|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг. | (За? м7.) Созвaвъ же nбанaдесzте, дадE и5мъ си1лу и3 влaсть на вс‰ бёсы, и3 недyги цэли1ти: |
|
2
|
2
|
| І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих. | и3 послA и5хъ проповёдати цrтвіе б9іе и3 и3сцэли1ти болsщыz. |
|
3
|
3
|
| І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі. | И# речE къ ни6мъ: ничесHже возми1те на пyть: ни жезлA, ни пи1ры, ни хлёба, ни сребрA, ни по двэмA ри1зама и3мёти: |
|
4
|
4
|
| І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу. | и3 въ џньже д0мъ вни1дете, тY пребывaйте и3 tтyду и3сходи1те: |
|
5
|
5
|
| А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них. | и3 є3ли1цы ѓще не пріeмлютъ вaсъ, и3сходsще t грaда тогw2, и3 прaхъ t н0гъ вaшихъ tтрzси1те, во свидётелство на нS. |
|
6
|
6
|
| Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди. | И#сходsще же прохождaху сквозЁ вє1си, благовэствyюще и3 и3сцэлsюще всю1ду. |
|
7
|
7
|
| Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих; | (За? м7№.) Слhша же и4рwдъ четвертовлaстникъ быв†ющаz t негw2 вс‰ и3 недоумэвaшесz: занE глаг0лемо бЁ t нёкихъ, ћкw їwaннъ востA t мeртвыхъ: |
|
8
|
8
|
| інші ж — що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків. | t и3нёхъ же, ћкw и3ліA kви1сz: t други1хъ же, ћкw прbр0къ є3ди1нъ t дрeвнихъ воскрeсе. |
|
9
|
9
|
| І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його. | И# речE и4рwдъ: їwaнна ѓзъ ўсёкнухъ: кт0 же є4сть сeй, њ нeмже ѓзъ слhшу таковaz; И# и3скaше ви1дэти є3го2. |
|
10
|
10
|
| Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда. | И# возврaщшесz ґпcли повёдаша є3мY, є3ли1ка сотвори1ша: и3 пои1мъ и5хъ, tи1де є3ди1нъ [њс0бь] на мёсто пyсто грaда, нарицaемагw виfсаjда. |
|
11
|
11
|
| Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення. | Нар0ди же разумёвше, по нeмъ и3д0ша: и3 пріeмъ и5хъ, гlаше и5мъ њ цrтвіи б9іи и3 трeбующыz и3сцэлeніz цэлsше. |
|
12
|
12
|
| День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці. | Дeнь же начaтъ прекланsтисz. (За? м7в7.) Пристyпльше же nбанaдесzте рек0ша є3мY: tпусти2 нар0дъ, да шeдше во њкрє1стныz вє1си и3 сeла витaютъ и3 њбрsщутъ брaшно: ћкw здЁ въ пyстэ мёстэ є3смы2. |
|
13
|
13
|
| А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей? | Речe же къ ни6мъ: дади1те и5мъ вы2 ћсти. Nни1 же рёша: нёсть ў нaсъ вsщше, т0кмw пsть хлBбъ и3 ры6бэ двЁ, ѓще u5бо не шeдше мы2 кyпимъ во вс‰ лю1ди сі‰ бр†шна. |
|
14
|
14
|
| Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят. | Бёху бо мужeй ћкw пsть тhсzщъ. Речe же ко ўчн7кHмъ свои6мъ: посади1те и5хъ на к{пы по пzти1десzтъ. |
|
15
|
15
|
| І зробили так, і розсадили всіх. | И# сотвори1ша тaкw и3 посади1ша и5хъ вс‰. |
|
16
|
16
|
| Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові. | Пріи1мъ же пsть хлBбъ и3 џбэ ры6бэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и5хъ, и3 преломи2, и3 даsше ўчн7кHмъ предложи1ти нар0ду. |
|
17
|
17
|
| І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків. | И# kд0ша и3 насhтишасz вси2: и3 взsша и3збhвшыz и5мъ ўкрyхи к0шz дванaдесzте. |
|
18
|
18
|
| І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ? | (За? м7G.) И# бhсть є3гдA молsшесz є3ди1нъ, съ ни1мъ бёху ўчн7цы2: и3 вопроси2 и5хъ, гlz: ког0 мz глаг0лютъ нар0ди бhти; |
|
19
|
19
|
| Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків. | Nни1 же tвэщaвше рёша: їwaнна кrти1телz: и3нjи же и3лію2: друзjи же, ћкw прbр0къ нёкій t дрeвнихъ воскрeсе. |
|
20
|
20
|
| Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого. | Речe же и5мъ: вh же ког0 мz глаг0лете бhти; Tвэщaвъ же пeтръ речE: хrтA б9іz. |
|
21
|
21
|
| Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це, | Џнъ же запрeщь и5мъ, повелЁ никомyже глаг0лати сегw2, |
|
22
|
22
|
| сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. | рeкъ, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому мн0гw пострадaти, и3 и3скушeну [tвeржену] бhти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь востaти. |
|
23
|
23
|
| До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною. | (За? м7д7.) Гlаше же ко всBмъ: ѓще кто2 х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2, и3 в0зметъ крeстъ св0й, и3 послёдуетъ ми2. |
|
24
|
24
|
| Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. | И$же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спcти2, погyбитъ ю5: ґ и4же погyбитъ дyшу свою2 менє2 рaди, сeй сп7сeтъ ю5. |
|
25
|
25
|
| Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить? | Чт0 бо п0льзы и4мать человёкъ, пріwбрётъ мjръ вeсь, себe же погуби1въ и3ли2 tтщети1въ; |
|
26
|
26
|
| Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів. | И$же бо ѓще постыди1тсz менє2 и3 мои1хъ словeсъ, сегw2 сн7ъ чlвёческій постыди1тсz, є3гдA пріи1детъ во слaвэ своeй и3 џ§ей и3 с™hхъ ѓгGлъ. |
|
27
|
27
|
| Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже. | Глаг0лю же вaмъ вои1стинну: сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ цrтвіе б9іе. |
|
28
|
28
|
| Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись. | (За? м7е7.) Бhсть же по словесёхъ си1хъ ћкw днjй џсмь, и3 поeмъ петрA и3 їwaнна и3 їaкwва, взhде на горY помоли1тисz. |
|
29
|
29
|
| І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим. | И# бhсть є3гдA молsшесz, видёніе лицA є3гw2 и4но, и3 њдэsніе є3гw2 бэло2 блистazсz. |
|
30
|
30
|
| І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля: | И# сE м{жа двA съ ни1мъ глагHлюща, ±же бёста мwmсeй и3 и3ліA, |
|
31
|
31
|
| з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі. | ћвльшасz во слaвэ, глаг0ласта же и3сх0дъ є3гw2, є3г0же хотsше скончaти во їеrли1мэ. |
|
32
|
32
|
| Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним. | Пeтръ же и3 сyщіи съ ни1мъ бsху њтzгчeни сн0мъ: ўбyждшесz же ви1дэша слaву є3гw2, и3 џба м{жа сто‰ща съ ни1мъ. |
|
33
|
33
|
| Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить. | И# бhсть є3гдA разлучи1стасz t негw2, речE пeтръ ко ї}су: настaвниче, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: и3 сотвори1мъ сBни три2, є3ди1ну тебЁ, и3 є3ди1ну мwmсeови, и3 є3ди1ну и3ліи2: не вёдый, є4же глаг0лаше. |
|
34
|
34
|
| Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару. | Сe же є3мY глаг0лющу, бhсть w4блакъ, и3 њсэни2 и5хъ: ўбоsшасz же, вшeдше во w4блакъ. |
|
35
|
35
|
| І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте! | И# глaсъ бhсть и3з8 w4блака, глаг0лz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, тогw2 послyшайте. |
|
36
|
36
|
| І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили. | И# є3гдA бhсть глaсъ, њбрётесz ї}съ є3ди1нъ. И# тjи ўмолчaша, и3 никомyже возвэсти1ша въ ты6z дни6 ничесHже t тёхъ, ±же ви1дэша. |
|
37
|
37
|
| Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу. | (За? м7ѕ7.) Бhсть же въ пр0чій дeнь, сшeдшымъ и5мъ съ горы2, срёте є3го2 нар0дъ мн0гъ. |
|
38
|
38
|
| Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний: | И# сE мyжъ и3з8 нар0да возопи2, глаг0лz: ўчи1телю, молю1тисz, при1зри на сhна моего2, ћкw є3динор0денъ ми2 є4сть: |
|
39
|
39
|
| його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його. | и3 сE дyхъ є4млетъ є3го2, и3 внезaпу вопіeтъ, и3 пружaетсz [терзaетъ є3го2] съ пёнами, и3 є3двA tх0дитъ t негw2, сокрушaz є3го2: |
|
40
|
40
|
| Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли. | и3 моли1хсz ўчн7кHмъ твои6мъ, да и3жденyтъ є3го2: и3 не возмог0ша. |
|
41
|
41
|
| Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого. | Tвэщaвъ же ї}съ речE: q, р0де невёрный и3 развращeнный, док0лэ бyду въ вaсъ и3 терплю2 вы2; приведи1 (ми) сhна твоего2 сёмw. |
|
42
|
42
|
| Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його. | Е#щe же грzдyщу є3мY, повeрже є3го2 бёсъ и3 стрzсE. Запрети1 же ї}съ дyхови нечи1стому, и3 и3сцэли2 џтрока, и3 вдадE є3го2 nтцY є3гw2. |
|
43
|
43
|
| І всі дивувались величі Божій. Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм: | Дивлsхусz же вси2 њ вели1чіи б9іи. (За? м7з7.) ВсBмъ же чудsщымсz њ всёхъ, ±же творsше ї}съ, речE ко ўчн7кHмъ свои6мъ: |
|
44
|
44
|
| вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські. | вложи1те вы2 во ќшы вaши словесA сі‰: сн7ъ бо чlвёческій и4мать предaтисz въ рyцэ человёчєстэ. |
|
45
|
45
|
| Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись. | Nни1 же не разумёша глаг0ла сегw2, бё бо прикровeнъ t ни1хъ, да не њщутsтъ є3гw2: и3 боsхусz вопроси1ти є3го2 њ глаг0лэ сeмъ. |
|
46
|
46
|
| Спало ж їм на думку — хто б з них був більший? | Вни1де же помышлeніе въ ни1хъ, кто2 и4хъ вsщшій бы бhлъ. |
|
47
|
47
|
| Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою | Ї}съ же вёдый помышлeніе сердeцъ и4хъ, пріeмъ nтрочA, постaви є5 ў себє2 |
|
48
|
48
|
| і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий. | и3 речE и5мъ: и4же ѓще пріи1метъ сіE nтрочA во и4мz моE, менE пріeмлетъ: и3 и4же ѓще менE пріeмлетъ, пріeмлетъ послaвшаго мS: и4же бо мeншій є4сть въ вaсъ, сeй є4сть вели1къ. |
|
49
|
49
|
| При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами. | (За? м7}.) Tвэщaвъ же їwaннъ речE: настaвниче, ви1дэхомъ нёкоего њ и4мени твоeмъ и3згонsща бёсы: и3 возбрани1хомъ є3мY, ћкw вослёдъ не х0дитъ съ нaми. |
|
50
|
50
|
| Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас. | И# речE къ немY ї}съ: не брани1те: и4же бо нёсть на вы2, по вaсъ є4сть. |
|
51
|
51
|
| І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима. | (За?.) Бhсть же є3гдA скончавaхусz днjе восхождeнію є3гw2, и3 т0й ўтверди2 лицE своE и3ти2 во їеrли1мъ: |
|
52
|
52
|
| І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому. | и3 послA вёстники пред8 лицeмъ свои1мъ: и3 и3зшeдше внид0ша въ вeсь самарsнску, ћкw да ўгот0вzтъ є3мY: |
|
53
|
53
|
| Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима. | и3 не пріsша є3гw2, ћкw лицE є3гw2 бЁ грzдyщее во їеrли1мъ. |
|
54
|
54
|
| Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив? | Ви6дэвша же ўчн7к† є3гw2 їaкwвъ и3 їwaннъ, рёста: гDи, х0щеши ли, речeма, да џгнь сни1детъ съ небесE и3 потреби1тъ и5хъ, ћкоже и3 и3ліA сотвори2; |
|
55
|
55
|
| Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу; | Њбрaщьсz же запрети2 и4ма, и3 речE: не вёста, к0егw дyха є3стA вы2: |
|
56
|
56
|
| бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села. | сн7ъ бо чlвёческій не пріи1де дyшъ человёческихъ погуби1ти, но спcти2: и3 и3д0ша во и4ну вeсь. |
|
57
|
57
|
| Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. | (За? м7f7.) Бhсть же и3дyщымъ и5мъ по пути2, речE нёкій къ немY: и3дY по тебЁ, ѓможе ѓще и4деши, гDи. |
|
58
|
58
|
| Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити. | И# речE є3мY ї}съ: ли1си ћзвины и4мутъ, и3 пти6цы небє1сныz гнёзда: сн7ъ же чlвёческій не и4мать гдЁ главY подклони1ти. |
|
59
|
59
|
| А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого. | Речe же ко друг0му: ходи2 в8слёдъ менє2. Џнъ же речE: гDи, повели2 ми2, (да) шeдъ прeжде погребY nтцA моего2. |
|
60
|
60
|
| Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже. | Речe же є3мY ї}съ: њстaви мє1ртвыz погребсти2 сво‰ мертвецы2: тh же шeдъ возвэщaй цrтвіе б9іе. |
|
61
|
61
|
| І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми. | Речe же и3 другjй: и3дY по тебЁ, гDи: прeжде же повели2 ми2 tвэщaтисz, и5же сyть [попрости1тисz съ сyщими] въ домY моeмъ. |
|
62
|
62
|
| Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого. | Речe же къ немY ї}съ: никт0же возл0жь рyку свою2 на рaло и3 зрS вспsть, ўпрaвленъ є4сть въ цrтвіи б9іи. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
