|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх. | (За? н7е7.) И# бhсть внегдA бhти є3мY на мёстэ нёкоемъ молsщусz, (и3) ћкw престA, речE нёкій t ўчени6къ є3гw2 къ немY: гDи, научи1 ны моли1тисz, ћкоже и3 їwaннъ научи2 ўченики2 сво‰. |
|
2
|
2
|
| Він сказав їм: коли молитесь, говоріть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. | Речe же и5мъ: є3гдA м0литесz, глаг0лите: џ§е нaшъ, и4же на нб7сёхъ, да свzти1тсz и4мz твоE: да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2, и3 на земли2: |
|
3
|
3
|
| Хліб наш насущний дай нам сьогодні; | хлёбъ нaшъ насyщный подавaй нaмъ на всsкъ дeнь: |
|
4
|
4
|
| і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. | и3 њстaви нaмъ грэхи2 нaшz, и4бо и3 сaми њставлsемъ всsкому должникY нaшему: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw. |
|
5
|
5
|
| І сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби, | И# речE къ ни6мъ: кто2 t вaсъ и4мать дрyга, и3 и4детъ къ немY въ полyнощи, и3 речeтъ є3мY: дрyже, дaждь ми2 взаи1мъ три2 хлёбы: |
|
6
|
6
|
| бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому. | понeже дрyгъ пріи1де съ пyти ко мнЁ, и3 не и4мамъ чесw2 предложи1ти є3мY. |
|
7
|
7
|
| А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі. | И# т0й и3звнyтрь tвэщaвъ речeтъ: не твори1 ми труды2: ўжE двє1ри затворены2 сyть, и3 дёти мо‰ со мн0ю на л0жи сyть: (и3) не могY востaвъ дaти тебЁ. |
|
8
|
8
|
| Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить. | Гlю же вaмъ: ѓще и3 не дaстъ є3мY востaвъ, занE дрyгъ є3мY є4сть: но за без80чьство є3гw2, востaвъ дaстъ є3мY, є3ли6ка трeбуетъ. |
|
9
|
9
|
| І я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам, | (За? н7ѕ7.) И# ѓзъ вaмъ глаг0лю: проси1те, и3 дaстсz вaмъ: и3щи1те, и3 њбрsщете: толцhте, и3 tвeрзетсz вaмъ: |
|
10
|
10
|
| бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють. | всsкъ бо просsй пріeмлетъ, и3 и3щsй њбрэтaетъ, и3 толкyщему tвeрзетсz. |
|
11
|
11
|
| Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби? | Кот0рагw же вaсъ nтцA воспр0ситъ сhнъ хлёба, є3дA кaмень подaстъ є3мY; и3ли2 рhбы, є3дA въ рhбы мёсто ѕмію2 подaстъ є3мY; |
|
12
|
12
|
| Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона? | и3ли2 ѓще попр0ситъ kицA, є3дA подaстъ є3мY ск0рпію; |
|
13
|
13
|
| Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього. | Ѓще u5бо вы2 ѕли2 сyще, ўмёете да‰ніz бл†га даsти чaдwмъ вaшымъ, к0льми пaче nц7ъ, и4же съ нб7сE, дaстъ д¦а с™aго просsщымъ ў негw2; |
|
14
|
14
|
| Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався. | (За? н7з7.) И# бЁ и3згонS бёса, и3 т0й бЁ нёмъ: бhсть же бёсу и3зшeдшу, проглаг0ла нэмhй: и3 диви1шасz нар0ди. |
|
15
|
15
|
| Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського. | Нёцыи же t ни1хъ рёша: њ веельзевyлэ кнsзи бэс0встэмъ и3зг0нитъ бёсы. |
|
16
|
16
|
| А інші, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба. | Друзjи же и3скушaюще, знaменіz t негw2 и3скaху съ небесE. |
|
17
|
17
|
| Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде. | Џнъ же вёдый помышлє1ніz и4хъ, речE и5мъ: всsко цaрство само2 въ себЁ раздэлszсz, запустёетъ: и3 д0мъ на д0мъ, пaдаетъ. |
|
18
|
18
|
| Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів. | Ѓще же и3 сатанA сaмъ въ себЁ раздэли1сz, кaкw стaнетъ цaрство є3гw2, ћкоже глаг0лете, њ веельзевyлэ и3згонsщz мS бёсы. |
|
19
|
19
|
| Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями. | Ѓще же ѓзъ њ веельзевyлэ и3згоню2 бёсы, сhнове вaши њ к0мъ и3зг0нzтъ; сегw2 рaди тjи бyдутъ вaмъ судіи6. |
|
20
|
20
|
| Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже. | Ѓще ли же њ пeрстэ б9іи и3згоню2 бёсы, u5бо пости1же на вaсъ цrтвіе б9іе. |
|
21
|
21
|
| Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці; | Е#гдA крёпкій воwружи1всz храни1тъ св0й дв0ръ, во смирeніи [въ ми1рэ] сyть и3мBніz є3гw2: |
|
22
|
22
|
| коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть. | є3гдa же крёплэй є3гw2 нашeдъ побэди1тъ є3го2, всE nрyжіе є3гw2 в0зметъ, на нeже ўповaше, и3 корhсть є3гw2 раздаeтъ. |
|
23
|
23
|
| Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає. | (За? н7}.) И$же нёсть со мн0ю, на мS є4сть: и3 и4же не собирaетъ со мн0ю, расточaетъ. |
|
24
|
24
|
| Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов; | Е#гдa (же) нечи1стый дyхъ и3зhдетъ t человёка, прех0дитъ сквозЁ безвHднаz мBста, и3щS пок0z: и3 не њбрэтaz, глаг0летъ: возвращyсz въ д0мъ м0й, tню1дуже и3зыд0хъ. |
|
25
|
25
|
| і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним. | И# пришeдъ њбрsщетъ и5 пометeнъ и3 ўкрaшенъ: |
|
26
|
26
|
| Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше. | тогдA и4детъ и3 п0йметъ сeдмь други1хъ духHвъ г0ршихъ себє2, и3 вшeдше живyтъ тY: и3 бывaютъ послBднzz человёку томY гHрша пeрвыхъ. |
|
27
|
27
|
| Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе! | Бhсть же є3гдA глаг0лаше сі‰, воздви1гши нёкаz женA глaсъ t нар0да, речE є3мY: блажeно чрeво носи1вшее тS, и3 сосц†, ±же є3си2 ссaлъ. |
|
28
|
28
|
| А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його. | Џнъ же речE: тёмже u5бо блажeни слhшащіи сл0во б9іе и3 хранsщіи є5. |
|
29
|
29
|
| Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. | (За? н7f7.) Нар0дwмъ же собирaющымсz начaтъ глаг0лати: р0дъ сeй лукaвъ є4сть: знaменіz и4щетъ, и3 знaменіе не дaстсz є3мY, т0кмw знaменіе їHны прbр0ка: |
|
30
|
30
|
| Бо як Іона був знаменням ниневитянам, так буде і Син Людський родові цьому. | ћкоже бо бhсть їHна знaменіе нінеvjтwмъ, тaкw бyдетъ и3 сн7ъ чlвёческій р0ду семY. |
|
31
|
31
|
| Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона. | Цари1ца ю4жскаz востaнетъ на сyдъ съ м{жи р0да сегw2, и3 њсyдитъ и5хъ: ћкw пріи1де t конє1цъ земли2 слhшати премyдрость соломHнову: и3 сE мн0жае соломHна здЁ. |
|
32
|
32
|
| Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони. | Мyжіе нінеvjтстіи востaнутъ на сyдъ съ р0домъ си1мъ, и3 њсyдzтъ и5: ћкw покаsшасz пр0повэдію їHниною: и3 сE мн0жае їHны здЁ. |
|
33
|
33
|
| Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи під посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачили світло. | Никт0же (ќбw) свэти1лника вжeгъ, въ скр0вэ полагaетъ, ни под8 спyдомъ, но на свёщницэ, да входsщіи свётъ ви1дzтъ. |
|
34
|
34
|
| Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним. | (За? ….) Свэти1лникъ тёлу є4сть џко: є3гдA u5бо џко твоE пр0сто бyдетъ, всE тёло твоE свётло бyдетъ: є3гдa же лукaво бyдетъ, и3 тёло твоE тeмно: |
|
35
|
35
|
| Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою. | блюди2 u5бо, є3дA свётъ, и4же въ тебЁ, тмA є4сть. |
|
36
|
36
|
| Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе. | Ѓще бо тёло твоE всE свётло, не и3мhй нёкіz чaсти тeмны, бyдетъ свётло всE, ћкоже є3гдA свэти1лникъ блистaніемъ просвэщaетъ тS. |
|
37
|
37
|
| Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг. | Е#гдa же глаг0лаше, молsше є3го2 фарісeй нёкій, да њбёдуетъ ў негw2: вшeдъ же возлежE. |
|
38
|
38
|
| Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом. | Фарісeй же ви1дэвъ диви1сz, ћкw не прeжде крести1сz [не пeрвэе ўмhсz] прeжде њбёда. |
|
39
|
39
|
| Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства. | Речe же гDь къ немY: нн7э вы2, фарісeє, внBшнzz стклsницы и3 блю1да њчищaете, внyтреннее же вaше п0лно граблeніz є4сть и3 лукaвства. |
|
40
|
40
|
| Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? | Безyмніи, не и4же ли сотвори2 внёшнее, и3 внyтреннее сотвори1лъ є4сть; |
|
41
|
41
|
| Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте. | Nбaче t сyщихъ дади1те ми1лостыню: и3 сE вс‰ чи6ста вaмъ бyдутъ. |
|
42
|
42
|
| Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати. | (За? …№.) Но г0ре вaмъ фарісewмъ, ћкw њдесsтствуете t мsтвы и3 пигaна и3 всsкагw ѕeліz, и3 мимох0дите сyдъ и3 люб0вь б9ію: сі‰ подобaше сотвори1ти, и3 џнэхъ не њставлsти. |
|
43
|
43
|
| Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах. | Г0ре вaмъ фарісewмъ, ћкw лю1бите предсэд†ніz на с0нмищехъ и3 цэлов†ніz на т0ржищихъ. |
|
44
|
44
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того. | Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє лицемёри, ћкw є3стE ћкw гр0би невёдоми, и3 человёцы ходsщіи верхY не вёдzтъ. |
|
45
|
45
|
| На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш. | Tвэщaвъ же нёкій t закHнникъ речE є3мY: ўчи1телю, сі‰ глаг0лz, и3 нaмъ досаждaеши. |
|
46
|
46
|
| Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них. | Џнъ же речE: и3 вaмъ зак0нникwмъ г0ре, ћкw наклaдаете на человёки бременA не ўд0бь носи1ма, и3 сaми є3ди1нэмъ перст0мъ вaшимъ не прикасaетесz бременє1мъ. |
|
47
|
47
|
| Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші: | (За? …в7.) Г0ре вaмъ, ћкw зи1ждете гр0бы прbрHкъ, nтцh же вaши и3зби1ша и5хъ. |
|
48
|
48
|
| цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці. | U5бо свидётелствуете и3 соблаговоли1те дэлHмъ nтє1цъ вaшихъ: ћкw тjи ќбw и3зби1ша и5хъ, вh же зи1ждете и4хъ гр0бы. |
|
49
|
49
|
| Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть. | Сегw2 рaди и3 премdрость б9іz речE: послю2 въ ни1хъ [къ ни6мъ] прbр0ки и3 ґпcлы, и3 t ни1хъ ўбію1тъ и3 и3зженyтъ: |
|
50
|
50
|
| Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, | да взhщетсz кр0вь всёхъ прbрHкъ, проливaемаz t сложeніz мjра, t р0да сегw2, |
|
51
|
51
|
| від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього. | t кр0ве ѓвелz дaже до кр0ве захaріи, поги1бшагw мeжду nлтарeмъ и3 хрaмомъ: є4й, глаг0лю вaмъ, взhщетсz t р0да сегw2. |
|
52
|
52
|
| Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили. | Г0ре вaмъ зак0нникwмъ, ћкw взsсте клю1чь разумёніz: сaми не внид0сте, и3 входsщымъ возбрани1сте. |
|
53
|
53
|
| Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що, | Гlющу же є3мY сі‰ къ ни6мъ, начaша кни1жницы и3 фарісeє бёднэ [ѕэлw2] гнёватисz нaнь и3 престaти [вопрошaти] є3го2 њ мн0зэ, |
|
54
|
54
|
| підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його. | лaюще є3го2 [навётующе нaнь], и4щуще ўлови1ти нёчто t ќстъ є3гw2, да нaнь возглаг0лютъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
