|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума. | Е#гдa же скончA вс‰ гlг0лы сво‰ въ слyхи лю1демъ, (За? к7f7.) вни1де въ капернаyмъ. |
|
2
|
2
|
| У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив. | С0тнику же нёкоему рaбъ болS ѕлЁ, хотsше [и3мёzше] ўмрeти, и4же бЁ є3мY чeстенъ. |
|
3
|
3
|
| Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його. | Слhшавъ же њ ї}сэ, послA къ немY стaрцы їудє1йскіz, молS є3го2, ћкw да пришeдъ сп7сeтъ рабA є3гw2. |
|
4
|
4
|
| І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це, | Nни1 же пришeдше ко ї}сови, молsху є3го2 т0щно, глаг0люще, ћкw дост0инъ є4сть, є3мyже дaси сіE: |
|
5
|
5
|
| бо любить народ наш і збудував нам синагогу. | лю1битъ бо kзhкъ нaшъ, и3 с0нмище т0й создA нaмъ. |
|
6
|
6
|
| Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов. | Ї}съ же и3дsше съ ни1ми. И# ўжE є3мY не далeче сyщу t хрaмины, послA къ немY с0тникъ дрyги, глаг0лz є3мY: гDи, не дви1жисz: нёсмь бо дост0инъ, да под8 кр0въ м0й вни1деши: |
|
7
|
7
|
| Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій. | тёмже ни себE дост0йна сотвори1хъ пріити2 къ тебЁ: но рцы2 сл0во, и3 и3сцэлёетъ џтрокъ м0й: |
|
8
|
8
|
| Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить. | и4бо и3 ѓзъ человёкъ є4смь под8 владhкою ўчинeнъ, и3мёz под8 соб0ю в0ины: и3 глаг0лю семY: и3ди2, и3 и3дeтъ: и3 друг0му: пріиди2, и3 пріи1детъ: и3 рабY моемY: сотвори2 сіE, и3 сотвори1тъ. |
|
9
|
9
|
| Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. | Слhшавъ же сі‰ ї}съ, чуди1сz є3мY, и3 њбрaщьсz и3дyщему по нeмъ нар0ду речE: глаг0лю вaмъ, ни во ї}ли толи1ки вёры њбрэт0хъ. |
|
10
|
10
|
| Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим. | И# возврaщшесz п0сланіи њбрэт0ша болsщаго рабA и3сцэлёвша. |
|
11
|
11
|
| Після цього Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу. | (За? l.) И# бhсть посeмъ, и3дsше во грaдъ, нарицaемый наjнъ: и3 съ ни1мъ и3дsху ўчн7цы2 є3гw2 мн0зи и3 нар0дъ мн0гъ. |
|
12
|
12
|
| Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста. | Ћкоже прибли1жисz ко вратHмъ грaда, и3 сE и3зношaху ўмeрша, сhна є3динор0дна мaтери своeй, и3 тA бЁ вдовA: и3 нар0дъ t грaда мн0гъ съ нeю. |
|
13
|
13
|
| Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач. | И# ви1дэвъ ю5 гDь, милосeрдова њ нeй, и3 речE є4й: не плaчи. |
|
14
|
14
|
| І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань! | И# пристyпль коснyсz во џдръ: носsщіи же стaша: и3 речE: ю4ноше, тебЁ глаг0лю, востaни. |
|
15
|
15
|
| І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його. | И# сёде мeртвый, и3 начaтъ глаг0лати: и3 дадE є3го2 мaтери є3гw2. |
|
16
|
16
|
| І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій. | Пріsтъ же стрaхъ всёхъ, и3 слaвлzху бGа, глаг0люще: ћкw прbр0къ вeлій востA въ нaсъ, и3 ћкw посэти2 бGъ людeй свои1хъ. |
|
17
|
17
|
| Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю. | (За? l№.) И# и3зhде сл0во сіE по всeй їудeи њ нeмъ, и3 по всeй странЁ. |
|
18
|
18
|
| І сповістили про все те Іоана учні його. | И# возвэсти1ша їwaнну ўченицы2 є3гw2 њ всёхъ си1хъ. |
|
19
|
19
|
| Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? | И# призвaвъ двA нBкаz t ўчени6къ свои1хъ їwaннъ, послA ко ї}су, глаг0лz: тh ли є3си2 грzдhй, и3ли2 и3н0гw чaемъ; |
|
20
|
20
|
| Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати — чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? | Пришє1дша же къ немY м{жа рёста: їwaннъ кrти1тель послA нaсъ къ тебЁ, глаг0лz: тh ли є3си2 грzдhй, и3ли2 и3н0гw чaемъ; |
|
21
|
21
|
| А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння. | Въ т0й же чaсъ и3сцэли2 мнHги t нед{гъ и3 р†нъ и3 д{хъ ѕлhхъ, и3 мнHгимъ слэпы6мъ даровA прозрёніе. |
|
22
|
22
|
| І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять. | И# tвэщaвъ ї}съ речE и4ма: шє1дша возвэсти1та їwaнну, ±же ви1дэста и3 слhшаста: ћкw слэпjи прозирaютъ, хр0міи х0дzтъ, прокажeнніи њчищaютсz, глусjи слhшатъ, мeртвіи востаю1тъ, ни1щіи благовэствyютъ: |
|
23
|
23
|
| І блаженний той, хто не спокуситься через Мене! | и3 блажeнъ є4сть, и4же ѓще не соблазни1тсz њ мнЁ. |
|
24
|
24
|
| А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? | Tшeдшема же ўченик0ма їwaнновома, начaтъ глаг0лати къ нар0дwмъ њ їwaннэ: чесw2 и3зыд0сте въ пустhню ви1дэти, тр0сть ли вётромъ колeблему; |
|
25
|
25
|
| На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах. | Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; человёка ли въ м‰гки ри6зы њдёzна; СE, и5же во nдeжди слaвнэй и3 пи1щи сyщіи, во цaрствіи [во дв0рэхъ цaрскихъ] сyть. |
|
26
|
26
|
| На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка. | Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; прbр0ка ли; Е$й, глаг0лю вaмъ, и3 ли1шше прbр0ка. |
|
27
|
27
|
| Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. | Сeй (бо) є4сть, њ нeмже пи1сано є4сть: сE ѓзъ послю2 ѓгGла моего2 пред8 лицeмъ твои1мъ, и4же ўстр0итъ пyть тв0й пред8 тоб0ю. |
|
28
|
28
|
| Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього. | Глаг0лю бо вaмъ: б0лій въ рождeнныхъ женaми прbр0ка їwaнна кrти1телz никт0же є4сть: мнjй же во цrтвіи б9іи, б0ліи є3гw2 є4сть. |
|
29
|
29
|
| І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим. | И# вси2 лю1діе слhшавше и3 мhтаріе, њправди1ша бGа, крeщшесz крещeніемъ їwaнновымъ: |
|
30
|
30
|
| Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього. | фарісeє же и3 зак0нницы совётъ б9ій tверг0ша њ себЁ, не крeщшесz t негw2. |
|
31
|
31
|
| Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні? | (За? lв7.) Речe же гDь: комY u5бо ўпод0блю человёки р0да сегw2, и3 комY сyть под0бни; |
|
32
|
32
|
| Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали. | Под0бни сyть џтрочищємъ сэдsщымъ на т0ржищихъ и3 приглашaющымъ дрyгъ дрyга, и3 глаг0лющымъ: пискaхомъ вaмъ, и3 не плzсaсте: рыдaхомъ вaмъ, и3 не плaкасте. |
|
33
|
33
|
| Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має. | Пріи1де бо їwaннъ кrти1тель ни хлёба kдhй, ни вінA піS, и3 глаг0лете: бёсz и4мать. |
|
34
|
34
|
| Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам. | Пріи1де сн7ъ чlвёческій kдhй и3 піS, и3 глаг0лете: сeй человёкъ ћдца и3 вінопjйца, дрyгъ мытарє1мъ и3 грёшникwмъ. |
|
35
|
35
|
| І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми*. | И# њправди1сz премyдрость t ч†дъ свои1хъ всёхъ. |
|
36
|
36
|
| Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг. | (За? lG.) Молsше же є3го2 нёкій t фарісє1й, да бы ћлъ съ ни1мъ: и3 вшeдъ въ д0мъ фарісeовъ, возлежE. |
|
37
|
37
|
| І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром | И# сE женA во грaдэ, ћже бЁ грёшница, и3 ўвёдэвши, ћкw возлежи1тъ во хрaминэ фарісeовэ, принeсши ґлавaстръ мЂра, |
|
38
|
38
|
| і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром. | и3 стaвши при ногY є3гw2 созади2, плaчущисz, начaтъ ўмывaти н0зэ є3гw2 слезaми, и3 власы6 главы2 своеS њтирaше, и3 њблобызaше н0зэ є3гw2, и3 мaзаше мЂромъ. |
|
39
|
39
|
| Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця. | Ви1дэвъ же фарісeй воззвaвый є3го2, речE въ себЁ, глаг0лz сeй ѓще бы бhлъ прbр0къ, вёдэлъ бы кто2 и3 каковA женA прикасaетсz є3мY: ћкw грёшница є4сть. |
|
40
|
40
|
| Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю. | И# tвэщaвъ ї}съ речE къ немY: сjмwне, и4мамъ ти2 нёчто рещи2. Џнъ же речE: ўчи1телю, рцы2. |
|
41
|
41
|
| Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. | Ї}съ же речE: двA должник† бёста заимодaвцу нёкоему: є3ди1нъ бЁ д0лженъ пzтію1сwтъ дин†ріи, другjй же пzтію1десzтъ: |
|
42
|
42
|
| Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його? | не и3мyщема же и4ма воздaти, nбёма tдA [њстaви]. Кот0рый u5бо є3ю2, рцы2, пaче возлю1битъ є3го2; |
|
43
|
43
|
| У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив. | Tвэщaвъ же сjмwнъ речE: мню2, ћкw є3мyже вsщше tдA [њстaви]. Џнъ же речE є3мY: прaвw суди1лъ є3си2. |
|
44
|
44
|
| І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла. | И# њбрaщьсz къ женЁ, сjмwнови речE: ви1диши ли сію2 женY; Внид0хъ въ д0мъ тв0й, воды2 на н0зэ мои2 не дaлъ є3си2: сіs же слезaми њбліS ми2 н0зэ и3 власы6 главы2 своеS њтрE. |
|
45
|
45
|
| Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої. | Лобзaніz ми2 не дaлъ є3си2: сіs же, tнeлиже внид0хъ, не престA њблобызaющи ми2 н0зэ. |
|
46
|
46
|
| Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої. | Мaсломъ главы2 моеS не помaзалъ є3си2: сіs же мЂромъ помaза ми2 н0зэ. |
|
47
|
47
|
| Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить. | Е#гHже рaди, глаг0лю ти2: tпущaютсz грэси2 є3S мн0зи, ћкw возлюби2 мн0гw: ґ є3мyже мaлw њставлsетсz, мeнше лю1битъ. |
|
48
|
48
|
| Їй же сказав: прощаються тобі гріхи. | Речe же є4й: tпущaютсz тебЁ грэси2. |
|
49
|
49
|
| Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає? | И# начaша возлежaщіи съ ни1мъ глаг0лати въ себЁ: кто2 сeй є4сть, и4же и3 грэхи2 tпущaетъ; |
|
50
|
50
|
| Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром. | Речe же къ женЁ: вёра твоS сп7сe тz: и3ди2 въ ми1рэ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
