1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 47
|
Глава́ м҃з
|
|
1
|
1
|
| І прийшов Йосиф і сповістив фараона і сказав: батько мій і брати мої, із дрібною і великою худобою своєю і з усім, що у них, прийшли з землі Ханаанської; і ось, вони в землі Гесем. | Прише́дъ же і҆ѡ́сифъ, повѣ́да фараѡ́нꙋ, глаго́лѧ: ѻ҆те́цъ мо́й и҆ бра́тїѧ моѧ̑, и҆ ско́ти и҆ воло́ве и҆́хъ, и҆ всѧ̑ сꙋ̑щаѧ и҆́хъ прїидо́ша и҆з̾ землѝ ханаа́ни: и҆ сѐ, сꙋ́ть въ землѝ гесе́мъ. |
|
2
|
2
|
| І з братів своїх він узяв п’ять чоловік і представив їх фараону. | Ѿ бра́тїй же свои́хъ поѧ̀ пѧ́ть мꙋже́й и҆ поста́ви и҆̀хъ пред̾ фараѡ́номъ. |
|
3
|
3
|
| І сказав фараон братам його: яке ваше заняття? Вони сказали фараонові: пастухи овець раби твої, і ми і батьки наші. | И҆ речѐ фараѡ́нъ къ бра́тїѧмъ і҆ѡ́сифѡвымъ: что̀ дѣ́ло ва́ше; Ѻ҆ни́ же рѣ́ша фараѡ́нꙋ: пастꙋсѝ ѻ҆́вчїи, рабѝ твоѝ, и҆ мы̀ и҆ ѻ҆тцы̀ на́ши ѿдѣ́тска и҆ досе́лѣ. |
|
4
|
4
|
| І сказали вони фараонові: ми прийшли пожити в цій землі, тому що немає пасовищ для худоби рабів твоїх, бо в землі Ханаанській сильний голод; отже, дозволь оселитися рабам твоїм у землі Гесем. | Реко́ша же фараѡ́нꙋ: ѡ҆бита́ти въ землѝ прїидо́хомъ, нѣ́сть бо па́жити скотѡ́мъ ра̑бъ твои́хъ: ѡ҆долѣ́ бо гла́дъ на землѝ ханаа́ни: нн҃ѣ оу҆̀бо да всели́мсѧ рабѝ твоѝ въ землѝ гесе́мъ. |
|
5
|
5
|
| І сказав фараон Йосифові: батько твій і брати твої прийшли до тебе; | И҆ речѐ фараѡ́нъ і҆ѡ́сифꙋ, глаго́лѧ: ѻ҆те́цъ тво́й и҆ бра́тїѧ твоѧ̑ прїидо́ша къ тебѣ̀: |
|
6
|
6
|
| земля Єгипетська перед тобою; на кращому місці землі осели батька твого і братів твоїх; нехай живуть вони в землі Гесем; і якщо знаєш, що між ними є здібні люди, постав їх доглядачами над моєю худобою. | сѐ, землѧ̀ є҆гѵ́петскаѧ пред̾ тобо́ю є҆́сть: на лꙋ́чшей землѝ поселѝ ѻ҆тца̀ твоего̀ и҆ бра́тїю твою̀, да вселѧ́тсѧ въ землѝ гесе́мъ: а҆́ще же вѣ́си, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть въ ни́хъ мꙋ́жїе си́льнїи, поста́ви и҆̀хъ старѣ̑йшины скотѡ́мъ мои̑мъ. (Прїидо́ша же во є҆гѵ́петъ ко і҆ѡ́сифꙋ і҆а́кѡвъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀: и҆ оу҆слы́ша фараѡ́нъ ца́рь є҆гѵ́петскїй). |
|
7
|
7
|
| І привів Йосиф Якова, батька свого, і представив його фараону; і благословив Яків фараона. | Введе́ же і҆ѡ́сифъ і҆а́кѡва ѻ҆тца̀ своего̀ и҆ поста́ви є҆го̀ пред̾ фараѡ́номъ, и҆ благословѝ і҆а́кѡвъ фараѡ́на. |
|
8
|
8
|
| Фараон сказав Якову: скільки років життя твого? | Рече́ же фараѡ́нъ ко і҆а́кѡвꙋ: коли́кѡ лѣ́тъ дні́й житїѧ̀ твоегѡ̀; |
|
9
|
9
|
| Яків сказав фараону: днів подорожування мого сто тридцять років; малі і нещасні дні життя мого і не досягли років життя батьків моїх у днях подорожування їх. | И҆ речѐ і҆а́кѡвъ фараѡ́нꙋ: дні́е лѣ́тъ житїѧ̀ моегѡ̀, ꙗ҆̀же ѡ҆бита́ю, сто̀ три́десѧть лѣ́тъ: ма̑лы и҆ ѕлы̑ бы́ша дні́е лѣ́тъ житїѧ̀ моегѡ̀: не достиго́ша во дни̑ лѣ́тъ житїѧ̀ ѻ҆тє́цъ мои́хъ, ꙗ҆̀же дни̑ ѡ҆бита́ша. |
|
10
|
10
|
| І благословив фараона Яків і вийшов від фараона. | И҆ благослови́въ і҆а́кѡвъ фараѡ́на, ѿи́де ѿ негѡ̀. |
|
11
|
11
|
| І оселив Йосиф батька свого і братів своїх, і дав їм володіння в землі Єгипетській, у кращій частині землі, у землі Раамсес, як повелів фараон. | И҆ вселѝ і҆ѡ́сифъ ѻ҆тца̀ своего̀ и҆ бра́тїю свою̀, и҆ дадѐ и҆̀мъ ѡ҆бдержа́нїе въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, на лꙋ́чшей землѝ, въ землѝ рамессі́йстѣй, ꙗ҆́коже повелѣ̀ фараѡ́нъ. |
|
12
|
12
|
| І забезпечував Йосиф батька свого і братів своїх і весь дім батька свого хлібом, за потребою кожної родини. | И҆ дѣлѧ́ше і҆ѡ́сифъ пшени́цꙋ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀ и҆ бра́тїи свое́й и҆ всемꙋ̀ до́мꙋ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ по числꙋ̀ ли́цъ. |
|
13
|
13
|
| І не було хліба по всій землі, тому що голод дуже посилився, і були виснажені від голоду земля Єгипетська і земля Ханаанська. | Пшени́цы же не бѧ́ше во все́й землѝ, ѡ҆долѣ́ бо гла́дъ ѕѣлѡ̀: скончава́шесѧ же землѧ̀ є҆гѵ́петскаѧ и҆ землѧ̀ ханаа́нѧ ѿ гла́да. |
|
14
|
14
|
| Йосиф зібрав усе срібло, яке було в землі Єгипетській і в землі Ханаанській, за хліб, який купували, і вніс Йосиф срібло в дім фараонів. | Собра́ же і҆ѡ́сифъ всѐ сребро̀ ѡ҆брѣ́тшеесѧ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй и҆ въ землѝ ханаа́ни, за пшени́цꙋ, ю҆́же кꙋпова́хꙋ, и҆ размѣрѧ́ше и҆̀мъ пшени́цꙋ, и҆ внесѐ і҆ѡ́сифъ всѐ сребро̀ въ до́мъ фараѡ́новъ. |
|
15
|
15
|
| І срібло вичерпалося в землі Єгипетській і у землі Ханаанській. Усі єгиптяни прийшли до Йосифа і говорили: дай нам хліба; навіщо нам помирати перед тобою, тому що срібло закінчилося у нас? | И҆ ѡ҆скꙋдѣ̀ всѐ сребро̀ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ и҆ ѿ землѝ ханаа́нскїѧ: прїидо́ша же всѝ є҆гѵ́птѧне ко і҆ѡ́сифꙋ, глаго́люще: да́ждь на́мъ хлѣ́бы, и҆ вскꙋ́ю оу҆мира́емъ пред̾ тобо́ю; сконча́сѧ бо сребро̀ на́ше. |
|
16
|
16
|
| Йосиф сказав: приганяйте худобу вашу, і я буду давати вам [хліб] за худобу вашу, якщо срібло закінчилося у вас. | Рече́ же и҆̀мъ і҆ѡ́сифъ: пригони́те скоты̀ ва́шѧ, и҆ да́мъ ва́мъ хлѣ́бы за скоты̀ ва́шѧ, а҆́ще сконча́сѧ сребро̀ ва́ше. |
|
17
|
17
|
| І приганяли вони до Йосифа худобу свою; і давав їм Йосиф хліб за коней, і за отари дрібної худоби, і за стада великої худоби, і за ослів; і постачав їм хліб у той рік за всю худобу їхню. | Пригна́ша же скоты̀ своѧ̑ ко і҆ѡ́сифꙋ, и҆ дадѐ и҆̀мъ і҆ѡ́сифъ хлѣ́бы за ко́ни и҆ за ѻ҆́вцы, и҆ за волы̀ и҆ за ѻ҆слы̀, и҆ прекормѝ и҆̀хъ хлѣ́бами за всѧ̑ скоты̀ и҆́хъ въ то́мъ лѣ́тѣ. |
|
18
|
18
|
| І минув цей рік; і прийшли до нього на другий рік і сказали йому: не приховаємо від господаря нашого, що срібло вичерпалося і стада худоби нашої у господаря нашого; нічого не залишилося у нас перед господарем нашим, крім тіл наших і земель наших; | Пре́йде же то̀ лѣ́то, и҆ прїидо́ша къ немꙋ̀ во второ́е лѣ́то и҆ реко́ша є҆мꙋ̀: да не ка́кѡ поги́бнемъ ѿ господи́на на́шегѡ; а҆́ще бо сконча́сѧ сребро̀ на́ше, и҆ и҆мѣ́нїе и҆ скоты̀ пред̾ тобо́ю, господи́не, и҆ не ѡ҆ста́сѧ на́мъ пред̾ господи́номъ на́шимъ, то́чїю є҆ди́но тѣ́ло и҆ землѧ̀ на́ша: |
|
19
|
19
|
| для чого нам гинути на очах твоїх, і нам і землям нашим? купи нас і землі наші за хліб, і ми з землями нашими будемо рабами фараону, а ти дай нам насіння, щоб нам бути живими і не вмерти, і щоб не спустошилася земля. | да не оу҆́мремъ оу҆̀бо пред̾ тобо́ю, и҆ землѧ̀ ѡ҆пꙋстѣ́етъ, кꙋпѝ на́съ и҆ зе́млю на́шꙋ хлѣ́бами: и҆ бꙋ́демъ мы̀ и҆ землѧ̀ на́ша рабѝ фараѡ́нꙋ: да́ждь сѣ́мѧ, да посѣ́емъ и҆ жи́ви бꙋ́демъ, и҆ не оу҆́мремъ, и҆ землѧ̀ не ѡ҆пꙋстѣ́етъ. |
|
20
|
20
|
| І купив Йосиф усю землю Єгипетську для фараона, тому що продали єгиптяни кожен своє поле, бо голод долав їх. І дісталася земля фараону. | И҆ кꙋпѝ і҆ѡ́сифъ всю̀ зе́млю є҆гѵ́петскꙋю фараѡ́нꙋ: прода́ша бо є҆гѵ́птѧне зе́млю свою̀ фараѡ́нꙋ, и҆́бо ѡ҆долѣ̀ и҆̀мъ гла́дъ: и҆ бы́сть землѧ̀ фараѡ́нꙋ. |
|
21
|
21
|
| І зробив він народ рабами від одного кінця Єгипту до іншого. | И҆ лю́ди порабо́ти є҆мꙋ̀ въ рабы̑, ѿ кра́ѧ предѣ̑лъ є҆гѵ́петскихъ да́же до крае́въ, |
|
22
|
22
|
| Тільки землі жерців не купив [Йосиф], тому що жерцям від фараона виділена була ділянка, і вони годувалися зі своєї ділянки, яку дав їм фараон; тому і не продали землі своєї. | кромѣ̀ землѝ жре́ческїѧ то́кмѡ, тоѧ́ бо не кꙋпѝ і҆ѡ́сифъ: даѧ́нїемъ бо дадѐ въ да́ръ жерцє́мъ фараѡ́нъ, и҆ ꙗ҆дѧ́хꙋ даѧ́нїе, є҆́же дадѐ и҆̀мъ фараѡ́нъ: сегѡ̀ ра́ди не прода́ша землѝ своеѧ̀. |
|
23
|
23
|
| І сказав Йосиф народу: ось, я купив тепер для фараона вас і землю вашу; ось вам насіння, і засівайте землю; | Рече́ же і҆ѡ́сифъ всѣ̑мъ є҆гѵ́птѧнѡмъ: сѐ, кꙋпи́хъ ва́съ и҆ зе́млю ва́шꙋ дне́сь фараѡ́нꙋ: возми́те себѣ̀ сѣ́мена и҆ сѣ́йте на землѝ: |
|
24
|
24
|
| коли будуть жнива, віддавайте п’яту частину фараону, а чотири частини залишаться вам на засівання поля, на прогодування вам і тим, хто в домах ваших, і на їжу дітям вашим. | и҆ бꙋ́дꙋтъ плоды̀ є҆ѧ̀, и҆ да да́сте пѧ́тꙋю ча́сть фараѡ́нꙋ, четы́ри же ча̑сти бꙋ́дꙋтъ ва́мъ самѣ̑мъ въ сѣ́мена землѝ и҆ на препита́нїе ва́мъ и҆ всѣ̑мъ сꙋ́щымъ въ домѣ́хъ ва́шихъ. |
|
25
|
25
|
| Вони сказали: ти врятував нам життя; нехай знайдемо милість в очах господаря нашого і нехай будемо рабами фараона. | И҆ реко́ша: ѡ҆живи́лъ ны̀ є҆сѝ, ѡ҆брѣто́хомъ благода́ть пред̾ господи́номъ на́шимъ, и҆ бꙋ́демъ рабѝ фараѡ́нꙋ. |
|
26
|
26
|
| І поставив Йосиф за закон землі Єгипетській, навіть до цього дня: п’яту частину давати фараонові, за винятком тільки землі жерців, яка не належала фараонові. | И҆ оу҆ста́ви и҆̀мъ і҆ѡ́сифъ за́повѣдь да́же до сегѡ̀ днѐ на землѝ є҆гѵ́петстѣй пѧ́тꙋю ча́сть даѧ́ти фараѡ́нꙋ, кромѣ̀ землѝ жре́ческїѧ: та̀ то́чїю не бѧ́ше фараѡ́нѧ. |
|
27
|
27
|
| І жив Ізраїль у землі Єгипетській, у землі Гесем, і володіли вони нею, і плодилися, і дуже розмножились. | Всели́сѧ же і҆и҃ль въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, на землѝ гесе́мъ, и҆ наслѣ́дствоваше ю҆̀: и҆ возрасто́ша, и҆ оу҆мно́жишасѧ ѕѣлѡ̀. |
|
28
|
28
|
| І жив Яків у землі Єгипетській сімнадцять років; і було днів Якова, років життя його, сто сорок сім років. | Поживе́ же і҆а́кѡвъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй седмьна́десѧть лѣ́тъ: и҆ бы́ша дні́е і҆а̑кѡвли лѣ́тъ жи́зни є҆гѡ̀, сто̀ четы́редесѧть се́дмь лѣ́тъ. |
|
29
|
29
|
| І прийшов час Ізраїлю померти, і покликав він сина свого Йосифа і сказав йому: якщо я знайшов благовоління в очах твоїх, поклади руку твою під стегно моє і клянись, що ти зробиш мені милість і правду, не поховаєш мене в Єгипті, | Прибли́жишасѧ же дні́е і҆и҃лю є҆́же оу҆мре́ти, и҆ призва̀ сы́на своего̀ і҆ѡ́сифа и҆ речѐ є҆мꙋ̀: а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ тобо́ю, подложѝ рꙋ́кꙋ твою̀ под̾ стегно̀ моѐ и҆ сотвори́ши надо мно́ю ми́лость и҆ и҆́стинꙋ, є҆́же не погребстѝ менѐ во є҆гѵ́птѣ, |
|
30
|
30
|
| щоб мені лягти з батьками моїми; винесеш мене з Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. Йосиф сказав: зроблю за словом твоїм. | но да почі́ю со ѻ҆тцы̑ мои́ми: и҆ и҆знесе́ши мѧ̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта, и҆ погребе́ши мѧ̀ во гро́бѣ и҆́хъ. Ѻ҆́нъ же речѐ: а҆́зъ сотворю̀ по словесѝ твоемꙋ̀. |
|
31
|
31
|
| І сказав: клянися мені. І клявся йому. І поклонився Ізраїль до узголів’я постелі*. | Рече́ же: клени́сѧ мнѣ̀. И҆ клѧ́тсѧ є҆мꙋ̀. И҆ поклони́сѧ і҆и҃ль на коне́цъ [ве́рхъ] жезла̀ є҆гѡ̀. |
