Глава 26
|
Главa к7ѕ
|
1
|
1
|
Як сніг улітку і дощ під час жнив, так честь непристойна нерозумному. | Ћкоже росA въ жaтву и3 ћкоже д0ждь въ лётэ [Е#вр.: ћкоже снёгъ въ лётэ и3 д0ждь въ жaтву.], тaкw нёсть безyмному чeсти. |
2
|
2
|
Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслужене прокляття не збудеться. | Ћкоже пти6цы tлетaютъ и3 врaбіеве, тaкw клsтва сyетнаz не нaйдетъ ни на ког0же. |
3
|
3
|
Бич для коня, вузда для осла, а палка для дурних. | Ћкоже би1чь коню2 и3 њстeнъ nслY, тaкw жeзлъ kзhку законопрестyпну. |
4
|
4
|
Не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб і тобі не зробитися подібним до нього; | Не tвэщaй безyмному по безyмію є3гw2, да не под0бенъ є3мY бyдеши: |
5
|
5
|
не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб він не став мудрецем в очах своїх. | но tвэщaй безyмному по безyмію є3гw2, да не kви1тсz мyдръ ў себє2. |
6
|
6
|
Підрізує собі ноги, терпить неприємність той, хто дає словесне доручення дурневі. | T путjй свои1хъ поношeніе твори1тъ, и4же послA вёстникомъ безyмнымъ сл0во. |
7
|
7
|
Нерівно піднімаються ноги у кульгавого, — і притча у вустах дурнів. | Tими2 шeствіе t глeзнъ и3 законопреступлeніе t ќстъ безyмныхъ. |
8
|
8
|
Що той, хто вкладає коштовний камінь у пращу, те саме той, що віддає нерозумному шану. | И$же привzзyетъ кaмень въ прaщи, под0бенъ є4сть даю1щему безyмному слaву. |
9
|
9
|
Що колючий терен у руці п’яного, те притча в устах дурнів. | Тє1рніz прозzбaютъ въ руцЁ піsницы, и3 порабощeніе въ руцЁ безyмныхъ. |
10
|
10
|
Сильний робить усе довільно: і нерозумного нагороджує, і всякого перехожого нагороджує. | Мн0гими волнyетсz всsка пл0ть безyмныхъ, сокрушaетсz бо и3зступлeніе и4хъ. |
11
|
11
|
Як пес повертається на блювотину свою, так нерозумний повторює дурість свою. | Ћкоже пeсъ, є3гдA возврати1тсz на сво‰ блевHтины, и3 мeрзокъ бывaетъ, тaкw безyмный своeю ѕл0бою возврaщьсz на св0й грёхъ. Е$сть стhдъ наводsй грёхъ, и3 є4сть стhдъ слaва и3 благодaть. |
12
|
12
|
Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах своїх? На нерозумного більше надії, ніж на нього. | Ви1дэхъ мyжа непщевaвша себE мyдра бhти, ўповaніе же и4мать безyмный пaче є3гw2. |
13
|
13
|
Лінивець говорить: «лев на дорозі! лев на площах!» | Глаг0летъ лэни1вый п0сланъ на пyть: лeвъ на путeхъ, на ст0гнахъ же разбHйницы. |
14
|
14
|
Двері качаються на гаках своїх, а лінивець на постелі своїй. | Ћкоже двeрь њбращaетсz на пzтЁ, тaкw лэни1вый на л0жи своeмъ. |
15
|
15
|
Лінивець опускає руку свою в чашу, і йому важко донести її до рота свого. | Скрhвъ лэни1вый рyку въ нёдро своE не возм0жетъ принести2 ко ўстHмъ. |
16
|
16
|
Лінивець в очах своїх мудріший за сімох, які відповідають обдумано. | Мудрёйшій себЁ лэни1вый kвлsетсz, пaче во и3з8oби1ліи и3зносsщагw вёсть. |
17
|
17
|
Хапає пса за вуха, хто, проходячи мимо, втручається в чужу сварку. | Ћкоже держaй за w4шибъ псA, тaкw предсэдaтелствуzй чуждeму судY. |
18
|
18
|
Як той, хто прикидається несповна розуму, кидає вогонь, стріли і смерть, | Ћкоже врачyеміи мeщутъ словесA на человёки, срэтazй же сл0вомъ пeрвый зaпнетсz: |
19
|
19
|
так — чоловік, який підступно шкодить другові своєму і потім говорить: «я тільки пожартував». | тaкw вси2 ковaрствующіи над8 свои1ми др{ги: є3гдa же ўви1дэни бyдутъ, глаг0лютъ, ћкw и3грaz содёzхъ. |
20
|
20
|
Де немає більше дров, вогонь погасає, і де немає навушника, розбрат вщухає. | Во мн0зэхъ дрeвэхъ растeтъ џгнь: ґ и3дёже нёсть разгнэвлsюща, ўмолкaетъ свaръ. |
21
|
21
|
Вугілля — для жару і дрова — для вогню, а людина сварлива — для розпалення сварки. | Nгни1ще ќглію, и3 дровA nгнeви: мyжъ же клеветли1въ въ мzтeжъ свaра. |
22
|
22
|
Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби. | СловесA ласкaтелей м‰гка: сі‰ же ўдарsютъ въ сокрHвища ўтр0бъ. |
23
|
23
|
Що нечистим сріблом обкладена глиняна посудина, те полум’яні вуста і серце злісне. | Сребро2 даeмо съ лeстію, ћкоже скудeль вмэнsемо: ўстнЁ гл†дки сeрдце покрывaютъ приск0рбно. |
24
|
24
|
Вустами своїми прикидається ворог, а у серці своєму замишляє підступи. | Ўстнaма вс‰ њбэщавaетъ плaчай врaгъ, въ сeрдцы же содэвaетъ лeсть. |
25
|
25
|
Якщо він говорить і ніжним голосом, не вір йому, тому що сім мерзот у серці його. | Ѓще тS м0литъ врaгъ вeліимъ глaсомъ, не вёруй є3мY, сeдмь бо є4сть лукaвствій въ души2 є3гw2. |
26
|
26
|
Якщо ненависть прикривається наодинці, то відкриється злоба його в народному зібранні. | Таsй враждY составлsетъ лeсть: tкрывaетъ же сво‰ грэхи2 благоразyмный на с0нмищихъ. |
27
|
27
|
Хто риє яму, той упаде в неї, і хто покотить нагору камінь, до того він повернеться. | И#зрывazй ћму и4скреннему впадeтсz въ ню2: валszй же кaмень на себE вали1тъ. |
28
|
28
|
Неправдивий язик ненавидить уражених ним, і улесливі вуста готують падіння. | Љзhкъ лжи1въ ненави1дитъ и4стины, ўстa же непокровє1нна творsтъ нестроeніе. |