|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську. | (Зач.19) І прийдо́ша на он пол мо́ря, во страну́ Гадари́нськую. |
|
2
|
2
|
| І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого; | І ізлі́зшу Єму́ із корабля́, а́біє срі́те Єго́ от гробо́в челові́к в ду́сі нечи́сті, |
|
3
|
3
|
| він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами, | і́же жили́ще ім'я́ше во гробі́х, і ні вери́гами нікто́же можа́ше єго́ св'яза́ти; |
|
4
|
4
|
| бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його. | зане́ єму́ мно́гажди пу́ти і у́жі [желі́зни] св'я́зану су́щу, і растерза́тися от него́ у́жем [желі́зним] і пу́том сокруша́тися; і нікто́же можа́ше єго́ уму́чити [укроти́ти]; |
|
5
|
5
|
| Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння. | і ви́ну нощ і день во гробі́х і в гора́х бі, вопія́ і толки́йся ка́менієм. |
|
6
|
6
|
| Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому. | Узрі́в же Ісу́са іздале́ча, тече́ і поклони́ся Єму́, |
|
7
|
7
|
| І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене! | і возопи́в гла́сом ве́ліїм, рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Заклина́ю Тя Бо́гом, не му́чи мене́. |
|
8
|
8
|
| Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка. | Глаго́лаше бо єму́: ізи́ди, ду́ше нечи́стий, от челові́ка. |
|
9
|
9
|
| І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас. | І вопроша́ше єго́: что ті єсть і́м'я? І отвіща́ глаго́ля: легео́н і́м'я мні, я́ко мно́зі єсьми́. |
|
10
|
10
|
| І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї. | І моли́ша Єго́ мно́го, да не по́слеть їх вні страни́. |
|
11
|
11
|
| Паслось же там біля гори велике стадо свиней. | Бі же ту при горі́ ста́до свино́є ве́ліє пасо́мо. |
|
12
|
12
|
| І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них. | І моли́ша Єго́ всі бі́си, глаго́люще: посли́ ни во свинія́, да в ня вни́дем. |
|
13
|
13
|
| Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі. | І повелі́ їм а́біє Ісу́с. І ізше́дше ду́сі нечи́стії, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в мо́ре, бя́ху же я́ко дві ти́сящі, і утопа́ху в мо́рі. |
|
14
|
14
|
| Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося. | Пасу́щії же свинія́ біжа́ша і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх. І ізидо́ша ви́діти, что єсть би́вшеє. |
|
15
|
15
|
| Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися. | І прийдо́ша ко Ісу́сові, і ви́діша біснова́вшагося сідя́ща і оболче́на і сми́сляща, імі́вшаго легео́н; і убоя́шася. |
|
16
|
16
|
| Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней. | Пові́даша же їм ви́дівшії, ка́ко бисть бісно́му, і о свинія́х. |
|
17
|
17
|
| І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх. | І нача́ша моли́ти Єго́ отити́ от преді́л їх. |
|
18
|
18
|
| І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним. | І влі́зшу Єму́ в кора́бль, моля́ше Єго́ біснова́вийся, даби́ бил с Ним. |
|
19
|
19
|
| Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе. | Ісу́с же не даде́ єму́, но рече́ єму́: іди́ в дом твой ко твої́м і возвісти́ їм, єли́ка ті Госпо́дь сотвори́ і поми́лова тя. |
|
20
|
20
|
| І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися. | І і́де і нача́ пропові́дати в десяти́ гра́діх, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с. І всі дивля́хуся. |
|
21
|
21
|
| Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря. | (Зач. 20) І преше́дшу Ісу́су в кораблі́ па́ки на он пол, собра́ся наро́д мног о Нем [к Нему́]. І бі при мо́рі. |
|
22
|
22
|
| І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його | І се, при́йде єди́н от архісинаго́г, і́менем Іаі́р, і ви́дів Єго́, паде́ при ногу́ Єго́ |
|
23
|
23
|
| і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива. | і моля́ше Єго́ мно́го, глаго́ля, я́ко дщи моя́ на кончи́ні єсть; да прише́д возложи́ши на ню ру́ці, я́ко да спасе́ться і жива́ бу́деть. |
|
24
|
24
|
| Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього. | І і́де с Ним; (Зач. 21) і по Нем ідя́ху наро́ди мно́зі і угнета́ху Єго́. |
|
25
|
25
|
| Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років, | І жена́ ні́кая су́щи в точе́нії кро́ве літ двана́десяте, |
|
26
|
26
|
| багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, — | і мно́го пострада́вши от мног враче́в, і ізда́вши своя́ вся, і ні єди́ния по́льзи обрі́тши, но па́че в го́ршеє прише́дши; |
|
27
|
27
|
| почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його, | сли́шавши о Ісу́сі, прише́дши в наро́ді созади́, прикосну́ся ри́зі Єго́; |
|
28
|
28
|
| бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю. | глаго́лаше бо, я́ко, а́ще прикосну́ся ри́зам Єго́, спасе́на бу́ду. |
|
29
|
29
|
| І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги. | І а́біє ізся́кну істо́чник кро́ве єя́; і разумі́ [ощути́] ті́лом, я́ко ісцілі́ от ра́ни. |
|
30
|
30
|
| І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї? | І а́біє Ісу́с разумі́ в Себі́ си́лу ізше́дшую от Него́, (і) обра́щся в наро́ді, глаго́лаше: кто прикосну́ся ри́зам Мої́м? |
|
31
|
31
|
| Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене? | І глаго́лаху Єму́ ученици́ Єго́: ви́диши наро́д угнета́ющ Тя, і глаго́леши: кто прикосну́ся Мні? |
|
32
|
32
|
| Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це. | І обгля́даше ви́діти сотво́ршую сіє́. |
|
33
|
33
|
| Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду. | Жена́ же убоя́вшися і трепе́щущи, ві́дящи, є́же бисть єй, при́йде і припаде́ к Нему́ і рече́ Єму́ всю і́стину. |
|
34
|
34
|
| Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї. | Он же рече́ єй: дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі і бу́ди ціла́ от ра́ни твоєя́. |
|
35
|
35
|
| Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя? | Єще́ Єму́ глаго́лющу, (і) прийдо́ша от архісинаго́га, глаго́люще, я́ко дщи твоя́ у́мре; что єще́ дви́жеши Учи́теля? |
|
36
|
36
|
| Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй. | Ісу́с же а́біє сли́шав сло́во глаго́лемоє, глаго́ла архісинаго́гові: не бо́йся, то́кмо ві́руй. |
|
37
|
37
|
| І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова. | І не оста́ви по Себі́ ні єди́наго іти́, то́кмо Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та Іа́ковля. |
|
38
|
38
|
| І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили. | І при́йде в дом архісинаго́гов і ви́ді молву́, пла́чущияся і крича́щия мно́го. |
|
39
|
39
|
| І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить. | І вшед глаго́ла їм: что мо́лвите і пла́четеся? Отрокови́ця ність умерла́, но спить. |
|
40
|
40
|
| І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина. | І руга́хуся Єму́. Он же ізгна́в вся, поя́т отця́ отрокови́ці і ма́тер, і і́же (бі́ху) с Ним, і вни́де, іді́же бі отрокови́ця лежа́щи. |
|
41
|
41
|
| І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань. | І єм за ру́ку отрокови́цю, глаго́ла єй: таліфа́ ку́мі, є́же єсть сказа́ємо: діви́це, тебі́ глаго́лю, воста́ни. |
|
42
|
42
|
| В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого. | І а́біє воста́ діви́ця і хожда́ше; бі бо літ двоюна́десяте. І ужасо́шася у́жасом ве́ліїм. |
|
43
|
43
|
| І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти. | І запрети́ їм мно́го, да нікто́же уві́сть сего́, і рече́: даді́те єй я́сти. |
