|
Глава 5
|
|
|
1
|
|
| І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську. | |
|
2
|
|
| І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого; | |
|
3
|
|
| він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами, | |
|
4
|
|
| бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його. | |
|
5
|
|
| Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння. | |
|
6
|
|
| Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому. | |
|
7
|
|
| І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене! | |
|
8
|
|
| Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка. | |
|
9
|
|
| І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас. | |
|
10
|
|
| І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї. | |
|
11
|
|
| Паслось же там біля гори велике стадо свиней. | |
|
12
|
|
| І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них. | |
|
13
|
|
| Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі. | |
|
14
|
|
| Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося. | |
|
15
|
|
| Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися. | |
|
16
|
|
| Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней. | |
|
17
|
|
| І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх. | |
|
18
|
|
| І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним. | |
|
19
|
|
| Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе. | |
|
20
|
|
| І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися. | |
|
21
|
|
| Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря. | |
|
22
|
|
| І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його | |
|
23
|
|
| і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива. | |
|
24
|
|
| Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього. | |
|
25
|
|
| Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років, | |
|
26
|
|
| багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, — | |
|
27
|
|
| почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його, | |
|
28
|
|
| бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю. | |
|
29
|
|
| І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги. | |
|
30
|
|
| І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї? | |
|
31
|
|
| Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене? | |
|
32
|
|
| Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це. | |
|
33
|
|
| Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду. | |
|
34
|
|
| Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї. | |
|
35
|
|
| Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя? | |
|
36
|
|
| Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй. | |
|
37
|
|
| І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова. | |
|
38
|
|
| І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили. | |
|
39
|
|
| І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить. | |
|
40
|
|
| І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина. | |
|
41
|
|
| І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань. | |
|
42
|
|
| В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого. | |
|
43
|
|
| І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти. |
