|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обгородив плотом, і викопав виностік*, і збудував башту, і, передавши все виноградарям, від’їхав.
|
И начzтъ имъ притъчами глаголати: виноградъ чловэкъ насади. и огради и оплотъмь. и ископа точило и съзъда стълпъ и въдасть и тzжателемъ и отиде.
|
|
2
|
2
|
|
І послав у свій час до виноградарів слугу — одержати від виноградарів плоди з виноградника.
|
и посла къ тzжателемъ рабъ въ врэмz да отъ тzжатель прииметь отъ плодъ винограда.
|
|
3
|
3
|
|
Вони ж, схопивши його, били і відіслали ні з чим.
|
они же ѥмъше и бишz и посълашz тъщь.
|
|
4
|
4
|
|
Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відіслали з безчестям.
|
и пакы посъла къ нимъ другыи рабъ. и того камениѥмь бивъше пробишz главѫ ѥму и посълашz и бесчьстьна.
|
|
5
|
5
|
|
І знову іншого послав, і того вбили; і багатьох інших — одних били, інших вбивали.
|
и пакы иного посъла. и того убиша. и ины многы овы биѭще овы же убивѭще.
|
|
6
|
6
|
|
Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого.
|
ѥще же имэаше ѥдиного сына възлюблѥнааго своѥго. посъла и того къ нимъ послэдь глаголѩ яко посрамляѭть сz сына моѥго.
|
|
7
|
7
|
|
Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, і спадщина буде наша.
|
они же тzжатели къ себэ рекошz яко сь ѥсть наслэдьникъ. придэте убиэмъ и и наше бѫдеть достояниѥ.
|
|
8
|
8
|
|
І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника.
|
и ѥмъше и убишz и изврьгошz и вънъ из винограда.
|
|
9
|
9
|
|
Що ж зробить господар виноградника? Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим.
|
чьто убо сътворить господь винограда; придеть и погубить тzжателѩ и дасть виноградъ инэмъ.
|
|
10
|
10
|
|
Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем.
|
ни ли сихъ кънигъ чьли камень ѥгоже не врэду сотворишz зиждѫщеи сь бысть въ главѫ ѫгълу.
|
|
11
|
11
|
|
Це від Господа, і дивним є в очах наших.
|
отъ господа бысть си и ѥсть дивьна въ очию нашею;
|
|
12
|
12
|
|
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.
|
и искаахѫ ѩти и и убояшz сz народа. разумэшz бо яко къ нимъ рече притъчѫ. и оставльше и отидошz.
|
|
13
|
13
|
|
І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові.
|
и посълашz къ нѥму ѥдины отъ фарисеи и иродианъ да и бышz обльстили словъмь.
|
|
14
|
14
|
|
Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?
|
они же пришьдъше глаголашz ѥму: учителю вэмъ яко истиньнъ ѥси и не родиши ни о комь же. не зьриши бо на лице чловэкомъ. нъ въ истинѫ пѫти божию учиши. достоить ли дати киньсъ кесареви или ни; дамъ ли или не дамъ;
|
|
15
|
15
|
|
Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його.
|
онъ же вэды ихъ лицемэриѥ рече имъ: чьто мz искушаѥте; принесэте ми пэнzзь да виждѫ.
|
|
16
|
16
|
|
Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря.
|
они же принесошz. и глагола имъ: чии ѥсть образъ сь и написаниѥ; они же рэшz ѥму: кесаревъ.
|
|
17
|
17
|
|
Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому.
|
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: кесарева въздадите кесареви и божиz богови. и чудишz сz о нѥмь.
|
|
18
|
18
|
|
Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що не існує воскресіння, і запитали Його, кажучи:
|
И придошz садукеи къ нѥму иже глаголѭть не быти въскрьшению. и въпросишz и глаголѭще:
|
|
19
|
19
|
|
Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму.
|
учителю муѶси написа намъ яко аще кому братъ умьреть и оставить женѫ а чzдъ не оставить. да поиметь братъ женѫ ѥго и въскрэсить сэмz брата своѥго.
|
|
20
|
20
|
|
Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей.
|
бэ же седмь братиѩ и пьрвыи поѩтъ женѫ и умираѩ не остави сэмене.
|
|
21
|
21
|
|
Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само.
|
и въторыи поѩтъ ѭ и умьрэтъ и тъ не остави сэмене. и третии такожде.
|
|
22
|
22
|
|
Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка.
|
и поѩшz ѭ седмь и не оставишz сэмене. послэдь вьсэхъ умьрэтъ и жена.
|
|
23
|
23
|
|
Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку.
|
въ въскрьшениѥ убо ѥгда въскрьснѫть которому ихъ будеть жена; седмь бо ихъ имэшz ѭ женѫ.
|
|
24
|
24
|
|
Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої?
|
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: не сего ли ради блѫдите не вэдѫще кънигъ ни силы божиѩ;
|
|
25
|
25
|
|
Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах.
|
ѥгда бо из мрьтвыихъ въскрьснѫть ни женzть сz ни посягаѭть нъ сѫть яко ангели на небесехъ.
|
|
26
|
26
|
|
А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?
|
а о мрьтвыихъ яко въстанѫть нэсте ли чьли въ кънигахъ муѶсеовахъ при кѫпинэ како рече ѥму богъ глаголѩ: азъ богъ авраамль и богъ исааковъ и богъ иаковль;
|
|
27
|
27
|
|
Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.
|
нэсть богъ мрьтвыихъ нъ богъ живыихъ. вы убо много блѫдите.
|
|
28
|
28
|
|
І приступив один з книжників, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус відповів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей?
|
И пристѫпль ѥдинъ отъ книжьникъ слышавъ ѩ сътzзаѭщz сz видэвъ яко добрэ отъвэща имъ въпроси и: кая ѥсть заповэдь пьрва вьсэхъ;
|
|
29
|
29
|
|
Ісус відповів йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний.
|
исусъ же глагола ѥму яко пьрвэиши заповэдь ѥсть вьсэхъ слыши израилю господь богъ нашь господь ѥдинъ ѥсть.
|
|
30
|
30
|
|
І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, — ось перша заповідь!
|
и възлюбиши господа бога твоѥго вьсэмь срьдьцьмь твоимь и вьсеѭ душеѭ своеѭ и вьсеѭ мыслиѭ своѥѭ и вьсеѭ крэпостиѭ своѥѭ. си пьрва заповэдь.
|
|
31
|
31
|
|
І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає.
|
и въторая подобьна ѥи възлюбиши искрьняаго своѥго яко самъ себе. большz сею иноѩ заповэди нэсть.
|
|
32
|
32
|
|
Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і немає іншого, крім Нього;
|
и рече ѥму кънижьникъ: добрэ учителю въ истинѫ рече. яко ѥдинъ ѥсть богъ и нэсть иного развэ ѥго.
|
|
33
|
33
|
|
і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всепалення і жертви.
|
и ѥже любити и вьсэмь срьдьцьмь и вьсэмь разумъмь и вьсеѭ душеѭ и вьсеѭ крэпостиѭ и иже любить искрьняаго яко самъ себе болѥ ѥсть вьсэхъ трэбъ и жрьтвъ.
|
|
34
|
34
|
|
Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його.
|
исусъ же видэвъ и яко съмысльно отъвэща рече ѥму: не далече ѥси отъ царьствия божия. и ни къто же не съмэаше ѥго кътому въпросити.
|
|
35
|
35
|
|
Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: як це кажуть книжники, що Христос є син Давидів?
|
И отъвэщавъ исусъ глаголааше учz въ црькъви: како глаголѭть кънижьници яко христосъ сынъ давыдовъ ѥсть;
|
|
36
|
36
|
|
Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх — підніжжям ніг Твоїх.
|
тъ бо рече давыдъ духомь свzтъмь: рече господь господеви моѥму сэди о деснѫѭ мене доньдеже положѫ врагы твоѩ подъножиѥ ногама твоима.
|
|
37
|
37
|
|
Отже, сам Давид називає Його Господом — як же Він син йому? І багато народу слухало Його з насолодою.
|
самъ убо давыдъ нарицаѥть и господа и како ѥму ѥсть сынъ; и мънози народи послушаахѫ ѥго въ сласть.
|
|
38
|
38
|
|
І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях,
|
и глаголааше имъ въ учении своѥмь: блюдэте сz отъ кънижьникъ хотzщиихъ въ одэяниихъ ходити и цэлования на тръжищихъ
|
|
39
|
39
|
|
сидіти спереду в синагогах і возлежати на перших місцях на бенкетах, —
|
и прэждесэдания на съньмищихъ и прьвовъзлежания на вечеряхъ.
|
|
40
|
40
|
|
ції, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження.
|
поядаѭщихъ домы въдовиць. и непъщеваниѥмь далече молzще сz си приимѫть лише осѫждениѥ.
|
|
41
|
41
|
|
І сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато.
|
и сэдъ исусъ прямо газофилакии видэаше како народъ мететь мэдь въ газофилакиѭ и мънози богатии въмэтаахѫ мъного.
|
|
42
|
42
|
|
Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант.
|
и пришьдъши ѥдина въдовица убога въврьже дъвэ лепътэ ѥже ѥсть кодрантъ.
|
|
43
|
43
|
|
Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю,
|
и призъвавъ ученикы своѩ рече имъ: аминь глаголѭ вамъ яко въдовица си убогая мъножаѥ вьсэхъ въврьже въмэтаѭщиихъ въ газофилакиѭ.
|
|
44
|
44
|
|
бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій.
|
вьси бо отъ избытъка своего въврьгошz. а си отъ лишения своѥго вьсе ѥлико имэаше въврьже вьсе житие своѥ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.