1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 23
|
Глава́ к҃г
|
|
1
|
1
|
| Життя Сарриного було сто двадцять сім років: ось роки життя Сарриного; | Бы́сть же житїѐ са́ррино лѣ́тъ сто̀ два́десѧть се́дмь. |
|
2
|
2
|
| і померла Сарра у Кириаф-Арбі, [який у долині,] що нині Хеврон, у землі Ханаанській. І прийшов Авраам ридати за Саррою й оплакувати її. | И҆ оу҆́мре са́рра во гра́дѣ а҆рво́цѣ, и҆́же є҆́сть въ раздо́лїи: се́й є҆́сть хеврѡ́нъ въ землѝ ханаа́нстѣй. Прїи́де же а҆враа́мъ рыда́ти по са́ррѣ и҆ пла́кати. |
|
3
|
3
|
| І відійшов Авраам від померлої своєї, і говорив до синів Хетових, і сказав: | И҆ воста̀ а҆враа́мъ ѿ мертвеца̀ своегѡ̀ и҆ речѐ сынѡ́мъ хетте́ѡвымъ, глаго́лѧ: |
|
4
|
4
|
| я у вас подорожній і поселенець; дайте мені у власність місце для гробу між вами, щоб мені померлу мою поховати від очей моїх. | пресе́лникъ и҆ пришле́цъ а҆́зъ є҆́смь оу҆ ва́съ, дади́те мѝ оу҆̀бо стѧжа́нїе гро́ба междꙋ̀ ва́ми, да погребꙋ̀ мертвеца̀ моего̀ ѿ менє̀. |
|
5
|
5
|
| Сини Хета відповіли Аврааму і сказали йому: | Ѿвѣща́ша же сы́нове хетте́ѡвы ко а҆враа́мꙋ, глаго́люще: нѝ, господи́не: |
|
6
|
6
|
| послухай нас, господарю наш; ти князь Божий посеред нас; у кращому з наших погребальних місць поховай померлу твою; ніхто з нас не відмовить тобі в погребальному місці, для поховання [в ньому] померлої твоєї. | послꙋ́шай же на́съ: ца́рь ѿ бг҃а ты̀ є҆сѝ въ на́съ: во и҆збра́нныхъ гробѣ́хъ на́шихъ погребѝ мертвеца̀ твоего̀: никто́же бо ѿ на́съ возбрани́тъ гро́ба своегѡ̀ ѿ тебє̀, є҆́же погребстѝ мертвеца̀ твоего̀ та́мѡ. |
|
7
|
7
|
| Авраам встав і поклонився народу землі тієї, синам Хетовим; | Воста́въ же а҆враа́мъ поклони́сѧ наро́дꙋ землѝ, сынѡ́мъ хетте́ѡвымъ, |
|
8
|
8
|
| і говорив до них [Авраам] і сказав: якщо ви згодні, щоб я поховав померлу мою, то послухайте мене, попросіть за мене Ефрона, сина Цохарового, | и҆ речѐ къ ни̑мъ а҆враа́мъ, глаго́лѧ: а҆́ще и҆́мате въ дꙋшѝ ва́шей, ꙗ҆́кѡ погребстѝ мертвеца̀ моего̀ ѿ лица̀ моегѡ̀, послꙋ́шайте менѐ и҆ рцы́те ѡ҆ мнѣ̀ є҆фрѡ́нꙋ саа́ровꙋ: |
|
9
|
9
|
| щоб він віддав мені печеру Махпелу, що у нього на кінці поля його, щоб за задовільну ціну віддав її мені посеред вас, у власність для поховання. | и҆ да да́стъ мѝ пеще́рꙋ сꙋгꙋ́бꙋю, ꙗ҆́же є҆́сть є҆гѡ̀, сꙋ́щꙋю на ча́сти села̀ є҆гѡ̀: сребро́мъ досто́йнымъ да да́стъ мѝ ю҆̀ оу҆ ва́съ въ стѧжа́нїе гро́ба. |
|
10
|
10
|
| Ефрон же сидів серед синів Хетових; і відповів Ефрон хеттеянин Аврааму, щоб чули сини Хета, і всі, що входили у ворота міста його, і сказав: | Є҆фрѡ́нъ же сѣдѧ́ше посредѣ̀ сынѡ́въ хетте́овыхъ. Ѿвѣща́въ же є҆фрѡ́нъ хетте́йскїй ко а҆враа́мꙋ, речѐ слы́шащымъ сынѡ́мъ хетте́ѡвымъ и҆ всѣ̑мъ приходѧ́щымъ во гра́дъ, глаго́лѧ: |
|
11
|
11
|
| ні, господарю мій, послухай мене: я даю тобі поле і печеру, що на ньому, даю тобі, перед очима синів народу мого дарую тобі її, поховай померлу твою. | оу҆ менє̀ бꙋ́ди, господи́не, и҆ послꙋ́шай менѐ: село̀ и҆ пеще́рꙋ ꙗ҆́же въ не́мъ, тебѣ̀ даю̀: пред̾ всѣ́ми гра́жданы мои́ми да́хъ тебѣ̀, погребѝ мертвеца̀ твоего̀. |
|
12
|
12
|
| Авраам поклонився народу землі тієї | И҆ поклони́сѧ а҆враа́мъ пред̾ наро́домъ землѝ |
|
13
|
13
|
| і промовив до Ефрона, щоб чув [увесь] народ землі тієї, і сказав: якщо послухаєш, я даю тобі за поле срібло; візьми у мене, і я поховаю там померлу мою. | и҆ речѐ є҆фрѡ́нꙋ во оу҆шеса̀ пред̾ всѣ́мъ наро́домъ землѝ: поне́же по мнѣ̀ є҆сѝ, послꙋ́шай менѐ: сребро̀ села̀ возмѝ оу҆ менє̀, и҆ погребꙋ̀ мертвеца̀ моего̀ та́мѡ. |
|
14
|
14
|
| Ефрон відповів Аврааму і сказав йому: | Ѿвѣща́ же є҆фрѡ́нъ а҆враа́мꙋ, глаго́лѧ: |
|
15
|
15
|
| господарю мій! послухай мене: земля коштує чотириста сиклів срібла; для мене і для тебе що це? поховай померлу твою. | нѝ, господи́не: слы́шахъ бо, ꙗ҆́кѡ землѧ̀ четы́рехъ сѡ́тъ дїдра́хмъ сребра̀: но что̀ бы́ло бы сїѐ междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю; ты́ же мертвеца̀ твоего̀ погребѝ. |
|
16
|
16
|
| Авраам вислухав Ефрона; і відважив Авраам Ефрону срібла, скільки він оголосив так, щоб чули сини Хетові, чотириста сиклів срібла, яке ходить серед купців. | И҆ послꙋ́ша а҆враа́мъ є҆фрѡ́на, и҆ дадѐ а҆враа́мъ є҆фрѡ́нꙋ сребро̀, є҆́же глаго́ла во оу҆шеса̀ сынѡ́въ хетте́овыхъ, четы́ре ста̀ дїдра́хмъ сребра̀ и҆скꙋше́на кꙋпца́ми. |
|
17
|
17
|
| І стало поле Ефронове, що при Махпелі, навпроти Мамре, поле і печера, що на ньому, і всі дерева, що на полі, в усіх межах його, | И҆ бы́сть село̀ є҆фрѡ́ново, є҆́же бѣ̀ въ сꙋгꙋ́бѣй пеще́рѣ, є҆́же є҆́сть лице́мъ къ мамврі́и, село̀ и҆ пеще́ра ꙗ҆́же бѣ̀ въ не́мъ, и҆ всѧ́кое дре́во, є҆́же бѣ̀ на селѣ̀, и҆ всѐ є҆́же є҆́сть въ предѣ́лѣхъ є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ, |
|
18
|
18
|
| володінням Авраамовим перед очима синів Хета, усіх, що входять у ворота міста його. | а҆враа́мꙋ (бы́сть) въ стѧжа́нїе пред̾ сы̑ны хетте́овыми и҆ пред̾ всѣ́ми приходѧ́щими во гра́дъ. |
|
19
|
19
|
| Після цього Авраам поховав Сарру, дружину свою, у печері поля в Махпелі, навпроти Мамре, що нині Хеврон, у землі Ханаанській. | По си́хъ погребѐ а҆враа́мъ са́ррꙋ женꙋ̀ свою̀ въ пеще́рѣ се́лнѣй сꙋгꙋ́бѣй, ꙗ҆́же є҆́сть проти́вꙋ мамврі́и: сїѧ̀ є҆́сть хеврѡ́нъ въ землѝ ханаа́нстѣй. |
|
20
|
20
|
| Так дістались Аврааму від синів Хетових поле і печера, що на ньому, у власність для поховання. | И҆ оу҆твержде́но є҆́сть село̀ и҆ пеще́ра, ꙗ҆́же бѣ̀ на не́мъ, а҆враа́мꙋ въ стѧжа́нїе гро́ба ѿ сынѡ́въ хетте́овыхъ. |
