|
Псалом 101
|
Псалом 101
|
|
1
|
1
|
|
Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.
|
Моли́тва ни́щаго, єгда́ уны́єтъ и предъ Го́сподемъ проліє́тъ моле́ніє своє́.
|
|
2
|
2
|
|
Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
|
Го́споди, услы́ши моли́тву мою́, и во́пль мо́й къ Тебѣ́ да пріи́детъ.
|
|
3
|
3
|
|
Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
|
Не отврати́ лица́ Твоєго́ от мене́: въ о́ньже а́ще де́нь скорблю́, приклони́ ко мнѣ́ у́хо Твоє́: въ о́ньже а́ще де́нь призову́ Тя, ско́ро услы́ши мя́.
|
|
4
|
4
|
|
Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.
|
Я́ко изчезо́ша я́ко ды́мъ дні́є мои́, и ко́сти моя́ я́ко суши́ло сосхо́шася.
|
|
5
|
5
|
|
Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
|
Уя́звленъ бы́хъ я́ко трава́, и и́зсше се́рдце моє́, я́ко забы́хъ снѣ́сти хлѣ́бъ мо́й.
|
|
6
|
6
|
|
Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.
|
От гла́са воздыха́нія моєго́ прильпе́ ко́сть моя́ пло́ти моє́й.
|
|
7
|
7
|
|
Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.
|
Уподо́бихся нея́сыти пусты́ннѣй, бы́хъ я́ко нощны́й вра́нъ на ны́рищи {на разва́линѣ}.
|
|
8
|
8
|
|
Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.
|
Бдѣ́хъ и бы́хъ я́ко пти́ца осо́бящаяся на здѣ́ {на кро́вѣ}.
|
|
9
|
9
|
|
Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.
|
Ве́сь де́нь поноша́ху ми́ врази́ мои́, и хва́лящіи мя́ мно́ю {на мя́} кленя́хуся.
|
|
10
|
10
|
|
Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.
|
Зане́ пе́пелъ я́ко хлѣ́бъ ядя́хъ и питіє́ моє́ съ пла́чемъ растворя́хъ,
|
|
11
|
11
|
|
Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.
|
от лица́ гнѣ́ва Твоєго́ и я́рости Твоєя́: я́ко возне́съ низве́рглъ мя́ єси́.
|
|
12
|
12
|
|
Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.
|
Дні́є мои́ я́ко сѣ́нь уклони́шася, и а́зъ я́ко сѣ́но изсхо́хъ.
|
|
13
|
13
|
|
Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
|
Ты́ же, Го́споди, во вѣ́къ пребыва́єши, и па́мять Твоя́ въ ро́дъ и ро́дъ.
|
|
14
|
14
|
|
Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
|
Ты́ воскре́съ уще́дриши Сіо́на: я́ко вре́мя уще́дрити єго́, я́ко пріи́де вре́мя.
|
|
15
|
15
|
|
Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
|
Я́ко благоволи́ша раби́ Твои́ ка́меніє {о ка́меніи} єго́, и пе́рсть єго́ уще́дрятъ.
|
|
16
|
16
|
|
І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
|
И убоя́тся язы́цы и́мене Госпо́дня, и вси́ ца́ріє зе́мстіи сла́вы Твоєя́:
|
|
17
|
17
|
|
Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.
|
я́ко сози́ждетъ Госпо́дь Сіо́на и яви́тся во сла́вѣ Своє́й.
|
|
18
|
18
|
|
Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
|
Призрѣ́ на моли́тву смире́нныхъ и не уничижи́ моле́нія и́хъ.
|
|
19
|
19
|
|
І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
|
Да напи́шется сіє́ въ ро́дъ и́нъ, и лю́діє зи́ждеміи восхва́лятъ Го́спода:
|
|
20
|
20
|
|
Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,
|
я́ко прини́че съ высоты́ святы́я Своєя́, Госпо́дь съ небесе́ на зе́млю призрѣ́,
|
|
21
|
21
|
|
щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,
|
услы́шати воздыха́ніє окова́нныхъ, разрѣши́ти сы́ны умерщвле́нныхъ:
|
|
22
|
22
|
|
щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,
|
возвѣсти́ти въ Сіо́нѣ и́мя Госпо́дне и хвалу́ Єго́ во Ієрусали́мѣ,
|
|
23
|
23
|
|
коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.
|
внегда́ собра́тися лю́демъ вку́пѣ и царе́мъ, є́же рабо́тати Го́сподеви.
|
|
24
|
24
|
|
Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.
|
Отвѣща́ Єму́ на пути́ крѣ́пости Єго́: умале́ніє дні́й мои́хъ возвѣсти́ ми:
|
|
25
|
25
|
|
І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.
|
не возведи́ мене́ во преполове́ніє дні́й мои́хъ: въ ро́дѣ родо́въ лѣ́та Твоя́.
|
|
26
|
26
|
|
На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.
|
Въ нача́лѣхъ Ты́, Го́споди, зе́млю основа́лъ єси́, и дѣла́ руку́ Твоє́ю су́ть небеса́.
|
|
27
|
27
|
|
Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.
|
Та́ поги́бнутъ, Ты́ же пребыва́єши: и вся́ я́ко ри́за обетша́ютъ, и я́ко оде́жду свіє́ши я́, и измѣня́тся.
|
|
28
|
28
|
|
Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
|
Ты́ же то́йжде єси́, и лѣ́та Твоя́ не оскудѣ́ютъ.
|
|
29
|
29
|
|
Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».
|
Сы́нове ра́бъ Твои́хъ вселя́тся, и сѣ́мя и́хъ во вѣ́къ испра́вится.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.