Глава 5
1
Один же чоловік, на ім’я Ананія, з жінкою своєю Сапфирою, продав маєток,
2
і затаїв з ціни, з відома і жінки своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг апостолів.
3
А Петро сказав: «Ананіє! Hавіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю?
4
Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Hавіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Боговi».
5
Почувши ці слова, Ананія впав мертвим; і великий страх охопив усіх, хто чув це.
6
Уставши, юнаки взяли його, винесли і поховали.
7
Години через три після цього прийшла й жінка його, не знаючи, що трапилося.
8
Петро ж спитав її: «Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?» Вона відповіла: «Так, за стільки».
9
А Петро сказав їй: «Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось біля дверей ноги тих, які поховали чоловіка твого; і тебе винесуть».
10
Раптом вона впала біля ніг його і вмерла. Юнаки, ввійшовши, знайшли її мертвою і, винісши, поховали поряд із чоловіком її.
11
І великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це.
12
Руками ж апостолів творилося в народі багато знамень і чудес; і всі однодушно перебували в притворі Соломоновому.
13
Із сторонніх же ніхто не наважувався прилучитися до них, а народ величав їх.
14
А віруючих усе більше й більше приєднувалося до Господа, багато чоловіків та жінок,
15
так що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях та ліжках, щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила кого з них.
16
До Єрусалима також сходилося багато людей з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися.
17
А первосвященик і з ним усі, які належали до єресі саддукейської, сповнилися заздрощів,
18
наклали руки свої на апостолів і кинули їх до загальної в’язниці.
19
Ангел же Господній уночі відчинив двері в’язниці і, вивівши їх, сказав:
20
«Ідіть і, ставши у храмі, говоріть до народу всі ці слова життя».
21
Вони, вислухавши, увійшли вранці до храму і навчали. А первосвященик і ті, які з ним, прийшовши, скликали синедріон та всіх старійшин із синів Ізраїлевих і послали до в’язниці привести апостолів.
22
Слуги ж, прийшовши, не знайшли їх у в’язниці і, повернувшись, доповіли,
23
кажучи: «В’язницю ми знайшли замкненою з усією пильністю і зі сторожею, яка стояла перед дверима; але, відчинивши, ми не знайшли у ній нікого».
24
Почувши ці слова, первосвященик, начальник сторожі та [іншi] первосвященики не могли зрозуміти, що б це означало.
25
Але один якийсь прийшов і доніс їм, кажучи: «Ось мужі, яких ви ув’язнили, стоять у храмі і навчають народ».
26
Тоді начальник охорони пішов із служителями і привів їх без насильства, бо боялися народу, щоб не побили їх камінням.
27
Привівши їх, поставили перед синедріоном; і спитав їх первосвященик, кажучи:
28
«Чи не суворо заборонили ми вам учити про це ім’я? А ви ось наповнили Єрусалим ученням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того».
29
Петро ж і апостоли сказали у відповідь: «Богові треба коритися більше, ніж людям.
30
Бог отців наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві.
31
Бог Своєю десницею возніс Його як Hачальника і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.
32
Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому».
33
Вони ж, почувши це, розлютилися й радились‚ як убити їх.
34
Підвівшись у синедріоні, один фарисей на ім’я Гамаліїл, учитель закону, якого весь народ поважав, наказав вивести апостолів на короткий час,
35
а їм сказав: «Мужі ізраїльські! Уважно подумайте про людей цих, що маєте робити з ними.
36
Бо незадовго перед цим з’явився Февда, видаючи себе за когось великого, і до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловік; але його вбито, і всі, хто слухав його, розійшлись і зникли.
37
Після нього під час перепису з’явився Іуда галилеянин і повів за собою чимало народу; але й він загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.
38
І нині кажу вам, відступіться від людей цих і облиште їх; бо якщо це починання і це діло від людей, то воно зруйнується;
39
а якщо від Бога, то ви не можете знищити його; стережіться, щоб вам не стати і богоборцями».
40
Вони послухались його; і, покликавши апостолів, били їх і, заборонивши їм говорити про ім’я Ісуса, відпустили їх.
41
Вони ж [апостоли] пішли з синедріону, радіючи, що за ім’я Господа Ісуса сподобилися зазнати безчестя.
42
І повсякдень у храмі і по домах не переставали вчити й благовістити про Ісуса Христа.
