|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
|
Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима,
|
И събьрашz сz къ нѥму фарисеи и ѥдини отъ кънижьникъ пришьдъше отъ иерусалима.
|
|
2
|
2
|
|
І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм.
|
и видэвъше ѥдины отъ ученикъ ѥго нечистама рѫкама сирэчь не умъвенама эдѫщz хлэбы зазьрэахѫ.
|
|
3
|
3
|
|
Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків.
|
фарисеи бо и вьси иудеи аще не умыѭть рѫку тьрѫще не эдzть дрьжzще прэдания старьць.
|
|
4
|
4
|
|
І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.
|
и отъ куплѩ аще не покѫплѭть сz не эдzть. и ина мънога сѫть яже приѩшz дрьжати крьщение стькльницамъ и чваномъ и котьломъ и одромъ.
|
|
5
|
5
|
|
Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками?
|
по томь же въпрошаахѫ и фарисеи и кънижьници: по чьто не ходzть ученици твои по прэданию старьць нъ неумъвенама рѫкама эдzть хлэбъ;
|
|
6
|
6
|
|
Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене.
|
онъ же отъвэщавъ рече имъ яко добрэ прорече исаия о васъ лицемэри. якоже ѥсть писано: сии людиѥ устнама мz чьтѫть. а срьдьце ихъ кромэ отъстоить отъ мене.
|
|
7
|
7
|
|
Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських.
|
въсуѥ же чьтѫть мz учzще учения заповэдии чловэчьскъ.
|
|
8
|
8
|
|
Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного.
|
оставльше бо заповэдь божиѭ дрьжите прэдания чловэчьска крьщение чьваномъ и стькльницамъ и ина подобьна такова мънога творите.
|
|
9
|
9
|
|
І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?
|
и глаголааше имъ: добрэ отъмэтаѥте сz заповэди божиѩ да прэданиѥ ваше съблюдете.
|
|
10
|
10
|
|
Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре.
|
моµѶси бо рече: чьти отьца своего и матерь своѭ. и иже зълословить отьца ли матерь съмьртиѭ да умьреть.
|
|
11
|
11
|
|
А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене,
|
вы же глаголѥте: аще речеть чловэкъ отьцу ли матери корванъ ѥже ѥсть даръ ѥже аще отъ мене пользевалъ ѥси.
|
|
12
|
12
|
|
то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї.
|
и кътому не оставляѥте ѥго ни чесо же сътворити отьцу своѥму ли матери своѥи
|
|
13
|
13
|
|
Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного.
|
престѫпаѭще слово божиѥ прэданиѥмь вашимь ѥже прэдасте. и подобьна такова мънога творите.
|
|
14
|
14
|
|
І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте:
|
и призъвавъ вьсь народъ глаголааше имъ: послушаите мене вьси и разумэваите.
|
|
15
|
15
|
|
нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину.
|
ни чьто же ѥсть отъ вънэѫду чловэка въходz въ нь не можеть оскврьнити и. нъ исходzщая из нѥго та сѫть сквьрнzщая чловэка.
|
|
16
|
16
|
|
Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
аще кто имать уши слышати да слышить.
|
|
17
|
17
|
|
І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу.
|
и ѥгда въниде въ домъ отъ народа въпрашаахѫ и ученици ѥго о притъчи
|
|
18
|
18
|
|
Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?
|
и глагола имъ: тако ли и вы неразумиви ѥсте; не разумэѥте ли яко вьсяко ѥже из въну въходить въ чловэка не можеть ѥго осквьрнити;
|
|
19
|
19
|
|
Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа.
|
яко не въходить ѥму въ срьдьце нъ въ чрэво и сквозэ афедронъ исходить истрэбляѩ вься брашьна.
|
|
20
|
20
|
|
Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.
|
глаголааше же яко исходzщеѥ отъ чловэка то скврьнить чловэка.
|
|
21
|
21
|
|
Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,
|
из ѫтрьѭду бо отъ срьдца чловэчьска помышлѥния зъла исходzть прэлюбодэания любодэяния убииства
|
|
22
|
22
|
|
злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, —
|
татьбы обиды лѫкавьство льсть студодэяниѥ око лѫкавьно власфимия гръдыни безумиѥ.
|
|
23
|
23
|
|
все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.
|
вься си зълая изѫтрь исходzть и скврьнzть чловэка.
|
|
24
|
24
|
|
І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися.
|
И отътѫду въставъ иде въ прэ- дэлы тµрьскы и сидоньскы и въ домъ въшьдъ не хотэаще да бы къто и чулъ и не може утаити сz.
|
|
25
|
25
|
|
Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його;
|
слышавъши бо жена о нѥмь ѥѩже дъщи имэаше духъ нечистъ пришедъши припаде къ ногама ѥго.
|
|
26
|
26
|
|
а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
|
жена же бэ поганыни сµрофиникиссаныни родъмь и молэаше и да ижденеть бэсъ из дъщере ѥѩ.
|
|
27
|
27
|
|
Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
|
исусъ же рече ѥи: остани да прьвэѥ насытzть сz чzда. нэсть бо добро отъѩти хлэба чzдомъ и пьсомъ поврэщи.
|
|
28
|
28
|
|
Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей.
|
она же отъвэщавъши рече ѥму: еи господи и пьси подъ трапезоѭ эдzть отъ крупиць дэтьскъ.
|
|
29
|
29
|
|
І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї.
|
и рече ѥи: за слово се иди изиде бэсъ из дъщере твоѥѩ.
|
|
30
|
30
|
|
І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі.
|
и шьдъши домови обрэте отроковицѫ лежzщѫ на одрэ и бэсъ ишьдъшь. Въ оно вреұ.
|
|
31
|
31
|
|
Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя.
|
ишьдъ iс7ъ t предэлъ. тUрьскъ и сvдоньскъ. приде на море галилеиско. межю предэлы декапольскы.
|
|
32
|
32
|
|
І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку.
|
и приведоша къ нѥмU глUха. гUгънива. и молzхUсz ѥмU. да възложить на нъ рUкU.
|
|
33
|
33
|
|
Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика.
|
и приимъ ѥго. ѥдиного t народа. въложи пьрсты своя. въ Uши ѥго. и плюнUвъ коснU ѥго. въ языкъ.
|
|
34
|
34
|
|
І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся.
|
и възрэвъ на нб7о въздъхнU. и гlа ѥмU. еfаfьfа. ѥже ѥсть разьвьрзисz.
|
|
35
|
35
|
|
І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно.
|
и абиѥ разьвьрзостасz слUха ѥго. и раздрэшисz. Uза языка ѥго. и гlше ч©то.
|
|
36
|
36
|
|
І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.
|
и запрэти имъ да никомU же не повэдzть. ѥлико же и имъ запрэщаше. они же паче проповэдаахU.
|
|
37
|
37
|
|
І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити.
|
и излиха дивляахUсz гlюще. добрэ все творить. и глUхымъ творить слышати. и нэмыимъ гlати.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.