|
Глава 18
|
Главa }i
|
|
1
|
1
|
| Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом, | Гlаше же и3 при1тчу къ ни6мъ, кaкw подобaетъ всегдA моли1тисz и3 не стужaти (си2), |
|
2
|
2
|
| кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. | гlz: (За? п7}.) судіS бЁ нёкій въ нёкоемъ грaдэ, бGа не боsсz и3 человBкъ не срамлszсz. |
|
3
|
3
|
| В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого. | Вдовa же нёкаz бЁ во грaдэ т0мъ: и3 прихождaше къ немY, глаг0лющи: tмсти2 менє2 t сопeрника моегw2. |
|
4
|
4
|
| Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь, | И# не хотsше на д0лзэ врeмени. Послэди1 же речE въ себЁ: ѓще и3 бGа не бою1сz, и3 человBкъ не срамлsюсz: |
|
5
|
5
|
| але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені. | но занE твори1тъ ми2 труды2 вдови1ца сіS, tмщY є3S: да не до концA приходsщи застои1тъ [труди1тъ] менE. |
|
6
|
6
|
| І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний? | Речe же гDь: слhшите, что2 судіS непрaвды глаг0летъ; |
|
7
|
7
|
| Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них? | БGъ же не и4мать ли сотвори1ти tмщeніе и3збрaнныхъ свои1хъ, вопію1щихъ къ немY дeнь и3 н0щь, и3 долготерпS њ ни1хъ; |
|
8
|
8
|
| Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі? | гlю вaмъ, ћкw сотвори1тъ tмщeніе и4хъ вск0рэ. Nбaче сн7ъ чlвёческій пришeдъ ќбw њбрsщетъ ли (си2) вёру на земли2; |
|
9
|
9
|
| Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу. | Речe же и3 ко други6мъ ўповaющымъ соб0ю, ћкw сyть прaвєдницы, и3 ўничижaющымъ пр0чихъ, при1тчу сію2: |
|
10
|
10
|
| Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. | (За? п7f7.) человBка двA внид0ста въ цeрковь помоли1тисz: є3ди1нъ фарісeй, ґ другjй мытaрь. |
|
11
|
11
|
| Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. | Фарісeй же стaвъ, си1це въ себЁ молsшесz: б9е, хвалY тебЁ воздаю2, ћкw нёсмь ћкоже пр0чіи человёцы, хи1щницы, непрaвєдницы, прелюбодёє, и3ли2 ћкоже сeй мытaрь: |
|
12
|
12
|
| Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. | пощyсz двакрaты въ суббHту, десzти1ну даю2 всегw2 є3ли1кw притzжY. |
|
13
|
13
|
| А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного! | Мытaрь же и3здалeча стоS, не хотsше ни џчію возвести2 на нeбо: но біsше пє1рси сво‰, глаг0лz: б9е, ми1лостивъ бyди мнЁ грёшнику. |
|
14
|
14
|
| Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться. | Глаг0лю вaмъ, ћкw сни1де сeй њправдaнъ въ д0мъ св0й пaче џнагw: ћкw всsкъ возносsйсz смири1тсz, смирszй же себE вознесeтсz. |
|
15
|
15
|
| Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм. | (За? §.) Приношaху же къ немY и3 младeнцы, да и4хъ к0снетсz: ви1дэвше же ўчн7цы2 запрети1ша и5мъ. |
|
16
|
16
|
| Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже. | Ї}съ же призвaвъ и5хъ, глаг0ла: њстaвите дэтeй приходи1ти ко мнЁ и3 не брани1те и5мъ: таковhхъ бо є4сть цrтвіе б9іе. |
|
17
|
17
|
| Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього. | Ґми1нь бо глаг0лю вaмъ: и4же ѓще не пріи1метъ цrтвіz б9іz ћкw nтрочA, не и4мать вни1ти въ нE. |
|
18
|
18
|
| І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне? | (За? §№.) И# вопроси2 є3го2 нёкій кнsзь, глаг0лz: ўч™лю бlгjй, что2 сотвори1въ, жив0тъ вёчный наслёдствую; |
|
19
|
19
|
| Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. | Речe же є3мY ї}съ: чт0 мz глаг0леши бlга, никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ. |
|
20
|
20
|
| Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою. | Зaпwвэди вёси: не прелю1бы твори2: не ўбjй: не ўкради2: не лжесвидётелствуй: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2. |
|
21
|
21
|
| Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї. | Џнъ же речE: вс‰ сі‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS. |
|
22
|
22
|
| Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною. | Слhшавъ же сі‰, ї}съ речE є3мY: є3щE є3ди1нагw не докончaлъ є3си2: вс‰, є3ли1ка и4маши, продaждь, и3 раздaй ни1щымъ: и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 грzди2 вослёдъ менє2. |
|
23
|
23
|
| Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий. | Џнъ же слhшавъ сіE, приск0рбенъ бhсть: бё бо богaтъ ѕэлw2. |
|
24
|
24
|
| Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже! | Ви1дэвъ же є3го2 ї}съ приск0рбна бhвша, речE: кaкw не ўд0бь и3мyщіи богaтство въ цrтвіе б9іе вни1дутъ: |
|
25
|
25
|
| Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого. | ўд0бэе бо є4сть велбyду сквозЁ и3глинB ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти. |
|
26
|
26
|
| Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися? | Рёша же слhшавшіи: то2 кто2 м0жетъ сп7сeнъ бhти; |
|
27
|
27
|
| Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога. | Џнъ же речE: невозмHжнаz ў человBкъ возмHжна сyть ў бGа. |
|
28
|
28
|
| Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою. | Речe же пeтръ: сE мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 по тебЁ и3д0хомъ. |
|
29
|
29
|
| Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого | Џнъ же речE и5мъ: ґми1нь глаг0лю вaмъ, ћкw никт0же є4сть, и4же њстaвитъ д0мъ, и3ли2 роди1тєли, и3ли2 брaтію, и3ли2 сє1стры, и3ли2 женY, и3ли2 чaда, цrтвіz рaди б9іz, |
|
30
|
30
|
| і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне. | и4же не пріи1метъ мн0жицею во врeмz сіE, и3 въ вёкъ грzдyщій жив0тъ вёчный. |
|
31
|
31
|
| Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського, | (За? §в7.) Поeмь же nбанaдесzте ўчн7ки2 сво‰, речE къ ни6мъ; сE восх0димъ во їеrли1мъ, и3 скончaютсz вс‰ пи6саннаz прbрHки њ сн7э чlвёчестэ: |
|
32
|
32
|
| бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його. | предадsтъ бо є3го2 kзhкwмъ, и3 поругaютсz є3мY, и3 ўкорsтъ є3го2, и3 њплюю1тъ є3го2, |
|
33
|
33
|
| І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне. | и3 би1вше ўбію1тъ є3го2: и3 въ трeтій дeнь воскрeснетъ. |
|
34
|
34
|
| Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного. | И# тjи ничесHже t си1хъ разумёша: и3 бЁ глаг0лъ сeй сокровeнъ t ни1хъ, и3 не разумэвaху глаг0лемыхъ. |
|
35
|
35
|
| Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині. | (За? §G.) Бhсть же є3гдA прибли1жишасz во їеріхHнъ, слэпeцъ нёкій сэдsше при пути2 просS: |
|
36
|
36
|
| Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке? | слhшавъ же нар0дъ мимоходsщь, вопрошaше: что2 ќбw є4сть сE; |
|
37
|
37
|
| Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить. | Повёдаша же є3мY, ћкw ї}съ назарzни1нъ мимох0дитъ. |
|
38
|
38
|
| Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене! | И# возопи2, глаг0лz: ї}се сн7е дв7довъ, поми1луй мS. |
|
39
|
39
|
| І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! | И# пред8идyщіи прещaху є3мY, да ўмолчи1тъ: џнъ же пaче мн0жае вопіsше: сн7е дв7довъ, поми1луй мS. |
|
40
|
40
|
| Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його: | Стaвъ же ї}съ повелЁ привести2 є3го2 къ себЁ: прибли1жшусz же є3мY къ немY, вопроси2 є3го2, |
|
41
|
41
|
| чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти! | глаг0лz: что2 х0щеши, да ти2 сотворю2; Џнъ же речE: гDи, да прозрю2. |
|
42
|
42
|
| Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе. | Ї}съ же речE є3мY: прозри2: вёра твоS сп7сe тz. |
|
43
|
43
|
| І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові. | И# ѓбіе прозрЁ, и3 в8слёдъ є3гw2 и3дsше, слaвz бGа. И# вси2 лю1діе ви1дэвше воздaша хвалY бGови. |
