|
Глава 27
|
Главa к7з
|
|
1
|
1
|
|
Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, що народить той день.
|
Не хвали1сz њ ќтріи, не вёси бо, что2 роди1тъ (дeнь) находsй.
|
|
2
|
2
|
|
Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, — чужий, а не язик твій.
|
Да хвaлитъ тS и4скренній, ґ не тво‰ ўстA, чуждjй, ґ не твои2 ўстнЁ.
|
|
3
|
3
|
|
Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох.
|
Тsжкw кaмень и3 неудобон0снw пес0къ, гнёвъ же безyмнагw тsжшій nбоегw2.
|
|
4
|
4
|
|
Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів?
|
Безми1лостивна ћрость и3 џстръ гнёвъ, но ничт0же постои1тъ рeвности.
|
|
5
|
5
|
|
Краще відкрите викривання, ніж прихована любов.
|
Лyчше њбличє1ніz tкровє1нна тaйныz любвE.
|
|
6
|
6
|
|
Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника.
|
Достовёрнэе сyть ћзвы дрyга, нeжели вHльнаz лобз†ніz врагA.
|
|
7
|
7
|
|
Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке.
|
ДушA въ сhтости сyщи с0тамъ ругaетсz: души1 же нищeтнэй и3 гHрькаz сл†дка kвлsютсz.
|
|
8
|
8
|
|
Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє.
|
Ћкоже є3гдA пти1ца tлети1тъ t гнэздA своегw2, тaкw человёкъ порабощaетсz, є3гдA ўстрани1тсz t свои1хъ мёстъ.
|
|
9
|
9
|
|
Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю.
|
МЂры и3 він0мъ и3 fmмі†мы красyетсz сeрдце, растерзавaетжесz t бёдъ душA.
|
|
10
|
10
|
|
Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко.
|
Дрyга твоегw2 и3ли2 дрyга џтча не њставлsй: въ д0мъ же брaта своегw2 не вни1ди неблагополyчнw: лyчше дрyгъ бли1з8, нeже брaтъ далeче живhй.
|
|
11
|
11
|
|
Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене.
|
Мyдръ бyди, сhне, да весели1тсz сeрдце твоE, и3 tврати2 t себє2 понHслива словесA.
|
|
12
|
12
|
|
Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються.
|
Хи1трый ѕлы6мъ находsщымъ ўкрывaетсz: безyмніи же нашeдше тщетY пострaждутъ.
|
|
13
|
13
|
|
Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу.
|
Tими2 ри1зу є3гw2, прeйде бо досади1тель, и4же чужд†z погублsетъ.
|
|
14
|
14
|
|
Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця.
|
И$же ѓще благослови1тъ дрyга ќтрw вeліимъ глaсомъ, t кленyщагw ни чи1мже рaзнствовати возмни1тсz.
|
|
15
|
15
|
|
Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина — рівні:
|
К†пли и3згонsютъ человёка въ дeнь зи1менъ и3з8 д0му є3гw2, тaкw и3 женA клеветли1ваz и3з8 своегw2 д0му.
|
|
16
|
16
|
|
хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе.
|
Сёверъ жeстокъ вётръ, и4менемъ же пріsтенъ нарицaетсz.
|
|
17
|
17
|
|
Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого.
|
Желёзо желёза њстри1тъ: мyжъ же поwщрsетъ лицE дрyжне.
|
|
18
|
18
|
|
Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані.
|
И$же насаждaетъ смок0вницу, снёсть плоды2 є3S: ґ и4же храни1тъ г0спода своего2, чeстенъ бyдетъ.
|
|
19
|
19
|
|
Як у воді лице — до лиця, так серце людини — до людини.
|
Ћкоже сyть неподHбна ли1ца ли1цамъ, си1це нижE сердцA человёкwвъ.
|
|
20
|
20
|
|
Пекло й Аваддон — ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.]
|
Ѓдъ и3 поги1бель не насыщaютсz: тaкожде и3 џчи человёчестіи несhти. Мeрзость гDеви ўтверждazй џчи, и3 ненакaзанніи невоздeржни љзhкомъ.
|
|
21
|
21
|
|
Що плавильня — для срібла, горно — для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.]
|
И#скушeніе сребрY и3 злaту раздежeніе: мyжъ же и3скушaетсz ўсты6 хвaлzщихъ є3го2. Сeрдце беззак0нника взыскyетъ ѕл†z, сeрдце же прaво взыскyетъ рaзума.
|
|
22
|
22
|
|
Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його.
|
Ѓще біeши безyмнаго посредЁ с0нмища срамлsz є3го2, не tи1меши безyміz є3гw2.
|
|
23
|
23
|
|
Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада;
|
Разyмнэ разумэвaй дyши стaда твоегw2, и3 да пристaвиши сeрдце твоE ко твои6мъ стадaмъ.
|
|
24
|
24
|
|
тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід?
|
Ћкw не во вёкъ мyжеви держaва и3 крёпость, нижE предаeтъ t р0да въ р0дъ.
|
|
25
|
25
|
|
Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави.
|
Прилэжи2 њ ѕлaцэхъ сyщихъ на п0ли и3 пожнeши травY, и3 собирaй сёно наг0рное,
|
|
26
|
26
|
|
Вівці — на одяг тобі, і козли — на купівлю поля.
|
да и4маши џвцы на њдэsніе: почитaй п0ле, да бyдутъ ти2 ѓгнцы.
|
|
27
|
27
|
|
І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм.
|
Сhне, t менє2 и4маши рэчє1ніz крBпка въ жи1знь твою2 и3 въ жи1знь твои1хъ служи1телей.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.