|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
|
Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти.
|
(За? н7.) По си1хъ же kви2 гDь и3 и3нёхъ сeдмьдесzтъ, и3 послA и5хъ по двэмA пред8 лицeмъ свои1мъ во всsкъ грaдъ и3 мёсто, ѓможе хотsше сaмъ и3ти2:
|
|
2
|
2
|
|
І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
|
гlаше же къ ни6мъ: жaтва ќбw мн0га, дёлателей же мaлw: моли1тесz u5бо гDи1ну жaтвэ, да и3зведeтъ дёлатєли на жaтву свою2.
|
|
3
|
3
|
|
Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
|
И#ди1те: сE ѓзъ посылaю вы2 ћкw ѓгнцы посредЁ волкHвъ.
|
|
4
|
4
|
|
Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
|
Не носи1те влагaлища, ни пи1ры, ни сапHгъ и3 ни ког0же на пути2 цэлyйте.
|
|
5
|
5
|
|
В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому.
|
В0ньже ѓще д0мъ вни1дете, пeрвэе глаг0лите: ми1ръ д0му семY:
|
|
6
|
6
|
|
І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.
|
и3 ѓще ќбw бyдетъ тY сhнъ ми1ра, почjетъ на нeмъ ми1ръ вaшъ: ѓще ли же ни2, къ вaмъ возврати1тсz.
|
|
7
|
7
|
|
В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім.
|
Въ т0мъ же домY пребывaйте, kдyще и3 пію1ще, ћже сyть ў ни1хъ: дост0инъ бо є4сть дёлатель мзды2 своеS: не преходи1те и3з8 д0му въ д0мъ.
|
|
8
|
8
|
|
І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть.
|
И# в0ньже ѓще грaдъ вх0дите, и3 пріeмлютъ вы2, kди1те предлагaємаz вaмъ:
|
|
9
|
9
|
|
І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
|
и3 и3сцэли1те нед{жныz, и5же сyть въ нeмъ, и3 глаг0лите и5мъ: прибли1жисz на вы2 цrтвіе б9іе.
|
|
10
|
10
|
|
Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть:
|
И# в0ньже ѓще грaдъ вх0дите, и3 не пріeмлютъ вaсъ, и3зшeдше на расп{тіz є3гw2, рцhте:
|
|
11
|
11
|
|
і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже.
|
и3 прaхъ прилёпшій нaмъ t грaда вaшегw, tтрzсaемъ вaмъ. Nбaче сіE вёдите, ћкw прибли1жисz на вы2 цrтвіе б9іе.
|
|
12
|
12
|
|
Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому.
|
Глаг0лю вaмъ, ћкw сод0млzнwмъ въ дeнь т0й tрaднэе бyдетъ, нeже грaду томY.
|
|
13
|
13
|
|
Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися.
|
Г0ре тебЁ, хоразjне, г0ре тебЁ, виfсаjдо: ћкw ѓще въ тЂрэ и3 сідHнэ бhша си6лы бhли бhвшыz въ вaю, дрeвле ќбw во врeтищи и3 пeпелэ сэдsще покаsлисz бhша:
|
|
14
|
14
|
|
Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
|
nбaче тЂру и3 сідHну tрaднэе бyдетъ на судЁ, нeже вaма.
|
|
15
|
15
|
|
І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
|
И# ты2, капернаyме, и4же до небeсъ вознесhйсz, до ѓда низведeшисz.
|
|
16
|
16
|
|
Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.
|
(За? н7№.) Слyшаzй вaсъ, менє2 слyшаетъ: и3 tметazйсz вaсъ, менє2 tметaетсz: tметazйсz же менє2, tметaетсz послaвшагw мS.
|
|
17
|
17
|
|
Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє.
|
Возврати1шасz же сeдмьдесzтъ съ рaдостію, глаг0люще: гDи, и3 бёси повинyютсz нaмъ њ и4мени твоeмъ.
|
|
18
|
18
|
|
Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба.
|
Речe же и5мъ: ви1дэхъ сатанY ћкw м0лнію съ небесE спaдша.
|
|
19
|
19
|
|
Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам.
|
(За?.) СE, даю2 вaмъ влaсть наступaти на ѕмію2 и3 на скорпjю и3 на всю2 си1лу врaжію: и3 ничесHже вaсъ вреди1тъ.
|
|
20
|
20
|
|
Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.
|
Nбaче њ сeмъ не рaдуйтесz, ћкw дyси вaмъ повинyютсz: рaдуйтесz же, ћкw и3менA в†ша напи6сана сyть на нб7сёхъ.
|
|
21
|
21
|
|
У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
|
Въ т0й чaсъ возрaдовасz дyхомъ ї}съ и3 речE: и3сповёдаютисz, џ§е, гDи нб7сE и3 земли2, ћкw ўтаи1лъ є3си2 сі‰ t премyдрыхъ и3 разyмныхъ, и3 tкрhлъ є3си2 т† младeнцємъ: є4й, џ§е, ћкw тaкw бhсть бlговолeніе пред8 тоб0ю.
|
|
22
|
22
|
|
І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити.
|
И% њбрaщьсz ко ўчн7кHмъ, речE: вс‰ мнЁ предан† бhша t nц7A моегw2: и3 никт0же вёсть, кто2 є4сть сн7ъ, т0кмw nц7ъ: и3 кто2 є4сть nц7ъ, т0кмw сн7ъ, и3 є3мyже ѓще х0щетъ сн7ъ tкрhти.
|
|
23
|
23
|
|
І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
|
(За? н7в7.) И# њбрaщьсz ко ўчн7кHмъ, є3ди1нъ [њс0бь] речE: блажeни џчи ви1дzщіи, ±же ви1дите:
|
|
24
|
24
|
|
Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули.
|
глаг0лю бо вaмъ, ћкw мн0зи прbр0цы и3 цaріе восхотёша ви1дэти, ±же вы2 ви1дите, и3 не ви1дэша: и3 слhшати, ±же слhшите, и3 не слhшаша.
|
|
25
|
25
|
|
І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?
|
(За? н7G.) И# сE, зак0нникъ нёкій востA, и3скушaz є3го2 и3 глаг0лz: ўчи1телю, что2 сотвори1въ, жив0тъ вёчный наслёдую;
|
|
26
|
26
|
|
Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш?
|
Џнъ же речE къ немY: въ зак0нэ что2 пи1сано є4сть; кaкw чтeши;
|
|
27
|
27
|
|
Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе.
|
Џнъ же tвэщaвъ речE: возлю1биши гDа бGа твоего2 t всегw2 сeрдца твоегw2, и3 t всеS души2 твоеS, и3 всeю крёпостію твоeю, и3 всёмъ помышлeніемъ твои1мъ: и3 бли1жнzго своего2 ћкw сaмъ себE.
|
|
28
|
28
|
|
Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити.
|
Речe же є3мY: прaвw tвэщaлъ є3си2: сіE сотвори2, и3 жи1въ бyдеши.
|
|
29
|
29
|
|
Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній?
|
Џнъ же хотS њправди1тисz сaмъ, речE ко ї}су: и3 кто2 є4сть бли1жній м0й;
|
|
30
|
30
|
|
На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого.
|
Tвэщaвъ же ї}съ речE: человёкъ нёкій схождaше t їеrли1ма во їеріхHнъ, и3 въ разб0йники впадE, и5же совлeкше є3го2, и3 ћзвы возл0жше tид0ша, њстaвльше є3двA жи1ва сyща.
|
|
31
|
31
|
|
Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
|
По слyчаю же свzщeнникъ нёкій схождaше путeмъ тёмъ, и3 ви1дэвъ є3го2, мимои1де.
|
|
32
|
32
|
|
Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
|
Тaкожде же и3 леvjтъ, бhвъ на т0мъ мёстэ, пришeдъ и3 ви1дэвъ, мимои1де.
|
|
33
|
33
|
|
Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився;
|
Самарsнинъ же нёкто грzдhй, пріи1де над8 него2, и3 ви1дэвъ є3го2, милосeрдова:
|
|
34
|
34
|
|
і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього;
|
и3 пристyпль њбвzзA стрyпы є3гw2, возливaz мaсло и3 віно2: всади1въ же є3го2 на св0й ск0тъ, приведE є3го2 въ гости1нницу, и3 прилэжA є3мY:
|
|
35
|
35
|
|
а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі.
|
и3 наyтріz и3зшeдъ, и3з8eмъ двA срeбрєника, дадE гости1ннику, и3 речE є3мY: прилэжи2 є3мY: и3, є4же ѓще пріиждивeши, ѓзъ є3гдA возвращyсz, воздaмъ ти2.
|
|
36
|
36
|
|
Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?
|
Кто2 u5бо t тёхъ тріeхъ бли1жній мни1ттисz бhти впaдшему въ разб0йники;
|
|
37
|
37
|
|
Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само.
|
Џнъ же речE: сотвори1вый ми1лость съ ни1мъ. Речe же є3мY ї}съ: и3ди2, и3 ты2 твори2 тaкожде.
|
|
38
|
38
|
|
Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім.
|
(За? н7д7.) Бhсть же ходsщымъ и5мъ, и3 сaмъ вни1де въ вeсь нёкую: женa же нёкаz и4менемъ мaрfа пріsтъ є3го2 въ д0мъ св0й.
|
|
39
|
39
|
|
У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.
|
И# сестрA є4й бЁ нарицaемаz марjа, ћже и3 сёдши при ногY ї}сwву, слhшаше сл0во є3гw2.
|
|
40
|
40
|
|
Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені.
|
Мaрfа же м0лвzше њ мн0зэ слyжбэ, стaвши же речE: гDи, не брежeши ли, ћкw сестрA моS є3ди1ну мS њстaви служи1ти; рцы2 u5бо є4й, да ми2 пом0жетъ.
|
|
41
|
41
|
|
Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що.
|
Tвэщaвъ же ї}съ речE є4й: мaрfо, мaрfо, печeшисz, и3 м0лвиши њ мн0зэ,
|
|
42
|
42
|
|
А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.
|
є3ди1но же є4сть на потрeбу: марjа же бlгyю чaсть и3збрA, ћже не tи1метсz t неS.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.