|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі. | И гл7аше имъ. аминъ. гlю вамъ. сUть нэции и t сьде стоящиихъ. иже не имUть въкUсить съмьрти. дондеже видzть цр7ство б9иѥ. пришьдъше въ сілэ. |
|
2
|
2
|
| І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними. | Въ оно вреұ. поятъ iс7 петра и иякова. iw7на. и възведе я на горU высокU ѥдины и преобразисz предъ ними. |
|
3
|
3
|
| Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі. | и быша ризы ѥго бльщащасz. бэлы зэло яко снэгъ. яцэхъ не можеть бэло на земли обэлити тако. |
|
4
|
4
|
| І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом. | и явисz имъ илия съ мосеомь. и бэста гlюща съ iс7мь. |
|
5
|
5
|
| При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один. | и tвэщавъ петръ гlа къ iс7ви. равьви. добро ѥсть намъ сьде быти. и сътворимъ три кUща. тобэ ѥдинU. и мосэwви ѥдинU. и илии. ѥдинU. |
|
6
|
6
|
| Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх. | не вэдzше бо что гlѥть. пристрашьни бо бzхU. |
|
7
|
7
|
| І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте! | быc же облакъ осэняя я. и приде изъ облака. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. того послUшаите. |
|
8
|
8
|
| І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою. | и вънезаапU възрэвъше. никого же не видэша къ томU. нъ iс7а ѥдиного съ собою. |
|
9
|
9
|
| Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих. | съходzщемъ же имъ съ горы. запрэти имъ. да никомU же не повэдzть. яже видэша. тъкмо ѥгда сн7ъ члв7чьскыи. из мьртвыихъ въскрс7нть. |
|
10
|
10
|
| І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих. | и удьржашz слово въ себэ сътязаѭще сz чьто ѥсть ѥже из мрьтвыихъ въскрьснѫти. |
|
11
|
11
|
| І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі? | и въпрашаахѫ и глаголѭще якоже глаголѭть книжьници яко илии подобаѥть прэжде прити. |
|
12
|
12
|
| Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим. | онъ же отъвэщавъ рече имъ: илиа убо пришьдъ прэжде устроить вься. и како ѥсть писано о сынэ чловэчьстэѥмь да мъного постраждеть и уничьжzть и; |
|
13
|
13
|
| Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього. | нъ глаголѭ вамъ яко илия приде и сътворишz ѥму ѥлико хотэшz якоже ѥсть писано о нѥмь. |
|
14
|
14
|
| Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними. | и пришьдъ къ ученикомъ видэ народъ мъногъ о нихъ и кънижьникы сътzзаѭща сz съ ними. |
|
15
|
15
|
| І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його. | и абиѥ вьсь народъ видэвъше и ужасаахѫ сz и пририщѭще цэловаахѫ и. |
|
16
|
16
|
| Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою? | и въпроси кънижьникы: чьто сътzзаѥте сz въ себэ; Въ оно вреұ. |
|
17
|
17
|
| Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого. | члв7къ нэкыи приде къ I©U кланяясz ѥмU и гlя. Uчителю приведохъ сн7ъ мои къ тобэ. имUщь д¦ъ не§стъ нэмъ. |
|
18
|
18
|
| Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли. | и къде же аще иметь ѥго. разбиваѥть ѥго. и пэны тэщить. и скрьжьчеть зубы своими и оцэпэѥть. и рэхъ Uченикомъ твоимъ. да ижденUть ѥго и не възмогоша. |
|
19
|
19
|
| Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене. | онъ же tвэщавъ ре?. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ въ васъ бUдU. доколэ тьрплю вамъ. приведэте ѥго къ мънэ. |
|
20
|
20
|
| І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну. | и приведоша ѥго къ нѥмU. и видэвъ ѥго д¦ъ сътрzсе ѥго абие. и падъ на земли валzшесz. пэны точа. |
|
21
|
21
|
| Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства; | и въпроси I© оц7а ѥго. колико лэѹ ѥсть. tнѥлэ же се быc ѥмU. онъ же рече ѥмU из дэтьска. |
|
22
|
22
|
| багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами. | и множицею въ огнь въвьрже ѥго. и въ водU да погUбить ѥго. нъ ѥлико можеши помози намъ. млс7рдовавъ о насъ. |
|
23
|
23
|
| Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому. | I©ъ же рече ѥмU. аще можеши вэровати. всz възможьна. вэрUющюUмU. |
|
24
|
24
|
| І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству. | и абиѥ възпи оц7ь отрочате. съ сльзами гlя. вэрUю Gи. помози невэрованию моѥму. |
|
25
|
25
|
| Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього. | видэвъ же I© яко сърищетьсz народъ. запрэти д¦ви неч©тUUмU. гlя ѥмU нэмыи и глUхыи дш7е. азъ ти велю изиди изь нѥго. и ктомU не въниди въ нѥго. |
|
26
|
26
|
| І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. | и въпивъ и много прUжавъсz. и изиде и быc яко мьртвъ. яко многомъ гlти. яко Uмре. |
|
27
|
27
|
| Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав. | I© же имъ ѥго за рUкU въздвиже ѥго. и въста |
|
28
|
28
|
| Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його? | и въшьдъшю ѥмU въ домъ. Uченици ѥго въпрашахU ѥго ѥдиного. яко мы не могохомъ изгнати ѥго. |
|
29
|
29
|
| І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту. | и ре? имъ. сь родъ не можеть ничимь же изити. тъкмо молитвою и постъмь. |
|
30
|
30
|
| Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався. | и tтUдэ ишьдъше. идzхU сквозэ галилею. и не хотzаше да некто Uвэсть. |
|
31
|
31
|
| Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне. | Uчаше же Uченикы своя. и гл7аше имъ. яко сн7ъ члв7чь преданъ бUдеть. въ рUцэ члbвкомъ. и Uбиють ѥго. и Uбьѥнъ бывъ. въ третии дн7ь въскрьснеть. |
|
32
|
32
|
| Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися. | они же не разумэшz глагола и бояахѫ сz въпросити и. Въ оно вреұ. |
|
33
|
33
|
| Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою? | въниде I© и Uченици ѥго въ капернаUмъ. и въ домU бывъ. въпрашаше я. что на пUти въ себе помышляѥте. |
|
34
|
34
|
| Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший. | они же мълчахU. а дрUгъ къ дрUгU сътzзахUсz. на пUти. кто есть болии. |
|
35
|
35
|
| І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою. | и сэдъ пригласи. в7i. гlя имъ. аще кто хощеть стареи быти. да бUдеть всэхъ. и всэмъ слUга. |
|
36
|
36
|
| І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм: | и приимъ отроча. постави ѥ посредэ ихъ. и обUимъ ѥ рече имъ. |
|
37
|
37
|
| хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене. | иже аще ѥдиного таковыихъ отрочатъ прииметь. въ имz моѥ. мz приѥмлѥть. не мене приѥмлѥть нъ пославъшааго мя. |
|
38
|
38
|
| Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами. | tвэща ѥмU iwанъ гlя. Uчителю. вэдэхомъ нэкого. именьмь твоимь изгонzща бэсы. иже не ходить по насъ. и въ€бранихомъ ѥмU. яко не послэдова насъ. |
|
39
|
39
|
| Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене. | I© же рече не браните ѥмU. никъто же бо ѥсть иже творить силU. о моѥмь имени. и възможеть въскорэ. славословіті * мя зэло. |
|
40
|
40
|
| Бо хто не проти вас, той за вас. | иже бо нэc на вы. по васъ ѥсть. |
|
41
|
41
|
| І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди. | иже бо аще напоить вы чашю воды. въ имя. яко кр7стьянъ ѥсть. амн7ъ аминъ. гlю вамъ. не погUбить мьзды своѥя. |
|
42
|
42
|
| А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море. | и иже аще съблазнить ѥдиного отъ малыихъ сихъ вэруѭщихъ въ мz добрэѥ ѥму ѥсть паче аще обложzть камень жьрьновьнъ о выи ѥго и въврьгѫть и въ море. |
|
43
|
43
|
| І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий, | и аще съблажняѥть тz рѫка твоя отъсэци ѭ. добрэѥ ти ѥсть маломощьну въ животъ вънити неже обэ рѫцэ имѫщу ити въ геонѫ въ огнь не гашѫщии. |
|
44
|
44
|
| де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. | идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть. |
|
45
|
45
|
| І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий, | и аще нога твоя съблажняѥть тz отъсэци ѭ добрэѥ ти ѥсть вънити въ животъ хрому неже дъвэ нозэ имѫщу въврьжену быти въ геонѫ въ огнь не гасѫщии. |
|
46
|
46
|
| де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. | идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть. |
|
47
|
47
|
| І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну, | и аще око твоѥ съблажняѥть тz истъкни ѥ добрэѥ ти ѥсть съ ѥдинэмь окъмь вънити въ царьствиѥ божиѥ неже обэ очи имѫщу ити въ геонѫ огньнѫѭ. |
|
48
|
48
|
| де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. | идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть. |
|
49
|
49
|
| Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться. | вьсякъ бо огньмь осолить сz и вьсяка жрьтва солиѭ осолить сz. |
|
50
|
50
|
| Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою. | добро ѥсть соль. аще ли же соль не слана бѫдеть чимь осолите. имэите соль въ себэ и миръ имэите между собоѭ. |
