|
Глава 21
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників | И єгда́ прибли́жишася во Ієрусали́мъ и пріидо́ша въ Виѳсфагі́ю къ горѣ́ Єлео́нстѣй, тогда́ Іису́съ посла́ два́ ученика́, |
|
2
|
2
|
| і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене. | глаго́ля и́ма: иди́та въ ве́сь, я́же пря́мо ва́ма: и а́біє обря́щета осля́ привя́зано, и жребя́ съ ни́мъ: отрѣши́вша приведи́та Ми́: |
|
3
|
3
|
| І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх. | и а́ще ва́ма кто́ рече́тъ что́, рече́та, я́ко Госпо́дь єю́ тре́буєтъ: а́біє же по́слетъ я́. |
|
4
|
4
|
| Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить: | Сіє́ же все́ бы́сть, да сбу́дется рече́нноє проро́комъ, глаго́лющимъ: |
|
5
|
5
|
| скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної. | рцы́те дще́ри Сіо́новѣ: се́, Ца́рь тво́й гряде́тъ тебѣ́ кро́токъ, и всѣ́дъ на осля́ и жребя́, сы́на подъяре́мнича. |
|
6
|
6
|
| Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус: | Ше́дша же ученика́ и сотво́рша, я́коже повелѣ́ и́ма Іису́съ, |
|
7
|
7
|
| привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. | приведо́ста осля́ и жребя́: и возложи́ша верху́ єю́ ри́зы своя́, и всѣ́де верху́ и́хъ. |
|
8
|
8
|
| Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі. | Мно́жайшіи же наро́ди постила́ху ри́зы своя́ по пути́: друзі́и же рѣ́заху вѣ́тви от дре́въ и постила́ху по пути́. |
|
9
|
9
|
| Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! | Наро́ди же предходя́щіи [ему́] и вслѣ́дствующіи зва́ху, глаго́люще: оса́нна Сы́ну Дави́дову: благослове́нъ Гряды́й во и́мя Госпо́дне: оса́нна въ вы́шнихъ. |
|
10
|
10
|
| І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? | И вше́дшу Єму́ во Ієрусали́мъ, потрясе́ся ве́сь гра́дъ, глаго́ля: кто́ єсть Се́й? |
|
11
|
11
|
| Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського. | Наро́ди же глаго́лаху: Се́й є́сть Іису́съ проро́къ, и́же от Назаре́та Галіле́йска. |
|
12
|
12
|
| І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. | И вни́де Іису́съ въ це́рковь Бо́жію и изгна́ вся́ продаю́щыя и купу́ющыя въ це́ркви, и трапе́зы торжнико́мъ испрове́рже и сѣда́лища продаю́щихъ го́луби, |
|
13
|
13
|
| І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. | и глаго́ла и́мъ: пи́сано є́сть: хра́мъ Мо́й хра́мъ моли́твы нарече́тся: вы́ же сотвори́сте и́ верте́пъ разбо́йникомъ. |
|
14
|
14
|
| І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх. | И приступи́ша къ Нему́ хро́міи и слѣпі́и въ це́ркви: и исцѣли́ и́хъ. |
|
15
|
15
|
| А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились | Ви́дѣв ше же архієре́є и кни́жницы чудеса́, я́же сотвори́, и о́троки зову́щя въ це́ркви и глаго́лющя: оса́нна Сы́ну Дави́дову, негодова́ша |
|
16
|
16
|
| і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? | и рѣ́ша Єму́: слы́шиши ли, что́ сі́и глаго́лютъ? Іису́съ же рече́ и́мъ: є́й: нѣ́сте ли чли́ николи́же, я́ко изъ у́стъ младе́нецъ и ссу́щихъ соверши́лъ єси́ хвалу́? |
|
17
|
17
|
| І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч. | И оста́вль и́хъ, изы́де во́нъ изъ гра́да въ Виѳа́нію и водвори́ся ту́. |
|
18
|
18
|
| Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів. | У́тру же возвра́щься во гра́дъ, взалка́: |
|
19
|
19
|
| Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла. | и узрѣ́въ смоко́вницу єди́ну при пути́, пріи́де къ не́й, и ничто́же обрѣ́те на не́й, то́кмо ли́ствіє єди́но, и глаго́ла є́й: да николи́же от тебе́ плода́ бу́детъ во вѣ́ки. И а́біє и́зсше смоко́вница. |
|
20
|
20
|
| Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця? | И ви́дѣвше ученицы́ диви́шася, глаго́люще: ка́ко а́біє и́зсше смоко́вница? |
|
21
|
21
|
| Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ: а́ще и́мате вѣ́ру и не усумните́ся, не то́кмо смоко́вничноє сотворите́, но а́ще и горѣ́ се́й рече́те: дви́гнися и ве́рзися въ мо́ре, бу́детъ: |
|
22
|
22
|
| і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите. | и вся́, єли́ка а́ще воспро́сите въ моли́твѣ вѣ́рующе, пріи́мете. |
|
23
|
23
|
| І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу? | И прише́дшу Єму́ въ це́рковь, приступи́ша къ Нему́ уча́щу архієре́є и ста́рцы людсті́и, глаго́люще: ко́єю вла́стію сія́ твори́ши? И кто́ Ти даде́ вла́сть сію́? |
|
24
|
24
|
| Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю. | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: вопрошу́ вы и А́зъ сло́во єди́но: є́же а́ще рече́те Мнѣ́, и А́зъ ва́мъ реку́, ко́єю вла́стію сія́ творю́: |
|
25
|
25
|
| Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому? | креще́ніє Іоа́нново отку́ду бѣ́? Съ небесе́ ли, или́ от человѣ́къ? Они́ же помышля́ху въ себѣ́, глаго́люще: а́ще рече́мъ, съ небесе́: рече́тъ на́мъ: почто́ у́бо не вѣ́ровасте єму́? |
|
26
|
26
|
| А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка. | А́ще ли рече́мъ, от человѣ́къ: бои́мся наро́да: вси́ бо и́мутъ Іоа́нна я́ко проро́ка. |
|
27
|
27
|
| І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю. | И отвѣща́вше Іису́сови рѣ́ша: не вѣ́мы. Рече́ и́мъ и То́й: ни А́зъ ва́мъ глаго́лю, ко́єю вла́стію сія́ творю́. |
|
28
|
28
|
| А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму. | Что́ же ся́ ва́мъ мни́тъ? Человѣ́къ нѣ́кій имя́ше два́ сы́на, и прише́дъ къ пе́рвому, рече́: ча́до, иди́ дне́сь, дѣ́лай въ віногра́дѣ моє́мъ. |
|
29
|
29
|
| Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов. | О́нъ же отвѣща́въ рече́: не хощу́: послѣди́ же раска́явся, и́де. |
|
30
|
30
|
| І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов. | И присту́пль къ друго́му, рече́ та́коже. О́нъ же отвѣща́въ рече́: а́зъ, го́споди [иду́]: и не и́де. |
|
31
|
31
|
| Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже. | Кі́й от обою́ сотвори́ во́лю о́тчу? Глаго́лаша Єму́: пе́рвый. Глаго́ла и́мъ Іису́съ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко мытари́ и любодѣ́йцы варя́ютъ вы́ въ Ца́рствіи Бо́жіи: |
|
32
|
32
|
| Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому. | пріи́де бо къ ва́мъ Іоа́ннъ [Крести́тель] путе́мъ пра́веднымъ, и не вѣ́ровасте єму́, мытари́ же и любодѣ́йцы вѣ́роваша єму́: вы́ же ви́дѣвше, не раска́ястеся послѣди́ вѣ́ровати єму́. |
|
33
|
33
|
| Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. | И́ну при́тчу слы́шите. Человѣ́къ нѣ́кій бѣ́ домови́тъ, и́же насади́ віногра́дъ, и опло́томъ огради́ єго́, и ископа́ въ не́мъ точи́ло, и созда́ сто́лпъ, и вдаде́ и́ дѣ́лателемъ, и отъи́де. |
|
34
|
34
|
| Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. | Єгда́ же прибли́жися вре́мя плодо́въ, посла́ рабы́ своя́ къ дѣ́лателемъ прія́ти плоды́ єго́: |
|
35
|
35
|
| Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. | и є́мше дѣ́лателе рабо́въ єго́, о́ваго у́бо би́ша, о́ваго же уби́ша, о́ваго же ка́меніємъ поби́ша. |
|
36
|
36
|
| Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само. | Па́ки посла́ и́ны рабы́ мно́жайшя пе́рвыхъ: и сотвори́ша и́мъ та́коже. |
|
37
|
37
|
| Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. | Послѣди́ же посла́ къ ни́мъ сы́на своєго́, глаго́ля: усрамя́тся сы́на моєго́. |
|
38
|
38
|
| Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його. | Дѣ́лателе же ви́дѣвше сы́на, рѣ́ша въ себѣ́: се́й є́сть наслѣ́дникъ: пріиди́те, убіє́мъ єго́ и удержи́мъ достоя́ніє єго́. |
|
39
|
39
|
| І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили. | И є́мше єго́ изведо́ша во́нъ изъ віногра́да и уби́ша. |
|
40
|
40
|
| Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями? | Єгда́ у́бо пріи́детъ господи́нъ віногра́да, что́ сотвори́тъ дѣ́лателемъ тѣ́мъ? |
|
41
|
41
|
| Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно. | Глаго́лаша Єму́: злы́хъ злѣ́ погуби́тъ и́хъ, и віногра́дъ преда́стъ и́нымъ дѣ́лателемъ, и́же воздадя́тъ єму́ плоды́ во времена́ своя́. |
|
42
|
42
|
| Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших. | Глаго́ла и́мъ Іису́съ: нѣ́сте ли чли́ николи́же въ Писа́ніихъ: ка́мень, єго́же не въ ряду́ сотвори́ша зи́ждущіи, се́й бы́сть во главу́ у́гла? От Го́спода бы́сть сіє́, и є́сть ди́вно во о́чію ва́шею . |
|
43
|
43
|
| Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його. | Сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ, я́ко отъи́мется от ва́съ Ца́рствіє Бо́жіє и да́стся язы́ку творя́щему плоды́ єго́: |
|
44
|
44
|
| І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить. | и пады́й на ка́мени се́мъ сокруши́тся: а на не́мже паде́тъ, сотры́єтъ и́. |
|
45
|
45
|
| І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. | И слы́шавше архієре́є и фарісе́є при́тчи Єго́, разумѣ́ша, я́ко о ни́хъ глаго́летъ: |
|
46
|
46
|
| І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка. | и и́щуще Єго́ я́ти, убоя́шася наро́да, поне́же я́ко проро́ка Єго́ имѣ́яху. |
