Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською - Глава 22

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Глава 22	Главa к7в

1	1
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.	Приближaшесz же прaздникъ њпрэснHкъ, глаг0лемый пaсха:
2	2
І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу.	и3 и3скaху ґрхіерeє и3 кни1жницы, кaкw бы ўби1ли є3го2: боsхусz бо людeй.
3	3
Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох,	Вни1де же сатанA во їyду нарицaемаго їскаріHтъ, сyща t числA nбоюнaдесzте.
4	4
і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм.	И# шeдъ глаг0ла ґрхіерewмъ и3 воев0дамъ, кaкw є3го2 предaстъ и5мъ.
5	5
Вони зраділи і згодилися дати йому срібників.	И# возрaдовашасz, и3 совэщaша є3мY срeбреники дaти:
6	6
І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.	и3 и3сповёда [њбэщaсz], и3 и3скaше ўд0бна врeмене, да предaстъ є3го2 и5мъ без8 нар0да.
7	7
Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.	Пріи1де же дeнь њпрэсн0кwвъ, в0ньже подобaше жрeти пaсху:
8	8
І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску.	и3 послA петрA и3 їwaнна, рeкъ: шє1дша ўгот0вайта нaмъ пaсху, да ћмы.
9	9
Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували?	W$на же рек0ста є3мY: гдЁ х0щеши ўгот0ваемъ;
10	10
Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде.	Џнъ же речE и4ма: сE восходsщема вaма во грaдъ, срsщетъ вы2 человёкъ въ скудeльницэ в0ду носS: по нeмъ и3дёта въ д0мъ, в0ньже вх0дитъ,
11	11
І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми?	и3 рцёта д0му владhцэ: глаг0летъ тебЁ ўч™ль: гдЁ є4сть њби1тель, и3дёже пaсху со ўчн7ки6 мои1ми снёмъ;
12	12
І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте.	И# т0й вaма покaжетъ г0рницу вeлію п0стлану: тY ўгот0вайта.
13	13
Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.	Шє1дша же њбрэт0ста, ћкоже речE и4ма: и3 ўгот0васта пaсху.
14	14
І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним,	И# є3гдA бhсть чaсъ, возлежE, и3 nбанaдесzте ґпcла съ ни1мъ.
15	15
і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.	И# речE къ ни6мъ: желaніемъ возжелёхъ сію2 пaсху ћсти съ вaми, прeжде дaже не пріимY мyкъ:
16	16
Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.	глаг0лю бо вaмъ, ћкw tсeлэ не и4мамъ ћсти t неS, д0ндеже скончaютсz во цrтвіи б9іи.
17	17
І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою.	И# пріи1мъ чaшу, хвалY воздaвъ, речE: пріими1те сію2, и3 раздэли1те себЁ:
18	18
Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.	глаг0лю бо вaмъ, ћкw не и4мамъ пи1ти t плодA л0знагw, д0ндеже цrтвіе б9іе пріи1детъ.
19	19
І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене.	И# пріи1мъ хлёбъ, хвалY воздaвъ преломи2, и3 дадE и5мъ, глаг0лz: сіE є4сть тёло моE, є4же за вы2 даeмо: сіE твори1те въ моE воспоминaніе.
20	20
Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.	Тaкожде же и3 чaшу по вeчери, глаг0лz: сіS чaша н0вый завётъ моeю кр0вію, ћже за вы2 проливaетсz:
21	21
І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі.	nбaче сE, рукA предаю1щагw мS со мн0ю (є4сть) на трапeзэ,
22	22
Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає.	и3 сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ по речeнному [по пред8устaвленному совёту]: nбaче г0ре человёку томY, и4мже предаeтсz.
23	23
І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити.	И# тjи начaша и3скaти въ себЁ, кот0рый ќбw t ни1хъ х0щетъ сіE сотвори1ти.
24	24
Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого.	Бhсть же и3 прS въ ни1хъ, кjй мни1тсz и4хъ бhти б0лій.
25	25
Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться.	Џнъ же речE и5мъ: цaріе kзы6къ госп0дствуютъ и4ми, и3 њбладaющіи и4ми благодaтелє нарицaютсz.
26	26
Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга.	Вh же не тaкw: но б0лій въ вaсъ, да бyдетъ ћкw мнjй: и3 стaрэй, ћкw служaй.
27	27
Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.	Кт0 бо б0лій, возлежaй ли, и3ли2 служaй; не возлежaй ли; Ѓзъ же посредЁ вaсъ є4смь ћкw служaй.
28	28
Але ви були зі Мною в напастях Моїх,	Вh же є3стE пребhвше со мн0ю въ напaстехъ мои1хъ:
29	29
і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,	и3 ѓзъ завэщавaю вaмъ, ћкоже завэщA мнЁ nц7ъ м0й, цrтво,
30	30
щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.	да ћсте и3 піeте на трапeзэ моeй во цrтвіи моeмъ: и3 сsдете на прест0лэхъ, судsще nбэманaдесzте колёнома ї}левома.
31	31
Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю,	Речe же гDь: сjмwне, сjмwне, сE сатанA пр0ситъ вaсъ, да бы2 сёzлъ, ћкw пшени1цу:
32	32
але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.	ѓзъ же моли1хсz њ тебЁ, да не њскудёетъ вёра твоS: и3 ты2 нёкогда њбрaщьсz ўтверди2 брaтію твою2.
33	33
Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти.	Џнъ же речE є3мY: гDи, съ тоб0ю гот0въ є4смь и3 въ темни1цу и3 на смeрть и3ти2.
34	34
Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.	Џнъ же речE: глаг0лю ти2, пeтре, не возгласи1тъ пётель днeсь, д0ндеже трикрaты tвeржешисz менє2 не вёдэти.
35	35
І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому.	И# речE и5мъ: є3гдA послaхъ вы2 без8 влагaлища и3 без8 мёха и3 без8 сапHгъ, є3дA чесогw2 лишeни бhсте; Nни1 же рёша: ничесHже.
36	36
Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч.	Речe же и5мъ: но нн7э и4же и4мать влагaлище, да в0зметъ, тaкожде и3 мёхъ: ґ и4же не и4мать, да продaстъ ри1зу свою2, и3 кyпитъ н0жъ.
37	37
Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця.	Глаг0лю бо вaмъ, ћкw є3щE пи1саное сE, подобaетъ, да скончaетсz њ мнЁ, є4же: и3 со беззак0нными вмэни1сz. И$бо є4же њ мнЁ, кончи1ну и4мать.
38	38
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!	Nни1 же рёша: гDи, сE нwжA здЁ двA. Џнъ же речE и5мъ: дов0лно є4сть.
39	39
І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його.	(За? Rf7.) И# и3зшeдъ и4де по њбhчаю въ г0ру є3леHнскую: по нeмъ же и3д0ша ўчн7цы2 є3гw2.
40	40
Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.	Бhвъ же на мёстэ, речE и5мъ: моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть.
41	41
А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,	И# сaмъ tступи2 t ни1хъ ћкw вержeніемъ кaмене, и3 покл0нь колBна молsшесz,
42	42
говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!	глаг0лz: џ§е, ѓще в0лиши мимонести2 чaшу сію2 t менє2: nбaче не моS в0лz, но твоS да бyдетъ.
43	43
Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його.	Kви1сz же є3мY ѓгGлъ съ нб7сE, ўкрэплsz є3го2.
44	44
І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю.	И# бhвъ въ п0двизэ, прилёжнэе молsшесz: бhсть же п0тъ є3гw2 ћкw к†пли кр0ве кaплющыz на зeмлю.
45	45
Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку,	И# востaвъ t моли1твы (и3) пришeдъ ко ўчн7кHмъ, њбрёте и5хъ спsщихъ t печaли
46	46
і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.	и3 речE и5мъ: что2 спитE; востaвше моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть.
47	47
Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.	Е#щe же є3мY глаг0лющу, сE нар0дъ, и3 нарицaемый їyда, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, и3дsше пред8 ни1ми, и3 приступи2 ко ї}сови цэловaти є3го2. Сіe бо бЁ знaменіе дaлъ и5мъ: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть.
48	48
Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?!	Ї}съ же речE є3мY: їyдо, лобзaніемъ ли сн7а чlвёческаго предаeши;
49	49
Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?	Ви1дэвше же, и5же бёху съ ни1мъ, бывaемое, рёша є3мY: гDи, ѓще ўдaримъ ножeмъ;
50	50
І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.	И# ўдaри є3ди1нъ нёкій t ни1хъ ґрхіерeова рабA, и3 ўрёза є3мY ќхо десн0е.
51	51
Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.	Tвэщaвъ же ї}съ речE: њстaвите до сегw2. И# коснyвсz ќха є3гw2, и3сцэли2 є3го2.
52	52
Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене!	Речe же ї}съ ко пришeдшымъ нaнь ґрхіерewмъ и3 воев0дамъ церкHвнымъ и3 стaрцємъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS;
53	53
Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.	по вс‰ дни6 сyщу ми2 съ вaми въ цeркви, не простр0сте руки2 на мS: но сE є4сть вaша годи1на и3 w4бласть тeмнаz.
54	54
Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік.	Е$мше же є3го2 вед0ша, и3 введ0ша є3го2 во дв0ръ ґрхіерeовъ. Пeтръ же вослёдъ и3дsше и3здалeча.
55	55
Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними.	Возгнёщшымъ же џгнь посредЁ дворA и3 вкyпэ сэдsщымъ и5мъ, сэдsше пeтръ посредЁ и4хъ.
56	56
Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.	Ўзрёвши же є3го2 рабhнz нёкаz сэдsща при свётэ [nгни2], и3 воззрёвши нaнь, речE: и3 сeй съ ни1мъ бЁ.
57	57
Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його!	Џнъ же tвeржесz є3гw2, глаг0лz: жeно, не знaю є3гw2.
58	58
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні!	И# помaлэ другjй ви1дэвъ є3го2, речE: и3 ты2 t ни1хъ є3си2. Пeтръ же речE: человёче, нёсмь.
59	59
Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин.	И# мимошeдшу ћкw часY є3ди1ному, и4нъ нёкій крэплsшесz глаг0лz: вои1стинну и3 сeй съ ни1мъ бЁ: и4бо галілeанинъ є4сть.
60	60
Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.	Речe же пeтръ: человёче, не вёмъ, є4же глаг0леши. И# ѓбіе, є3щE глаг0лющу є3мY, возгласи2 пётель.
61	61
І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене.	И# њбрaщьсz гDь воззрЁ на петрA: и3 помzнY пeтръ сл0во гDне, ћкоже речE є3мY, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ, tвeржешисz менє2 трикрaты.
62	62
І, вийшовши геть, плакав гірко.	И# и3зшeдъ в0нъ, плaкасz г0рькw.
63	63
Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його.	И# мyжіе держaщіи ї}са ругaхусz є3мY, бію1ще:
64	64
І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив?	и3 закрhвше є3го2, біsху є3го2 по лицY, и3 вопрошaху є3го2, глаг0люще: прорцы2, кто2 є4сть ўдарeй тS;
65	65
І багато іншої хули говорили на Нього.	И# и4на мнHга хyлzще глаг0лаху нaнь.
66	66
А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон	И# ћкw бhсть дeнь, собрaшасz стaрцы людстjи и3 ґрхіерeє и3 кни1жницы, и3 вед0ша є3го2 на с0нмъ св0й,
67	67
і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите.	глаг0люще: ѓще ты2 є3си2 хrт0съ; рцы2 нaмъ. Речe же и5мъ: ѓще вaмъ рекY, не и4мете вёры:
68	68
Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите.	ѓще же и3 вопрошY (вы2), не tвэщaете ми2, ни tпуститE:
69	69
Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.	tсeлэ бyдетъ сн7ъ чlвёческій сэдsй њдеснyю си1лы б9іz.
70	70
І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я.	Рёша же вси2: тh ли u5бо є3си2 сн7ъ б9ій; Џнъ же къ ни6мъ речE: вы2 глаг0лете, ћкw ѓзъ є4смь.
71	71
Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.	Nни1 же рёша: что2 є3щE трeбуемъ свидётелства; сaми бо слhшахомъ t ќстъ є3гw2.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт