|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками. | (За? к7в7.) Бhсть же въ суббHту второпeрвую и3ти2 є3мY сквозЁ сBzніz: и3 восторгaху ўчн7цы2 є3гw2 клaсы, и3 kдsху, стирaюще рукaми. |
|
2
|
2
|
| Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу? | Нёцыи же t фарісє1й рёша и5мъ: что2 творитE, є3гHже не дост0итъ твори1ти въ суббw6ты; |
|
3
|
3
|
| Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? | И# tвэщaвъ ї}съ речE къ ни6мъ: ни ли2 сегw2 чли2 є3стE, є4же сотвори2 дв7дъ, є3гдA взалкaсz сaмъ и3 и5же съ ни1мъ бsху; |
|
4
|
4
|
| Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення*, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам. | кaкw вни1де въ д0мъ б9ій, и3 хлёбы предложeніz взeмъ, и3 kдE, и3 дадE и3 сyщымъ съ ни1мъ, и4хже не дост0zше ћсти, т0кмw є3ди1нымъ їерeємъ; |
|
5
|
5
|
| І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи. | И# глаг0лаше и5мъ, ћкw госп0дь є4сть сн7ъ чlвёческій и3 суббHтэ. |
|
6
|
6
|
| Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права рука була суха. | Бhсть же и3 въ другyю суббHту вни1ти є3мY въ с0нмище и3 ўчи1ти: и3 бЁ тaмw человёкъ, и3 рукA є3мY деснaz бЁ сухA. |
|
7
|
7
|
| Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього. | Назирaху же кни1жницы и3 фарісє1и, ѓще въ суббHту и3сцэли1тъ, да њбрsщутъ рёчь нaнь. |
|
8
|
8
|
| Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов. | Џнъ же вёдzше помышлє1ніz и4хъ, и3 речE человёку и3мyщему сyху рyку: востaни и3 стaни посредЁ. Џнъ же востaвъ стA. |
|
9
|
9
|
| Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу — добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали. | Речe же ї}съ къ ни6мъ: вопрошY вы2: что2 дост0итъ въ суббw6ты, добро2 твори1ти, и3ли2 ѕло2 твори1ти; дyшу спcти2, и3ли2 погуби1ти; Nни1 же ўмолчaша. |
|
10
|
10
|
| І, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга. | И# воззрёвъ на всёхъ и4хъ, речE є3мY: простри2 рyку твою2. Џнъ же сотвори2 тaкw: и3 ўтверди1сz рукA є3гw2 здрaва ћкw другaz. |
|
11
|
11
|
| Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом. | Nни1 же и3сп0лнишасz безyміz, и3 глаг0лаху дрyгъ ко дрyгу, что2 бhша сотвори1ли ї}сови. |
|
12
|
12
|
| У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. | (За? к7G.) Бhсть же во дни6 ты6z, и3зhде въ г0ру помоли1тисz: и3 бЁ њб8 н0щь въ моли1твэ б9іи. |
|
13
|
13
|
| Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: | И# є3гдA бhсть дeнь, призвA ўчн7ки2 сво‰: и3 и3збрA t ни1хъ дванaдесzте, и5хже и3 ґпcлы наречE: |
|
14
|
14
|
| Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія, | сjмwна, є3г0же и3меновA петрA, и3 ґндрeа брaта є3гw2, їaкwва и3 їwaнна, філjппа и3 варfоломeа, |
|
15
|
15
|
| Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та | матfeа и3 fwмY, їaкwва ґлфeева и3 сімHна нарицaемаго зилHта, |
|
16
|
16
|
| Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником. | їyду їaкwвлz, и3 їyду їскаріHтскаго, и4же и3 бhсть предaтель. |
|
17
|
17
|
| І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських, | (За? к7д7.) И#зшeдъ съ ни1ми, стA на мёстэ рaвнэ: и3 нар0дъ ўчени6къ є3гw2, и3 мн0жество мн0го людeй t всеS їудeи и3 їеrли1ма и3 пом0ріz тЂрска и3 сідHнска, |
|
18
|
18
|
| що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися. | и5же пріид0ша послyшати є3гw2 и3 и3сцэли1тисz t нед{гъ свои1хъ, и3 стрaждущіи t д{хъ нечи1стыхъ: и3 и3сцэлsхусz. |
|
19
|
19
|
| І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. | И# вeсь нар0дъ и3скaше прикасaтисz є3мY: ћкw си1ла t негw2 и3схождaше и3 и3сцэлsше вс‰. |
|
20
|
20
|
| І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже. | И# т0й возвeдъ џчи свои2 на ўчн7ки2 сво‰, глаг0лаше: блажeни ни1щіи дyхомъ: ћкw вaше є4сть цrтвіе б9іе. |
|
21
|
21
|
| Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся. | Блажeни, ѓлчущіи нн7э: ћкw насhтитесz. Блажeни, плaчущіи нн7э: ћкw возсмэeтесz. |
|
22
|
22
|
| Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського. | Блажeни бyдете, є3гдA возненави1дzтъ вaсъ человёцы, и3 є3гдA разлучaтъ вы2, и3 пон0сzтъ, и3 пронесyтъ и4мz вaше ћкw ѕло2, сн7а чlвёческагw рaди. |
|
23
|
23
|
| Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні. | Возрaдуйтесz въ т0й дeнь и3 взыгрaйте: сe бо мздA вaша мн0га на нб7си2. По си6мъ бо творsху прbр0кwмъ nтцы2 и4хъ. |
|
24
|
24
|
| Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху. | (За? к7е7.) Nбaче г0ре вaмъ бог†тымъ: ћкw tстоитE ўтэшeніz вaшегw [ћкw воспріeмлете ўтэшeніе вaше]. |
|
25
|
25
|
| Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати! | Г0ре вaмъ, насhщенніи нн7э: ћкw взaлчете. Г0ре вaмъ смэю1щымсz нн7э: ћкw возрыдaете и3 восплaчете. |
|
26
|
26
|
| Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні. | Г0ре, є3гдA д0брэ рекyтъ вaмъ вси2 человёцы: по си6мъ бо творsху лжепрор0кwмъ nтцы2 и4хъ. |
|
27
|
27
|
| Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; | Но вaмъ глаг0лю слhшащымъ: люби1те враги2 вaшz, добро2 твори1те ненави1дzщымъ вaсъ, |
|
28
|
28
|
| благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. | благослови1те кленyщыz вы2, и3 моли1тесz за творsщихъ вaмъ њби1ду. |
|
29
|
29
|
| Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку. | Бію1щему тS въ лани1ту, подaждь и3 другyю: и3 t взимaющагw ти2 ри1зу, и3 срачи1цу не возбрани2. |
|
30
|
30
|
| Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай. | Всsкому же просsщему ў тебє2, дaй: и3 t взимaющаго тво‰, не и3стzзyй. |
|
31
|
31
|
| І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм. | (За? к7ѕ7.) И# ћкоже х0щете да творsтъ вaмъ человёцы, и3 вы2 твори1те и5мъ тaкожде. |
|
32
|
32
|
| І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. | И# ѓще лю1бите лю1бzщыz вы2, кaz вaмъ благодaть є4сть; и4бо и3 грBшницы лю1бzщыz и4хъ лю1бzтъ. |
|
33
|
33
|
| І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять. | И# ѓще благотворитE благотворsщымъ вaмъ, кaz вaмъ благодaть є4сть; и4бо и3 грBшницы т0жде творsтъ. |
|
34
|
34
|
| І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати. | И# ѓще взаи1мъ даетE, t ни1хже чaете воспріsти, кaz вaмъ благодaть є4сть, и4бо и3 грBшницы грёшникwмъ взаи1мъ давaютъ, да воспріи1мутъ р†внаz. |
|
35
|
35
|
| Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. | Nбaче люби1те враги2 вaшz, и3 благотвори1те, и3 взаи1мъ дaйте, ничесHже чaюще: и3 бyдетъ мздA вaша мн0га, и3 бyдете сhнове вhшнzгw: ћкw т0й бlгъ є4сть на безблагод†тныz [неблагод†рныz] и3 ѕлы6z. |
|
36
|
36
|
| Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. | Бyдите u5бо милосeрди, ћкоже и3 nц7ъ вaшъ милосeрдъ є4сть. |
|
37
|
37
|
| Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть; | (За? к7з7.) И# не суди1те, и3 не сyдzтъ вaмъ: (и3) не њсуждaйте, да не њсуждeни бyдете: tпущaйте, и3 tпyстzтъ вaмъ: |
|
38
|
38
|
| давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам. | дaйте, и3 дaстсz вaмъ: мёру добрY, наткaну и3 потрsсну и3 преливaющусz дадsтъ на л0но вaше: т0ю бо мёрою, є4юже мёрите, возмёритсz вaмъ. |
|
39
|
39
|
| Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? | Речe же при1тчу и5мъ: є3дA м0жетъ слэпeцъ слэпцA води1ти; не џба ли въ ћму впадeтасz; |
|
40
|
40
|
| Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його. | Нёсть ўчени6къ над8 ўчи1телz своего2: совершeнъ же всsкъ бyдетъ, ћкоже (и3) ўчи1тель є3гw2. |
|
41
|
41
|
| Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? | Чт0 же ви1диши сучeцъ, и4же є4сть во nчеси2 брaта твоегw2, бервнa же, є4же є4сть во nчеси2 твоeмъ, не чyеши; |
|
42
|
42
|
| Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. | И#ли2 кaкw м0жеши рещи2 брaту твоемY: брaте, њстaви, да и3змY сучeцъ, и4же є4сть во nчеси2 твоeмъ, сaмъ сyщагw во nчеси2 твоeмъ бервнA не ви1дz; Лицемёре, и3зми2 пeрвэе бервно2 и3з8 nчесE твоегw2, и3 тогдA пр0зриши и3з8sти сучeцъ и3з8 nчесE брaта твоегw2. |
|
43
|
43
|
| Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий. | Нёсть бо дрeво добро2, творS плодA ѕлA: нижE дрeво ѕло2, творS плодA добрA. |
|
44
|
44
|
| Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника. | Всsко бо дрeво t плодA своегw2 познаeтсz: не t тeрніz бо чeшутъ смHквы, ни t купины2 є4млютъ грHздіz. |
|
45
|
45
|
| Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її. | Бlгjй человёкъ t бlгaгw сокр0вища сeрдца своегw2 и3зн0ситъ бlг0е: и3 ѕлhй человёкъ t ѕлaгw сокр0вища сeрдца своегw2 и3зн0ситъ ѕл0е: t и3збhтка бо сeрдца глаг0лютъ ўстA є3гw2. |
|
46
|
46
|
| Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу? | (За? к7}.) Чт0 же мS зоветE: гDи, гDи, и3 не творитE, ±же гlю; |
|
47
|
47
|
| Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний. | Всsкъ грzдhй ко мнЁ и3 слhшай словесA мо‰ и3 творS |, скажY вaмъ, комY є4сть под0бенъ: |
|
48
|
48
|
| Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені. | под0бенъ є4сть человёку зи1ждущу хрaмину, и4же и3скопA и3 ўглуби2, и3 положи2 њсновaніе на кaмени: наводнeнію же бhвшу, припадE рэкA ко хрaминэ т0й, и3 не м0же поколебaти є3S: њснованa бо бЁ на кaмени. |
|
49
|
49
|
| А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике. | Слhшавый же и3 не сотвори1вый под0бенъ є4сть человёку создaвшему хрaмину на земли2 без8 њсновaніz: къ нeйже припадE рэкA, и3 ѓбіе падeсz, и3 бhсть разрушeніе хрaмины тоS вeліе. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
