|
Псалом 141
|
Псалом 141
|
|
0
|
1
|
|
Повчання Давида. Молитва його, коли він був у печері.
|
Ра́зума Дави́ду, внегда́ бы́ти єму́ въ верте́пѣ моля́щемуся.
|
|
1
|
|
|
Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся.
|
|
|
2
|
2
|
|
Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу.
|
Гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду воззва́хъ, гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду помоли́хся.
|
|
3
|
3
|
|
Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене.
|
Пролію́ предъ Ни́мъ моле́ніє моє́, печа́ль мою́ предъ Ни́мъ возвѣщу́.
|
|
4
|
4
|
|
Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою.
|
Внегда́ изчеза́ти от мене́ ду́ху моєму́, и Ты́ позна́лъ єси́ стези́ моя́: на пути́ се́мъ, по нему́же хожда́хъ, скры́ша сѣ́ть мнѣ́.
|
|
5
|
5
|
|
Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих.
|
Сматря́хъ одесну́ю и возгля́дахъ, и не бѣ́ зна́яй мене́: поги́бе бѣ́гство от мене́, и нѣ́сть взыска́яй ду́шу мою́.
|
|
6
|
6
|
|
Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене.
|
Воззва́хъ къ Тебѣ́, Го́споди, рѣ́хъ: Ты́ єси́ упова́ніє моє́, ча́сть моя́ єси́ на земли́ живы́хъ.
|
|
7
|
7
|
|
Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.
|
Вонми́ моле́нію моєму́, я́ко смири́хся зѣло́: изба́ви мя́ от гоня́щихъ мя́, я́ко укрепи́шася па́че мене́.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.