Глава 20
|
Главa к7
|
1
|
1
|
І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами. | (За? §f7.) И# бhсть во є3ди1нъ t днjй џнэхъ, ўчaщу є3мY лю1ди въ цeркви и3 бlговэствyющу, пріид0ша свzщeнницы и3 кни1жницы со ст†рцы |
2
|
2
|
І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу? | и3 рёша къ немY, глаг0люще: рцы2 нaмъ, к0ею w4бластію сі‰ твори1ши, и3ли2 кто2 є4сть дaвый тебЁ влaсть сію2; |
3
|
3
|
Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені — | Tвэщaвъ же речE къ ни6мъ: вопрошy вы и3 ѓзъ є3ди1нагw словесE, и3 рцhте ми2: |
4
|
4
|
хрещення Іоанове було з небес чи від людей? | крещeніе їwaнново съ нб7сe ли бЁ, и3ли2 t человBкъ; |
5
|
5
|
Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому? | Nни1 же помышлsху въ себЁ, глаг0люще, ћкw ѓще речeмъ: съ нб7сE, речeтъ: почто2 u5бо не вёровасте є3мY; |
6
|
6
|
А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк. | ѓще ли же речeмъ: t человBкъ, вси2 лю1діе кaменіемъ побію1тъ ны2: и3звёстно бо бЁ њ їwaннэ, ћкw прbр0къ бЁ. |
7
|
7
|
І відповіли: не знаємо, звідки. | И# tвэщaша: не вёмы tкyду. |
8
|
8
|
Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю. | Ї}съ же речE и5мъ: ни ѓзъ гlю вaмъ, к0ею w4бластію сі‰ творю2. |
9
|
9
|
І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час. | (За? R.) Начaтъ же къ лю1демъ глаг0лати при1тчу сію2: человёкъ нёкій насади2 віногрaдъ, и3 вдадE є3го2 дёлателємъ, и3 tи1де на лBта мнHга. |
10
|
10
|
І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. | И# во врeмz послA къ дёлателємъ рабA, да t плодA віногрaда дадyтъ є3мY: дёлатєли же би1вше є3го2, послaша тщA. |
11
|
11
|
Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим. | И# приложи2 послaти другaго рабA: nни1 же и3 того2 би1вше и3 досади1вше є3мY, послaша тщA. |
12
|
12
|
І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали. | И# приложи2 послaти трeтіzго: nни1 же и3 того2 ўsзвльше и3згнaша. |
13
|
13
|
Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться. | Речe же господи1нъ віногрaда: что2 сотворю2; послю2 сhна моего2 возлю1бленнаго, є3дA кaкw, є3го2 ви1дэвше, ўсрамsтсz. |
14
|
14
|
А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою. | Ви1дэвше же є3го2 дёлателє, мhшлzху въ себЁ, глаг0люще: сeй є4сть наслёдникъ: пріиди1те, ўбіeмъ є3го2, да нaше бyдетъ достоsніе. |
15
|
15
|
І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника? | И# и3звeдше є3го2 в0нъ и3з8 віногрaда, ўби1ша. Что2 u5бо сотвори1тъ и5мъ господи1нъ віногрaда; |
16
|
16
|
Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так! | Пріи1детъ и3 погуби1тъ дёлатєли сі‰, и3 вдaстъ віногрaдъ и3нBмъ. Слhшавше же рек0ша: да не бyдетъ. |
17
|
17
|
А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? | Џнъ же воззрёвъ на ни1хъ, речE: что2 u5бо пи1саное сіE: кaмень, є3гHже небрег0ша зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла; |
18
|
18
|
Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить. | Всsкъ падhй на кaмени т0мъ, сокруши1тсz: ґ на нeмже падeтъ, стрhетъ є3го2. |
19
|
19
|
І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу. | (За? R№.) И# взыскaша ґрхіерeє и3 книжни1цы возложи1ти нaнь рyцэ въ т0й чaсъ, и3 ўбоsшасz нар0да: разумёша бо, ћкw къ ни6мъ при1тчу сію2 речE. |
20
|
20
|
І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя. | И# наблю1дше послaша лazтєли [навётникwвъ], притворsющихъ себE прaведники бhти: да и4мутъ є3го2 въ словеси2, во є4же предaти є3го2 начaлству и3 w4бласти и3гeмwновэ. |
21
|
21
|
І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш; | И# вопроси1ша є3го2, глаг0люще: ўчи1телю, вёмы, ћкw прaвw глаг0леши и3 ўчи1ши, и3 не на лиц† зри1ши, но вои1стинну пути2 б9ію ўчи1ши: |
22
|
22
|
чи належить нам давати податок кесареві, чи ні? | дост0итъ ли нaмъ кeсареви дaнь даsти, и3ли2 ни2; |
23
|
23
|
Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте? | Разумёвъ же и4хъ лукaвство, речE къ ни6мъ: чт0 мz и3скушaете; |
24
|
24
|
Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве. | покажи1те ми2 цaту [динaрій]: чjй и4мать w4бразъ и3 надписaніе; Tвэщaвше же рек0ша: кeсаревъ. |
25
|
25
|
Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. | Џнъ же речE и5мъ: воздади1те u5бо, ћже кeсарєва, кeсареви, и3 ±же б9іz, бGови. |
26
|
26
|
І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли. | И# не мог0ша зазрёти глаг0ла є3гw2 пред8 людьми2: и3 диви1шасz њ tвётэ є3гw2, и3 ўмолчaша. |
27
|
27
|
Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його: | (За? Rв7.) Приступи1ша же нёцыи t саддукє1й, глаг0лющіи воскrнію не бhти, вопрошaху є3го2, |
28
|
28
|
Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму. | глаг0люще: ўчи1телю, мwmсeй написA нaмъ: ѓще комY брaтъ ќмретъ и3мhй женY, и3 т0й безчaденъ ќмретъ, да брaтъ є3гw2 п0йметъ женY и3 возстaвитъ сёмz брaту своемY. |
29
|
29
|
Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним; | Сeдмь u5бо брaтій бЁ: и3 пeрвый поsтъ женY, ќмре безчaденъ: |
30
|
30
|
узяв ту жінку другий, і той помер бездітним; | и3 поsтъ вторhй женY, и3 т0й ќмре безчaденъ: |
31
|
31
|
узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли. | и3 трeтій поsтъ ю5: тaкожде же и3 вси2 сeдмь: и3 не њстaвиша ч†дъ, и3 ўмр0ша: |
32
|
32
|
Після всіх померла і жінка. | п0слэжде же всёхъ ќмре и3 женA: |
33
|
33
|
Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину. | въ воскrніе u5бо, кот0рагw и4хъ бyдетъ женA; сeдмь бо и3мёша ю5 женY. |
34
|
34
|
Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж; | И# tвэщaвъ речE и5мъ ї}съ: сhнове вёка сегw2 жeнzтсz и3 посzгaютъ: |
35
|
35
|
а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж. | ґ спод0бльшіисz вёкъ w4нъ ўлучи1ти и3 воскrніе, є4же t мeртвыхъ, ни жeнzтсz, ни посzгaютъ: |
36
|
36
|
І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння. | ни ўмрeти бо ктомY м0гутъ: рaвни бо сyть ѓгGлwмъ, и3 сhнове сyть б9іи, воскrніz сhнове сyще. |
37
|
37
|
А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. | Ґ ћкw востаю1тъ мeртвіи, и3 мwmсeй сказA при купинЁ, ћкоже глаг0летъ гDа бGа ґвраaмлz и3 бGа їсаaкова и3 бGа їaкwвлz. |
38
|
38
|
Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі. | БGъ же нёсть мeртвыхъ, но живhхъ: вси1 бо томY жи1ви сyть. |
39
|
39
|
На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав. | Tвэщaвше же нёцый t кни6жникъ рек0ша: ўчи1телю, д0брэ рeклъ є3си2. |
40
|
40
|
І більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм: | Ктомyже не смёzху є3го2 вопроси1ти ничесHже. Речe же къ ни6мъ: |
41
|
41
|
як це кажуть, що Христос є сином Давидовим, | кaкw глаг0лютъ хrтA сн7а дв7дова бhти; |
42
|
42
|
А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, | Сaмъ бо дв7дъ глаг0летъ въ кни1зэ pал0мстэй: речE гDь гDеви моемY: сэди2 њдеснyю менє2, |
43
|
43
|
доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх? | д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе ногaма твои1ма. |
44
|
44
|
Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому? | Дв7дъ u5бо гDа є3го2 нарицaетъ, и3 кaкw сн7ъ є3мY є4сть; |
45
|
45
|
І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм: | (За? RG.) Слhшащымъ же всBмъ лю1демъ, речE ўчн7кHмъ свои6мъ: |
46
|
46
|
стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях, | внемли1те себЁ t кни6жникъ, хотsщихъ ходи1ти во nдeждахъ, и3 лю1бzщихъ цэлов†ніz на т0ржищихъ и3 предсэд†ніz на с0нмищихъ, и3 преждевозлеж†ніz на вeчерzхъ: |
47
|
47
|
які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження. | и5же снэдaютъ д0мы вдови1цъ, и3 вин0ю далeче м0лzтсz [и3 лицемёрнw на д0лзэ м0лzтсz]: сjи пріи1мутъ ли1шше њсуждeніе. |