыхъ и3 пeпела, и3 вeсь ґссаримHfъ дaже до водотeчи кeдрскіz, дaже до ќгла к0ній врaтъ вост0чныхъ, њсщ7eніе гDеви, и3 ктомY не и3ст0ргнетсz и3 не потреби1тсz дaже до вёка. |
