|
Глава 22
|
Главa к7в
|
|
1
|
1
|
|
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
|
Приближaшесz же прaздникъ њпрэснHкъ, глаг0лемый пaсха:
|
|
2
|
2
|
|
І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу.
|
и3 и3скaху ґрхіерeє и3 кни1жницы, кaкw бы ўби1ли є3го2: боsхусz бо людeй.
|
|
3
|
3
|
|
Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох,
|
Вни1де же сатанA во їyду нарицaемаго їскаріHтъ, сyща t числA nбоюнaдесzте.
|
|
4
|
4
|
|
і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм.
|
И# шeдъ глаг0ла ґрхіерewмъ и3 воев0дамъ, кaкw є3го2 предaстъ и5мъ.
|
|
5
|
5
|
|
Вони зраділи і згодилися дати йому срібників.
|
И# возрaдовашасz, и3 совэщaша є3мY срeбреники дaти:
|
|
6
|
6
|
|
І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.
|
и3 и3сповёда [њбэщaсz], и3 и3скaше ўд0бна врeмене, да предaстъ є3го2 и5мъ без8 нар0да.
|
|
7
|
7
|
|
Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
|
Пріи1де же дeнь њпрэсн0кwвъ, в0ньже подобaше жрeти пaсху:
|
|
8
|
8
|
|
І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску.
|
и3 послA петрA и3 їwaнна, рeкъ: шє1дша ўгот0вайта нaмъ пaсху, да ћмы.
|
|
9
|
9
|
|
Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували?
|
W$на же рек0ста є3мY: гдЁ х0щеши ўгот0ваемъ;
|
|
10
|
10
|
|
Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде.
|
Џнъ же речE и4ма: сE восходsщема вaма во грaдъ, срsщетъ вы2 человёкъ въ скудeльницэ в0ду носS: по нeмъ и3дёта въ д0мъ, в0ньже вх0дитъ,
|
|
11
|
11
|
|
І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми?
|
и3 рцёта д0му владhцэ: глаг0летъ тебЁ ўч™ль: гдЁ є4сть њби1тель, и3дёже пaсху со ўчн7ки6 мои1ми снёмъ;
|
|
12
|
12
|
|
І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте.
|
И# т0й вaма покaжетъ г0рницу вeлію п0стлану: тY ўгот0вайта.
|
|
13
|
13
|
|
Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.
|
Шє1дша же њбрэт0ста, ћкоже речE и4ма: и3 ўгот0васта пaсху.
|
|
14
|
14
|
|
І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним,
|
И# є3гдA бhсть чaсъ, возлежE, и3 nбанaдесzте ґпcла съ ни1мъ.
|
|
15
|
15
|
|
і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
|
И# речE къ ни6мъ: желaніемъ возжелёхъ сію2 пaсху ћсти съ вaми, прeжде дaже не пріимY мyкъ:
|
|
16
|
16
|
|
Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
|
глаг0лю бо вaмъ, ћкw tсeлэ не и4мамъ ћсти t неS, д0ндеже скончaютсz во цrтвіи б9іи.
|
|
17
|
17
|
|
І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою.
|
И# пріи1мъ чaшу, хвалY воздaвъ, речE: пріими1те сію2, и3 раздэли1те себЁ:
|
|
18
|
18
|
|
Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
|
глаг0лю бо вaмъ, ћкw не и4мамъ пи1ти t плодA л0знагw, д0ндеже цrтвіе б9іе пріи1детъ.
|
|
19
|
19
|
|
І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене.
|
И# пріи1мъ хлёбъ, хвалY воздaвъ преломи2, и3 дадE и5мъ, глаг0лz: сіE є4сть тёло моE, є4же за вы2 даeмо: сіE твори1те въ моE воспоминaніе.
|
|
20
|
20
|
|
Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
|
Тaкожде же и3 чaшу по вeчери, глаг0лz: сіS чaша н0вый завётъ моeю кр0вію, ћже за вы2 проливaетсz:
|
|
21
|
21
|
|
І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі.
|
nбaче сE, рукA предаю1щагw мS со мн0ю (є4сть) на трапeзэ,
|
|
22
|
22
|
|
Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає.
|
и3 сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ по речeнному [по пред8устaвленному совёту]: nбaче г0ре человёку томY, и4мже предаeтсz.
|
|
23
|
23
|
|
І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити.
|
И# тjи начaша и3скaти въ себЁ, кот0рый ќбw t ни1хъ х0щетъ сіE сотвори1ти.
|
|
24
|
24
|
|
Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого.
|
Бhсть же и3 прS въ ни1хъ, кjй мни1тсz и4хъ бhти б0лій.
|
|
25
|
25
|
|
Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться.
|
Џнъ же речE и5мъ: цaріе kзы6къ госп0дствуютъ и4ми, и3 њбладaющіи и4ми благодaтелє нарицaютсz.
|
|
26
|
26
|
|
Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга.
|
Вh же не тaкw: но б0лій въ вaсъ, да бyдетъ ћкw мнjй: и3 стaрэй, ћкw служaй.
|
|
27
|
27
|
|
Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
|
Кт0 бо б0лій, возлежaй ли, и3ли2 служaй; не возлежaй ли; Ѓзъ же посредЁ вaсъ є4смь ћкw служaй.
|
|
28
|
28
|
|
Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
|
Вh же є3стE пребhвше со мн0ю въ напaстехъ мои1хъ:
|
|
29
|
29
|
|
і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
|
и3 ѓзъ завэщавaю вaмъ, ћкоже завэщA мнЁ nц7ъ м0й, цrтво,
|
|
30
|
30
|
|
щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
|
да ћсте и3 піeте на трапeзэ моeй во цrтвіи моeмъ: и3 сsдете на прест0лэхъ, судsще nбэманaдесzте колёнома ї}левома.
|
|
31
|
31
|
|
Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю,
|
Речe же гDь: сjмwне, сjмwне, сE сатанA пр0ситъ вaсъ, да бы2 сёzлъ, ћкw пшени1цу:
|
|
32
|
32
|
|
але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
|
ѓзъ же моли1хсz њ тебЁ, да не њскудёетъ вёра твоS: и3 ты2 нёкогда њбрaщьсz ўтверди2 брaтію твою2.
|
|
33
|
33
|
|
Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти.
|
Џнъ же речE є3мY: гDи, съ тоб0ю гот0въ є4смь и3 въ темни1цу и3 на смeрть и3ти2.
|
|
34
|
34
|
|
Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
|
Џнъ же речE: глаг0лю ти2, пeтре, не возгласи1тъ пётель днeсь, д0ндеже трикрaты tвeржешисz менє2 не вёдэти.
|
|
35
|
35
|
|
І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому.
|
И# речE и5мъ: є3гдA послaхъ вы2 без8 влагaлища и3 без8 мёха и3 без8 сапHгъ, є3дA чесогw2 лишeни бhсте; Nни1 же рёша: ничесHже.
|
|
36
|
36
|
|
Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч.
|
Речe же и5мъ: но нн7э и4же и4мать влагaлище, да в0зметъ, тaкожде и3 мёхъ: ґ и4же не и4мать, да продaстъ ри1зу свою2, и3 кyпитъ н0жъ.
|
|
37
|
37
|
|
Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця.
|
Глаг0лю бо вaмъ, ћкw є3щE пи1саное сE, подобaетъ, да скончaетсz њ мнЁ, є4же: и3 со беззак0нными вмэни1сz. И$бо є4же њ мнЁ, кончи1ну и4мать.
|
|
38
|
38
|
|
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!
|
Nни1 же рёша: гDи, сE нwжA здЁ двA. Џнъ же речE и5мъ: дов0лно є4сть.
|
|
39
|
39
|
|
І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його.
|
(За? Rf7.) И# и3зшeдъ и4де по њбhчаю въ г0ру є3леHнскую: по нeмъ же и3д0ша ўчн7цы2 є3гw2.
|
|
40
|
40
|
|
Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
|
Бhвъ же на мёстэ, речE и5мъ: моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть.
|
|
41
|
41
|
|
А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
|
И# сaмъ tступи2 t ни1хъ ћкw вержeніемъ кaмене, и3 покл0нь колBна молsшесz,
|
|
42
|
42
|
|
говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!
|
глаг0лz: џ§е, ѓще в0лиши мимонести2 чaшу сію2 t менє2: nбaче не моS в0лz, но твоS да бyдетъ.
|
|
43
|
43
|
|
Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його.
|
Kви1сz же є3мY ѓгGлъ съ нб7сE, ўкрэплsz є3го2.
|
|
44
|
44
|
|
І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю.
|
И# бhвъ въ п0двизэ, прилёжнэе молsшесz: бhсть же п0тъ є3гw2 ћкw к†пли кр0ве кaплющыz на зeмлю.
|
|
45
|
45
|
|
Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку,
|
И# востaвъ t моли1твы (и3) пришeдъ ко ўчн7кHмъ, њбрёте и5хъ спsщихъ t печaли
|
|
46
|
46
|
|
і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.
|
и3 речE и5мъ: что2 спитE; востaвше моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть.
|
|
47
|
47
|
|
Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
|
Е#щe же є3мY глаг0лющу, сE нар0дъ, и3 нарицaемый їyда, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, и3дsше пред8 ни1ми, и3 приступи2 ко ї}сови цэловaти є3го2. Сіe бо бЁ знaменіе дaлъ и5мъ: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть.
|
|
48
|
48
|
|
Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?!
|
Ї}съ же речE є3мY: їyдо, лобзaніемъ ли сн7а чlвёческаго предаeши;
|
|
49
|
49
|
|
Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?
|
Ви1дэвше же, и5же бёху съ ни1мъ, бывaемое, рёша є3мY: гDи, ѓще ўдaримъ ножeмъ;
|
|
50
|
50
|
|
І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.
|
И# ўдaри є3ди1нъ нёкій t ни1хъ ґрхіерeова рабA, и3 ўрёза є3мY ќхо десн0е.
|
|
51
|
51
|
|
Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
|
Tвэщaвъ же ї}съ речE: њстaвите до сегw2. И# коснyвсz ќха є3гw2, и3сцэли2 є3го2.
|
|
52
|
52
|
|
Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене!
|
Речe же ї}съ ко пришeдшымъ нaнь ґрхіерewмъ и3 воев0дамъ церкHвнымъ и3 стaрцємъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS;
|
|
53
|
53
|
|
Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
|
по вс‰ дни6 сyщу ми2 съ вaми въ цeркви, не простр0сте руки2 на мS: но сE є4сть вaша годи1на и3 w4бласть тeмнаz.
|
|
54
|
54
|
|
Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік.
|
Е$мше же є3го2 вед0ша, и3 введ0ша є3го2 во дв0ръ ґрхіерeовъ. Пeтръ же вослёдъ и3дsше и3здалeча.
|
|
55
|
55
|
|
Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними.
|
Возгнёщшымъ же џгнь посредЁ дворA и3 вкyпэ сэдsщымъ и5мъ, сэдsше пeтръ посредЁ и4хъ.
|
|
56
|
56
|
|
Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
|
Ўзрёвши же є3го2 рабhнz нёкаz сэдsща при свётэ [nгни2], и3 воззрёвши нaнь, речE: и3 сeй съ ни1мъ бЁ.
|
|
57
|
57
|
|
Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його!
|
Џнъ же tвeржесz є3гw2, глаг0лz: жeно, не знaю є3гw2.
|
|
58
|
58
|
|
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні!
|
И# помaлэ другjй ви1дэвъ є3го2, речE: и3 ты2 t ни1хъ є3си2. Пeтръ же речE: человёче, нёсмь.
|
|
59
|
59
|
|
Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин.
|
И# мимошeдшу ћкw часY є3ди1ному, и4нъ нёкій крэплsшесz глаг0лz: вои1стинну и3 сeй съ ни1мъ бЁ: и4бо галілeанинъ є4сть.
|
|
60
|
60
|
|
Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
|
Речe же пeтръ: человёче, не вёмъ, є4же глаг0леши. И# ѓбіе, є3щE глаг0лющу є3мY, возгласи2 пётель.
|
|
61
|
61
|
|
І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене.
|
И# њбрaщьсz гDь воззрЁ на петрA: и3 помzнY пeтръ сл0во гDне, ћкоже речE є3мY, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ, tвeржешисz менє2 трикрaты.
|
|
62
|
62
|
|
І, вийшовши геть, плакав гірко.
|
И# и3зшeдъ в0нъ, плaкасz г0рькw.
|
|
63
|
63
|
|
Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його.
|
И# мyжіе держaщіи ї}са ругaхусz є3мY, бію1ще:
|
|
64
|
64
|
|
І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив?
|
и3 закрhвше є3го2, біsху є3го2 по лицY, и3 вопрошaху є3го2, глаг0люще: прорцы2, кто2 є4сть ўдарeй тS;
|
|
65
|
65
|
|
І багато іншої хули говорили на Нього.
|
И# и4на мнHга хyлzще глаг0лаху нaнь.
|
|
66
|
66
|
|
А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон
|
И# ћкw бhсть дeнь, собрaшасz стaрцы людстjи и3 ґрхіерeє и3 кни1жницы, и3 вед0ша є3го2 на с0нмъ св0й,
|
|
67
|
67
|
|
і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите.
|
глаг0люще: ѓще ты2 є3си2 хrт0съ; рцы2 нaмъ. Речe же и5мъ: ѓще вaмъ рекY, не и4мете вёры:
|
|
68
|
68
|
|
Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите.
|
ѓще же и3 вопрошY (вы2), не tвэщaете ми2, ни tпуститE:
|
|
69
|
69
|
|
Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
|
tсeлэ бyдетъ сн7ъ чlвёческій сэдsй њдеснyю си1лы б9іz.
|
|
70
|
70
|
|
І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я.
|
Рёша же вси2: тh ли u5бо є3си2 сн7ъ б9ій; Џнъ же къ ни6мъ речE: вы2 глаг0лете, ћкw ѓзъ є4смь.
|
|
71
|
71
|
|
Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.
|
Nни1 же рёша: что2 є3щE трeбуемъ свидётелства; сaми бо слhшахомъ t ќстъ є3гw2.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.