Глава 18
|
Главa }i
|
1
|
1
|
Примхи шукає норовистий, повстає проти всього розумного. | Вины6 и4щетъ мyжъ хотS tлучи1тисz t другHвъ, на всsко же врeмz поноси1мь бyдетъ. |
2
|
2
|
Дурень не любить знання, а тільки б виявити свій розум. | Не трeбуетъ премyдрости мyжъ скудоyменъ, занE пaче в0дитсz безyміемъ. |
3
|
3
|
З приходом нечестивого приходить і презирство, а з неславою — ганьба. | Е#гдA пріи1детъ нечести1вый во глубинY ѕHлъ, неради1тъ: нах0дитъ же є3мY безчeстіе и3 поношeніе. |
4
|
4
|
Слова вуст людських — глибокі води; джерело мудрости — струменевий потік. | ВодA глубокA сл0во въ сeрдцы мyжа, рэкa же и3зскaчущи и3 и3ст0чникъ жи1зни. |
5
|
5
|
Недобре бути небезстороннім до нечестивого, щоб звергнути праведного на суді. | Чуди1тисz лицY нечести1вагw не добро2, нижE препод0бно ўкланsти првdное на судЁ. |
6
|
6
|
Вуста нерозумного йдуть на сварку, і слова його викликають побиття. | ЎстнЁ безyмнагw прив0дzтъ є3го2 на ѕло2, ўстa же є3гw2 дeрзwстнаz призывaютъ смeрть. |
7
|
7
|
Язик нерозумного — загибель для нього, і вуста його — сітка для душі його. | ЎстA безyмнагw сокрушeніе є3мY, ўстнё же є3гw2 сёть души2 є3гw2. |
8
|
8
|
[Лінивого долає страх, а душі жоноподібні будуть голодувати.] | Лэни6выz низлагaетъ стрaхъ: дyши же мужeй женaмъ под0бныхъ взaлчутъ. |
9
|
9
|
Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби. | Не и3сцэлszй себE во свои1хъ дёлэхъ брaтъ є4сть погублsющему себE самaго. |
10
|
10
|
Недбайливий у роботі своїй — брат марнотратцю. | И#з8 вели1чества крёпости и4мz гDне, къ немyже притекaюще првdницы возн0сzтсz. |
11
|
11
|
Ім’я Господа — міцна вежа: втікає до неї праведник — і у безпеці. | И#мёніе богaту мyжу грaдъ твeрдъ, слaва же є3гw2 вельми2 присэнsетъ. |
12
|
12
|
Майно багатого — міцне місто його, і як висока огорожа в його уяві. | Прeжде сокрушeніz возн0ситсz сeрдце мyжу и3 прeжде слaвы смирsетсz. |
13
|
13
|
Перед падінням підноситься серце людини, а смирення передує славі. | И$же tвэщaетъ сл0во прeжде слhшаніz, безyміе є3мY є4сть и3 поношeніе. |
14
|
14
|
Хто дає відповідь не вислухавши, той нерозумний, і сором йому. | Гнёвъ мyжа ўкрощaетъ рaбъ разyмный: малодyшна же человёка кто2 стерпи1тъ; |
15
|
15
|
Дух людини переносить її немочі; а вражений дух — хто може підкріпити його? | Сeрдце разyмнагw стsжетъ чyвствіе, ўшесa же мyдрыхъ и4щутъ смhсла. |
16
|
16
|
Серце розумного здобуває знання, і вухо мудрих шукає знання. | Даsніе человёка распространsетъ є3го2 и3 съ си1льными посаждaетъ є3го2. |
17
|
17
|
Подарунок у людини дає їй простір і до вельмож доведе її. | Првdный себє2 самaгw њглаг0лникъ во первосл0віи: є3гдa же приложи1тъ супостaтъ, њбличaетсz. |
18
|
18
|
Перший у позові своєму правий, але приходить суперник його і досліджує її. | ПрекослHвіz ўтолsетъ молчали1вый и3 во властeхъ њпредэлsетъ. |
19
|
19
|
Жереб припиняє суперечки і вирішує між сильними. | Брaтъ t брaта помогaемь, ћкw грaдъ твeрдъ и3 выс0къ, ўкрэплsетсz же ћкоже њсновaное цaрство. |
20
|
20
|
Брат, який озлобився, неприступніший за міцне місто, і сварки подібні до запорів замку. | T плодHвъ ќстъ мyжъ насыщaетъ чрeво своE, и3 t плодHвъ ўстeнъ свои1хъ насhтитсz. |
21
|
21
|
Від плоду вуст людини наповнюється утроба її; плодами вуст своїх вона насичується. | Смeрть и3 жив0тъ въ руцЁ љзhка: ўдержавaющіи же є3го2 снэдsтъ плоды2 є3гw2. |
22
|
22
|
Смерть і життя — у владі язика, і ті, що люблять його, споживуть від плодів його. | И$же њбрёте женY добрY, њбрёте благодaть, пріsлъ же є4сть t гDа тишинY. |
23
|
23
|
Хто знайшов [добру] дружину, той знайшов благо й одержав благодать від Господа. [Хто виганяє добру дружину, той виганяє щастя, а хто утримує перелюбницю — божевільний і нечестивий.] | И$же и3згонsетъ женY д0брую, и3згонsетъ благ†z: держaй же прелюбодёйцу безyменъ и3 нечести1въ. |
24
|
24
|
З благанням говорить убогий, а багатий відповідає грубо. | Съ молє1ніи глаг0летъ ўб0гій, богaтый же tвэщaетъ жeстокw. |
25
|
25
|
Хто хоче мати друзів, той і сам повинен бути дружнім; і буває друг, більш прив’язаний, ніж брат. | Мyжъ люб0венъ къ дрyжбэ, и3 є4сть дрyгъ прилэпи1выйсz пaче брaта. |